Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Епіцентр
30/07/2012 21:42

«Гроза», що спокій міста береже

   На початку року наше видання опублікувало статтю про діяльність громадського формування (ГФ) з охорони правопорядку Святошинського району столиці «Асоціація ДНД» і перспективи розвитку руху громадських помічників міліції в Києві (див. «ІЗ» № 1-2/2012). Пріоритетним серед порушених у цьому матеріалі питань була фінансова підтримка з боку місцевої влади, що, за словами керівника штабу Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Анатолія Долгополова, нині є головною умовою існування та ефективної діяльності формувань дружинників.Аналіз цієї непростої теми дозволяє зробити висновок: робота членів правоохоронних громадських формувань потребує матеріального стимулювання, що зміцнює їхні ентузіазм та завзяття, а також значно розширює можливості надання допомоги органам внутрішніх справ. Підтвердженням цієї тези та яскраво показовим прикладом є більш ніж 5-річний досвід діяльності в місті Українці, що в Обухівському районі Київщини, громадського формування «Гроза».

   Народжена демократією

Створення ГФ «Гроза» була однією з ініціатив українського міського голови Павла Козирєва, яку він виніс на обговорення жителів міста під час громадських слухань. Одержавши схвальну резолюцію, ідея була розглянута на ХІІІ сесії п’ятого скликання Української міської ради, і 10 травня 2007 року депутати постановили: громадському формуванню в місті – бути!

Невдовзі на вулицях Українки з’явилися патрулі в обмундируванні, схожому на форму спецпід­розділів «Беркут», проте без міліцейських погонів і з написами на нашивках – «Гроза». «Камуфляжі», берети та черевики з високими берцями – не єдина відмінність цього формування від інших аналогічних ГФ. Базовим принципом у творенні «Грози» став професіоналізм її членів: вони почали виконувати свої обов’язки відповідно до угоди між міською владою та громадським формуванням, яке є юридичною особою (ця угода поновлюється щороку), дістаючи з бюджету міста платню.

Зрозуміло, що така модель громадського формування, яка нагадує муніципальну міліцію, забезпечила йому переваги перед моделлю «класичної» добровільної народної дружини: витрачаючи кошти на утримання ГФ, керівництво міста має право очікувати від його членів і належного рівня професійної підготовки, і сумлінного несення служби, зокрема й у понаднормовий час…

Докладніше про функції «Грози» та її роль у житті міста «ІЗ» розповів начальник цього громадського формування Петро Крамаренко – ветеран органів внутрішніх справ, колишній працівник УБОЗу, підполковник міліції у відставці, який очолює «Грозу» з вересня 2010-го.

 

Дюжина бійців – чи це багато?

«До складу нашого громадського формування нині входить дванадцять членів, які надають відчутну, практично цілодобову допомогу працівникам міліції в забезпеченні громадського порядку в Українці та в приміських селах, запобіганні злочинам та адміністративним правопорушенням, – розповідає Петро Олексійович. – Дюжина підготовлених бійців – це справді значна сила для міста з населенням у 15 тисяч осіб і суттєва допомога для невеличкого міського відділення міліції, в якому, до речі, не укомплектований підрозділ патрульної служби.

Члени «Грози» переважно патрулюють у громадських місцях за чотирма маршрутами, як спільно із працівниками міліції, так і самостійно. При цьому обов’язково роблять відповідні записи в журналах перевірок на об’єктах, серед яких лікарня, дитячі садки, навчальні заклади, гуртожитки. Щоб не допустити несанкціонованої торгівлі в невстановлених для цього місцях, патрулюють міський ринок, автовокзал і залізничну станцію «Три­пілля-Дніпровське». Улітку, коли на берегах Дніпра та Стугни функціонують зони відпочинку, ми вводимо ще один, «пляжний» маршрут, регулярно проводимо цільові рейди, щоб запобігти засміченню, пранню килимів, паркуванню й миттю автотранспорту.

До речі, «екологічним» питанням у діяльності «Грози» відводиться неабияке місце: члени формування постійно беруть участь у комплексних перевірках додержання правил благоустрою території міста, контролюючи, зокрема, санітарний стан гаражних кооперативів, територій біля магазинів і кіосків, ринку й інших місць масового відвідування, додержання громадянами порядку утримання собак (запобігаючи вигулу тварин на міському стадіоні та пляжі), встановлюючи факти розкладання багаття, спалювання сміття й листя, запобігаючи утворенню стихійних сміттєзвалищ».

За словами Петра Крамаренка, наряди «Грози» разом із працівниками міліції постійно залучають до охорони громадського порядку під час масових заходів – гро­мадсько-політичних, святкових, спортивних, культурно-розва­жальних (торік бійці ГФ забезпечили проведення 56 таких заходів, у першому півріччі 2012-го – 32). У профілактичних відпрацюваннях громадським помічникам доводилося взаємодіяти і з бійцями «Беркуту» та «Барсу», діючи в складі зведених нарядів у ролі «провідників», що добре знають усі закутки міста.

«Гроза» активно використовує механізм притягнення до відповідальності за адміністративні провини (адже члени ГФ мають право самостійно складати відповідні протоколи за низкою статей КУпАП). У більшості з 66 протоколів, складених протягом шести місяців поточного року, ішлося про факти порушень правил благо­устрою території міста та куріння тютюнових виробів у заборонених місцях. Окрім того, винесено 403 попередження про порушення правил паркування автотранспорту.

А у випадках, коли складання адмінпротоколу належить до компетенції міліції (не кажучи вже про підозри щодо скоєння злочину), члени ГФ затримують правопорушників та доставляють їх до чергової частини міськ­відділення. Наприклад, таким чином документують факти розпивання алкоголю в заборонених законом місцях або появи в громадських місцях у нетверезому стані, порушення правил додержання тиші в населених пунктах, невиконання батьками обо­в’язків щодо виховання дітей, само­управства тощо. Протоколи згодом розглядає міська адміністративна комісія, яка вирішує питання про накладення на порушників відповідних стягнень. До слова, протоколи, що їх складають члени «Грози», на адмінкомісії представляє особисто керівник ГФ.

«Поточного року під час патрулювання представники «Грози» здійснили чотири цільові перевірки всіх багатоквартирних будинків, спрямовані на виявлення фактів розпивання спиртного та куріння в під’їздах, – веде далі Петро Олексійович. – Наряди ГФ постійно обстежують дахи, горища, підвали та інші місця, де можуть збиратися люди без певного місця проживання, а також діти, залишені без догляду. У разі виявлення таких осіб із кожним із них проводимо відповідну профілактичну роботу. Тому заїжджі жебраки надовго в Українці не затримуються, а всі місцеві безхатченки перебувають під постійним контролем.

Особливу увагу члени «Грози» приділяють питанням протидії правопорушенням серед дітей і підлітків – поточного року ми провели індивідуально-виховну роботу із 65 неповнолітніми та їхніми батьками. Наприклад, якщо в поле зору нашого наряду потрапляє компанія дітлахів, які намагаються долучитися до таких «принад» дорослого життя, як куріння або вживання алкоголю, – реакція буде негайною».

 

Сила, що рятує…

На рахунку членів «Грози» також чимало випадків, коли їхнє втручання стало справді рятівним: лише протягом цього року вони виявили на вулицях міста 30 осіб, які потребували невідкладної медичної допомоги й доставили їх до лікарні – власними силами або вчасно викликавши «швидку». Ще 28 громадян, які переважно перебували в стані алкогольного сп’яніння, наряди супроводжували до місця проживання та передавали родичам. Витверезників нині немає, і цілком зрозуміло, що людина напідпитку – потенційна жертва злочину чи нещасного випадку (особливо взимку). Не завжди знайдуться охочі допомогти чи хоча б переконатися: а раптом людині зле... Тож у таких випадках наряди «Грози» прагнуть насамперед убезпечити громадян від лиха й надати їм необхідну допомогу – наприклад, відвести додому або доставити до лікарні. Подальше реагування – це вже справа міліції, яка вживає заходів, аж до складання протоколу про адмінпорушення…

Утім, наголошує Петро Крамаренко, опинитись у небезпеці людина може не лише через алкоголь. Так, у лютому поточного року наряду «Грози» довелося викликати «швидку» для літньої жінки, яка не могла не лише пояснити, як вона опинилася в під’їзді одного з житлових будинків без верхнього одягу, а й навіть назвати свої ім’я та адресу. У квітні членам ГФ довелося доставляти до лікарні ще одного старенького, який опинився в аналогічній ситуації, «заблукавши» в місті…

Цього року члени ГФ припинили понад 30 конфліктів у громадських місцях. «Популярною» темою тривожних повідомлень є й сімейні чвари й конфлікти між сусідами – у більшості із 73 «відпрацьованих» «Грозою» викликів на такі скандали їх вдавалося врегулювати на місці, проте 11 бешкетників довелося доставляти до чергової частини міськвідділення міліції, а у п’яти випадках – викликати слідчо-оперативну групу. Торік у грудні члени громадського формування роззброїли й доставлено до міліції чоловіка, який, бувши напідпитку, погрожував дружині та дітям мисливською рушницею. Того ж самого місяця наряд «Грози» разом із працівниками міліції затримав в одному з магазинів жінку, яка влаштувала сварку із продавцем, застосувавши балончик зі сльозогінним газом, від якого постраждали сам продавець, а також відвідувачі магазину й дільничний інспектор міліції…

Не раз представники «Грози» брали безпосередню участь у розкритті злочинів. Так, у лютому цього року поблизу залізничної платформи «Стугна» наряд ГФ затримав трьох осіб, що перевозили на візку батареї опалення. Коли підозрілу трійцю доставили до відділення міліції, з’ясува­лося, що «вантаж» викрадено з однієї з новобудов міста. А у травні наряд громадського формування брав участь у пошуку й затриманні злочинця, що пограбував жінку. Того ж місяця в селі Щербанівка один із бійців «Грози» разом із дільничним інспектором брав участь у розкритті крадіжки телевізора.

Цей випадок – не єдиний приклад допомоги, яку «Гроза» надавала міліції за межами Українки. Загалом, поточного року члени ГФ 14 разів виїжджали в села, що входять до території обслуговування Українського міськвідділення. Усі епізоди взаємодії формування з міліцією важко навіть перелічити: бійці «Грози» не раз охороняли місця скоєння злочину до прибуття СОГ, допомагали доставляти правопорушників і підозрюваних до міськвідділення, а осіб, залежних від алкоголю та наркотиків, – до відповідних медичних закладів, брали участь у проведенні процесуальних дій як поняті та в перевірках виконання вимог закону щодо заборони грального бізнесу, розносили та вручали повістки… Словом, виконували безліч рутинних, сказати б, буденних, проте важливих справ, спрямованих на підтримку міліції – справ, що свідчать, насамперед, про високий рівень довіри до колективу «Грози» з боку міліціонерів, про чималий авторитет цього громадського формування, здобутий протягом років спільної праці.

На членів «Грози» також покладено перевірку скарг жителів міста до виконкому, значна частина яких надходить через телефонну лінію міського кол-центру – цілодобової інфор­маційно-диспетчерської служби допомоги Української міської ради, завданням якої є одержання інформації про будь-які проблемні ситуації, передавання її до відповідних служб, а також відстежування виконання кожного звернення. Це ноу-хау, також запроваджене за ініціативою міського голови Павла Козирєва, відіграє значну роль у забезпеченні оперативного реагування на будь-які надзвичайні події – від правопорушень до появи на території одного з дитсадків скаженого собаки (цей випадок стався у квітні – бійці «Грози» відшукали тварину вже мертвою й охороняли її труп до прибуття представників ветеринарної служби) або пожежі (членам ГФ іноді доводиться виконувати роль і вогнеборців – на їхньому цьогорічному рахунку десяток ліквідованих «у зародку» займань, три з яких спалахнули в лісосмузі). Варто зазначити, що диспетчери кол-центру мають змогу зв’яза­тися по радіо як з міліцією, так і з нарядами «Грози» і її начальником – радіостанції у ГФ власні, придбані за кошти міста.

До «матеріальної бази» ГФ також входять газові балончики й навіть легкі захисні жилети. Окрім того, в «арсеналі» формування – чипи від усіх домофонів міста, що дає змогу членам «Грози» в разі тривожного виклику швидко проникати в будь-який під’їзд.

 

Хто ж вони, члени «Грози»?

Петро Крамаренко зазначає, що працює у «Грозі» переважно молодь – фізично сильні та морально стійкі люди без кримінального минулого. Вступу до лав ГФ передує відповідна спецперевірка, медичний огляд, складання заліків із фізичної підготовки та тримісячний випробувальний термін під керівництвом наставника, після якого рішення про прийняття новачка ухвалюють голосуванням на загальних зборах (варто зазначити, що аналогічно – шляхом голосування – обирають і начальника формування…).

Особливістю «Грози», за словами його керівника, є сувора, майже військова, дисципліна: «Накази в нас виконуються беззастережно. Щовечора проводимо шикування та інструктажі, під час яких працівники міліції ознайомлюють наряди з оперативною обстановкою та орієнтировками, перевіряються форма одягу та посвідчення. До речі, документи, передбачені законом для членів ГФ, нам виготовляє столична фірма. Вони пластикові, з захисними елементами, тобто виписати таку «корочку» «на колінці» неможливо…

Щосереди члени формування відвідують міський спортивний зал, де мають можливість безплатно тренуватися на борцівському килимі та тренажерах. Налагодили й проведення регулярних теоретичних занять, на яких вивчаються основи кримінального та адміністративного права, законодавство, що регулює діяльність ГФ. Бійці навіть конспекти ведуть…».

З-поміж кращих підлеглих Петро Олексійович із гордістю називає «старожилів» формування: це Сергій Олександрович Гончаренко, Володимир Іванович Неживий, Андрій Вікторович Карась, Сергій Олександрович Замковий, а також єдина жінка в лавах ГФ – Наталія Юріївна Ступник.

У розмові з Наталією з’ясува­лося, що вона з дитинства мріяла працювати в Державтоінспекції, але доля склалася інакше: заміжжя, діти… Та якось 2009 року вона, звичайна домогосподарка, дізналася про діяльність «Грози» і зробила крок, що змінив її життя: попросилася на роботу до ГФ: «Перед тим я навіть дві ночі не спала – дуже хвилювалася, що мені одразу ж відмовлять… Напевно, допомогло те, що я в дитинстві займалася дзюдо – мене прийняли, хоча й не приховували сумнівів: мовляв, не жіноча це справа…». Проте нині вона очолює наряд, під час чергування керує ще трьома бійцями – і, за словами Петра Крамаренка, виконує свої обо­в’язки не гірше за колег-чоловіків. «Наші хлопці ставляться до мене по-братськи, всі вони – мої друзі й однодумці, які фактично становлять більшість у моєму колі спілкування, – каже Наталія. – Жителі Українки спочатку реагували на появу жінки в складі «Грози» переважно здивовано, а нині під час патрулювання до мене інколи підходять люди (здебільшого літні), і дякують: мовляв, спасибі, що ви є».

Інший член «Грози» Сергій Гончаренко – капітан міліції у відставці, пенсіонер МВС, колишній працівник ДСО та Українського міськвідділення, розповідає, що після звільнення деякий час працював у приватній охоронній структурі: «Там начебто і платять добре, і взагалі непогано, але… Ось «Гроза» – це справді моє! Мені подобається носити форму, допомагати людям. Я сюди не за грошима прийшов (хоча, звісно ж, мені не все одно, скільки я буду заробляти), тож напевно, щоб тут працювати, треба бути й патріотом, і фанатом своєї справи». Порівнюючи роботу в «Грозі» з міліцейськими буднями, Сергій зазначає: «Де в чому наші обов’язки навіть ширші, хоча повноважень менше. Ми весь час працюємо безпосередньо з людьми, не відмовляючи їм у жодному проханні. Доводилося навіть кішку з дерева знімати…».

 

Ще про досвід, принципи та перспективи

Щодо обмундирування, то Петро Крамаренко переконаний: «Замість передбаченої чинним законом, як відзнаки, нарукавної пов’язки члени громадських формувань повинні мати саме формений одяг. Яким він буде – інше питання, але то має бути саме єдина форма. По-перше, це дисциплінує членів ГФ, по-друге – людину у формі громадяни сприймають набагато серйозніше, ніж людину з пов’язкою. Зверніть увагу, чимало охоронних фірм намагаються підкреслити свій солідний статус тим, що запроваджують для працівників обмундирування – тож невже для громадських помічників міліції виглядати солідно менш важливо, ніж для охоронців супермаркету?»

Цікаво, що хоча до «Грози» й надходили запрошення щодо надання її членами охоронних послуг, формування принципово зберігає статус неприбуткової організації. «Мета існування «Грози» – охорона громадського порядку, а не заробляння коштів охороною магазину чи багатої дачі», – каже Петро Олексійович. Порушили ми в розмові й тему дозволів на носіння травматичної зброї, перспектива одержання яких стала для декого головним стимулом для членства в громадських формуваннях з охорони громадського порядку, до того ж найчастіше – членства суто формального. Керівник «Грози» на це відповів: «За весь час перебування на чолі формування я жодному з його членів не підписав клопотання щодо видачі дозволу на «травмат». Нам це не потрібно – вистачає своїх спецзасобів».

Ще один принцип діяльності «Грози» – гласність та відкритість. Наприкінці року начальник ГФ разом із мером й усією міською владою звітує про свою діяльність під час традиційних для Українки зустрічей із жителями на прибудинкових майданчиках, його звіт заслуховують депутати, після чого публікують у міський газеті «Дніпровський проспект». Це видання та місцева телекомпанія «Дні-Про» часто висвітлюють діяльність «Грози» у своїх матеріалах та сюжетах. Петро Крамаренко регулярно спілкується із представниками громади під час міських заходів та веде особистий прийом громадян, розглядаючи їхні звернення: «Номер мого мобільного телефону мають усіх голови будинкових комітетів та кооперативів. Більше того – номери чергового «Грози» та її начальника вивішено під склом у кожному ліфті міста. Наголошую – ми публічні й відкриті настільки, наскільки це взагалі можливо».

На жаль, Петро Олексійович не зміг порадувати приємною новиною про страхування, можливість якого за рахунок місцевих бюджетів передбачена чинним Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» – цю соціальну гарантію бійцям «Грози» не забезпечено. Порадувало хіба що повідомлення керівника формування: усі його члени, починаючи від самого начальника, застрахували своє життя та здо­ров’я… за власні кошти.

Розмірковуючи про перспективи, начальник «Грози» та його підлеглі вели мову не про підвищення своїх окладів, а про те, що непогано було б законодавцям дещо розширити права членів ГФ і про те, що якби формування мало у своєму складі ще чотирьох членів – то можна було б патрулювати місто цілодобово. Ішлось і про те, що можливості «Грози» могла б значно розширити наявність власного автомобіля…

Сергій КОВАЛЕНКО , «ІЗ».

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті