Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Ветеранська сторінка
29/10/2012 20:31

Під вогнем – до перемоги

Напередодні чергової річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників очільник Міністерства внутрішніх справ Віталій Захарченко вручив «Почесний знак МВС» Герою Радянського Союзу полковнику міліції у відставці Петру Семеновичу Бочеку.

Народився Петро Семенович 3 березня 1925 року, в селі Ображіївці, що на Сумщині. Це та сама Ображіївка, яка подарувала світу тричі Героя Радянського Союзу льотчика Івана Кожедуба. До початку вій­ни закінчив сім класів, а в 42-му – Новосибірське ремісниче училище. Потому працював слюсарем-складаль­ником.  

У листопаді 1943 року Петра Семеновича призвали до лав Червоної Армії. Першого серпня 1944-го командир відділення 76-го гвардійського стрілецького полку 27-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-го гвардійського стрілецького корпусу 8-ї гвардійської армії 1-го Білоруського фронту гвардії сержант Бочек у складі групи добровольців переправився через Віслу в районі міста Магнушева і захопив плацдарм. 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, виявлені під час форсування Вісли й утримання захопленого плацдарму гвардії сержант Петро Бочек був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням йому ордена Леніна.

Після закінчення в 44-му курсів молодших лейтенантів Петро Семенович брав участь у визволенні Познані та штурмі Берліна. До слова, він є Почесним громадянином Познані, яку визволяв від окупантів у 1945 році. У 1948-му Петро Семенович розпочав свою службу в органах внутрішніх справ. Згодом вступив до юридичного факультету Львівського державного університету. Служив Герой Радянського Союзу чесно й сумлінно. Службу закінчив у званні полковника.
Скориставшись нагодою, ми вирішили особисто поспілкуватись із легендарним правоохоронцем, кавалером «Почесного знака МВС».
– Петре Семеновичу, поділіться, будь ласка, своїми почуттями з приводу цієї події.
– Звісно, приємно, що мене не забувають. Висловив щирі слова вдячності Віталію Юрійовичу за увагу. А з отриманням нагороди відчув, ніби літ тридцять з моїх плечей упали. 
– Можливо, ще подумаєте над тим, щоб повернутися на службу? З таким багажем досвіду й навичок, як у вас, і молодим фору дасте...
– Досвід досвідом, та в міліції мають служити молоді люди. Адже навантаження, які лягають на плечі нинішніх охоронців правопорядку, спроможні винести тільки енергійні й загартовані бійці. Як раніше казали: молодим треба давати дорогу, а ми, ветерани, відпочинемо.
– Що б ви хотіли побажати нинішньому поколінню вартових порядку?
– Час важкий – спокус забагато. Бережіть честь і гідність міліціонера. Пам’ятайте, що ви маєте першими приходити на допомогу людям, і вони на це розраховують. Необхідно зрозуміти, що найдорожче для правоохоронця – це довіра. Тому цінуйте її і примножуйте.
Олександр ФИЛЬ , Львівська обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті