Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Історія
06/08/2013 14:20

Ізюмсько-Барвінківський напрям: бої тривають…

Наприкінці липня 1943 р. тривала Ізюмсько-Барвінківська наступальна операція. Щоб зупинити наступ Червоної Армії, гітлерівці підтягнули оперативні резерви – 17-ту та 23-ю танкові дивізії, а також танкову дивізію СС «Вікінг». Спроби радянських військ завершити прорив оборони ворога були безуспішними. Боротьба тривала за розширення та об’єднання плацдармів, захоплених на правому березі Сіверського Дінця. Тут протягом 10 днів безперервних боїв розміри визволеної території сягнули близько 30 км по фронту і 10-12 км углиб. Проте 3-я гвардійська армія не змогла розвинути наступ… Не зайвим буде зазначити, що радянські ЗМІ того часу повідомляли про цю операцію не інакше, як про «бої місцевого значення».

В  оперативному зведенні Радінформбюро за 21 липня 1943 р. йшлося: «Південніше Ізюма тривають бої місцевого значення. Радянські частини штурмом вибили німців із кількох населених пунктів і значно поліпшили свої позиції. Противник, спираючись на широко розвинену мережу польових і довготривалих укріплень, чинить відчайдушний опір. Одна висота, що має важливе значення, протягом дня тричі переходила з рук у руки. Наприкінці дня бійці рішучою атакою вибили ворога з цієї висоти й закріпилися на ній. Против­ник зазнав тяжких утрат. Усі окопи й траншеї на захопленій території завалені трупами ворожих солдатів. Бійці однієї з частин відбили запек­лу контратаку німецької піхоти. У результаті бою розгромлені два батальйони гітлерівців <…> Південно-західніше від Во­рошиловграда (нині – Луганськ. – Авт.) наші війська вклинилися в оборону супротивника й знову поліпшили свої позиції. Зайнято кілька населених пунктів і укріплених висот. Частини одного із з’єднань винищили до 1 000 німецьких солдатів і офіцерів, підбили й знищили 26 ворожих танків. Захоплено 15 гармат і 57 кулеметів…».

У червоноармійській газеті «Сокол Родины» від 23 липня 1943 р., що зберігається у фондозбірні Меморіального комплексу, повідомлялося: «На півдні, в Донбасі, в районі південніше Ізюма й південно-західніше Ворошиловграда радянські війська продовжували вести бої місцевого значення. <…> Багато командних висот німці зміцнили закопаними в землю танками й спеціальними сталевими ковпаками. Наші частини, діючи штурмовими групами, обходять ворожі опорні пункти, а потім короткими ударами руйнують вогневі точки німців. <…> Гвардійці однієї з частин підпустили ворога на близьку відстань і відкрили вогонь з усіх видів зброї. Втративши вбитими й пораненими понад 1 000 солдатів і офіцерів, ворог поспіхом відступив. На полі бою залишилося кілька підбитих німецьких танків…».

 

Наступного дня газета по­ві­дом­ляла: «На півдні, в Донбасі, в районі південніше Ізюма й пів­ден­но-західніше Ворошиловграда радянські війська продовжували вести бої місцевого значення й покращили свої позиції… Південніше Ізюма ворог намагався повернути втрачені нещодавно позиції, проте успіху не досяг. Полк німецької піхоти й 80 танків контратакували одну з частин. Гітлерівці наштовх­нулися на артилерійський вогонь і відступили, залишивши на полі бою 18 понівечених танків і до 600 трупів своїх солдатів і офіцерів. <…> Пів­денно-західніше Ворошиловграда радянські війська продовжували вести активні бойові дії і зайняли декілька вигідних позицій. Частини одного зі з’єднань за 4 дні боїв знищили декілька тисяч німецьких солдатів і офіцерів та багато техніки ворога. Німці вдалися до неодноразових контратак…».

В оперативному зведенні Радінформбюро за 24 липня йшлося: «Південніше Ізюма радянські частини вели бої місцевого значення. Артилеристи зруйнували 20 німецьких дзотів і придушили вогонь 15 артилерійських і мінометних батарей противника. На одній ділянці німецька піхота, що перейшла в контратаку, була зметена вогнем радянської артилерії. Два батальйони гітлерівців майже цілком знищені. На іншій ділянці радянські підрозділи відбили чотири контратаки ворога й поліпшили свої позиції. У результаті бою знищено до 400 гітлерівців. На бік Червоної Армії перейшли 37 німецьких солдатів 457-го гренадерського полку 257-ї німецької піхотної дивізії…».

У газеті «Известия» за 25 липня 1943 р. (підшивки цього видання зберігаються у фондовому зібранні Меморіалу) спеціальний кореспондент Склєзнєв, описуючи у статті «Південніше Ізюма» події попереднього дня, зазначав: «На одній з ділянок правого берега Сіверського Дінця німці намагалися повернути втрачені напередодні рубежі, але успіху не досягли. Радянські частини міцно утримують зайняті позиції і прагнуть оволодіти новими. Бої місцевого значення тривають. Подекуди ворог уводить у бій значну кількість танків та авіації. Наприклад, одну частину атакували велика група танків і полк німецької піхоти. У результаті бою противник змушений був відступити, зазнавши великих втрат у живій силі та техніці. Авіація ворога налітає на переправи через Сіверський Донець і на наш передній край. На полі бою можна бачити німецькі танки й самохідні гармати, підбиті бронебійниками. Бронебійник Самушкін підбив самохідну гармату влучним пострілом у бік. Пробираючись по дну невеликої балки в обхід укріпленого німцями кургану, молодший командир Григоренко з групою бійців раптово наштовхнувся на замасковану батарею противника. Недовго думаючи, воїни кинулися на вогневі позиції ворога, в рукопашній сутичці перебили десятка півтора німецьких артилеристів і захопили батарею. Тут же лежали снаряди. Сміливці повернули німецькі гармати проти самих німців і відкрили швидкий вогонь по кургану. На бійців пішли автоматники ворога. Вогневий поєдинок перейшов у рукопашну сутичку, під час якої червоноармієць Петров заколов шість автоматників, а сьомого задушив голими руками. Жменька сміливців утримувала ворожі вогневі позиції доти, доки не надійшло підкріплення. Сержант Бабухін під вогнем ворога підняв два підбитих кулемети, швидко зібрав із них один і відкрив вогонь по противнику, який ішов у контратаку. Танкіст молодший лейтенант Немін знищив 3 гармати й 20 німецьких солдатів. Танкіст Коренков розчавив 8 протитанкових гармат ворога. Ме­ханіка-водія Соломатіна й радиста Юріна німці хотіли взяти в полон. Соломатін вирвав у одного з німців автомат і пристрелив трьох гітлерівців. Юрін одного гітлерівця задушив. Ворогам не вдався їхній план. Відважні танкісти продовжують битись і громити ворога…».

 

З  оперативного зведення Радінформбюро за 25 липня: «Південніше Ізюма одне зі з’єднань відбило кілька ворожих контратак, під час яких знищено до 800 гітлерівців. На іншій ділянці одна гвардійська частина за п’ять днів боїв поліпшила свої позиції та захопила 78 гармат, 89 мінометів, 187 кулеметів, понад 8 000 гвинтівок, 5 радіостанцій та інші трофеї…».

У фондах Меморіального комплексу зберігається особова справа учасника Ізюмсько-Барвін­ків­ської операції підполковника К. К. Лебедєва, на той час – заступника командира 57-го гвардійського стрілецького полку 20-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту. 

17–18 лип­ня 1943 р. під час форсування Сіверського Дінця та прориву ворожої оборони на правому березі він особисто керував підрозділами полку. Попри сильний артилерійський та мінометний обстріли, полк переправився своєчасно й без втрат. Продовжуючи наступ, підполковник Лебедєв увесь час перебував у перших рядах піхоти, особистим прикладом надихав бійців і командирів. Захопивши важливу з тактичного погляду висоту, підрозділи полку відбили ворожу контратаку, підтриману авіацією та важкими танками, за що в серпні Костянтина Костянтиновича нагородили орденом Червоної Зірки… Восени того ж року за успішне форсування Дніпра й участь у визволенні Дніпропетровська К. К. Лебедєва удостоєно звання Героя Радянського Союзу…

У фондозбірні Меморіалу зберігаються листи іншого учасника тих кривавих боїв – Героя Радянського Союзу І. З. Шукліна. Ілля Захарович Шуклін народився 2 серпня 1922 р. у селі Чорний Ануй Алтайського краю в родині селянина. У лавах Червоної Армії – з 1941 р., з квітня 1942-го воював командиром артилерійської батареї на Брянському, Сталінградському, Південно-Захід­ному фронтах…

