Смерть на виробництві: скільки коштує чуже недбальство?

В Україні ризик отримати на робочому місці травму, каліцтво чи навіть втратити життя є доволі високим. Ідеться про наслідки порушення роботодавцем чи безпосереднім керівником працівника вимог чинного законодавства. Певна частина таких випадків стає предметом службових розслідувань, кримінальних проваджень і подальшого встановлення винних у судових засіданнях. Але добре відомо, наскільки складними є процес документування злочинного недбальства й подальше слідство в окреслених справах. Статистичні дані щодо безпеки праці залежать від цілої низки чинників. Передусім, це позиція роботодавців, які не хочуть визнавати свою провину. До того ж у багатьох організаціях і на фірмах трудові відносини оформлюють далеко не з усіма працівниками або вони є сущою формальністю, що не гарантує трудівникові реальну соціальну захищеність у разі негативного впливу виробництва на його здоров’я.

Жертва – заручник злочинного нехлюйства керівника

Найрезонанснішою подією останнього часу в розрізі теми захищеності життя та здоров’я працівників є трагедія, яка сталась у Харкові на території заводу «Хартрон». У полум’ї, що охопило передостанній та останній поверхи п’ятиповерхової виробничої споруди й поширилося на площу 250 кв. м, загинуло вісім осіб, ще 22 людини вдалося врятувати. Встановлено: загорілися приміщення, які в підприємства орендує ювелірна фабрика. Нині слідство, як заявили в облпрокуратурі, розглядає дві основні версії щодо причин, які спровокували такі сумні наслідки. Це порушення правил пожежної безпеки, що призвело до загибелі людей (ст. 270 ККУ), та правил охорони праці (ст. 271 ККУ). У будь-якому разі йдеться про людський чинник, до того ж у комплексі – ефект від якоїсь необережності працівників могла підсилити недбалість керівників підприємства. На користь цього припущення свідчить результат попереднього огляду місця події. У приміщенні не був належно обладнаний евакуаційний вихід, ще й металеві двері, що вели на вулицю, хтось зачинив на величезний навісний замок. У прокуратурі впевнені: якби роботодавець по-справжньому опікувався станом шляхів евакуації, людям – а там трудилося 200 осіб – не довелось би рятуватися, вистрибуючи з вікон. Нещасні просто розбилися об асфальт. А те, як рятувальники розгортали техніку, викликало шквал обурених відгуків городян і користувачів Інтернету.

Інший гучний інцидент стався перед новоріччям у Львові. На території ТОВ «Кристал-Інвест» виявили трупи 32-річного водія і 25-літньої робітниці, які працювали на дільниці нарізки ковбас у підприємця-суборендаря приміщення. Слідчі встановили: перед трагедією в тутешній каналізаційний колектор з якоїсь машини злили хімічну сполуку (ймовірно, сірчану кислоту), пари котрої потрапили в цех, де перебували люди, що й призвело до отруєння. На місці виявили значне перевищення норми концентрації сірководню в повітрі. Нині необхідно встановити: чи пов’язані ці смерті з виробництвом, де працювали загиблі, чи все зробили роботодавці, щоб убезпечити робітників від подібного, чи ця драма спричинена якимось іншим фактором.

У чому ж полягає першопричина таких випадків? Це – серйозні проблеми в царині охорони праці. Скажімо відверто: нині немає галузі чи виду діяльності, де вони не проявлялись би тим чи іншим чином. При цьому жертвою завжди є трудівник, він – заручник злочинного нехлюйства керівника, який має дбати про безпеку робочого місця підлеглого. Адже кожен такий «казус» призводить до погіршення здоров’я, настання інвалідності, навіть загибелі почасти через прості речі, яких можна було легко уникнути. Принагідно нагадаймо очільникам трудових колективів: Кримінальний кодекс доволі суворий до порушників норм охорони праці. Посадовцям чи суб’єктам підприємницької діяльності, чиє ігнорування згаданих законів призвело до заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, загрожує штраф до 50 «мінімалок», виправні роботи терміном до 2 літ або обмеження волі на той самий строк. Якщо ті ж діяння спричинили загибель людей, інші тяжкі наслідки, винуватця можуть позбавити волі на строк до 8 років, присудити до виправних робіт або обмеження волі. Прикро, та реалії свідчать: український роботодавець не надто привчений до думки щодо невідворотності покарання за порушення правил охорони праці.

Торік журнал «Промислова безпека» проводив спеціальне експертне дослідження на тему охорони праці. Видання, як повідомив його головний редактор Андріан Галач, встановило: у країні лише половина смертельних випадків на виробництві завершується кримінальним провадженням, а за ґрати з винних осіб чи роботодавців потрапляють одиниці. Саме відсутність належного покарання справжніх винуватців є причиною «невбиваності» явища, яке сприймають як цілком нормальну, виправдану виробничою необхідністю реальність. Аналіз Єдиного реєстру судових рішень засвідчив: 2012-го притягнутих до кримінальної відповідальності посадовців було в 40 (!) разів менше від загальної кількості зафіксованих нещасних випадків. А 2013 року офіційно на виробництві через аварії й нещасні випадки дістали травми майже 10 тис. осіб, а 623 – загинули. Держгірпромнагляд (орган державного нагляду в галузі убезпечення праці) тоді зафіксував понад 1,5 млн порушень законодавчих і нормативно-правових актів охорони праці й промислової безпеки. За словами Галача, найчастіше – у 45% випадків – до кримінальної відповідальності притягували керівників середньої ланки: виконробів, майстрів, начальників цеху, бригадирів. Ще стільки ж обвинувальних вироків винесено директорам, головним інженерам і рядовим трударям. Менш як у 0,5% випадків таке покарання призначали керівникам служб охорони праці. До того ж зазвичай терміни «відсидок» були умовними або ж присуджували штрафи від 100 до 200 «мінімалок» (1 700–3 400 гривень). Вдумайтесь: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплатив на відшкодування збитків постраждалим майже 4,7 млрд гривень (69% усіх витрат фонду), а на медико-соціальну реабілітацію – ще 362 тисячі!

У відповіді за тих, кому дали робоче місце

Отже, роботодавець не тільки фінансує заходи з охорони праці, а й несе безпосередню відповідальність, зокрема кримінальну, за порушення законодавства про охорону праці. Саме він має опікуватися створенням безпечних умов трудової діяльності, зменшенням ризиків настання нещасних випадків на підприємстві, тим паче смертельного травмування, запобігати профзахворюванням.

Звісно, прогресивний власник, директор, начальник, наймач робочої сили, який є прихильником нових технологій, наукових розробок, високої якості праці, однозначно впроваджуватиме сучасні стандарти охорони праці. Передусім тому, що це вигідно. Таких відповідальних роботодавців стає все більше, але їх поки що не так багато, як на те заслуговує будь-який український трудар. А він гідний того, щоб його робоче місце постійно досліджували на предмет усунення причин, що викликають нещасні випадки, профзахворювання, щоб належно оцінювали технічний стан устаткування, атестували споруди тощо, щоб вчасно упереджувати настання загрозливих для здоров’я виробничих факторів. До того ж не формально, а предметно-реально. Якщо фахівець з охорони праці виносить припис, що прес чи зварювальний апарат становлять небезпеку для здоров’я, а то й життя, і їх треба замінити новою технікою, а не дозволяти небезпечну експлуатацію, то так і має робитися. Час припинити ганебну практику, коли роботодавцеві дешевше заплатити вдові загиблого працівника, ніж осучаснити виробничий технопарк, покращити умови праці, що впливають на її безпеку. Це стосується й безоплатного забезпечення засобами індивідуального захисту, спецодягом. Зауважмо на відому норму: незалежно від форм власності підприємств або фізосіб, які використовують

найманих трударів, витрати на охорону праці мають становити не менше 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік.

Якщо вже на робочому місці сталася біда, обов’язково має проводитися належне розслідування інциденту. Його порядок регулює Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затверджене Кабміном. Дію Положення поширено на підприємства, установи й організації всіх форм власності, окрім осіб, які працюють чи проходять службу в підрозділах Міноборони, МВС, Держприкордонслужбі, СБУ. У цих випадках порядок обліку й розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій встановлюють згадані органи за погодженням із Державною службою з гірничого нагляду та промислової безпеки. Розслідуванню підлягають травми, отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі профзахворювання й отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електрострумом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані під час аварій, пожеж, стихійних лих, контакту з тваринами, що призвели до втрати працездатності на один робочий день і більше, а також смерть на підприємстві.

Роботодавці відкуповуються

Злочином проти безпеки виробництва є порушення, що призвели до заподіяння шкоди здоров’ю, загибелі людей чи створили загрозу згаданих наслідків. А щоб притягнути особу до кримінальної відповідальності за такі протиправні дії або бездіяльність, потрібно в кожному конкретному випадку точно встановити, які саме правила, норми техніки безпеки, промислової санітарії чи вимоги законодавства про охорону праці порушено. Досудове слідство, з ухваленням нового КПК України, у злочинах проти безпеки виробництва тепер провадять ОВС.

Достеменно розібратись і дійти істини в кожній такій історії непросто, а якщо слідство й відповідні органи контролю схиляються до певного висновку чи вердикту, не завше потерпіла сторона, тим паче родичі загиблих, залишаються вдоволеними рішеннями Феміди й компенсаціями від роботодавців по втраті годувальника. Саме з такою історією та своїм материнським болем нещодавно в редакцію завітала жителька с. Коськова Шепетівського району Хмельниччини Євгенія Омельчук, 37-літній син якої Григорій Тихонюк працював трактористом-машиністом ТОВ «Левада-2003» і загинув внаслідок нещасного випадку влітку 2008-го.

– 5 липня, у суботу, син мав бути майже весь день удома, – розповідає Євгенія Іванівна. – Але Гришкові сказали, щоб він перевозив 10-тонною цистерною, зробленою з розкидача добрив, воду з Лотівки на поле. Та ємність була завеликою як для звичайного «Білоруса», до того ж і трактор, і цистерна мали несправності в гальмівній системі. Така робота була дуже ризикованою. Син, напевно, усе розумів, але заперечувати роботодавцю не міг. Зробив дві ходки, заїхав до мене пообідати, а затим утретє, й востаннє, вирушив по воду, ще й сусідську дитину посадив із собою. Надвечір на вулиці до мене підбігла дівчинка й сказала, що мого Грицька мертвого знайшли у ставку в Лотівці. Я обімліла: «Як це неживого? Що могло статися???». А мала одказує: «То правда, бабцю, він у ставку причавлений трактором лежить!».

Я все кинула, побігла до сусіда, попросила завезти до того ставка, – продовжує пані Омельчук. – Серце в грудях трохи не розірвалося, коли побачила цю страшну картину… Не дай Боже батькам таке пережити!.. За цей час ніхто навіть не спробував витягнути ані цистерну, ані трактора, що звалився на сина. Його вже не можна було врятувати. Один рибалка з іншого берега ставку бачив усе, але ж поки добіг, було вже запізно. Та й як він міг упоратись із тоннами заліза, що вгрузли в болото? Син їхав греблею, як раптом трактора понесло. Не знаю – може, гальма не спрацювали й та важенна цистерна зіпхнула його «Білоруса» у ставок… Гриша, рятуючись, вистрибнув із кабіни, але загруз у замуленому дні. Тоді на нього й упав трактор. Щодо цього факту відкрили кримінальне провадження, а потім хутко закрили. Тепер старший інженер каже, що нікуди сина не посилав. Так, я не приховую, що підприємство допомогло грошима на поховання й встановлення пам’ятного знаку на місці, де загинув син, а Фонд соцстраху виплатив страховку, хоч деякі кошти й довелося випрошувати. Нам тоді сутужно було, адже все, що заощадили, віддали на інший похорон – у чоловіка напередодні померла сестра. Але не те болить. Гірко те, що за смерть сина так ніхто й не відповів перед законом із відповідальних працівників. Я певна: вони добре знали, що може статися аварія, даючи таке завдання трактористові. Також образило те, що в матеріалах розслідування зазначено, буцімто син сів за кермо напідпитку і втратив через те уважність. Це неправда! (Згідно з висновком судово-медичної експертизи, концентрація етилового спирту у крові небіжчика становить 3,2%, а у сечі – 4,3%, а це вважається важким ступенем сп’яніння. – Авт.)

Євгенія Іванівна стверджує: Григорій пропрацював на цьому тракторі лише два місяці, тож міг не впоратися з важким причепом. У висновку комісії управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області з приводу нещасного випадку з Григорієм Тихонюком зауважено: причиною НП стало «агрегатування трактором, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, причіпного пристрою, гальмівна система якого не під’єднана до трактора так, щоб гальмами можна було керувати з кабіни трактора…». Це при тому, що інженер тоді проводив передрейсовий огляд! Також вказано, що тракторист перебував у стані важкого алкогольного сп’яніння й не мав достатнього стажу для виконання такої роботи. Комісія тоді визначила й коло осіб, відповідальних за цю трагедію: двох старших інженерів ТОВ «Левада-2003», що допустили низку порушень.

– Це такий собі феодалізм, – каже на завершення старенька матір загиблого тракториста, намагаючись захистити добре ім’я сина, на утриманні якого вона перебувала. – Давали гроші, щоб я відмовилася від претензій до підприємства, пообіцяли ще додатково 3,5 тисячі гривень. Я підписала потрібні папери, але вони нічого так і не принесли. Мене обдурили. А справу то закривали, то відкривали. Слідчий каже – радійте тому, що дали. І як тут добитися правди?

Схема проста: поховали, допомогли, забули…

Українець уже звик до страшних повідомлень про технокатастрофи й десятки трупів. Звик і до того, що мало чого робиться, щоб цього не допустити. Усе просякнуто цинізмом: реагування на таку трагедію зводиться до звіту – скільки грошей видали рідним чи потерпілим. І жодного слова – що буде зроблене, щоб ліквідувати причину проблеми. Схема проста: поховали, допомогли, забули. Виплатили борг, роздали мільйони родинам жертв. Чи не краще ті кошти направити на кардинальне покращення умов праці?

– Це справді проблема з проблем, – зауважує керівник Департаменту охорони праці Федерації профспілок України, головний технічний інспектор праці Юрій Андрієвський. – Згідно з даними Кабміну, 4-4,5 мільйона трудівників працює в тіні, не оформлюючи належним чином трудові стосунки. І в цій ситуації важко встановити: давав чи ні керівник, господар конкретні завдання працівникові-нелегалу, тим паче усні, й чи взагалі той працював у нього. Такі працівники зазвичай не є членами профспілки, і якщо з тією особою стається нещастя на виробництві, ні вона, ні її родина зазвичай не отримують компенсації за втрату здоров’я чи життя. Лише в окремих випадках профспілці вищого рівня, представник якої входить до складу відповідної комісії, вдається домогтися визнати зв’язок нещасного випадку з виробництвом. В Україні щороку таким чином гине 600–700 осіб. Йдеться про факти, підтверджені відповідною комісією. Але це лише 42% від загальної кількості смертей на робочому місці. Тобто решта ніби гине не через порушення засад охорони праці, а з інших причин. Для цього застосовують різні методи, зокрема «тиснуть» на членів сім’ї загиблих і свідків, щоб вони давали неправдиві показання й розслідування робило висновок, начебто інцидент не має стосунку до виробничого травматизму і є чимось на кшталт побутової пригоди.

65–70% фатальних нещасть на виробництві стається з організаційних причин, тоді як з особистої необережності – менше як 4%. У західних країнах за безпеку робочого місця відповідає менеджмент. По суті, формально так є і в Україні. Український бізнес, що виходить на міжнародний рівень, вимушений дотримуватися світових стандартів безпеки праці, боротися з високим рівнем виробничого травматизму. Це позитивно впливає не лише на рейтинг фірми, а й на її прибутки.

Юрій Захарович зауважує: ФПУ уклала угоду про співпрацю з Держгірпромнаглядом, її успішно виконують шляхом постійного обміну інформацією про порушення профільного законодавства, участі профспілкових інспекторів у планових перевірках, що проводить ця служба. Участь технічних інспекторів тред-юніонів у дослідженні причин НП деколи призводить до відкриття кримінального провадження. Найважче завдання тут – змінити психологію роботодавця так, щоб йому стало невигідно, щоб його люди працювали в неналежних умовах що стосується безпеки праці. Нині ж декому з них простіше купити мовчання потерпілого чи родичів загиблого та спустити ситуацію на гальмах. 2013-го профспілки проводили круглий стіл на тему: «Охорона праці: навантаження на бізнес чи шлях до розвитку економіки?». Від роботодавців у роботі круглого стола взяв участь лише один представник, що свідчить про ігнорування ними тієї проблеми. Дарма, адже побудова механізму економічної зацікавленості роботодавця у створенні безпечних умов праці – на користь усіх сторін трудового процесу. Доведено: одна гривня, виділена на охорону праці, дає потужний економічний ефект.

– За радянських часів діяла ціла армія авторитетних технічних інспекторів профспілок. За їхніми поданнями знімали з посад керівників підприємств, що порушували законодавство з охорони праці й навіть передавали матеріали в правоохоронні органи, – каже Юрій Андрієвський. – На великих і небезпечних виробництвах обов’язково працювали профпатологи, які стежили за здоров’ям персоналу, вчасно виявляючи хвороби, спричинені певною професією. Нині ця система майже зникла, а в роботодавця сформувалась інша філософія управління, бізнесу, яка ще не набула рис сучасного господарювання. А змінюватися треба, інакше світ нас не зрозуміє. «Виховувати» варто винятково відчутними фінансовими санкціями. На жаль, важко згадати керівника великого підприємства, якого покарали за загибель робітника. Зважте: скільки за роки незалежності загинуло шахтарів, будівельників і скільки директорів відповіли за ті тисячі смертей? Законодавство в цілому нормальне, проблема полягає в практиці його застосування. Вважаю, що органи внутрішніх справ, прокуратура звертають недостатньо уваги на факти приховування дійсних причин тих чи інших трагедій та інцидентів на виробництві, коли гинуть чи калічаться люди. Це теж злочини, які потрібно розслідувати так само ретельно, як і навмисні вбивства чи крадіжки…

Україна ратифікувала 155-ту Конвенцію МОП, що передбачає періодичний перегляд державою норм у сфері охорони праці. Наше законодавство добре пропрацювало механізм реагування на такі нещастя, а от правових засобів запобігання виробничому травматизму в нім бракує. Такими запобіжниками можуть стати механізми економічної зацікавленості роботодавця у створенні безпечних умов праці, визначення ним ризиків аварій і травмування й вкладення коштів у відповідні профілактичні заходи, відповідальність за безпеку працівників не тільки з боку менеджменту, а й з боку власників. Нині це непросте завдання. Про що говорити, коли досі не ухвалено Кодекс законів про працю, який найбільше не влаштовує роботодавців і їхнє потужне парламентське лобі.

Відомствам потрібно тісніше співпрацювати

– Якщо проаналізувати стан промислової безпеки, з часів СРСР загальна кількість нещасних випадків на виробництві в Україні зменшилася майже у 15 разів. Якщо 1992-го таких смертей було понад 2,6 тисячі, то 2013-го – уп’ятеро менше, – коментує ситуацію начальник управління організації Державного нагляду Держгірпромнагляду України Микола Радіонов. – Зі зростанням валового національного продукту відбувається зниження рівня як загального виробничого травматизму, так і зі смертельними наслідками.

Торік Держгірпромнагляд ініціював підписання угоди про взаємодію з МВС України. Річ у тім, що комісії зі спеціальних розслідувань не можуть завершити свою роботу у визначений строк через відсутність чи затягування надання відповідних висновків органами внутрішніх справ, судово-медичними установами й закладами охорони здоров’я.

Пункт 40 Порядку проведення розслідування та здійснення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві передбачає обов’язкове використання матеріалів і висновків, підготовлених відповідними органами, а також долучення їх до матеріалів спеціальних розслідувань нещасних випадків, які сталися під час катастрофи, аварії чи пригоди на транспорті. Такі висновки необхідні й у разі заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства працівника під час виконання трудових обов’язків, що передбачено вимогами підпункту 16 п. 15 Порядку.

– Коли я працював головним держінспектором територіального управління Держгірпромнагляду в Луганській області, мене призначили головою комісії зі спеціального розслідування вбивства працівника на виробництві, – продовжує Микола Олександрович. – Випадок стався на приватному підприємстві 10 років тому. Розслідування не завершено й досі, через відсутність висновків компетентних органів. Тоді неподалік обласного психоневрологічного диспансеру загинув водій автобуса. У нього виявили 8 ножових поранень. Гроші й документи залишалися при загиблому. Оскільки вбивство не розкрили й не встановили мотивів злочину, то комісії не надали й відповідного висновку. Отже, наше спецрозслідування залишилося незавершеним.

З аналогічних причин на початок 2014-го не завершено понад 70 спецрозслідувань нещасних випадків, що сталися внаслідок дорожньо-транспортних пригод та протиправних дій сторонніх осіб. Відтак, родина згаданого шофера й потерпілі в інших ситуаціях не отримали від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві належних соціальних виплат. Отже, розслідування цієї категорії випадків затягується на роки, а винні особи залишаються непокараними.

Торік Держгірпромнагляд провів 144 тис. перевірок суб’єктів господарювання, під час яких виявлено майже 1,5 млн порушень законодавства з охорони праці, накладено понад 83 тис. штрафних санкцій. Кількість випадків зупинки виробництва, експлуатації машин і механізмів, ініційованої інспекторами Держгірпромнагляду, становить майже 68 тисяч. В органи прокуратури для вжиття заходів реагування направлено 1,3 тис. подань щодо посадових осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці. Національним науково-дослідним інститутом промислової безпеки та охорони праці проведено дослідження, як впливає наглядова діяльність Держгірпромнагляду на рівень виробничого травматизму. Встановлено: 44 виявлені порушення вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці чи 10 зупинок виробництва запобігають одному нещасному випадку.

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».

Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО

друкувати