Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Історія
31/03/2014 16:31

Фашистський терор: від Львова до Криму

Масові вбивства, приниження й знищення радянських громадян і в Україні, і на інших територіях, окупованих нацистською Німеччиною та її сателітами, вчиняли не тільки в концентраційних таборах, жахливих «фабриках смерті». Винищування було воістину тотальним, і відчувати себе в безпеці з приходом на нашу землю окупантів не міг ніхто й ніде.

Неправильним, помилковим, навіть злочинним було б намагання списати неймовірні звірства фашистів на якісь «окремі випадки» або «ексцеси деяких виконавців». Ні! Для всіх злочинів, вчинених на окупованих територіях, була розроблена чітка «нормативна база», яку затвердили керівники людиноненависницького Третього рейху та вермахту. Такі людожерські вказівки мали статус «найсуворіших інструкцій», що були обов’яз­ко­вими для беззаперечного виконання всіма вірними «солдатами фюрера».

Ось одна з них: директива фельд­маршала Кейтеля, датована 16 грудня 1942-го, – «Боротьба з бандами».

«Зміст: Боротьба з бандами. Суворо секретно.

Фюрер має відомості, що деякі військовослужбовці німецької армії, які боролися проти банд (так гітлерівці називали будь-який рух опору мирного населення злочинній діяльності німецьких загарбників. – Ред.), за свою поведінку в бою згодом були притягнуті до відповідальності.

З огляду на це фюрер наказав:

„...Якщо цю боротьбу проти банд як на Сході, так і на Балканах не вести найжорстокішими засобами, то невдовзі наші сили виявляться недостатніми, щоб викорінити цю чуму. Тому війська мають право й зобов’язані застосовувати в цій боротьбі будь-які засоби, без обмеження, також проти жінок і дітей, якщо це тільки сприяє успіху”.

„Будь-який прояв м’якості є злочином стосовно німецького народу й солдатів на фронті, яким доводиться страждати від нападів бандитів і яким не зрозуміло, як можна щадити цих бандитів і їхніх спільників.

Ці принципи повинні лягти в основу «Інструкції з боротьби з бандами на Сході»...

Жоден німець, що бере участь у бойових діях проти банд, за свою поведінку в бою проти бандитів і їхніх спільників не може бути притягнутий ні до дисциплінарної, ні до судової відповідальності.

Командири військ, що борються проти банд, несуть відповідальність:

за ґрунтовне й неухильне ознайомлення з цим наказом усіх офіцерів підпорядкованих їм частин;

за негайне ознайомлення з цим наказом своїх юрисконсультів;

за те, щоб не затверджували вироки, що суперечать цьому наказу.

Кейтель”».

Що означала в житті народів установка Кейтеля про «замирення» окупованих територій? Неважко здогадатися... Смерть, страх, терор, грабіж і насильство над беззахисним мирним населенням. На території України, захопленій гітлерівцями, це жахіття панувало скрізь – від півночі до півдня, від сходу до заходу. Ми розповімо про те, як це було у двох містах – Керчі та Львові. Розповімо, ґрунтуючись на матеріалах Нюрнберзького процесу...

«...Встановлення режиму терору – це найперше, чим відзначалася поява німецько-фашист­ської влади, незалежно від того, чи була це військова чи цивільна влада, на території СРСР, інших країн Східної Європи.

До того ж режим терору проявлявся не тільки в найжорстокіших формах, а й у безсоромному знущанні над гідністю та честю людей, що стали жертвами фашистів.

Насамперед, терористичні дії фашистів були спрямовані на тих, кого злочинці вважали найактивнішою частиною населення в політичному сенсі, а також здатною чинити опір.

30 червня гітлерівські бандити вступили в місто Львів і вже наступного дня влаштували різанину під гаслом „Бий жидів і поляків”. Знищивши сотні людей, вони влаштували „виставку” вбитих на території пасажу. Біля стін будинків фашисти склали понівечені тіла, здебільшого жінок. У центрі цієї страхітливої „експозиції” вбивці поклали труп жінки з прип’ятою до неї багнетом дитиною».

Варто відзначити, що звірства окупантів не були стихійними чи спонтанними. Усе було підготовлене заздалегідь, заплановане й втілене в життя із суто німецькою методичністю й педантизмом.