 

Влітку 1942 р. у районі Воронежа батарея Шукліна, в якій залишилася лише одна справна гармата, стримала просування 30 ворожих танків! Це була справжня перемога: на ділянці батареї ворог втратив цілу добу. За цей бій І. З. Шуклін був представлений до звання Героя Радянського Союзу, а його арти­ле­рис­ти – до орденів Червоного Прапора. Відмінно воювала батарея й у боях за Сталінград, пізніше 172-й гвардійський артилерійський полк 79-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії Південно-Захід­ного фронту, в якому служив гвардії старший лейтенант Шуклін, брав участь у боях на Сіверському Дінці.

У листі, датованому 14 червня 1943 р., Шуклін сповіщав своїх близьких: «Шлю вам палкий гвардійський привіт! Повідомляю, що життя моє протікає, як і раніше. Вільного часу для відпочинку майже немає. Напружено готуємося до майбутніх боїв. Українська природа мені дуже подобається: села всі в садах, народ українці культурний, чис­тота й порядок навкруги. Здо­ров’я моє хороше, тільки трошки загальне послаблення сил, але це скоро все мине. Вчора мені наш командир вручив іменний ручний годинник, на якому написано: «За нашу Радянську Батьківщину. В день 25-ї річниці РСЧА Шукліну І. З. від ЦК ВЛКСМ». Цьому подарунку я, звичайно, дуже радий і довіру комсомолу виправдаю. Бувайте, усього хорошого. Пишіть. Міцно вас усіх цілую…». Цього листа рідні Шук­ліна отримали 25 липня 1943 р. – через 4 дні після його загибелі…

В іншому листі, написаному артилеристом 12 липня 1943 р., йшлося: «Повідомляю, що я живий, здоровий, того й вам бажаю. Багато я відпочивав і завзято вчився, перебуваючи в 20–64 км від передової в Україні, де нині починають поспівати фрукти: яблука, вишні, груші та ін. Сама українська природа чудова, кожен населений пункт у саду. Райони ці були колись зайняті німцями, від яких населення зазнало великих страждань – деякі вивезені до Німеччини в рабство. Багато жив у Сталінграді. Тепер настав час виз­волити <…> Харків. Настав час назавжди покінчити з гадиною. Днями йду громити ворога, а завтра снаряди знову падатимуть на голови фриців. Вам бажаю найкращих успіхів. За мене прошу не хвилюватися маму <…> Міцно вас цілую…». Цей лист надійшов до близьких 22 липня 1943 року…

21 липня 1943 р. батарея гвардії старшого лейтенанта Шукліна на невеликому плацдармі біля села Гола Долина героїчно відбивала атаки гітлерівських танків. Бій ішов вдень і вночі, артилеристи, опинившись в оточенні, стояли на смерть. Вони підпускали ворожі машини на близьку відстань і розстрілювали їх упритул. Настав момент, коли в строю зостався лише один командир батареї, – і гвардієць продов­жував бій, доки залишалися боєприпаси! До кінця п’ятої контратаки ворожа куля вбила Іллю Шукліна. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 р. гвардії старшому лейтенанту Іллі Захаровичу Шукліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Він похований у братській могилі в місті Святогірську нинішньої Донецької області.

 

Наприкінці липня – на початку серпня 1943 р. на Донбасі тривали бої. Війська Південного фронту під командуванням генерал-полковника Ф. І. Толбухіна намагалися здолати опір ворога на потужних оборонних рубежах уздовж річки Міус – «Міус-фрон­ті». На цій ділянці деякі населені пункти не раз переходили з рук у руки. Становище радянських військ ускладнилося, коли ворог передислокував у цей район 2-й танковий корпус СС у складі дивізій «Рейх» та «Мертва голова»…

Реальна обстановка була далекою від тієї, яку висвітлювали радянська преса, радіо: насправді події розгорталися значно драматичніше для Червоної Армії. Сильна оборона гітлерівців, поганий радіо­зв’язок та прорахунки командування призвели до того, що війська Південного фронту зазнали значних втрат і не змогли розвинути наступ у районі річки Міус…

Підготував

Володимир СІМПЕРОВИЧ,

кандидат історичних наук, 

завідувач наукового відділу з питань музейної інформації та комунікації Меморіального комплексу 

«Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». 

Документи та знімки з фондів 

 

Меморіального комплексу

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті