Чому б’ють міліцію?

 

   Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко стурбований станом розслідування злочинів, учинених стосовно вартових порядку. «Якщо 2011-го від працівників міліції надійшло 14 заяв щодо нанесення їм тілесних ушкоджень, то вже наступного року ця кількість зросла майже вдвічі, – констатує посадовець. – До того ж упродовж цього часу не порушено жодної кримінальної справи щодо опору представникам влади, якими, власне, є міліціонери. Схожа ситуація склалась і з порушенням кримінальних справ стосовно побиття правоохоронців».

   Життя із присмаком беззахисності

Занепокоєність глави відомства такою ситуацією зрозуміла, адже йдеться про безкарність. «А ще показове побиття правоохоронців під час виконання завдань з охорони громадського порядку призводить до підриву їхнього авторитету й поваги в суспільстві, деморалізує особовий склад і породжує відчуття беззахисності», – зауважує Віталій Захарченко.

Те ж саме міністр не раз говорив під час колегій МВС і навіть звернувся з відповідним листом до генерального прокурора Віктора Пшонки. У документі йдеться про організацію впродовж останніх двох років 288 тис. масових зібрань за участю майже 112 млн осіб. «Деякі масові заходи набирали значного резонансу й найяскравіше проявилися під стінами Печерського районного й Апеляційного судів Києва під час слухань кримінальних справ, поблизу будівель Уряду й Верховної Ради України, – йдеться в документі. – Під час мирних зібрань неодноразово реєстрували протиправні дії з боку учасників акцій, які грубо порушували громадський порядок. Під час зіткнень не обходилося, на жаль, без погроз працівникам міліції та нанесення їм тілесних ушкоджень».

Очільника МВС не залишає байдужою й поведінка деяких народних депутатів. «Під час розгляду однієї з резонансних кримінальних справ у Печерському районному суді Києва зареєстровано одразу 5 заяв про вчинення народними обранцями протиправних дій стосовно працівників міліції, – наголошує міністр. – При цьому жодної кримінальної справи за цими фактами досі не порушено…».

 

   За що?

Без згоди нардепів порушити кримінальну справу проти їхніх колег не можна. Водночас із гарантією особистої недоторканності, встановленою ст. 29 Основного закону, парламентарі користуються додатковим конституційним захистом, зумовленим особливим характером їхнього статусу повноважних представників народу. Утім, у МВС навіть за такого трактування актуальної проблеми не зовсім розуміють, чому таки смикають, гамселять правоохоронців і зривають з них погони. Невже на практиці не діє ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України», в якій чітко виписано, як і чим у своїй діяльності має керуватися представник парламенту?

«За п’ять років служби в міліції мене віддубасили вперше. Били так, що без допомоги лікарів не обійшлося, – каже командир взводу столичного полку ДПС ДАІ старший лейтенант міліції Андрій Зіваєв. – Досі не збагну за що поплатився. Я лишень намагався не допустити аварійної ситуації у велелюдному місці!».

Правоохоронець стверджує, що нічого протизаконного не робив. «Ми з колегою побачили, як на пішохідній доріжці з грубим порушенням ПДР паркується джип, – зізнається офіцер. – Підійшли, відрекомендувалися, попросили поставити авто в іншому місці…».

Водій несамовито галасував, мовляв зараз покличе батька, який перебуває неподалік на мітингу. Згодом навідався родич і назвався народним депутатом. Але ні відповідного посвідчення, ні документів на машину не пред’явив, лише коротко відрізав: авто його і стоятиме тут стільки, скільки треба. Право­охоронці вкотре апелювали до здорового глузду чоловіків, бо позашляховик створював небезпечну аварійну ситуацію. Могли скалічитись і загинути люди! У разі ж невиконання вимог, міліціонери пообіцяли викликати евакуатор. У відповідь на Зіваєва посипалися удари, спочатку – в обличчя, а потім – у живіт. Але чи міг офіцер Зіваєв у цій історії повестися інакше? Чи мав право захистити свої честь і гідність?

«Ні, не міг, сподіваюся лише на справедливу правову оцінку представниками прокуратури», – підсумовує офіцер.

Очевидно, Зіваєв обізнаний із вітчизняним законодавством, особливо в частині гарантування депутатської недоторканності. А ще, можливо, взнаки далися поради не чіпати тих, хто «могутніший»…

 

    Ціна образи – тисячі євро

Цікаво, що брудом поліцію обливають і в країнах ЄС. У ФРН, приміром, порочити ті чи інші дії поліцейських громадяни можуть безкінечно й безкарно. Представник МВС України в Німеччині полковник міліції Сергій Дятлов телефоном запевнив «ІЗ»: «Тутешні правоохоронці справді не реагують на образи, якщо йдеться про зневагу поліції як органу загалом. З іншого боку, німці не дозволяють собі кривдити стражів порядку, особливо, коли ті виконують службові обо­в’язки. І не лише через те, що виховані краще за українців. Для них це – надзвичайно дороге задоволення. Лише за образу правоохоронця у ФРН можна «заробити» штраф 500 – 2 500 євро. Про побиття німецьких полісменів, на відміну від українських, взагалі не йдеться, бо таким спритникам тутешній Кримінальний кодекс визначив сувору кару – два роки ув’яз­нення. Коли ж застосування сили відбувається при обтяжувальних обставинах, кривдників можуть позбавити волі на п’ять літ! Загалом німецькі політики шанобливо ставляться до праці поліцейських. Їм і на думку не спаде ображати їх, оскільки це загрожує обернутися втратою іміджу серед виборців або й відставкою з відповідальної посади».

Вирішення проблеми стосунків українських політиків і незаконослухняних громадян із правоохоронцями Дятлов бачить передусім в удосконаленні вітчизняного законодавства, особливо в частині захисту міліціонерів від усякого роду посягань.

 

    Від депутата законодавство боронитися не забороняє

Однак знаний правозахисник, співзасновник Всеукраїнського об’єднання підприємств спілки консультантів з економіки та права, президент Ліги захисту прав людини Ігор Годецький запевнив: закон правоохоронців таки захищає від негідних зазіхань. За його словами, в офіційних документах він не знайшов жодної заборони на самозахист від агресії будь-кого, і горе-депу­татів зокрема. «Ви погляньте, що відбувається у Верховній Раді – народні обранці мало не щодня дубасять один одного. У випадку з побиттям міліціонера Зіваєва взагалі все просто. Якщо нардеп першим наносить удари, а все відбувається в полі зору камер спостереження, то зупинити його незаконні дії вважається цілком допустимим. Окрім того, забороняється лише затримувати нардепа, а проганяти його – ні. Існують й інші норми, що прямо забезпечують реалізацію права людини на самозахист, і міліціонери, звісно, не виняток».

На підтвердження своїх слів пан Годецький навів положення ст. 36 КК України, в якій чітко виписано: необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. «Ще право на самозахист визначають статті 19 і 20 Цивільного кодексу України, – додає юрист. – Тож люди таки мають право на самозахист і здійснюють його на власний розсуд».

На думку Годецького, в інциденті з депутатом, правоохоронцям навряд чи варто було стільки часу гаяти на вмовляння порушника переставити авто в інше місце, а одразу викликати евакуатор. «Такі дії також не є зазіханням на депутатську недоторканність, бо фактично його ніхто не затримує, натомість недоторканність авто закон не передбачає».

Годецький також стверджує: всі правоохоронці застраховані, а імунітету від цивільної відповідальності депутати не мають. Та й майже на всіх мітингах міліціонери проводять відеофіксацію подій. Тож принижуватися їм особистою участю під час розгляду справ у суді за образу чи побиття не варто – це мають робити представники страхових компаній за допомогою великого штату юристів. Цей же офіцер Зіваєв на отриману страхову виплату за рахунок горе-депутата міг би, скажімо, «круто» відпочивати. Схема в цій ситуації доволі проста: страховики виплачують постраждалому міліціонерові страхове відшкодування, а далі наносять удар по гаманцеві нардепа – винуватця події, що в принципі не є нездоланною проблемою за наявності відеофайлів. Примітно, що Ігор Годецький запевняє: «Відеозйомку, яка є публічною інформацією, оскільки створена суб’єкта­ми владних повноважень під час виконання обо­в’яз­ків, маючи бажання, можна розмістити в ЗМІ, чим наноситься другий удар по «недоторканному» бешкетнику і його діловій репутації». Насамкінець правозахисник підсумовує: такий спосіб «боротьби» з хамами-депута­тами набагато ефективніший, ніж порушувати кримінальну справу, адже в нинішніх умовах вона подекуди сприймається суспільством не інакше, як спроба чинення тиску на політика.

Іван КУЛЕХА,

м. Київ 

 

друкувати

Коментарi

• acquistare cialis 17/09/2012 5:19
  Am wenigsten haben in Deutsch http://viagragenerikarezeptfrei.net viagra ohne rezept aus deutschland und Natherinnen neben einem guten Geschmack in, onde nasce o lo stato che riconduce l, http://acquisto-cialis-generico.com nuovo cialis riconoscevano nell
• Coach Outlet Online 13/08/2012 10:37
  Coach Purses Outlet Cheap Coach Purses Coach Outlet Online

Додати коментар

Ім'я:

Електронна пошта:

Коментар:

Захисний код:

інший код

Інші статті

• 20/07/2015 11:52 Електронні закупівлі – антикорупційна «дієта» для чиновництва
• 27/03/2015 15:23 Європротокол в Україні: переваги й недоліки
• 20/02/2015 11:57 Гіпнорозбійники: «зцілення» обманом

• 27/11/2014 15:49 Доля солдата