Бої за Поділля
Остання декада березня – початок квітня 1944 року характеризувалися напруженими боями Червоної Армії на західних і південних теренах України.
Тривала Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція 1-го Українського фронту. Особливо запеклі бої розгорнулись у районі міста Кам’янця-Подільського. У ніч на 25 березня 1944-го танкові й механізовані частини 4-ї танкової армії під командуванням генерал-лейтенанта Д. Д. Лелюшенка вибили гітлерівців із приміських населених пунктів і вийшли на підступи до міста.
Ворог намагався будь-що втримати Кам’янець-Подільський до підходу підкріплень із проскурівського угруповання. На крутих кам’яних берегах річки Смотрич (до 10 м заввишки) були створені укріплені позиції, Турецький міст на західній околиці міста й сусідня переправа були заміновані й прикривалися вогнем артилерії.
Радянське командування застосувало тактику одночасного удару з кількох напрямків. 25 березня о 17-й годині після залпу реактивних установок М-13 радянські війська перейшли в наступ. 49-а механізована бригада полковника П. М. Туркіна успішно форсувала Смотрич і прорвалась у місто з півдня, 63-я танкова бригада – з боку Руських фільварків. Завдання захопити фортецю й Старе місто одержали 29-а гвардійська мотострілецька й 61-а гвардійська танкова бригади гвардії полковника М. С. Смирнова та гвардії полковника М. Г. Жукова.
У бою за Замковий міст відвагу й майстерність виявив вогневий взвод 3-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону 29-ї гвардійської мотострілецької бригади під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Я. Д. Хардикова (в головній експозиції Меморіального комплексу представлений його пістолет ТТ – до речі, один із перших експонатів фондозбірні Меморіалу). Супроводжуючи стрілецькі підрозділи, що атакували ворога біля старої фортеці, артилеристи знищили важкий танк «Тигр», 4 гармати, 3 міномети й кілька десятків солдатів і офіцерів. Використовуючи успіх артилеристів, воїни 29-ї гвардійської мотострілецької бригади захопили фортецю й міст і на плечах ворога ввійшли у Старе місто.
Після розмінування саперами Замкового мосту в бій ринули танки 61-ї гвардійської танкової бригади. До 8-ї години вечора війська 4-ї танкової армії оволоділи Старим містом, Новим планом, Руськими й Польськими фільварками, а вранці 26 березня, після знищення залишків ворожого гарнізону біля залізничного вокзалу, оволоділи всім містом. Над старовинною ратушею в центрі Кам’янця-Подільського замайорів червоний прапор. Штурм міста був настільки стрімким, що ворог не встиг підірвати міст, електростанцію та інші промислові підприємства. 27 березня 1944 р. Москва на честь здобутої перемоги салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат. 12 військовим частинам було присвоєно почесне найменування «Кам’янець-Подільських», орденами й медалями нагороджені сотні радянських бійців і командирів, зокрема груди гвардії молодшого лейтенанта Я. Д. Хардикова прикрасила «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу…
Ворог не примирився із втратою цього важливого вузла шосейних магістралей. 28 березня 1944-го до міста підійшли дві танкові та дві піхотні дивізії противника. П’ять днів і ночей гітлерівці атакували оборонні рубежі із заходу, півночі та сходу. Але воїни Червоної Армії стояли на смерть. В оборонних боях знову відзначився взвод гвардії молодшого лейтенанта Хардикова, який знищив 11 ворожих танків, 13 гармат, 8 бронетранспортерів, 177 гітлерівців, а 149 ворогів були захоплені в полон…
Тривав наступ радянських військ на умансько-ботошанському напрямі. У результаті успішних наступальних боїв, 26 березня 1944 р. частини та з’єднання 2-го Українського фронту, переслідуючи ворога, з ходу форсували Прут і перенесли бойові дії на територію Румунії.
Тривала й Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту. З 19 до 26 березня 1944-го три дивізії 47-ї армії вели тяжкі бої за Ковель. На жаль, командування армії не організувало штурм міста «з ходу», а в командування фронту склалося хибне уявлення, що ліквідація охопленого панікою гарнізону – справа двох-трьох днів. Проте згодом стало зрозуміло: ковельський вузол опору – міцний горішок. Але нарощування сил 47-ї армії за рахунок резерву Ставки ВГК тривало повільно. Складні метеорологічні умови не давали змоги 6-й повітряній армії підтримувати наступ військ. Їм бракувало боєприпасів, а розгрузлі від дощів і частих снігопадів ґрунтові дороги ускладнювали підвезення вантажів. 27 березня стала очевидною нездатність військ 47-ї армії ліквідувати ковельське угруповання ворога…
26 березня 1944 р. розпочалась Одеська наступальна операція військ 3-го Українського фронту (командувач – генерал армії Р. Я. Малиновський), що мала на меті розгром приморського угруповання ворога між Південним Бугом і Дністром, визволення північно-західного узбережжя Чорного моря, Миколаївської та Одеської областей і вихід на державний кордон СРСР із Румунією. Ця операція почалася наступом 8-ї гвардійської армії, яка до 1 квітня вийшла до Тилігульського лиману. 5-а ударна і 28-а армії діяли в напрямку Миколаєва, визволивши місто 28 березня. 31 березня війська 5-ї ударної армії визволили Очаків…
Криваві бої березня 1944-го були позаду. За цей місяць Червона Армія визволила значну частину Правобережжя, успішно просуваючись на захід…
