Фотолітопис Зимової війни
Наприкінці 30-х років ХХ століття, прагнучи зміцнити свої геополітичні позиції на північному заході, СРСР запропонував Фінляндії передати йому ряд стратегічно важливих територій (півострови Ханко та Рибачий, Карельський перешийок) в обмін на частину Радянської Карелії. Не досягнувши бажаного результату дипломатичним шляхом, Радянський Союз вдався до силового розв’язання проблеми.
Приводом для початку радянсько-фінляндського збройного конфлікту (також відомого як Зимова війна) став здійснений 26 листопада 1939 року, начебто з території Фінляндії, обстріл радянського прикордонного селища Майнила. 30 листопада війська Ленінградського військового округу у складі чотирьох армій за підтримки кораблів Балтійського та Північного флотів перейшли в наступ на широкому фронті від Баренцового моря до Фінської затоки. З метою організації політичного прикриття вступу радянських військ у Фінляндію на території Радянського Союзу заздалегідь були створені «Фінський народний уряд» (його очолив член Комінтерну О. В. Куусінен) та «Фінська народна армія». «Уряд» Куусінена невдовзі проголосив утворення Фінської Демократичної Республіки, а 2 грудня 1939 року між СРСР і ФДР був укладений договір про дружбу та взаємодопомогу.
Однак ці заходи – так само, як і пропагандистська кампанія під гаслом «визволення фінських трудящих від буржуазії» – виявилися неефективними. Громадяни Фінляндії і світова громадськість розцінили дії СРСР як пряму агресію. У грудні 1939 року Радянський Союз був вилучений зі складу Ліги Націй.
Початок війни виявився невдалим для Червоної Армії, хоча їй вдалося захопити значні території: війська Фінляндії чинили запеклий опір, широко застосовуючи партизанську тактику й завдаючи радянським військам чималих втрат (принаймні п’ять радянських стрілецьких дивізій і танкова бригада опинилися в оточенні й були розгромлені).
Бойові дії особливо активізувались у лютому 1940 року, коли внаслідок проведеної реорганізації та нарощування сил радянській стороні вдалося збільшити чисельність військ до більш як 730 тисяч осіб. У складі десятків частин і з’єднань, перекинутих із Київського особливого, Харківського і Одеського військових округів, значну кількість становили жителі Радянської України.
У середині лютого 1940 року війська 7-ї і 13-ї армій Північно-Західного фронту (створений у січні 1940 р., командувач – командарм 1 рангу С. К. Тимошенко) подолали головну смугу оборони противника на Карельському перешийку, зламали опір 15 дивізій фінської армії і на початку березня фактично завершили прорив укріпленої «лінії Манергейма». Фінляндія неспроможна була чинити опір, тож вона погодилася на укладення мирного договору, який був підписаний у Москві 12 березня 1940 року. Відповідно до цього документа радянсько-фінляндський кордон був відсунутий на лінію Виборг – Сортавала, внаслідок чого до складу СРСР перейшли Карельський перешийок, низка островів у Фінській затоці та інші території. 31 березня 1940 року ці території, а також Карельська АРСР були проголошені Карело-Фінською РСР.
Безповоротні втрати Червоної Армії в радянсько-фінляндській війні становили 126 875 осіб (з них, за неповними даними, 40 тисяч – вихідці з України). Санітарні втрати виявилися ще більшими: 264 908 осіб, зокрема – 188 671 поранених, контужених, обгорілих; 58 370 захворілих, 17 867 обморожених. Радянсько-фінляндська кампанія засвідчила численні негаразди в бойовій, організаційній і технічній підготовці Червоної Армії.
З першого дня війни всі радянські газети були заповнені ура-патріотичними передовицями, фотографіями бравих червоноармійців, а також оптимістичними фронтовими репортажами та замальовками воєнкорів, у яких було мало спільного з дійсністю. Цим дещо грішить і певна частина фотодокументів, що збереглися, та все ж на багатьох із них постає неприкрита правда про Зимову війну. Унікальна колекція Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» – це понад 200 фотодокументів, що зображають звитягу атак, біль поранень, скорботу за загиблими однополчанами, а також створюють портретну галерею учасників подій. Тут – авторські негативи й відбитки знімків знаних фотокореспондентів та роботи невідомих авторів.
Найбільшу за обсягом частину фотодокументів із цієї колекції становлять негативи спеціального фотокореспондента газети «Известия» П. А. Трошкіна, який пройшов дорогами трьох воєн: був учасником конфлікту на Халхін-Голі, радянсько-фінляндської та Великої Вітчизняної війн. Він загинув 1944 року під час виконання редакційного завдання в районі міста Станіслава (нині – Івано-Франківськ).
Серед відзнятого ним у 1939–1940 роках на Північно-Західному фронті матеріалу поряд із «заполітизованими» кадрами про приймання до лав Комуністичної партії, політбесіди, читання газет, випуск бойових листків є і сюжети, які вражають своєю глибиною документальності. Вони передають суворі умови бойових буднів: «Атака. 1940 р.», «Початок наступу воїнів 70-ї стрілецької дивізії. 11.02.1940 р.», «Біля похідного вогнища. 1940 р.», «Транспортування тяжкопораненого», «Бій закінчився. Вони загинули. Березень 1940 р.» та інші.
Тисячі учасників тієї війни були нагороджені орденами й медалями, 416 найкращим воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу (93 із них, на жаль, – посмертно). Понад чверть удостоєних медалі «Золота Зірка» – 108 осіб – українці та вихідці з України.
Фотокамера П. А. Трошкіна зберегла для історії зроблені в бойовій обстановці портрети Героїв Радянського Союзу В. К. Артюха, В. Ф. Кулабухова та І. П. Рослого, орденоносців-командирів 123-ї стрілецької дивізії полковника С. Я. Огурцова та 300-го стрілецького полку 7-ї стрілецької дивізії майора К. К. Ляха й багатьох інших відважних воїнів.
На одному з фотознімків біля бойової машини – троє бравих воїнів у танкових шоломофонах. Це Герої Радянського Союзу І. І. Коваль, Ф. М. Дудко, К. С. Симонян, які служили в 91-му танковому батальйоні 20-ї танкової бригади 7-ї армії.
Уродженець Чернігівщини, помічник командира танкової роти з технічної частини, військтехнік 1 рангу (звання військово-технічного складу, що відповідало званню командного складу «старший лейтенант». – Ред.) Ф. М. Дудко позував перед об’єктивом фотокамери востаннє. Він відзначився в бою 16 грудня 1939 року. Танкісти екіпажу, у складі якого був Федір Дудко, подолали чотири лінії окопів, два ряди дротяних загороджень, ряд кам’яних надовбів, досягли наміченого рубежу й утримували його, даючи можливість бойовим побратимам, які потрапили в оточення, вийти з кільця й евакуювати пошкоджені танки. 11 лютого 1940 року відважний воїн був смертельно поранений, звання Героя Радянського Союзу він удостоєний посмертно.
Фотокореспондент О. В. Устинов разом із частинами Червоної Армії у 40-градусний мороз переходив радянсько-фінляндський кордон на Карельському перешийку, щоб зробити знімки для газет «Червона Україна» та «Героїчний похід». У фондозбірні Меморіалу зберігаються його негативи, відзняті в грудні 1939 року – березні 1940-го: «Танкова атака», «У розвідці», «На передових позиціях», «Доставка бойової техніки на передову» та інші.
Відомий фотомайстер Г. А. Зельма, який у передвоєнні роки співпрацював з агенцією «Союзфото», під час радянсько-фінляндської війни знімав на Червонопрапорному Балтійському флоті. Серед, на жаль, невеликої кількості його робіт, наявних у музейній колекції, можна виділити такі, як «Артилеристи лінійного корабля „Жовтнева революція” ведуть вогонь» і «Есмінець „Енгельс” у бойовому поході».
Понад три десятки фотодокументів невідомих авторів передавалися на зберігання до Меморіалу разом із комплексами матеріалів учасників подій, надходили з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації. Це переважно фотопортрети Героїв Радянського Союзу, зокрема портрет радянського воєначальника М. П. Кирпоноса, який під час Зимової війни у званні комдива командував 70-ю стрілецькою дивізією.
Ця колекція в комплексі з іншими матеріалами, безумовно, може слугувати важливим джерелом для вивчення такої маловідомої сторінки історії як радянсько-фінляндська війна.
Наталія ГАМАРНИК,
старший науковий співробітник
Меморіального комплексу
«Національний музей історії
Великої Вітчизняної війни
1941–1945 років».
Документи та знімки з фондів Меморіального комплексу
