П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Епіцентр
30/04/2015 11:20

Нова патрульна поліція: столиця на «екваторі» навчання

Упродовж кількох місяців в Україні триває процес створення нової патрульної поліції. Близько тижня тому реєстрація кандидатів до цієї служби стартувала одразу у двох великих містах – Львові та Одесі. На черзі – Харків і Дніпропетровськ. А от у столиці майбутні вартові порядку вже перебувають на «екваторі» останнього етапу відбору – навчанні. Хто ж здійснює підготовку патрульних за новими стандартами, які знання й практичні навички здобувають «учні» та якою ми побачимо вже в червні на вулицях міста нову поліцію – про це й не тільки дізнавалися наші кореспонденти.

Рівень підготовки – різний, але стараються всі

У Києві навчання нових пат­рульних проводять у двох цент­рах на базі Національної академії внутрішніх справ. Найбільше «кадетів», які до того ж першими почали підготовку, зай­мається на території одного з нав­чально-наукових інститутів НАВС, розташованому в затишному куточку на околиці столиці. Там є все необхідне для комфортного проживання та гартування майбутніх поліцейських: гуртожиток, їдальня, навчальні корпуси, спортзал, тренувальні полігони, тир. Саме з приміщення для стрільби й розпочалася наша імпровізована екскурсія.
У тирі група «курсантів» саме відпрацьовувала навички з майстерного володіння зброєю. Доки одні слухачі тренувалися збирати й розбирати пістолет та споряджати магазин набоями, інші навчалися правильно тримати зброю і прицілюватися, а ще частина їхніх колег виходила на вогневий рубіж для виконання вправ зі стрільби. Група, з якою ми познайомилися, лише розпочала заняття в тирі, тому її «учні» поки що практикують найпростіші елементи. Коли ж належно їх опанують, перейдуть до складніших завдань, зокрема стрільби з різних позицій.
«Майбутні пат­рульні навчаються стріляти з пістолета модифікації „Форт–17”, адже це має бути їхня основна зброя. Також вони ознайомлюються з пістолетами інших систем, наприклад пістолетом Макарова, який перебуває на озброєнні в багатьох силових структурах України, – розповідає викладач ка­фед­ри вогневої та спеціально-фізичної підготовки НАВС Вадим Штома. – З-поміж слухачів є люди з різним рівнем підготовки: хтось уже має на­вич­ки стрільби, а дехто вперше взяв зброю до рук, однак вони посилено працюють, щоб не поступатися досвідченішим колегам».
Різний рівень підготовки «учнів» за своїм напрямом відзначає й завідувач кафедри автомобільної підготовки НАВС Олександр Супруненко. Хоча до всіх кандидатів у нову поліцію була загальна обов’язкова вимога – наявність водійських прав, проте не кожен до свого посвідчення «додав» ще й належний досвід. Та оскільки майбутні вартові порядку виконуватимуть також функції дорожньо-патрульної служби, вони повин­ні не лише досконало знати Правила дорожнього руху, а й добре орієнтуватися у тих чи інших обставинах, які можуть виникнути на автошляхах.
«Програма навчання побудована таким чином, щоб охопити якомога ширше коло тем: за 20 годин ми маємо пройти всі ос­нов­ні розділи Правил дорожнього руху, розглянути останні зміни до них, відпрацювати конкретні ситуації, пов’язані з дорожнім рухом, – каже Олександр Супруненко. – Тому на заняттях ми подаємо теоретичну частину, показуємо відеоуроки, роз­в’язуємо ситуаційні завдання, а кожна наступна пара починається з квізу – десятихвилинного тестування за пройденою раніше темою. Усі слухачі – активні, ставлять багато запитань, тому здебільшого навчання відбувається у формі живих бесід, дискусій».
Варто відзначити, що підготовку нових патрульних здійснюють не тільки фахівці відом­чого вишу та правоохоронці, а й «цивільні» спеціалісти – юристи, адвокати, представники громадських організацій… Наприклад, предмети «Протидія торгівлі людьми» та «Попередження насильства в сім’ї» викладає віце-президент міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» Ольга Калашник. Вона, до речі, також є співавтором останнього курсу, розробленого спільно з працівниками Департаменту громадської безпеки МВС.
«Центр „Ла Страда” вже багато років співпрацює з Міністерством внутрішніх справ, – зазначає Ольга Калашник. – Я була членом Громадської ради при МВС з прав людини, постійно проводжу тренінги для правоохоронців, однак нинішній досвід відрізняється від того, що робила раніше. Насамперед тому, що склад груп слухачів – дуже різнорідний:  є будівельники, фітнес-тренери, інженери, педагоги, журналісти та, звісно, представники ОВС. Не можу сказати, що всі „курсанти” одразу розуміють, наскільки масштабною є проблема насильства в родині, але ми від початку намагаємося змінити їхнє ставлення. Бо, яку б гарну підготовку вони не мали як правоохоронці, без розуміння суті проблеми не зможуть ефективно на неї реагувати».

 

Інструктори також проходили «кастинг» та навчання

З аудиторій прямуємо до навчальних «полігонів» просто неба. Там на великому асфальтованому майданчику одразу кілька груп відпрацьовують вправи з тактичної підготовки. Одна з них оточила тренувальну патрульну автівку, й «кадети» уважно дослухаються до розповіді інструктора: як правильно затримувати підозрюваних, що перебувають у транспортному засобі. Уже за кілька хвилин майбутні поліцейські розділяються на групи по кілька осіб та на практиці відпрацьовують механізм поведінки в зазначених умовах.
«На заняттях ми розглядаємо алгоритми дій у різних ситуаціях, з різними рівнями загроз: починаючи з найпростішого – як слід виходити з машини – і закінчуючи тим, як пересуватися групами, затримувати озброєних злочинців, – коментує процес навчання інструктор спец­під­розділу „Сокіл”. – За час тренувань ми спостерігаємо знач­ний прогрес у підготовці своїх підопічних: вони навчилися обдумувати та контролювати власні рухи, узгоджувати дії з напарниками тощо. Головне, що в усіх є бажання досягнути того рівня, який дозволить без проб­лем виконувати поставлені завдання з охорони порядку на вулицях».
Інструктори з тактичної підготовки, як і «курсанти», проходили попередній «кастинг»: з-поміж претендентів обрали лише найкращих фахівців зі значним практичним досвідом. Потому «базу» знань та навичок українських тренерів доповнили американські колеги – поліцейські з міста Ріно штату Невада. А під час нашого візиту для наступної команди інструкторів проводили навчання саме представники каліфорнійського дорожнього патруля.
«Коли мені зателефонував мій керівник і запропонував поїхати в службове відрядження в Україну, спочатку я сприйняла це як жарт, – ділиться враженнями очільниця групи американських тренерів сержант Лора Клер. – Та коли він пояснив мету поїздки – допомагати створювати нову патрульну службу, – одразу погодилася. Звісно, знадобився час, щоб побудувати „місток довіри” між нами та українськими інструкторами, але спільну мову вдалося знайти досить швидко. Ми пояснили, що поважаємо їх як досвідчених спеціалістів, які знають свою справу, й просто хочемо поділитися власною практикою, навчити чомусь новому, корисному».
З сержантом Клер нам вдалося поспілкуватися в спортзалі, доки її колеги проводили заняття на татамі. Спочатку американські полісмени показували певні прийоми, а потім спостерігали за тим, як їх виконували українські інструктори. З-поміж них, до слова, були колишні миротворці, бійці спецпідрозділів, а також викладачі відомчих вишів. Наприклад, познайомитися з новою «школою» приїхав начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки Дніпропет­ровського державного університету внутрішніх справ Олександр Комісаров.
«Нині ми розглядаємо таку ситуацію: злочинець напав ззаду на правоохоронця й повалив його на землю. Вартовий порядку повинен застосувати прийом, щоб, насамперед, захистити себе, а відтак – затримати нападника, – пояснює він. – Американські колеги показують нам свої техніки, ми демонструємо свої, а потім обираємо ті, що доцільніші за тих чи інших обставин».
Іноземний досвід переймав і тезка Комісарова, командир роти особливого призначення «Світязь» Олександр Фацевич. Він переконаний: нова патрульна поліція повинна змінити нинішнє ставлення людей до міліції, а тому її підготовку мають здійснювати на найвищому рівні. «Колеги зі Штатів проводять і теоретичні заняття – як знаходити спільну мову з людьми, залучати їх на свій бік, заспокоювати, і практичні – як застосовувати адекватну силу, захищати себе, – каже Фацевич. – Усі ці знан­ня надалі допоможуть нам якнайкраще підготувати кандидатів у нову патрульну».

 

Ми не конкуренти, а колеги!

За словами Лори Клер, американські тренери, окрім проведення занять для українських інструкторів, ще й спостерігають за їхньою роботою з навчання «кадетів». Загалом полісмени задоволені тим, як відбувається цей процес, і відзначають успіхи майбутніх вартових порядку. Чи складно досягати таких успіхів, ми поцікавилися в самих «учнів». Зокрема, одному з перших це запитання поставили давньому знайомому – 22-літньому командиру першої групи Бадрі Гогохії, з яким вперше зустрілися під час проведення відкритого голосування за новий дизайн патрульних автівок. Тоді хлопець прийшов на майдан Незалежності, щоб обрати «фаворита», а також дізнатися яким варіантам надають перевагу пересічні громадяни.
«Спершу я гадав, що ніколи не навчуся збирати й розбирати пістолет, а потім походив на додаткові заняття й уже за два дні показував іншим, як це робити, – усміхається Бадрі. – І так само вчиняє кожен, хто не може одразу опанувати ту чи іншу „науку”: у вільний час ходимо в тир, відшліфовуємо навички з тактичної підготовки, „підтягуємо” адміністративне, кримінальне право… По допомогу звертаємося не тільки до викладачів, а й одне до одного, адже кожен до цього вже мав певну професію. Приміром, юристи розтлумачують нам якісь законодавчі норми, правоохоронці допомагають з тактикою, я закінчив філософський факультет, тож краще розуміюсь на етиці, комунікації. Головне, що кожен з нас усвідомлює: ми – не конкуренти, а майбутні колеги, тому вже нині вчимося разом долати перешкоди».
У столицю Гогохія приїхав з Дніпропетровська, де близько 20 років тому знайшли другу домівку його батьки, рятуючись від вій­ни в Абхазії. Стати патрульним Бадрі прагне, щоб віддати належне країні, яка прихистила його родину. Та й загалом, він вважає себе українцем й обіцяє докласти всіх зусиль, щоб на нашій землі панував порядок.
Охороняти спокій киян із Дніп­ропетровщини також приїхала молода мама, 29-літня Анна Онофрійчук – у минулому старший інспектор гірничого департаменту металургійного підприємства. З юних років дівчина займалася бально-спортивними танцями, завжди стежила за своєю формою, тому без проблем склала один із найскладніших для жінок іспитів – з фізичної підготовки.
«Усі прагнуть змін на краще, – розмірковує Анна. – Це – новий етап у житті країни, а отже, і шанс для кожного змінити власне життя. Раніше мені доводилося мати справу з несправедливими рішеннями міліції, тож хочу, щоб віднині все було інакше, щоб громадяни довіряли правоохоронцям».
На наше запитання: чи не боїться тендітна дівчина того, що на службі їй потрібно буде приборкувати кремезних чоловіків, вона спочатку жартує – мовляв, затанцює» порушника до приїзду підмоги. Однак потім серйозно додає: «Я готова до спілкування з різними людьми й вірю, що домовитися можна з кожним. Але якщо знайти спільну мову все ж не вдасться, застосовуватиму навички, яких нас навчають на заняттях з вогневої та тактичної підготовки».
Інша представниця прекрасної статі, 29-річна Катерина Белугіна, теж вважає, що доля надала їй шанс «розвернути життя на 180 градусів». Адже одного дня дівчина зрозуміла: для неї професія графічного дизайнера себе вичерпала й потрібно шукати іншу справу – яка не лише подобатиметься самій Катерині, а й приноситиме користь багатьом людям. У цей час саме було оголошено про набір до нової пат­рульної поліції, куди наша героїня подала анкету без зайвих роздумів. Із фізичним гартом вона фактично не має проб­лем, бо впродовж тривалого часу займалася великим тенісом та навіть грала в американський футбол, а от з опановуванням правових дисциплін спочатку виникли труднощі.
«З часом, коли дедалі глибше „занурюєшся” в професію, вчити профільні предмети стає легше й цікавіше, – каже Катерина. – Однак, звісно, тактичні заняття мені подобаються більше, адже вони динамічніші, захопливіші».

 

Зміни потрібно починати з себе

Як виявилося, багатьом майбутнім патрульним «підкорювати» теорію, а саме адміністративне та кримінальне право, складніше, ніж навчатися тактиці й стрільбі. Проте, запевняє 22-літній «курсант» з Київщини Олексій Білоус, впоратися з «гранітом науки» їм допомагають викладачі, кожен з яких – кваліфікований практик.
«Педагоги знають все, чому нас навчають, з власного досвіду, – акцентує Олексій. – Наприклад, Дмитро Євдокимов, що викладав кримінальне право, має власну адвокатську практику. У його лекціях переважали не книжні терміни, а пояснення того, з чим нам доведеться мати справу в реальній роботі».
«Вскочив в останній вагон потяга, що рушив», – так каже про свою можливість долучитися до нової патрульної поліції 35-літній Валентин Каленіченко, який одинадцять років працював у банківській сфері. Чоловік цілковито віддається процесу навчання, бо вважає, що перед ним та його колегами стоїть надважливе завдання – повернути повагу людей до органів внутрішніх справ. Як командир групи, Каленіченко дбає про те, щоб таке ж старанне ставлення до здобуття знань було й у решти «кадетів». За свого одногрупника, 29-річного Ростислава Сікачину, Валентину хвилюватися точно не доводиться, адже той – круглий відмінник. Свого часу, вступаючи до ВНЗ, хлопець обирав між технічною і юридичною освітою. Тоді переважив потяг до точних наук. Але нині Ростислав вирішив змінити керівну посаду на станції техобслуговування й одягнути однострій патрульного, а вже восени – стати студентом юридичного вишу.
«Деякі друзі відмовляли мене йти в нову поліцію, казали, що не вірять у можливість реформ, – відзначає співрозмовник. – Але я вважаю, що кожен повинен почати з себе – і тоді ми зможемо змінити наше суспільство».
Щоб змінити країну на краще, в патрульну поліцію прийшов і 24-літній Михайло Кіндракевич. Хоч за освітою хлопець економічний кібернетик, він активно цікавився досвідом грузинських правоохоронних реформ, дізнавався, як працює поліція в країнах Європи, Америці. Коли такі реформи розпочалися в Україні, вирішив особисто долучитися до процесу змін. Як і Ростислав, Михайло також чув від близьких здебільшого аргументи «проти» свого вибору.
«Спершу батьки негативно поставилися до мого рішення: можливо, не зрозуміли, як це для мене серйозно, – ділиться майбутній правоохоронець. – Але минув тиждень-другий, я успішно проходив усі етапи відбору, й тато з мамою змінили свою думку. Тепер вони вболівають за мене».
До речі, одногрупники називають Михайла головним «медійним обличчям» нової пат­рульної служби, оскільки він найчастіше спілкується з представниками ЗМІ та активно бере участь у різноманітних суспільних заходах.
Натомість не надто охоче спілкується з журналістами учасник АТО Віталій Давиденко, однак для відомчого видання він зробив виняток. Близько півроку чоловік виконував бойові завдання на сході країни й, повернувшись у мирне життя, не зміг продовжувати його в статусі працівника фармацевтичної компанії.
«Здобутий в АТО досвід допоміг мені хіба що в плані фізичної підготовки, а от, приміром, тактику доводиться опановувати 
„з нуля”, оскільки методи і прийоми, які застосовують правоохоронці та військові, знач­но відрізняються», – відверто зізнається Віталій.
Того дня нам вдалося поспілкуватися з представниками багатьох різних професій, але, звісно, ми не могли оминути увагою й думку працівників міліції, що вирішили спробувати себе в новій патрульній поліції. 26-літній Богдан Кухаренко прослужив в ОВС уже близько чотирьох років – спочатку на посаді дільничного інспектора, а потім – у карному розшуку.
«Відслуживши в армії, я пішов працювати в міліцію, щоб дійсно бути корисним суспільству – і це не пафосні слова, – каже правоохоронець. – Утім, реа­лії нинішньої міліцейської служби змусили мене замислитися над тим, щоб змінити професію. Та, коли почув в інтерв’ю Еки Згуладзе про створення нової поліції, повірив, що зміни в системі ОВС – можливі, що ми працюватимемо по-новому, будемо забезпечені всім необхідним і отримуватимемо гідну зарплату».
За словами Богдана, нові колеги не сприймають його як представника «старого режиму», а навпаки – постійно звертаються за порадами, просять розповісти про практичні механізми втілення здобутих знань.
***
…Разом з мільйонами українців ми чекатимемо на появу першого – столичного – підрозділу патрульної поліції. Передбачаємо, що увага до роботи цих вартових порядку, так само, як нині – до процесу їхньої підготовки – буде підвищеною. Тож нехай кожен із них гідно витримає найтяжчий іспит, що йому належить скласти, – іспит реальною службою.
Марія САЛЬНІК, Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти». 
Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО
друкувати
Додати коментар

Інші статті