З Повідомлень Надзвичайної Державної Комісії «Про злочини німців на території Львівської області»:

«Загони гестапівців ще до захоплення Львова мали складені за вказівкою німецького уряду списки найвидатніших представників інтелігенції, призначених до знищення. Негайно ж після захоплення Львова почалися масові арешти й розстріли. Гестапівці заарештували члена Спілки радянських письменників, автора цілої низки літературних творів професора Тадеуша Бой-Желен­ського, професора медінституту Романа Реницького, ректора університету професора судової медицини Володимира Серадського, доктора юридичних наук Романа Лонгшамю де Бер’є із трьома його синами, професора Тадеуша Островського, професора Яна Грека, професора-хірурга Генрика Гіляровича...».

(У матеріалах процесу наведено список видатних представників інтелігенції Львова, в якому, окрім згадуваних осіб, міститься ще 31 прізвище).

«Професор львівського медінституту Ф. У. Ґроєр, якому випадково вдалось уникнути смерті, повідомив Комісії:

„Коли 3 липня 1941-го опівночі мене заарештували й посадили на вантажівку, там уже були професори Грек, Бой-Же­лен­ський та інші. Нас повезли в будинок «Бурса Абрагамовичів». Ведучи нас коридором, гестапівці знущалися з нас, підштовхували прикладами гвинтівок, смикали за волосся й били по голові... Потім я побачив, як з гуртожитку «Бурса Абрагамовичів» німці вивели під конвоєм п’ятьох професорів, четверо з них несли закривавлений труп убитого німцями на допиті сина відомого хірурга Руффа. Молодий Руфф також був фахівцем. Уся ця група професорів під конвоєм вирушила в напрямку Кадетської гори. За 15-20 хвилин я почув залп із гвинтівок звідти, куди повели професорів”».

Щоб принизити людську гідність, фашисти вдавалися до витончених катувань заарештованих вчених, а потому їх розстрілювали. Житель Львова Б. О. Гольц­ман повідав спеціальній комісії, що він на власні очі бачив, як у двір будинку № 8 на вул. Арцишевського в липні 1941 року есесівці «привели 20 осіб, з-поміж яких чотири професори, адвокати, лікарі. Одного з них я знаю на прізвище – доктор юстиції Крене. Серед присутніх було 5-6 жінок. Есесівці змусили їх язиком і губами мити сходи в семи під’їздах чотириповерхового будинку. Потому, як вони вимили всі сходи, людей змусили збирати на дворі губами сміття... Його потрібно було переносити в одне місце двору…».

Фашистські загарбники ретельно приховували факти винищення інтелігенції. На численні прохання родичів і близьких повідомити, яка доля спіткала вчених, окупанти відмовчувалися. За наказом рейхсміністра Німеччини Гіммлера, восени 1943 року гестапівці спалили трупи розстріляних професорів. Колишні в’яз­ні Яновського табору Мандель і Корн, що проводили розкопки трупів, повідомили Комісії: «5 жовтня 1943-го вночі між вулицями Кадетською й Вулецькою за наказом одного з гестапівців при світлі прожекторів ми відкрили яму, з якої витягли 36 трупів. Усі їх ми спалили. Коли ж діставали тіла, то виявили документи на ім’я професора Островського, доктора фізико-мате­ма­тичних наук Стожека та професора політехнічного інституту Казимира Бартеля».

Слідство встановило, що в перші ж місяці окупації загарбники заарештували й вбили у Львові понад 70 найвизначніших діячів науки, техніки та мистецтва.

Однак зазначений факт жодним чином не означає того, що жертвами фашистського терору ставали лише керівники місцевих організацій або представники інтелігенції. Просто свій терор фашисти, передусім, спрямовували саме проти цих осіб. Але й з іншими жителями вони поводилися також по-бузувірськи:

«...У місті Львові 32 працівниці львівської швейної фабрики були зґвалтовані й затим вбиті фашистськими штурмовиками. П’яні окупанти затягували львівських дівчат і молодих жінок у парк Костюшка й по-звірячому ґвалтували їх. Старика-свя­ще­ника В. Л. Помазнєва, який із хрестом у руках намагався запобігти нарузі над дівчатами, фашисти побили, зірвали з нього рясу, спалили бороду й закололи багнетом...».

Фашистський терор був загальним і тотальним...

(Далі буде)

Олександр ІВАЩЕНКО, 

головний редактор «Іменем Закону»

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті