Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
24/10/2012 11:14

Нафтові «вампіри» п’ють «кров землі»

 

Про те, що щороку в Україні помирає близько 10 тис. людей через вживання неякісних, зокрема підроблених, алкогольних напоїв, напевне, знають всі. А от скільки потерпає й «гине» у нашій країні транспортних засобів через не менш підступний фальсифікат пального, підрахувати значно важче. Купуючи таку «енергетичну речовину» для свого «залізного коня», його власник намагається зекономити. Проте, як то кажуть, заощаджує не на тому. Реанімувати двигун на СТО – надто недешева процедура. 

Звідки ж береться отой гидотний вуглеводний «харч», пропонований мільйонам українських автолюбителів під маркою якісного пального? Основних шляхів два. Перший – підвищення октанового числа бензину чи «покращання» солярки за допомогою різних присадок. Другий – облаштування ділками перегінного апарату, де із нафти-сирцю випарюють складникові фракції. Обидва методи є чистої води криміналом.

 

Закрити шлюзи бензинового «неформату»

Напевно, в Україні не було ще року, коли бензиновій «бодязі» не оголошували війну, як і стрімкому зростанню цін на пально-мастильні матеріали. Однак локальні та тимчасові успіхи згаданих кампаній чимось скидаються на боротьбу із самогоноварінням, продукт якого й досі має стабільний попит у певних колах. Єдина відмінність у тім, що клієнтам автозаправок, де збувають бензиновий та інший самопальний «коктейль», воліють не розповідати про справжнє його походження. Низка експертів ринку ПММ зазначає: одним із чинників поширення в державі неякісного пального є недостатньо жорсткі вимоги національних стандартів щодо останнього. Директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн переконаний, що саме це відкриває шлюзи для «зливу» в Україну неліквідного товару із сусідніх держав – особливо із Росії, де діє система відповідного суворого конт­ролю пального. На жаль, запро­вад­ження у нашій країні адекватних європейським нормам стандартів якості повсякчас відкладають на майбутнє. Втім, гріх казати, що уряд, законодавець і влада загалом інертні в питаннях наведення ладу на ринку нафтопродуктів.

Ще наприкінці березня український прем’єр Микола Азаров визнав: приблизно третина бензинів й дизельного пального «не дотягує» до унормованих параметрів якості. Про це свідчили, зокрема, і перевірки технічних умов на моторні бензини, дизпальне та їх компоненти, здійснені спеціальною робочою групою Держспожив­інспекції. Виявилося: усі без винятку згадані ТУ не відповідають встановленим вимогам. Зрештою, саме використання техумов, а не держстандартів, у виготовленні ПММ і призводить до сумнозвісної паливної «творчості». Згодом на підставі результатів зазначеного моніторингу Мінекономрозвитку анулювало державну реєстрацію 66 таких ТУ, а Антимонопольний комітет розпочав перевірку обґрунтованості «злету» роздрібних цін на світлі нафтопродукти.

Підрозділи внутрішніх справ теж, як то кажуть, не дрімали – вони активно долучилися до посиленого відпрацювання ще «недочищених» ніш тіньової економіки в паливно-енергетичному комплексі країни. Найбільший професіональний інтерес правоохоронців викликали нелегальний видобуток, крадіжки нафтопродуктів та незаконні оборудки із ними. Зокрема, ідеться про так званий криміналізований нафтоперегінний бізнес, і досі подекуди живий у місцях видобування або ж транспортування вуглеводневої сировини. Одним із резонансних викриттів 2012-го на цьому напрямі стало затримання на Львівщині угруповання розкрадачів нафти-сирцю, яку оборудники переробляли на міні-НПЗ, а затим збували отримані низькоякісні продукти, що поповнювали й без того повноводну ріку «неформатного» пального.

 

Діло – труба

Перебуваючи у творчому відрядженні на Галичині, ми скористалися нагодою й завітали до підлеглих очільника УДСБЕЗ міліцейського главку Львівщини Руслана Галаза. Саме вони спромоглися розкрутити цю справу й довести фігурантів до логічної «посадки» за стіл тривалих бесід зі слідчим.

Історія ця почалася з отриманої навесні оперативної інформації про те, що кілька жителів Дрогобича і Східниці здійснили нелегальну врізку в трубопровід безпосередньо на місці розробки наф­тового родовища, видоюючи «кров землі» десятками тонн. На момент підготовки матеріалу у справі ще тривали слідчі дії із шістьма підозрюваними, яких заарештували. 

Дещо відступимо від оповіді про цих антигероїв і зауважимо: явище кримінальних врізок у наф­топроводи й продуктопроводи притаманне не лише Галичині, де щороку затримують 2-3 такі групи розкрадачів, а практично всім регіонам держави. Механізм скоєння таких злочинів доволі типовий. Головна проблема для лиходіїв – вдало «присмоктатися» до труби. Ризик у випадку невдачі надто великий: найгірший сценарій – вогняне шоу із трагічним фіналом. До того ж розкрадачі мають не лише налагодити процес відкачування і транспортування «октанових трофеїв», а й їхню переробку та збут.

Так от, двійко тамтешніх підприємців, у яких не склалося із власним бізнесом, вирішили змінити сферу комерційних інтересів і взялися за непросте ремесло нафтовидобувача. Щоправда, до геологорозвідки й пошуку інвесторів не вдавалися – перетворитися на мазутних «шейхів» вирішили простим способом. Зібравши гурт земляків, які теж бажали покращити статки, компанія одного дня десантувалася в передгір’ях Карпат, на терені, де вже майже століття землю дірявлять свердловинами. Лиходії-аборигени добре знали нафтову географію району неподалік бальнеологічного курорту Східниця, бо виросли практично серед бурових. Тому легко знайшли на підопічній НГВУ «Бориславнафтогаз» території (підпорядкована ВАТ «Укр­нафта») зручне місце для «прокусування» паливної артерії. Змовники обрали свердловину із відносно великим дебетом, де нафту видобувають фонтанним способом. Врахували і рельєф, і наближеність до автошляху.

Нафтокрадії добре розуміли: для безкарного зціджування сирцю годиться не будь-яка труба, а саме внутрішні (так звані квартальні) магістралі, якими з’єднані свердловини. Сировину ними перекачують у нафтозбірник, а затим відправляють на промислову переробку або в цистерни для транспортування. Одну з таких труб і вибрали «наф­тошейхи», бо ці мережі через брак фінансування не обладнані системою контролю й убезпечення від несанкціонованого відбору. Хоча охорона у НГВУ є, проте вона нечисельна й розкидана по об’єктах у шести районах області. До речі, борці із економзлочинністю запевнили нас, що звернуть увагу видобувачів нафти на недоліки системи безпеки, усунення котрих дозволить підприємствам уникати «необо­в’я­з­ко­вих» втрат.

Перед оперативниками служби БЕЗ постало нелегке завдання, оскільки на шляху до викриття злодюг виникла ціла купа проблем. Треба було підтвердити системність крадіжок, а не просто «спалити» змовників на якійсь одній невдалій операції. Найдовше вираховували місце врізки. Її влаштували на горбистій височині. Нафтопровід там проліг попід узбіччям сільської дороги, якою з глибокої осені до весни мало хто користується. Це лісова ділянка шляху завдовжки приблизно 5 км, по обидва її боки розташовані села. На кінцях цього відрізку «на чатах» із раціями та зі зброєю (вилучено бойовий пістолет) ставали спостерігачі в легковиках. Коли «фішкарі» упевнювалися в безпеці, вони – зазвичай пізнім вечором – подавали сигнал спільникам на КамАЗі, щоб ті заїжджали у згаданий сектор. Авто для перевезення викраденого придбали в київському регіоні, у громадянина однієї з середньоазіатських країн. Транспорт спеціально не переоформили, щоб заплутати сліди. У термобудку колишнього рефрижератора вмонтували 20-кубометрову ємність. На завантаження потайного відсіку розкрадачам вистачало двох годин. Після «дійки» усе настільки ретельно прибирали, що непосвячений не помітив би нічого підозрілого. «Чому саме автотермос?» – запитає дехто необізнаний. А тому, що сира нафта має високий вміст води. Узимку, в розпал сезону врізок, під час перевезення вона може замерзнути. 

Зауважимо: виконавців за допомогою «Беркута» затримали на гарячому, під час крадіжки 14 кубометрів нафти, а от організаторів оборудки шукав весь львівський підрозділ ДСБЕЗ. Їх знай­шли аж за тисячу кілометрів – у селі Хорлах на Херсонщині, де ті переховувалися у приятеля одного з фігурантів.

 

Найдорожчий бізнес – «нульовий»

За підрахунками безівців, злодіям вдалося викрасти приблизно 200 кубометрів нафти. Проте, навряд чи тут обійшлося 10–15 «ходками» – на те вказує багато обставин. Зокрема, залишки нафти, вивезеної на один із місцевих міні-переробних заводів. Оперативники побували й на місці дислокації «перегінного апарату». Такий НПЗ діяв за десять кілометрів від врізки, на території колишнього виробництва лакофарбової продукції. Там є 30 вертикальних цистерн і цех ректифікації нафтопродуктів. Технологія доволі примітивна, на кшталт тієї, якою послуговувалися донедавна в Чечні. Високоякісного пального не виробляли, проте солярку й бензин із октановим числом до 80 видати могли. У чотирьох ємностях міліція виявила 150 кубометрів залишків нафти-сирцю вартістю понад 1 млн гривень. Хімічна експертиза, проведена в ДНДЕКЦ МВС, підтвердила ідентичність цієї нафти та знайденої у схові в термобуді КамАЗа. Цікаво, що офіційно сферою діяльності згаданого підприємства є утилізація продуктів нафтопереробки (наф­тошламу). Причому, згідно з фі­нансово-господарськими звітами, той бізнес неприбутковий. Водночас, після викриття на захист цього ТОВ виступили потужна юридична група й одна з відомих адвокатських контор. Тож думку ятрить логічне запитання: «Хіба є сенс так «дорого» боротися за «нульовий» бізнес»? Відповідь, як підказують експерти, лежить на поверхні – якщо закрити всі міні-НПЗ, Україна збільшить видобуток нафти й газового конденсату на 10–15%.

Однак успіхи львівських правоохоронців на ниві протидії вуглеводневим «вампірам» на тій справі не завершилися. Нещодавно їм вдалося виловити ще більшу кримінальну «рибу». Ідеться про викрите Управлінням БОЗ угруповання, що спромоглося через врізку викачати із трубопроводів приблизно 400 тонн нафти, заподіявши державі збитків на 4,3 млн гривень. Примітно, що один із затриманих 10 років перебував у міждержавному розшуку. У цьому випадку злодії задля перевезення товару переробили фургон «мерседеса», вмонтувавши резервуар.

Геннадій КАРПЮК , «ІЗ».

Фото автора

 

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті