Одеський блокпост на «шляхопроводі смерті»
Одеса – місто контрастів. Тамтешньому аборигенові не потрібно їхати у Грецію, де, як кажуть, «є все», щоб придбати певну річ, щось побачити чи чимось подивуватися. На місцевих ринках і в магазинах продають крам на будь-який смак, до того ж тут є де відпочити – щороку Південну Пальміру відвідують 1,5-2 мільйони туристів та курортників, яких обслуговує розвинена готельно-ресторанна індустрія, і є безліч можливостей не нудьгувати під час перебування в чорноморській перлині. Проте, щоб зберегти реноме безпечного й відносно спокійного мегаполіса, тутешнім міліціонерам доводиться докладати чималих зусиль і постійно працювати на підвищених «обертах». Адже Одесу важко уявити не тільки без моря, Привозу, пам’ятника Дюку, а й без уславлених життям та анекдотами жиганів, блатної братви, фраєрів й іншої кримінальної публіки. Зокрема, чимало «чоловіко-калорій» вартові порядку регіону «спалюють», беручи участь у невпинному антинаркотичному марафоні, намагаючись, якщо не ліквідувати до кореня, то хоча би завдати цьому явищу максимальних втрат.
Наркомафія мріє про чорноморський «хаб» в Україні
В Одесі збігаються різноманітні морські, сухопутні й авіаційні «артерії». На жаль, ними послуговуються не лише добропорядні комерсанти чи пересічні подорожани. Потенції чорноморського транспортного вузла використовують і кримінальники. Зокрема, ділки наркобізнесу здавна мріють про облаштування тут своєрідного «хабу» для перевалки всілякого дурману як частини того чи іншого трансконтинентального наркотрафіка. Не кривитимемо душею: інколи це їм вдається, інакше не було б у нас важкої й легкої «дурі», тисяч наркозалежних – наслідків того, що осідає в українському сегменті цього вселенського «шляхопроводу смерті». І справді, хто тільки не намагається використати транзитний потенціал України: це й нафтогазотранспортні компанії, і перевізники залізничного та автотранспорту, а з ними й виробники всілякого товару, туристи... Хай би як прикро, та тими ж стежечками пнуться до нас і через нас кримінальники різномастого штибу. Правоохоронцям ще не час припиняти вишукувати оті «доріжки кайфу». Їх ще забагато…
В Одеси тут своя особлива роль і значення. І згадка про кримінальний «хаб» – зовсім не жарт і не жонглювання новомодними іншомовними поняттями. Це – сучасна тенденція чи не для всіх значних відкритих портових міст світу. Не оминула вона й нашого берега. Так, ще 2010-го, в самий розпал антитрамадольної війни, коли завдяки зусиллям МВС вдалося зменшити обсяги випуску трамадолу в рази, на ринку з’явилися нові трамадолопохідні препарати. Вони стали об’єктом цікавості українських наркодилерів. Тоді ж харківська міліція вилучила 100 тис. доз таких пігулок «подвійної дії» індійського походження. Згадані таблетки морем переправляли з Індії до Одеси, а вже звідти, через мережу автобусних перевезень, потрапляли до споживача.
Вже в березні цього року одеські бнонівці за сприяння миколаївських колег «перекопали» міжнародний канал надходження сумнозвісного психотропу – амфетаміну. Оперативники ретельно розробляли план викриття фігуранта – 23-літнього іноземця, якого затримали на автостоянці одного з торговельно-розважальних комплексів у с. Фонтанка Комінтернівського району. Те, що найближчі кілька літ життя для нього справді видадуться «не фонтаном», гарантують знайдені в нього речдоки, зокрема, кілька паспортів громадянина різних країн та 25 тис. гривень, отриманих за оборудку з «колесами щастя».
Начальник обласного УБНОН Дмитро Головін каже, що актуальним у згаданому нелегальному бізнесі тривалий час залишається організація поставок саме певних лікарських засобів, що містять складові інгредієнти наркотиків. Цьогорічної весни його колеги поставили фінальну крапку у тривалій розробці й руйнації контрабандистського «містка» з Придністров’я, яким в Україну доправляли значні партії сильнодійних медпрепаратів. Операція виявилася міжвідомчою, адже окрім міліціонерів, до неї долучилися прикордонники та працівники СБУ. Основним «товаром» у змовників став димедрол, що має ажіотажний попит у наркозалежних регіонах, бо його використовують у процесі виготовлення ацетильованого опію. Три місяці оперативники намагалися не випускати з поля зору дії учасників оборудки, допоки не настав час брати всіх на гарячому. І ось, у березні, борці з наркозлочинами дочекалися зручної нагоди й затримали двох контрабандистів, які автівкою перевозили цілу хуру білоруського димедролу, що не мав належної реєстрації в Україні.
Варто зауважити, що багато сильнодійних речовин, які використовують спортсмени, завсідники фітнес-залів, культуристи тощо, в Україні заборонені, а в Молдові – ні. Переважно це контрабандні анаболіки, що продають у магазинах спортивного харчування та через Інтернет. У травні «погорів» одесит, який отримував через службу доставки кілька тисяч таблеток сильнодійного анаболічного стероїду.
Нещодавнім успіхом одеських бнонівців було викриття іншого кримінального товариства «імпортерів кайфу». 41-річний нероба збив до купи зграйку, яка діставала якісні психотропи і практично допрацювалася до того, що стала монополістом на ринку збуту екстазі в розважальних закладах Іллічівська. Найвірнішими помічниками чоловіка стали дівчата, завбачливо «присаджені» на залежність від дурман-пігулок. Звісно, задокументувати вдалося лише дещицю реального обсягу продажів, але й вона вражає – понад дві тисячі «доз». Принагідно нагадаємо: одеська міліція останнім часом виявила кілька груп, які в усесвітній павутині, з використанням заокеанських серверів, торгували пігулками екстазі.
Висока ціна «толерантності в мантії»
Очільник УБНОН полковник міліції Дмитро Головін погоджується, що регіон цікавить ділків як транзитна територія й перевалочна база, зокрема, афганського опію та героїну, поставки яких тут періодично перехоплюють. Приміром, вірменські колеги нещодавно викрили поставку майже 1 т героїну, що мав транзитом іти через порт Іллічівська в Західну Європу.
Проблемою бнонівської галузі, як зазначає очільник регіонального підрозділу, стало надто толерантне ставлення суддів до фігурантів розслідувань щодо наркотрафіка і збуту дурману. Почасти до підозрюваних важко застосувати адекватні скоєному запобіжні заходи. Наприклад, затриманих випускають під домашній арешт чи заставу 30 тис. гривень, коли в махрового наркоділера, кілька разів судимого, добовий обіг прибутків становив удвічі більші суми. Як не прикро те визнавати, але згаданий тіньовий бізнес має явні ознаки етнічної злочинності, хоча певні організації нацменшин усіляко намагаються відкараскатися від подібних звинувачень.
– Елементом етнокриміналу, що має в Одесі певні традиційні впливи, десятиліттями було сумнозвісне «Палермо» – район наркоторгівлі на кордоні з Миколаївщиною, – зауважує Дмитро Валерійович. – І згадана «резервація приходу» намагається відродитися. Наприкінці 1990-х її «бомбили» глобальні відпрацювання, багато ділків відсиділи свої 5-10 років, повиходили з в’язниці і знову намагаються відновити бізнес. Наразі ділки підходять до справи ґрунтовніше, намагаючись «заручитися підтримкою» адвокатів та інших фахівців, залучених у судові процеси…
Тут потрібен, на мою думку, певний історичний екскурс.
Одеське «Палермо» – так називають у народі район, де вже не один десяток років з різною інтенсивністю триває торгівля наркотиками. Головують у нім мало не цілими династіями «смагляві скитальці». А осередком промислу вважають села Корсунці та Шевченкове. Тут, поблизу Куяльницького лиману ще в 1960-і роки почали селитися люди, що прибули в кибитках. Уже тоді вони налагодили збирання маку й конопель, переробку й розфасовку отриманої сировини. (На початку нинішнього тисячоліття, за оцінками генерала СБУ Володимира Тимошенка, кількість наркоманів, які регулярно придбавали дурман-зілля в «Палермо» перевершила дві тисячі.) Цікаво, що кільком наркокланам допомагає заробляти шалені прибутки майже все навколишнє населення (інколи навіть переховує наркотики й кур’єрів). В обійстях, де виготовляють дурман, можна побачити справжніх батраків – представників соціального дна, які працюють у наркоцехах. Деякі будинки в Корсунцях нагадують фортеці з триметровими парканами з колючим дротом та натренованими собаками у дворі. Корсунці з околицями – не єдине таке місце в регіоні. Так, у Березівському районі є Вікторівка, а в Іванівському – Петрівка: там окремі родини здобули статки на торгівлі ширкою. Для «палермівських» наркоугруповань характерне те, що вони практично не поширюють дурману серед одноплемінників, не втягують їх у вживання наркотиків. Це вирізняє їх з-поміж інших етнічних ОЗУ – таджицьких, афганських, нігерійських, члени яких є активними наркоманами.
Звісно, не останню роль в існуванні «наркомаркетів» відіграє не задешево куплена лояльність суддів. Наркобаронів майже ніколи не притягають до реальної кримінальної відповідальності. За ґрати потрапляють далеко не найголовніші фігуранти, про яких ідеться в оперативних матеріалах сищиків. Фахівці вказують на суттєве зменшення «товарообігу» в «Палермо», проте наразі ще чимало ділків заробляє на чужому горі й фатальній пристрасті…
А може заважають «зв’язані руки»?
– Для зручності та просторового уявлення про проблему ми розробили спеціальну мапу, де відмічаємо постійні зміни в ситуації з наркоторгівлею. Так, і досі маємо багато скарг від жителів Шевченкового, хоча там мешкати значно комфортніше, ніж ще 10 років тому, – продовжує очільник УБНОН. – Не зрозумійте, що скаржуся, але насправді потрібне повне перезавантаження відповідної судової практики. От ми затримуємо наркоторгівку, але суддя ухвалює рішення про її домашній арешт. Утім, фігурантка навіть і в такому статусі й далі активно збуває дурман. Знову робимо оперативну закупівлю, затримуємо пані, приводимо в суд. І що? А там, даруйте, торгуються і пропонують нашій підопічній покласти півмільйона гривень застави на депозит Феміди в обмін на підписку про невиїзд. Адвокати хутко подають апеляцію й згадану суму зменшують уп’ятнадцятеро. Гроші знаходять миттю й жінку відпускають додому. Щоб ви розуміли: наші фігуранти не є кимось на кшталт продавців насіння. Ефективне викриття таких персон – доволі витратна та морочлива справа. Приміром, в Ізмаїлі ми довго розробляли «наркомагазин», водночас задокументувавши перебування в нім майже 40 клієнтів, що прийшли за ширкою. Затримали «завмага» – смаглявку, раніше судиму за те ж на 5 років умовно, та її наймичку. Першій присудили домашній арешт – вона, згідно з оперативною інформацією, від свого бізнесу не відступила поки ми її не «прийняли» аж утретє! І, зауважте: на всі ці заходи витрачають чималі державні кошти, проводять засідання в судах, експертизи… Дехто нам закидає кволу активність. Люди добрі, та ми тих же самих наркоторговців затримуємо по кілька разів поспіль. Та й новий ліберальний КПК дещо зв’язує руки, бо неадаптований до нинішніх українських реалій, які не «підправиш» під вимоги кодексу. Переконаний: треба жорсткіше боротися з кримінальною наркотизацією українців, ніж нині.
Торік одеські бнонівці виявили майже 160 посівів нарковмісних рослин, вилучили понад 800 тисяч «райських кущів» – здебільшого конопель (переважно вирощують у придунайських та інших малодоступних плавнях і ярах) і значно менше – маку. Разом із прикордонниками й авіацією міліція прагне відпрацювати небезпечні регіони, передусім ізмаїльсько-ренійський, де регулярно виявляють посадки дурман-трави. Звісно, у тій роботі є купа підводних каменів. Приміром, законодавство сищика змушує не просто документувати грядку з майбутнім канабісом. Треба зловити якогось «наркофермера», який обробляє цю плантацію…
– Свого часу ми намагалися використовувати безпілотні літальні апарати, але це непросто робити у прикордонній зоні, адже потрібен дозвіл військових, – ділиться досвідом співрозмовник. – БПЛА – перспективна тема… Ми навіть знайшли умільців, здатних виготовити таких «птахів», обладнаних камерами з високою роздільною здатністю. Проте і цей варіант нам поки що не до снаги фінансово.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО
