Новини партнерів

Міністерство внутрішніх справ України

07/07/2014 16:48

Подолання корупції та злочинності – ключ до розбудови України як демократичної, правової держави

У цій статті йтиметься про скоординовані дії державних органів влади, органів місцевого самоврядування й широкої громадськості в протидії корупції та злочинності в нашій країні. Ця проблема залишається однією з ключових у розбудові України як демократичної, правової держави, в якій людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищими соціальними цінностями. Авторство належить

раднику МВС України, у минулому – першому заступнику голови Верховної Ради України першого скликання, голові Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України (1995–1999), віце-прем’єр-міністру України, першому віце-прем’єр-міністру України,

в. о. Прем’єр-міністра України (1995-1997) – генералу внутрішньої служби України Василю Дурдинцю. Обіймаючи ці високі державні посади, йому довелося безпосередньо організовувати й спрямовувати роботу правоохоронних органів і державних установ у цій сфері, а також брати активну участь у формуванні правової системи України в перші роки незалежності. Досвід

роботи на ниві боротьби з корупцією й організованою злочинністю, який узагальнено й подано в цій публікації, допоможе глибше пізнати новітню історію нашої країни, а головне – спонукатиме використати це надбання в нинішній практичній роботі задля досягнення та утвердження високих стандартів суверенної, демократичної України.

Формувати власну правову систему Українська держава розпочала з ухваленням Верховною Радою 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. За рік із лишком, 24 серпня 1991-го, Парламент проголосив Акт незалежності України, який був схвалений всенародним голосуванням 1 грудня того самого року. А 28 червня 1996-го прийняли Основний закон держави – Конституцію України.

Відтоді в Україні були закладені солідні правові підвалини державної незалежності та життєдіяльності всього державного й суспільного організму. Ми прагнемо до утвердження громадянського суспільства, основними ознаками якого є: пріоритет прав і свобод людини, підпорядкованість держави інтересам людини й суспільства, соціально-орієнтована ринкова економіка, політичний і економічний плюралізм, демократія, свобода й соціальна справедливість.

Демократичні перетворення в Україні супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Одна з важливих складових цього процесу – боротьба з корупцією й злочинністю, що загрожують національній безпеці країни та вкрай негативно впливають на всі сфери суспільного життя, зокрема на економіку, політику та міжнародні відносини. Саме тому викорінення корупції, зміцнення законності й правопорядку, забезпечення активної та дієвої протидії криміналітету мають бути пріоритетними в діяльності всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування та суспільства в цілому.

Не можна недооцінювати кримінологічну роль злочинності, її властивості до самодетермінації та зворотного впливу на суспільство, адже це може призвести до послаблення державного контролю за криміногенними процесами в країні й розширеного відтворення злочинності. Ефективна боротьба зі злочинністю можлива лише з урахуванням її кримінологічної характеристики, на основі системності, комплексності та скоординованих дій між центральними й місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, активної участі в цій справі широкої громадськості та залучення закордонних експертів.

Стратегічні, практичні й тактичні підходи в організації боротьби зі злочинністю й корупцією знайшли своє конкретне втілення у відповідних законодавчих актах та урядових програмах, що були ухвалені впродовж двох із лишком десятиліть незалежності України. Та попри зусилля правоохоронних і судових органів, суттєво змінити ситуацію на краще в цій площині поки що не вдалося. Особливо загрозливого поширення набула корупція, яка охоплює всі гілки влади та державного управління. Не зменшується й продовжує відігравати роль суттєвого кримінального чинника тіньовий сектор економіки, що значною мірою зумовлює злочинність у сфері економіки, зокрема фінансово-банківській сфері.

Зниження матеріального забезпечення більшої частини населення, невиправдано різка диференціація суспільства за рівнем доходів, низька оплата праці – усе це підштовхує певні кола осіб до протиправних форм отримання прибутків. Останні дані засвідчують, майже дві третини затриманих злочинців не працювали й не навчалися під час вчинення злочину. Дія цих соціальних чинників підсилюється негативними процесами, що відбуваються у сфері суспільної свідомості: нівелюються духовні цінності, виникає неповага до прав інших осіб, серед молоді поширюється прагнення до матеріального успіху будь-якою ціною.

На ускладнення криміногенної ситуації впливає й низка глобальних соціально-економічних процесів: урбанізація, міждержавна та міжрегіональна міграція. Особливо гостро це відчувається нині, коли Російською Федерацією анексовано Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, здійснюється злочинна диверсійна діяльність сепаратистів із Росії у східному регіоні України, насамперед у Донецькій та Луганській областях, йде фактично неоголошена війна. Гине мирне населення, українські військовослужбовці та правоохоронці. Упродовж кількох місяців там відбуваються силові та збройні захоплення адміністративних будівель органів влади, міліції, об’єктів Збройних сил і Нацгвардії, державних і комунальних підприємств, транспортної інфраструктури та зв’язку, банківських установ і ЗМІ. Зросла кількість тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, викрадень і незаконних позбавлень волі громадян. А також – кількість розбійних нападів на установи та помешкання громадян, незаконних заволодінь транспортом, зокрема інкасаторськими автомобілями. Особливо небезпечним є проникнення в Україну з території Російської Федерації й окупованої території АР Крим спеціально підготовлених груп людей для диверсійної діяльності, а також функціонування каналів постачання озброєння. Була здійснена низка збройних нападів на контрольно-пропускні пункти через державний кордон України, військові частини Збройних сил та Нацгвардії, склади, з яких була викрадена значна кількість вибухових речовин. Усі ми, українці, хочемо, щоб на Сході нашої держави припинилася війна, кровопролиття, страждання людей, особливо дітей. Адже лише за мирних умов можливо рішуче й ефективно протидіяти криміналітету й корупції.

Негативними наслідками окреслених процесів є швидкі та непередбачувані зміни в структурі злочинності, формах і способах протиправної діяльності, поширення злочинного досвіду та міграція його носіїв. В умовах відкритості кордонів та єдиного світового інформаційного простору виникає постійна загроза поширення в країні таких небезпечних явищ, як тероризм, ксенофобія та расова нетерпимість. Як наслідок, відбувається зростання рівня злочинності. Серйозну загрозу для правопорядку становлять корисливо-насильницькі злочини – розбійні напади й незаконні заволодіння транспортними засобами, пограбування й крадіжки, збут наркотиків, торгівля людьми. Збільшується кількість злочинних посягань, учинених із застосуванням вогнепальної зброї. Високим є рівень рецидивної злочинності. Ще необхідно працювати в напрямі ліквідації організованих бандитських угруповань: лише цього року правоохоронці припинили діяльність 80 організованих груп і злочинних організацій. Роками залишаються нерозкритими чимало вбивств та інших тяжких злочинів.

Цільові урядові програми щодо профілактики злочинності не виконуються як належить, а заходи протидії корупції та криміналітету – не відповідають сучасним запитам. Криміналітет поводить себе зухвало, фактично, він кинув виклик владі й суспільству. Скажу відверто: у професійному, структурно-організаційному, матеріально-технічному плані на теперішньому етапі правоохоронні органи виявилися не готовими до такого зухвалого натиску криміналітету.

За останнє десятиліття в органах внутрішніх справ відчутно зросла плинність кадрів як керівного, так і начальницького, а особливо оперативного складу підрозділів кримінального блоку, слідства, спецпідрозділів, патрульної служби. Серед частини особового складу вкрай низька службова дисципліна. Звісно, у цьому контексті не можна не сказати й про низьку оплату праці, недостатній соціальний захист працівників міліції, неналежне матеріально-технічне забезпечення їхньої повсякденної діяльності, а також недооцінку щоденної цілеспрямованої виховної роботи з персоналом, передусім із молодими фахівцями. Вкрай необхідно вдосконалити стиль і методи керівництва, виробити чіткі, зрозумілі критерії оцінки роботи структурних підрозділів та окремих працівників, покращити взаємодію. Важливо звернути увагу й на необхідність докорінної перебудови роботи з кадрами, потрібно ретельніше добирати кандидатів на службу в правоохоронні органи, предметно займатися їхньою службовою підготовкою, щоб виховати професіоналів високого рівня в усіх службах. Необхідно рішуче звільнитися від працівників, які зрадили інтереси держави, порушили Присягу, хабарників, злісних порушників службової дисципліни та конституційних прав громадян.

Боротьба зі злочинністю й корупцією має проводитися лише в межах суворого дотримання Конституції України та чинного законодавства. Криміналітет має відчути силу держави, силу закону, скоординованих дій і зусиль державних правоохоронних та судових органів в інтересах українського народу. Для досягнення цієї мети доцільно розробити Державну комплексну цільову програму протидії злочинності й корупції в Україні на 2014–2020 роки, в якій необхідно передбачити:

організаційно-правові заходи щодо протидії злочинності, особливо організованої;

забезпечення територіальної цілісності, єдності країни та конституційного ладу;

захист життя, здоров’я, прав і свобод людини та майна від злочинних посягань;

заходи протидії корупції;

заходи щодо охорони громадського порядку та участь громадськості в охороні правопорядку й державного кордону;

заходи щодо профілактики злочинності й правопорушень;

заходи боротьби зі злочинністю у сфері економіки;

заходи протидії організованій злочинності, зокрема з міжнародними зв’язками;

заходи боротьби з незаконним обігом наркотиків, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів;

запобігання злочинності серед дітей, підлітків і в молодіжному середовищі;

протидію нелегальній міграції та торгівлі людьми;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

удосконалення діяльності досудового слідства;

заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи;

науково-методичне забезпечення протидії корупції й злочинності;

кадрове забезпечення правоохоронної та судової діяльності;

міжнародне співробітництво з протидії злочинності та корупції;

матеріально-технічне, фінансове забезпечення протидії злочинності й корупції, забезпечення ефективної діяльності правоохоронних і судових органів;

інформаційне забезпечення реалізації Державної комплексної цільової програми.

На мою думку, своєчасна, системна, повна й фахова реалізація цих положень, без сумніву, позитивно позначиться на нейтралізації злочинних проявів і сприятиме встановленню належного правопорядку, впевненості громадян в їхній захищеності від злочинців і правопорушників, а також невідворотності покарання за вчинені злочини. Сподіватися на те, що корупція й злочинність, зникнуть самі собою, небезпечно. Цій проблемі потрібно протистояти рішуче, і тільки широким фронтом.

Комплексно стан протидії криміналітету й корупції не розглядалися Верховною Радою України більш як десять років, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України – 5 років, а відтак не ухвалювали й відповідні цільові програми загальнодержавного рівня.

Нагадаю досвід попередніх років щодо цього питання. Відповідно до вимог, прописаних в Указі Президента України від 5 серпня 1996 року «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в Україні» Кабінетом Міністрів України була розроблена Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996–2000 роки, а 17 вересня 1996 року ця Програма була затверджена Указом Президента України. Важливо наголосити, що відповідальні посадові особи мали щороку, до 20 січня й 20 липня, подавати звіти до Кабінету Міністрів України та Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України щодо виконання заходів, передбачених Програмою. Проводився детальний аналіз своєчасного втілення в практику кожного пункту Програми, вживалися додаткові заходи щодо їхнього безумовного й повного виконання, а винні керівники, які не забезпечували належну, результативну роботу, притягалися до персональної відповідальності або звільнялися із займаних посад. Рекомендую звернутися до цього досвіду й використати його в умовах сьогодення.

У нинішній складній політичній, економічній, криміногенній обстановці питання щодо проведення широкого скоординованого наступу на злочинність, викорінення корупції та належного забезпечення конституційного ладу, прав і свобод людини, економічної безпеки держави заслуговує особливої уваги Президента України, Верховної Ради й Кабінету Міністрів України, усіх центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ, засобів масової інформації, громадськості. Міністерство внутрішніх справ України може, як і 1996 року, за участю інших державних і правоохоронних органів, провідних юристів, науковців і досвідчених практиків розробити проект Державної комплексної цільової програми та внести його на розгляд керівництва держави.

Багаторічний досвід підтверджує, що успішна протидія криміналітету й корупції сповна залежить від:

системного та комплексного підходу до її організації як в центрі, так і на місцях;

постійної ділової взаємодії, координації діяльності державних та правоохоронних органів;

вмілої, добре продуманої концентрації сил і засобів, високого професіоналізму кадрів, їхньої самовіддачі, моральності та патріотизму;

належного професійного виконання чинного законодавства, Конституції України, нормативно-правових актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

активної участі громадськості, громадських об’єднань, які діють відповідно до чинного законодавства, правового виховання громадян;

і, безумовно, законодавчого, наукового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення, міжнародної співпраці та ефективного правосуддя.

Вкотре зауважу: важлива умова успішної боротьби зі злочинністю й корупцією – це постійна координація діяльності державних і правоохоронних органів як у центрі, так і на місцях, постійний жорсткий контроль за дотриманням законодавства, виконання урядових програм, власних заходів. Досвід роботи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України, який був утворений відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», з 1993-го до 2005 року довів свою необхідність у координації повсякденної багатогранної діяльності державних і правоохоронних органів України в реалізації державної політики щодо подолання негативних суспільних явищ, очищення країни від організованих озброєних бандитських злочинних угруповань та зміцнення законності й правопорядку в країні, і щоб відвернути загрозу національній безпеці України. Рішуче присікалися спроби вирішувати національні та міжконфесійні питання насильницьким, а не правовим шляхом. Переконаний, що ці напрацювання заслуговують на увагу.

Актуальність такого підходу до проблеми протидії криміналітету й корупції в нашій країні співзвучна з першочерговими заходами, які визначені Президентом України Петром Олексійовичем Порошенком у його промові на інавгурації 7 червня 2014 року, Урядовій програмі й вимогах учасників Революції гідності. Український народ хоче жити в мирі та злагоді, в єдиній соборній державі, в якій гарантуються й забезпечуються права і свободи громадян, їхня особиста й майнова безпека, честь і гідність, законність і правопорядок.

Щоб правоохоронні й судові органи успішно виконували покладені на них законодавством України повноваження й обов’язки, їх слід реформувати, щоб вони відповідали європейському та світовому досвіду. Як відомо, така робота проводиться на відомчому й державному рівнях. Участь особового складу Національної гвардії та підрозділів органів внутрішніх справ в Антитерористичній операції в східних областях України засвідчила гостру й невідкладну необхідність у реформуванні всього сектора оборони й безпеки України, зокрема правоохоронних органів.

Отже, до порядку денного з-поміж пріоритетних питань для органів центральної влади доцільно внести проблеми, які порушені в цьому матеріалі. Ми, старше покоління урядовців, правоохоронців, правознавців, маючи солідний практичний досвід, знання й уміння, готові активно долучитися до їхньої реалізації. Український народ у нинішніх надзвичайно складних, раніше незнаних умовах, чекає конкретних, скоординованих і динамічних дій центральних і місцевих органів влади щодо зміцнення законності та правопорядку в країні, оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві, повернення довіри людей до влади, впевненості в завтрашньому дні.

Вірю, що разом ми здатні це зробити. Головне – діяти, а не галасувати. Кожен з нас у цій складній роботі має знайти своє місце й на ділі довести, що він патріот України, небайдужий до долі своєї Вітчизни.

Василь ДУРДИНЕЦЬ ,

заслужений юрист України

друкувати

Додати коментар