Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
01/04/2013 21:24

Спам: пряна шинка в поштовій скриньці

Про таке поняття як спам чули, либонь, і активні користувачі світовою мережею, і ті, хто з інформаційними технологіями на «Ви». Та от що ж, власне, ховається за цим мудрованим словом, чим небезпечний спам і як від нього вберегтися, знають далеко не всі навіть «просунуті» юзери. Спробуймо розібратись у цьому питанні.

Трохи історії

Слово спам  (від англійського spam – «spiced ham», тобто «пряна шинка»), що нині асоціюється зі світом інформаційних технологій, з’явився задовго до виникнення таких, ба більше – зов­сім в іншій галузі. 1937 року американська фірма «Гормел Фудз» випустила під такою назвою ковбасний фарш із «неліквідного» м’яса, що нагромадилося на фабриці. Неапетитний продукт американці купувати не стали, тож господар корпорації містер Гормел розгорнув масштабну маркетингову кампанію. Широко розрекламувавши свій продукт, він почав постачати консерви в армію й флот, до того ж не лише США, а й їхніх союзників. Навіть у післявоєнній Британії, охопленій економічною кризою, спам був чи не єдиним доступним м’ясним продуктом острів’ян.

Історія про те, як спам став асоціюватися з небажаною, надлишковою й надокучливою інформацією, що «глушить» корисні повідомлення, пов’язана з подіями грудня 1970 року. В одній із постановок театральної групи «Летючий цирк Монті Пайтона», дія якої відбувалась у ресторані, був епізод, коли відвідувачам закладу подають страви, в кожній із яких присутній спам. При цьому офіціантка натхненно розповідає про його переваги, а на задньому плані хор чоловіків в одязі вікінгів багаторазово кричить: «Спам!». Зрозуміло, що розмови відвідувачів у цей час повністю заглушуються.

Паралельно існувало зовсім інше життя цього слова. Уже в 1980-і, ще до народження масової електронної пошти, спамом стали називати надмірну публікацію файлів у багатокористувацьких системах і телеконференціях, що докучають нормальним користувачам. 1986 року в конференціях «Юзнет» з’явилося безліч однакових повідомлень від Дейва Родеса, який рекламував нову фінансову піраміду. Заголовок вабив: «Зароби купу грошей», а в листах містилася інструкція, як це зробити. Автор запопадливо дублював свої тексти, тому їх і почали порівнювати зі спамом із того самого скетчу.

Однак загальновизнаною датою народження електронного спаму вважається 5 березня 1994 року. Цього дня в тій-таки «Юзнет» аризонський юрист Лоуренс Кантер розмістив безліч повідомлень із рекламою своєї сімейної фірми, пропонуючи охочим взяти участь у розіграші посвідки на проживання в США. Особливістю цієї акції було те, що повідомлення створювалися спеціальною програмою, яку написав Кантер. Акція виявилася надприбутковою – понад $ 100 000 за мінімальних витрат.

 

Спам-епоха

Історія з кантерівською розсилкою, зважаючи, що такий доволі простий і малобюджетний спосіб реклами приніс величезні прибутки, набула розголосу. Згодом, коли тенета світової мережі стали доступні чи не кожному охочому в ній поблукати, спам став надпопулярним. Він у буквальному й переносному значеннях слова дістав усіх без винятку користувачів.

Про велетенські розміри цього явища свідчить така статистика: частка спаму у світовому поштовому трафіку становить близько 80%. Здебільшого це реклама. Так деякі легальні компанії просувають свої товари або послуги. Привабливість такої реклами, як уже зазначалося, – низька вартість й охоплення великої кількості потенційних клієнтів. За допомогою спаму рекламують і продукцію, про яку не можна повідомити іншими способами – наприклад, пор­нографію, контрафактні товари (підробки, конфіскат), лікарські засоби з обмеженнями в обігу, незаконно отриману закриту інформацію (бази даних), рекламу власне послуг розсилки спаму тощо.

Варто зауважити, що спам – це не лише рекламні поштові повідомлення. Це й антиреклама – заборонена законодавством про рекламу інформація (наприклад, що ганьбить конкурентів і їхню продукцію). Зловити за руку антирекламників важко, а «неприємний осад» про знеславлений продукт чи послугу в потенційних споживачів залишається.

До того ж до спаму належать так звані нігерійські листи (від держави Нігерії, звідки свого часу надходила велика кількість таких повідомлень). Такий лист містить інформацію про те, що його одержувач може дістати якимось чином чималу суму грошей, а відправник може йому в цьому допомогти. Потім відправник листа просить перевести йому трохи грошей під приводом, наприклад, оформлення документів чи відкриття рахунку. Виманювання цієї суми і є метою шахраїв.

Ще одним видом шахрайства за допомогою спаму є фітинг – спроба дізнатися певні персональні дані: кредитних карток, паролі доступу до систем онлайнових платежів тощо. Такий лист, зазвичай, маскується під офіційне повідомлення від адміністрації банку. У ньому мовиться, що одержувач повинен підтвердити відомості про себе, інакше його рахунок заблокують, і наводиться адреса сайту (що належить, звісно ж, спамерам) із формою, яку треба заповнити. З-поміж даних, що слід повідомити, є й ті, які потрібні шахраям. Для того, щоб жертва не здогадалася про обман, оформлення цього сайту також імітує оформлення офіційного сайту банку.

До інших видів спаму зараховують і такі: пропаганда; «ланцюгові листи» – листи з проханням переслати знайомим (жахачки, «листи щастя» тощо); листи релігійного змісту; розсилання для виведення поштової системи з ладу; листи від імені іншої особи, щоб викликати до неї негативне ставлення; листи, що містять ком­п’ю­тер­ні віруси; DoS і DDoS-атаки.

Варто зазначити, що спам поширюється не лише через елект­рон­ну пошту. Дістати його можна й через миттєві повідомлення (як ICQ, AI, Skype та ін.). Окрім того, через те, що останнім часом з’яви­лися вебсайти, які можна вільно редагувати – блоги й вікі, на них теж може розміщуватися спам. Рекламні есемески, що надходять на мобільні телефони, – також спам. 

 

Яка від цього шкода

Спам – джерело низки серйозних проблем. Звісно, часто користувачі просто не звертають уваги на мережеву рекламу, видаляючи такі повідомлення зі своїх поштових скриньок. Та це не означає, що шкоди немає. Велика кількість рекламної кореспонденції може спричинити перевантаження каналів і поштових серверів, через що звичайна пошта, яку, можливо, дуже чекають одержувачі, буде приходити значно повільніше. Спамер практично нічого не платить за те, що передає пошту. За все розплачується одержувач спаму, який оплачує трафік своєму інтернетпровайдеру, витрачений на отримання незапитаної кореспонденції з поштового сервера.

Окрім того, спам через свою анонімність – відмінний інструмент для шахрайства; реклами нелегальних, підроблених і контра­фактних товарів; розповсюдження порнографії та інших злочинів; засіб доставки шкідливого коду (при цьому шкідлива програма може бути як у додатку до листа, так і на сайті, який відкриється за посиланням зі спам-листа).

Щодо есемесок, то шкода від них може бути ще більшою, ніж від інтернетівських повідомлень, адже одержувач іноді ще й повинен платити за кожне повідомлення. Це може бути чимала сума, особливо якщо абонент використовує роумінг. Не кажучи вже про згаяний на перегляд і видалення спаму час, а також нервування, бо як без нього в боротьбі з небажаними повідомленнями.

 

Віталій ПРОЗОРОВСЬКИЙ, 

спеціаліст із ІТ

друкувати
Додати коментар

Інші статті