Народжений у блокадному місті
Для багатьох із нас словосполучення «зброя Перемоги» асоціюється зі знайомими з дитинства обрисами зброї та бойової техніки: танк Т-34, реактивна система залпового вогню «Катюша», пістолет-кулемет Шпагіна (ПКШ), пістолет ТТ... Менш відомою є модель вітчизняної стрілецької зброї, яку було розроблено й взято на озброєння вже у воєнні роки – пістолет-кулемет Судаєва (ПКС), визнаний багатьма найавторитетнішими спеціалістами кращим пістолетом-кулеметом часів Другої світової війни.
Взятий на озброєння 1941 року, пістолет-кулемет Шпагіна здобув репутацію надійної та швидкострільної зброї, проте він був надто важким і габаритним для розвідників, десантників та екіпажів бойових машин, а також для ведення бою в населених пунктах, у приміщеннях. ПКШ-41 мав у довжину 843 мм, важив 3,6 кг без патронів, 5,3 кг зі спорядженим барабанним магазином та 4,15 кг – зі спорядженим коробчастим магазином. Тож уже 1942 року керівництво країни поставило перед конструкторами стрілецького озброєння завдання: розробити і запустити у масове виробництво новий пістолет-кулемет під 7,62-мм пістолетний патрон. Одним із учасників конкурсу став 29-річний ленінградський конструктор, випускник Артилерійської академії ім. Дзержинського, воєнінженер 3 рангу (військове звання, що дорівнювало званню майора. – Авт.) Олексій Судаєв. На той час його ім’я вже було відомим у колі колег по цеху: Олексій Іванович очолював невелике конструкторське бюро, яке переважно доробляло вже наявні види озброєння. Його першою розробкою під час війни стала надійна та проста за конструкцією зенітна установка, наступною – пістолет-кулемет, який на весь світ уславив ім’я свого творця.
Перші зразки ПКС створювалися у судаєвському КБ та в цехах Сестрорецького інструментального заводу, що у передмісті Ленінграда, який на той час перебував у ворожій облозі. Олексій Іванович особисто контролював процес виробництва зброї, часто виїжджав у фронтові частини, спілкуючись із бійцями та вислуховуючи їхні побажання. За результатами випробувань комісія Державного комітету оборони СРСР винесла вердикт: «ПКС конкурсні випробування витримав, інших рівноцінних конкурентів не має. За технічними та бойовими якостями значно переважає зразок ПКШ-41. Необхідно ПКС терміново запустити у серійне виробництво». У липні 1942 року нову зброю було взято на озброєння Червоної Армії.
Автоматика ПКС працює за принципом використання енергії вільного затвора. Режим вогню – лише автоматичний. Запобіжник, розташований у передній частині спускової скоби, перемикається натиском вказівного пальця перед його розміщенням на спусковому гачку (у ввімкненому положенні він блокує спускову тягу й затвор). Штампована сталева ствольна коробка поєднана з кожухом ствола (під час розбирання вона «переламується» впередвниз по вісі, що розташована перед гніздом магазина). Для покращання купчастості стрільби дульну частину кожуха ствола ПКС оснащено дульним гальмомкомпенсатором. Приклад складаний, виготовлений зі сталі.
Загальна довжина з відкинутим прикладом – 820 мм, зі складеним – лише 615. Разом зі штатним коробчастим дворядним магазином, який вміщував 35 патронів, пістолет-кулемет Судаєва важив 3,67 кг. Початкова швидкість кулі – 500 м/сек, прицільна дальність – 200 м, максимальна дальність польоту кулі – 350 м, швидкострільність – 700 пострілів за хвилину.
На початку 1943 року ПКС проходив випробування на Ленінградському фронті, після чого Державна комісія зробила висновок: «Як особиста зброя бійця і офіцера стрілецького підрозділу автомат ПКС виправдав себе в бойових умовах. Достатні дальність, купчастість стрільби, зручність в експлуатації, полегшена маса дають право вважати його відмінною автоматичною зброєю... Цей автомат (так у той час часто іменували пістолети-кулемети. – Авт.) простий за будовою, розбиранням, збиранням та в опануванні, магазин легко споряджається, безвідмовний у роботі, завжди готовий до негайної дії. Єдиний недолік – немає перемикача на стрільбу одиночними пострілами, але цей недолік можна усунути за умов натренованості. Коротким натисканням на спусковий гачок можна домогтися одиночних пострілів...».
Пістолет-кулемет Судаєва за багатьма параметрами мав переваги над іноземними зразками цього класу зброї, яку застосовували в період Другої світової війни. Зокрема, німецький 9-мм пістолет-кулемет МР-40 (відомий у нас як «шмайсер» – хоча конструктор Хуго Шмайссер насправді не мав прямого стосунку до розробки цієї зброї. – Авт.) значно поступався ПКС за багатьма характеристиками. Він мав ненадійний запобіжник, що часто призводило до нещасних випадків. Будь-яке відхилення від циліндричності гільзи патрона – а за умов виробництва воєнного часу це бувало нерідко – спричиняло осічки під час стрільби. Магазин МР-40 був дуже вразливий до забруднення. Через відсутність кожуха на стволі стрільці нерідко діставали опіки, тому під час стрільби їм навіть доводилося одягати рукавички. Негативно впливало на влучність і те, що МР-40 мав малу початкову швидкість кулі – 380 м/с, внаслідок чого, стріляючи на відстань 200 м, треба було піднімати точку прицілювання на півметра. Через низьку швидкострільність з МР-40 (450–500 пострілів за хвилину) вогонь на відстані понад 130 м був малоефективним, а щодо маси зброї, то ПКС вигідно відрізнявся від МР-40, який зі спорядженим магазином важив 5 кілограмів.
Виробництво ПКС було простим і технологічним, адже більшість деталей цієї зброї виготовляли методом штампування. Якщо на виготовлення одного ПКШ витрачали 13,9 кг металу і 7,3 верстатогодин, то для ПКС – 6,2 кг металу і 2,7 верстатогодин. В умовах Великої Вітчизняної війни всі ці переваги мали надзвичайно важливе значення.
А про бойові якості ПКС свідчать рядки з листа, який написав конструктору Герой Радянського Союзу старший сержант Хаджимурза Мільдзіхов: «Німці наступали на мене з флангів. Якщо б я затримався принаймні на одну секунду, мене було б убито. Кулі ворожого кулемета здіймали поруч зі мною куряву. Я швидко переповзав на інше місце і знову починав стріляти. Патронів у мене було багато. Автомат став гарячим, обпікав руки, але не відмовляв у роботі. Як я дякував у ту мить людям, які виготовляють цю відмінну зброю!..».
Загалом під час Великої Вітчизняної війни було виготовлено близько 500 тис. одиниць ПКС, із них 46572 – в умовах блокадного Ленінграда. У масштабах тієї битви кількість начебто не така вже й велика, але не можна забувати, що цю зброю випускали робітники, змучені від голоду, під безперервними обстрілами та бомбардуваннями з повітря...
Простоту та надійність конструкції зброї оцінили й наші вороги: трофейні пістолети-кулемети Судаєва без переробки використовували солдати вермахту, а у Фінляндії на базі цієї конструкції було створено пістолет-кулемет М-1944 під патрон 9х19 мм, який відрізнявся від оригіналу тим, що комплектувався магазинами від фінського пістолета-кулемета «Суомі» (коробчастим – на 36 патронів або дисковим – на 71).
Радянський уряд високо оцінив внесок Олексія Судаєва в обороноздатність Червоної Армії. Його було удостоєно звання лауреата Сталінської премії, а також нагороджено орденами Леніна, Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, медаллю «За оборону Ленінграда». У 1944-1946 роках Олексій Іванович брав участь у розробці вітчизняного автомата під патрон 7,62х39 мм – ним було створено перспективну модель АС-44, яка здобула позитивні відгуки під час випробувань у військах. На жаль, передчасна смерть талановитого зброяра у віці 33 років перервала цю роботу. Чимало з його технічних ідей згодом було використано у взятому на озброєння 1947 року автоматі Калашникова, який з часом замінив пістолет-кулемет Судаєва.
Проте ПКС ще тривалий час залишався «у строю» (свідченням тому є офіційна Настанова з використання пістолета-кулемета Судаєва, яку було видано 1955 року). У СРСР ним озброювали тилові та допоміжні підрозділи, частини внутрішніх та залізничних військ, а в арсеналі воєнізованої охорони залізниць він перебував принаймні до кінця 1980-х. Окрім того, чималі партії ПКС було експортовано за кордон, його виробляли у Польщі (польська версія, яку виробляли у 1948-1955 роках під назвою «PPS wz.1943/1952», відрізнялася дерев’яним прикладом), Угорщині, Кореї.
Підготував Олександр ЛІ ,
м. Київ
Sons Of Anarchy Season 5 DVD
.Інші статті
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua