Визволення Рівного та Луцька
Наприкінці січня 1944 р. на теренах Правобережної України Червона Армія розпочала проведення низки наступальних операцій. Серед них особливе значення за своїми масштабами та результатами мала Корсунь-Шевченківська наступальна операція.
24 січня війська 2-го Українського фронту вклинилися в оборону ворога на глибину до 6 км, а за два дні перейшов у наступ 1-й Український фронт. Різниця в часі зумовлювалася відстанню, яку доводилося долати ударним угрупованням фронтів до Звенигородки, де вони повинні були з’єднатися. Намагаючись ліквідувати прорив ударного угруповання 2-го Українського фронту, ворог 27 січня завдав контрудару по його флангах. Противнику вдалося тимчасово закрити прорив в обороні й відрізати від головних сил фронту частини, що прорвалися. 28 січня, зламавши жорстокий опір противника, ударні угруповання двох фронтів з’єднались у районі Звенигородки. Однак радянським військам не вдалося відразу створити суцільне кільце оточення навколо корсунь-шевченківського угруповання – цьому стали на заваді безперервні й сильні контрудари ворога на зовнішньому фронті. Для врятування оточеного угруповання німецьке командування припинило контрудари проти 1-го Українського фронту й перекинуло всі танкові дивізії в район оточення. Передбачаючи такий розвиток подій, радянське командування завчасно, до 3 лютого, створило стійкий зовнішній фронт оточення (насамперед, із військ танкових армій). Одночасно загальновійськові армії утворили суцільний внутрішній фронт оточення. Неодноразові спроби ворога прорватися до оточеного угруповання або вирватися з «котла» були невдалими… Запеклі бої в «Другому Сталінграді» тривали…
Про один з епізодів цієї битви йдеться в нагородному листі, яким був посмертно представлений до присвоєння звання Героя Радянського Союзу уродженець міста Ровеньки, командир 64-ї гвардійської танкової бригади 1-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту гвардії підполковник О. Ф. Бурда. З 23 грудня 1943 р. до 25 січня 1944 р. Олександр Федорович на чолі бригади брав участь у наступальних боях на теренах України, зокрема під час введення 1-ї танкової армії в прорив у районі Грузького в напрямі Бердичева, Козятина та Вінниці. У той період гвардії підполковник Бурда виявив мужність, відвагу та вміння керувати боєм у складній обстановці. Бригада пройшла понад 200 км, визволивши від ворога багато населених пунктів і знищивши понад 2 060 ворожих вояків, 43 танки (зокрема 14 важких), 9 самохідних гарматних установок, 126 гармат різних калібрів, п’ять складів із боєприпасами та іншим військовим майном.
У районі с. Цибулева (нині – смт Монастирищенського району Черкащини) 64-а гвардійська танкова бригада відбивала численні контратаки противника. 25 січня 1944 р. до командного пункту з’єднання прорвалися ворожі танки. Щоб урятувати штаб, Бурда на єдиному командирському танку Т-34 вступив у двобій із 12 німецькими броньованими машинами, підбивши дві з них. Під час нерівного бою у «тридцятьчетвірку» влучив ворожий снаряд, безстрашний комбриг дістав смертельне поранення – але штаб із документами та бойовим прапором встиг вийти з-під ворожого удару… Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 квітня 1944 р. гвардії підполковника О. Ф. Бурду посмертно відзначили званням Героя Радянського Союзу.
Уранці 27 січня після потужної артпідготовки розпочалася Рівненсько-Луцька наступальна операція. Напередодні 1-й і 6-й кавалерійські корпуси 13-ї армії 1-го Українського фронту, якими командували генерал-лейтенанти В. К. Баранов і С. В. Соколов, зайняли позиції для виходу до р. Стир (у головній експозиції Меморіалу представлена кавалерійська бурка генерала Баранова). Частини 76-го стрілецького корпусу 13-ї армії (командир – генерал-лейтенант М. І. Глухов) прорвали оборону ворога та, долаючи його опір, просунулися вперед на 5-7 км. 24-й стрілецький корпус 13-ї армії (командир – генерал-лейтенант М. І. Кирюхін), форсувавши річку Горинь, просунувся на 4–6 км. Зокрема, 287-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Й. М. Панкратова першого ж дня визволила місто Острог. На правому фланзі 60-ї армії війська 23-го та 18-го стрілецьких корпусів на чолі з генерал-майорами М. О. Чуваковим та І. М. Афоніним висунулися на рубіж Горині й підійшли з півночі та сходу до Шепетівки. На цій ділянці фронту зав’язалися жорстокі бої… А тим часом 1 лютого 1944 р. 1-й кавалерійський корпус і 7-а кавалерійська дивізія досягнули околиць Луцька. Під вечір на допомогу кіннотникам почали прибувати підрозділи 121-ї стрілецької дивізії. Наступного дня після запеклих вуличних боїв обласний центр Волині був повністю визволений. Також 2 лютого частини 6-ї, 112-ї стрілецьких, 121-ї гвардійської стрілецької і 8-ї гвардійської кавалерійської дивізій з боями вступили в Рівне, 3 лютого розпочалися жорстокі бої за Дубно. Рівненсько-Луцька операція тривала…
30 січня 1944 р. розпочалася Нікопольсько-Криворізька наступальна операція: війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського завдали ворожому угрупованню удару з півночі, а з’єднання 4-го Українського фронту (командувач – генерал армії Ф. І. Толбухін) перейшли в наступ на нікопольський плацдарм. Перші дні наступу були дуже важкі, але, попри потужні танкові контратаки та складні погодні умови, радянські війська рішуче просувалися вперед...
Підготував Златко ЗЛАТАНОВ,
науковий співробітник Меморіального комплексу
«Національний музей історії
Великої Вітчизняної війни
1941–1945 років».
Документи та знімки з фондів Меморіального комплексу
Коментарi
-
jenney
01/08/2015 11:56
you can accept added than a dozen of them and yet do not feel the pinch
-
jenney
01/08/2015 11:55
the brands clothing
