Битва за Крим

Під час Кримської наступальної операції вранці 11 квітня 63-й стрілецький та 19-й танковий корпуси 4-го Українського фронту перейшли в наступ і, розгромивши основні сили ворога, швидко просунулись у напрямку Джанкоя. Об 11-й годині ранку передовий загін у складі підрозділів 202-ї танкової бригади, 867-го са­мо­хід­но-артилерій­ського полку та 52-го мотоциклетного полку ввірвався на північну околицю міста, а до 15-ї години – захопив центр Джанкоя. 26-а мотострілецька бригада 19-го танкового корпусу вийшла на північний захід від міста й завдала удару в напрямі південної околиці. До 18-ї години Джанкой був визволений. Зазнавши великих утрат, противник відступив на південь. 79-а танкова бригада 19-го танкового корпусу розгромила аеродром ворога поблизу села Веселого, а 101-а танкова бригада захопила залізничний міст за 8 км на південний захід від Джанкоя. Увечері 11 квітня 1944-го Москва салютувала військам 4-го Українського фронту, які прорвали ворожу оборону на Перекопі та Сиваші й визволили Джанкой.

До ранку 11 квітня частини 11-го гвардійського стрілецького корпусу Окремої Приморської армії пробилися крізь ворожі позиції на Керченському півострові. Рухома група корпусу за підтримкою артилерійського вогню подолала опір частин прикриття й почала переслідувати гітлерівців. Аналогічно розвивалися події у смузі 3-го гірськострілецького корпусу. 16-й стрілецький корпус, який діяв на лівому фланзі армії, силами 339-ї і 383-ї стрілецьких, 318-ї гірськострілецької дивізій і 255-ї бригади морської піхоти вранці 11 квітня визволив Керч.

На кримському напрямі для прориву ішунських позицій ворога частини 87-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту перед світанком 12 квітня перейшли вбрід Каркінітську затоку та вдарили в тил противника за півтора кілометра на південний захід від Красноперекопська. Водночас частини 126-ї стрілецької дивізії подолали бродом озе­ро Старе й визволили Красноперекопськ. Інші з’єднання 2-ї гвардійської армії атакували ворога з фронту та завершили прорив ішунських позицій.

Опівдні 12 квітня Окрема Приморська армія підійшла до ак-мо­най­ських позицій і атакувала їх з ходу силами армійської рухомої групи й частин 3-го гірськострілецького, 11-го гвардійського стрілецького і 16-го стрілецьких корпусів – однак ця спроба не мала успіху. О 18-й годині була проведена сильна артилерійська підготовка, ворогу завдала ударів авіація 4-ї повітряної армії. Подальшою атакою піхоти й танків оборона ворога була прорвана. О 23-й годині армійська рухома група наблизилася до Феодосії та обійшла місто з півночі. До 1-ї години ночі наступного дня місто було визволене…

Уранці 13 квітня головні сили 19-го танкового корпусу 4-го Українського фронту підійшли до Сімферополя. Об 11-й годині в північну частину міста увірвалися воїни 79-ї танкової та 26-ї мотострілецької бригад, о 13-й годині зі сходу по шосе ввійшла 101-а танкова бригада. Ще за годину до околиць міста вийшли радянські партизани, до 16-ї години його повністю очистили від окупантів. Увечері 13 квітня Москва салютувала визволенню Сімферополя й Феодосії.

Армійський передовий загін і рухомий загін 3-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту в ніч на 13 квітня підійшли до Євпаторії, просунувшись за день на 65 км. О 8-й годині наступного дня радянські частини ввірвалися на вулиці міста. А о 13-й годині воїни 13-го гвардійського стрілецького полку 3-ї гвардійської стрілецької дивізії визволили місто Саки. Об 11-й годині 30 хвилин 13 квітня, досягнувши пів­ден­но-східних околиць Карасубазара, з’єдналися війська Окремої Приморської армії і 4-го Українського фронту.

Захопивши Сімферополь, 19-й танковий корпус 4-го Українського фронту продовжував розвивати наступ на південний захід. 6-а гвардійська танкова бригада та 79-а танкова бригада вранці 14 квітня після 10-хвилинної артилерійської підготовки атакували противника в Бахчисараї та в результаті нетривалого бою визволили місто. Того ж дня передовий загін 16-го стрілецького корпусу Окремої Приморської армії визволив місто Судак.

15 квітня 54-й і 55-й стрілецькі корпуси 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту вийшли на рубіж річки Бельбек, де противник, що зайняв оборону на підступах до Севастополя, вчинив запеклий опір. Східніше від них до Бельбеку вийшли частини 19-го танкового корпусу, незабаром сюди ж підійшли й війська 51-ї армії. Наприкінці дня 15 квітня передові частини 16-го стрілецького корпусу Окремої Приморської армії підійшли до Ялти. З північного заходу, через перевал Ай-Петрі, до міста вийшов передовий загін 227-ї стрілецької дивізії, який раптово завдав удару по тилу ялтинського гарнізону противника й до півночі повністю очистив місто від ворожих військ.

16 квітня частини Окремої Приморської армії наблизилися до Севастополя, де їх зустрів організований вогонь ворога…

Тривали запеклі бої на одеському напрямі. Після оволодіння Одесою 6-а й 5-а ударні армії 3-го Українського фронту були виведені в другий ешелон, а решта військ продов­жували розвивати наступ. 57-а армія, підсилена 23-м танковим корпусом, упродовж 11 квітня просунулася на захід на 20 км. 8-а гвардійська армія та кінно-механізована група вели важкі бої з ворогом, який відійшов від Одеси та намагався утримати передмостові укріплення в районі Овідіополя, щоб переправити свої війська на західний берег Дністровського лиману. На одеському напрямі війська 37-ї армії 3-го Українського фронту захопили Кицканський (Копанський) плацдарм на західному березі Дністра близько 18 км по фронту й 6-10 км у глибину…

14 квітня завершилась Одеська наступальна операція, унаслідок якої війська 3-го Українського фронту у взаємодії з 2-м Українським фронтом завдали поразки ворожому угрупованню, що діяло між Південним Бугом і Дністром, просунулися на 180 км, повністю визволили Миколаївську й Одеську області та значну частину Молдавії.

Тим часом на Західній Україні завершувалися бойові дії зі знищення угруповання противника, оточеного в Тарнополі (нині – Тернопіль), що тривали понад півмісяця. 12 квітня війська 15-го і 94-го стрілецьких та 4-го гвардійського танкового корпусів 60-ї армії 1-го Українського фронту після артилерійської підготовки та удару авіації почали рішучий штурм центральної частини міста й 15 квітня визволили його. 

Розгромом тарнопільського угру­повання ворога завершилася Прос­курівсько-Чернівецька наступальна операція, під час якої радянські війська просунулись у західному та південному напрямах на 80–350 км і визволили значну частину Правобережної України. Відбивши контрудари противника, війська 1-го Українського фронту перейшли до оборони на рубежі західніше Торчина, Брод, на схід від Бучача, Станіславова (нині – Івано-Франківськ), Надвірної, далі вздовж кордону з Чехословаччиною та Румунією.

Того ж дня завершилась Уман­сько-Ботошанська наступальна операція. Війська 2-го Українського фронту просунулися на 200–250 км і почали визволення теренів Румунії. Наступ Червоної Армії тривав…