шлюхи днепра https://minuet.biz/
Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Історія
31/05/2013 17:35

План «Ост»: смерть, поставлена на потік

Гітлерівська політика геноциду найяскравіше втілилась у генеральному плані «Ост», який розробило головне імперське управління безпеки під керівництвом Гіммлера спільно зі східним міністерством Розенберга. Донині автентичний план «Ост» не знайшли. Однак після розгрому фашистської Німеччини натрапили на дуже цінний документ, який передали в розпорядження нюрнберзького військового трибуналу. Він дає змогу скласти уявлення про цей план та політику німецького імперіалізму стосовно народів Східної Європи. Ідеться про «Зауваження та пропозиції щодо генерального плану «Ост» рейхсфюрера військ СС». Цей документ підписав 27 квітня 1942-го Е. Ветцель – начальник відділу колонізації 1-го головного політичного управління «східного міністерства».

1/214

Цілком таємно! 

Державної ваги! 

 

Берлін, 27.04.1942 р.


Зауваження та пропозиції 
щодо генерального плану «Ост» рейхсфюрера військ СС
Ще в листопаді 1941-го я дізнав­ся, що головне управління імперської безпеки працює над генеральним планом «Ост». Відповідальний працівник головного управління імперської безпеки штандартенфюрер Еліх озвучив мені вже тоді передбачену в плані кількість людей, 31 млн чоловік ненімецького походження, що мають переселити. Цю справу курує головне управління імперської безпеки, яке нині посідає провідне місце серед органів, підпорядкованих рейхсфюреру військ СС. При цьому головне управління імперської безпеки, на думку всіх управлінь, підпорядкованих рейхсфюреру військ СС, виконуватиме також функції імперського комісаріату у справах зміцнення німецької раси.
Загальні зауваження стосовно генерального плану «Ост».
За своєю кінцевою метою, а саме запланованому онімеченню розглянутих територій на Сході, план слід ухвалити. Однак величезні труднощі, які, безсумнівно, виникнуть під час його здійснення й можуть навіть викликати сумніви в його здійсненності, видаються в плані порівняно невеликими. Насамперед, впадає в очі, що з плану випали Інгерманландія (Під Інгерманландією гітлерівці мали на увазі територію Новгородської, Псковської і Ленінградської областей як території для колонізації. Це, певно, пояснюється тим, що надалі в план внесуть нові проекти колонізації, про які ще йтиметься наприкінці. – Авт.), Придніпров’я, Таврія і Крим. (Ще в липні 1941-го Гітлер віддав розпорядження виселити всіх жителів із Криму й перетворити його на «німецьку Рив’єру». За два місяці Розенберг видав відповідну директиву. Генеральний комісар Криму Фрауенфельд розробив проект переселення в Крим жителів Південного Тиролю, який схвалили Гітлер і Гіммлер. Примітно, що спеціальне «кримське командування військ СС», що керувало підготовчими роботами для запланованої колонізації Криму, покинуло півострів лише в квітні 1944 року. («Viertel­jahres­hefte fur Zeitges­chichte», 3 H., 1958, S. 291). – Авт.).
Нині вже можна більш-менш точно встановити як східний кордон колонізації (в її північній і середній частині) лінію, що простягається від Ладозького озера до Валдайської височини й до Брянська. Чи внесуть ці зміни в план від командування військ СС, я не беруся судити.
У будь-якому разі потрібно передбачити, що численність людей, яких згідно з планом переселятимуть, варто ще збільшити.
З плану можна зрозуміти, що йдеться не про програму, яку необхідно негайно виконати, а навпаки – заселяти цю територію німцями слід упродовж приблизно 30 років після закінчення війни. Відповідно до плану, тут повинно залишитися 14 млн місцевих жителів. Однак чи втратять вони свої національні риси й чи піддадуться онімеченню упродовж передбачених 30 років – більш ніж сумнівно, оскільки за планом кількість німецьких переселенців дуже незначна. Імовірно, у плані не враховано прагнення державного комісара у справах зміцнення німецької раси (відомства Грейфельта) поселити осіб, придатних для онімечення, у межах власне німецької імперії...
Основним питанням плану колонізації Сходу є таке: чи вдасться нам знову пробудити в німецькому народі прагнення до переселення на Схід. Наскільки я можу судити зі свого досвіду, таке прагнення здебільшого, безсумнівно, є. Не можна, однак, оминути увагою й те, що значна частина населення, особливо із західної частини імперії, категорично проти переселення на схід, навіть у Вартську область поблизу Данцига і в Західну Пруссію. (Цей факт, до речі, підтверджує, що між людиноненависницькими планами фашистської Німеччини й інтересами німецького народу не було нічого спільного. Гітлерівці побоювалися, що після переселення народів Польщі, Прибалтики, Західної України і Західної Білорусі та зникнення вигаданої ними проблеми «народ без життєвого простору» (Volk ohne Raum) перед ними постане нова проблема – «життєвий простір без народу» (Raum ohne Volk). – Авт.)
Треба, на мою думку, щоб відповідні органи, особливо східне міністерство, постійно відстежувало тенденції щодо небажання переселятися на схід, і вело з ними боротьбу за допомогою пропаганди.
Поряд із заохоченням прагнень до переселення на схід вирішальним моментом також є необхідність пробудити в німецькому народі, особливо в німецьких колоністах на східних територіях, бажання до збільшення дітонародження. Ми не повинні вводити себе в оману: зафіксоване із 1933-го зростання народжуваності було явищем втішним, але його не може вважати достатнім для існування німецького народу, особливо, зважаючи на його величезні завдання щодо колонізації східних територій і неймовірну біологічну здатність до розмноження сусідніх із нами східних народів.
За генеральним планом «Ост» після закінчення війни кількість переселенців для негайної колонізації східних територій мала становити... 4 550 тис. осіб. Така кількість не здається мені чималою, з огляду на період колонізації, що триватиме 30 років. Певно, що вона могла б бути й більшою. Адже треба мати на увазі, що ці 4 550 тис. німців мають бути розподілені на таких територіях, як Данциг-Західна Пруссія, Вартська область, Верхня Сілезія, генерал-губер­на­торство, Південно-Східна Пруссія, Білостоцька область, Прибалтика, Інгерманландія, Білорусь, частково також області України... Якщо зважати на сприятливе збільшення населення за допомогою підвищення народжуваності, а також приплив переселенців з інших країн, населених німецькими народами, то можна розраховувати на 8 млн німців для колонізації цих територій за приблизно 30 років. Однак цим не досягається передбачена планом кількість – 10 млн німців. На згадані 8 млн німців припадає за планом 45 млн місцевих жителів ненімецького походження, з яких 31 млн мають виселити з цих територій.
Якщо ми проаналізуємо попередньо зазначену кількість – 45 млн жителів ненімецького походження, то виявиться, що місцеве населення розглянутих територій буде перевищувати кількість переселенців. На території колишньої Польщі налічується близько 36 млн осіб. (Сюди, певно, зараховано й населення Західної Білорусі та Західної України. – Авт.).
З них треба не враховувати приблизно 1 млн місцевих німців (Volksdeutsche). Тоді залишиться 35 млн чоловік. Прибалтійські країни налічують 5,5 млн чоловік. Мабуть, у генеральному плані «Ост» враховано також колишні радянські Житомирська, Кам’я­нець-Подільська та частково Він­ницька області як території для колонізації. Населення Житомирської та Кам’янець-Подільської областей становить близько 3,6 млн чоловік, а Вінницької – 2 млн чоловік, бо значна її частина належить до сфери інтересів Румунії. Отже, загальна численність населення, що тут живе, сягає 5,5 млн – 5,6 млн осіб. Таким чином, загальна кількість населення розглянутих областей становить 51 млн. Людей, що за планом слід виселити, має бути насправді значно більше ніж передбачено. Тільки, якщо зважити на те, що приблизно 5–6 млн євреїв, які живуть на цій територій, ліквідують ще до проведення виселення, можна погодитися зі згаданої в плані кількістю – 45 млн місцевих жителів ненімецького походження. Однак з плану зрозуміло, що до згаданих 45 млн осіб належать і євреї. Звідси виходить, що план ґрунтується на неправильному підрахунку численності населення.
Окрім того, на мою думку, у плані не враховано, що місцеве населення ненімецького походження за 30 років дуже швидко розмножуватиметься... З огляду на це, потрібно базувати все на тому, що кількість жителів ненімецького походження на цих територіях значно перевищить 51 млн осіб. Вона становитиме 60 млн – 65 млн осіб.
Звідси напрошується висновок, що кількість людей, які повинні або залишитися на зазначених територіях, або бути виселені, значно більша ніж передбачено в плані. Відповідно до цього, під час його виконання виникне ще більше труднощів. Якщо зважати, що на розглянутих територіях залишиться 14 млн місцевих жителів, як зазначено в плані, то потрібно виселити 46 млн – 51 млн осіб. Кількість осіб, встановлену планом для переселення – 31 млн – не можна визнати правильною. Подальші зауваження щодо плану. План передбачає переселення небажаних у расовому сенсі місцевих жителів у Західний Сибір. При цьому наведено процентні цифри для окремих народів, що й вирішує їхню доля, хоча досі немає точної інформації щодо їхнього расового складу. До всіх народів встановлено однаковий підхід без урахування того, чи передбачено взагалі і якою мірою онімечення відповідних народів, чи стосується це дружньо або вороже налаштованих до німців народів.
(Далі буде)
друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті