Новий сир для старих «мишоловок»
З часів діяльності сумнозвісного закладу з абревіатурою «МММ» методи й форми видурювання грошей у легковірних верств населення дещо змінилися. Фінансові піраміди стали маскуватися під банки, кредитні спілки, фонди тощо. А останнім часом неабиякої популярності набули контори, які готові в найкоротший термін і за наявності мінімуму документів дати кожному охочому кредит. Тільки от потім їхні клієнти чомусь починають скаржитися на своїх «благодійників» у всі можливі інстанції. Чому так відбувається, ми й спробували розібратися.
На привабливі заклики про надання позики тепер можна натрапити будь-де – відповідними оголошеннями вщерть заповнені сторінки безплатних газет та Інтернет, вони розклеєні в громадському транспорті та кидаються в очі чи не з кожного стовпа. Їхня суть приблизно така: приходьте з паспортом та ідентифікаційним кодом і моментально отримуйте кредит на потрібну суму! Але що ж відбувається насправді?..
Припустімо, якийсь середньостатистичний українець на прізвище Іваненко захотів придбати дорогу річ. Грошей на неї назбирати не встиг, тому вирішив узяти кредит і, повіривши оголошенню, пішов за вказаною адресою. Там його зустріли з розкритими обіймами й пообіцяли видати позику протягом двох-чотирьох тижнів.
«Працівники таких закладів – а це найчастіше товариства з обмеженою відповідальністю – кажуть клієнтові, що перед укладенням договору треба заплатити певну суму грошей, так званий вступний внесок, реєстраційний, страховий або адміністративний платіж, – розповідає начальник відділу Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС Володимир Федорук. – Іноді таких платежів треба зробити одразу кілька. Їхній розмір залежить від суми позики – що вона вища, то більший внесок».
Далі починається найцікавіше. Іваненко платить свої гроші (зазвичай це декілька тисяч гривень), після чого з ним підписують довгоочікуваний договір і «доповнення» до нього. Зрозуміти суть надрукованого в цих документах людині, що не має спеціальних знань, непросто. Здебільшого в «примітках» фігурує не готівка, а той товар, на придбання якого особа хотіла позичити гроші. Наприклад, автомобіль ВАЗ, орієнтовна вартість якого становить 65 тис. гривень. Іваненку пояснюють, що тепер йому треба щомісяця вносити «мінімальні платежі» (від 300 до 2 000 гривень), після чого його зареєструють як учасника «групи з покупки товарів».
Згідно з підписаними паперами, менеджер використовує гроші, що надходять від усіх членів групи, для формування «фонду оплати товарів». Загалом, клієнти повинні справно платити, платити й ще раз платити, чекаючи «тендера», який визначить у їхній групі «найгіднішого» – того, хто вніс максимальну суму «обов’язкових платежів». Якщо раптом наш багатостраждальний Іваненко якимось дивом нарешті стане тим «щасливчиком», який отримає авто, для нього розпочнеться друга частина «трагікомедії» – погашення «загальних платежів».
Що відбувається потім, передбачити неважко: за деякий час обурені громадяни біжать до правоохоронців, вимагаючи «вжити заходів».
«Ми не раз проводили перевірки за такими зверненнями, – коментує підполковник міліції Федорук. – Але, як щоразу з’ясовувалося, громадяни самостійно й добровільно підписують договори, тобто погоджуються із зазначеними в них умовами. Таким чином, описані ситуації переважно пов’язані з цивільно-правовими відносинами, а не з криміналом».
Звісно, що договори та «доповнення» надруковані дрібним, практично мікроскопічним шрифтом, вони містять безліч термінів, почасти незрозумілих пересічному українцю. Наприклад, в одному з таких документів вказано сім видів різних платежів: «чистий», «реєстраційний», «авансовий», «мінімальний», «загальний» тощо.
Правоохоронцям залишається вже вкотре закликати людей до прояву здорового глузду й обережності під час здійснення фінансових операцій. Кредитні схеми, які пропонують різні контори, можуть змінюватися, і навряд чи законодавство встигатиме за заповзятливими ділками. Проте є найпростіші правила, актуальні в будь-який час.
«Якщо ви вирішили взяти кредит, звертайтеся до відомих установ, які мають гарну репутацію й працюють на ринку не перший рік, – радить Володимир Федорук. – Пропоновані вам умови повинні бути чіткі, прозорі та зрозумілі. Якщо ви не маєте необхідних знань у фінансовій та юридичній сферах, не підписуйте ніяких паперів, попередньо не порадившись із незалежними спеціалістами».
А ми знову нагадаємо читачам стару істину про «безплатний сир» і, у нашому випадку, про фінансові «мишоловки».
Дмитро ЛЮБЧЕНКО,
м. Київ
