Солдат, який створив солдатську зброю

23 грудня 2013-го на 95-му році життя помер легендарний конструктор-зброяр, «батько» найвідомішого у світі автомата Михайло Тимофійович Калашников

За останні чверть століття про автомат Калашникова і його автора написали, напевно, більше, ніж про будь-кого з інших конструкторів зброї ХХ сторіччя. До речі, за межами СРСР довго вважали, що винахідника з таким ім’ям взагалі немає, а «Калашников» – колективний псевдонім групи зброярів.

Автомат Калашникова – найпоширеніший у світі: він перебуває на озброєнні в понад 50 країнах, різні його модифікації становлять близько 20% всієї стрілецької зброї на планеті. Зумовлено це, насамперед, унікальною простотою та надійністю винаходу: коли 1947-го Михайло Тимофійович представив його на суд маститих конструкторів і воєначальників, ті були вражені простотою зброї. Автомат можна було розібрати та зібрати за лічені секунди без застосування інструмента, він не потребував ретельного чищення й стріляв навіть після того, як побував у воді чи піску.

Життєвий шлях Михайла Калашникова – унікальний. Ким він був і ким став? Селянський син із багатодітної родини, який не здобув спеціальної освіти, проте досягнув вершин світового визнання, академік 18 академій. Майстер-самоук, якому довірили очолити конструкторське бюро, де була розроблена найдосконаліша для свого часу зброя. Солдат Великої Вітчизняної війни, що вже в мирний час отримав звання генерал-лейтенанта. Людина, що за життя перетворилася на легенду, національного героя…

Мало кому відомо, що вперше винахідницькі здібності Михайла Калашникова розкрилися на українській землі – під час проходження служби в Київському особливому військовому окрузі. Закінчивши школу механіків-водіїв, він дістав призначення для подальшого проходження служби в 12-й танковій дивізії, дислокованій у Стрию, що на Львівщині. Тут молодий військовослужбовець розробив інерційний лічильник пострілів із танкової гармати та пристосування до пістолета ТТ для підвищення ефективності стрільби крізь бійниці башти танка, лічильник моторесурсу танка.

Прилад обліку моторесурсу став першим винаходом конструктора-дебютанта, який був рекомендований до серійного виробництва. Тодішній командувач військ КОВО генерал армії Георгій Жуков викликав до себе Калашникова на доповідь, після якої майбутній Маршал Радянського Союзу нагородив майбутнього уславленого зброяра іменним годинником.

Дослідні зразки свого винаходу Михайло Калашников виготовив у цеху майстерні Київського танкового технічного училища й вирушив у Москву для порівняльних випробувань. Потому на нього чекав ленінградський завод для доопрацювання виробу й запуску

у виробництво, але початок війни перекреслив ці плани. Повернувшись до своєї частини, Михайло вирушив на фронт. Під Брянськом командир танка старший сержант Калашников дістав тяжке поранення…

Уже в госпіталі зброяра захопила ідея створення зразка автоматичної зброї. Калашников почав робити креслення, аналізуючи власні враження про бої, думки товаришів, з якими він познайомився в лікувальному закладі, а також зміст книг про історію зброї з госпітальної бібліотеки. Стали у пригоді поради одного з поранених – офіцера-десантника, який до війни працював в оборонному науково-дослідному інституті.

За рішенням лікарів Калашников був направлений у піврічну відпустку. Він поїхав до невеличкого міста Матая, звідки його призвали до Червоної Армії. Там за допомогою фахівців залізничного депо за три місяці Михайло Тимофійович створив дослідний зразок своєї першої моделі пістолета-кулемета. З Матая його відрядили до Алма-Ати, де винахідник виготовив досконаліший зразок зброї в навчальній майстерні Московського авіаційного інституту, евакуйованій до тодішньої столиці Казахстану. Цей екземпляр був представлений начальнику Військово-інженерної академії імені Ф. Дзержинського генерал-лейтенанту Анатолію Благонравову – видатному науковцю в галузі стрілецького озброєння.

Відгук Благонравова був скептичним, проте він виявив цікавість до розробки й рекомендував її до вивчення фахівцям Головного артилерійського управління Червоної Армії. Відзначивши деякі недоліки й водночас – вдалу конструкцію зброї, представники ГАУ зазначили, що «Пістолет-кулемет Калашникова у виготовленні складніший і дорожчий за ПКШ-41 та ПКС, і потребує застосування дефіцитних і тривалих фрезерних робіт. Тому, попри всі позитивні риси (мала вага, мала довжина, можливість вести вогонь одиничними пострілами, вдале поєднання перевідника та запобіжника, контактний шомпол), у нинішньому своєму вигляді промислового інтересу не становить…».

З 1944 року Михайло Тимофійович – співробітник Центрального науково-дослідного полігона стрілецького озброєння ГАУ. Він створив дослідний зразок самозарядного карабіна, який не був впроваджений у серійне виробництво, але набутий досвід став у пригоді в подальшій роботі. З 1945-го Калашников працює над створенням автомата під так званий проміжний 7,62х39-мм патрон зразка 1943 року. За два роки автомат системи Калашникова разом зі зразками зброї інших конструкторів пройшов випробування і, перемігши в конкурсі, був прийнятий на озброєння під назвою АК-47.

Наступного року за направленням ГАУ Михайла Тимофійовича відрядили до Іжевського мотоциклетного заводу для участі в створенні технічної документації й організації випуску першої дослідної партії свого автомата. До 20 травня завдання було виконане: 1 500 автоматів, виготовлених на мотозаводі, успішно пройшли військові випробування. Конструктор став лауреатом Сталінської премії І ступеня.

Згодом на Іжевському заводі під особистим керівництвом Михайла Тимофійовича розробили й запустили в масове виробництво десятки зразків автоматичного стрілецького озброєння – автоматів, ручних кулеметів, пістолетів-кулеметів, мисливських карабінів – АКМ, АКМС, АК-74, АКС-74, АКС-74У, РКК, РККС, РКК-74, КК, ККТ, ККБ, «Бізон», «Сайга»…

2009 року Калашников в інтерв’ю одній із московських газет пояснив секрет успіху свого автомата: «Солдат зробив зброю для солдата. Я сам був рядовий і добре знаю труднощі, з якими стикаються в солдатському житті… Коли доопрацьовували конструкцію АК, я відвідував військові частини, консультувався з фахівцями. З’явилася гарна зброя. АК працює в будь-яких умовах, безвідмовно стріляє після того, як побуває в землі, болоті, впаде з висоти на тверду поверхню. Він дуже простий. Але хочу сказати, що зробити просте іноді значно складніше, аніж складне…».

Після того, як 1989-го Михайло Тимофійович зустрівся з винахідником другої за популярністю автоматичної зброї – штурмової гвинтівки М16 – американцем Юджином Стоунером, журналісти постійно запитували Калашникова: чи не шкодує він, що, на відміну від іноземного колеги, не отримує відсоткових відрахувань від продажу зброї, яку він створив. Російський винахідник відповідав: «Я не заздрю. Він в Америці жив, а я – в Росії. Кожному своє. Так, Юджин розбагатів, отримуючи з кожної нової гвинтівки відсоток відрахувань, проте в нього немає жодної урядової нагороди. А мені, як двічі Героєві Соціалістичної Праці, за життя поставили бронзове погруддя на Батьківщині. І музей імені мене в Іжевську створили. Звісно, якщо б мені платили по 5 копійок за кожний зразок мого автомата, я, напевно, й сам побудував би його. Але я жив у такий час, коли ми всі працювали на державу…».

Уся історія розробки та виробництва стрілецького озброєння у світі за останні 60 років – це історія конкуренції автомата Калашникова й автоматичної гвинтівки М16 Стоунера. Тактико-технічні характеристики М16 дещо кращі, ніж в АК-47 та розробленого 1959-го модернізованого АКМ, зокрема «американка» переважала радянський автомат за купчастістю стрільби й за дальністю прямого пострілу. За однакової ваги амуніції, американський солдат міг взяти більше патронів, ніж його противник із «калашом». Проте, коли справа дійшла до застосування обох видів зброї в бойових діях у джунглях Південного В’єтнаму в 1970-х, надійність автомата Калашникова виявилася фактором значно важливішим за технічні переваги М16. Напевно, саме тому за 60 літ у світі виготовлено понад 70 млн одиниць різних модифікацій АК, а M16 – вчетверо менше.

Нині існують думки про те, що автомат Калашникова та створені на його базі зразки стрілецького озброєння застаріли, що час «геніальної простоти» в конструкції зброї назавжди канув у Лету. Щодо цього варто процитувати американського письменника й знавця зброї Річарда Венолу: «Якби мені довелося вирушати на будь-яку невідому планету й мені потрібно було б обрати єдину зброю, я взяв би АК-47».

Зброю Калашникова постійно вдосконалюють – наприклад, нині випробовують автомат

АК-12, який, звісно ж, сучаснішій за свого «прадідуся» АК-47, проте в основі його конструкції – ті ж простота й надійність. Справу конструктора найвідомішого у світі автомата продовжують його учні, з-поміж яких – його син, заслужений конструктор Російської Федерації Віктор Михайлович Калашников.

Підготував Олександр ЛІ,

м. Київ

друкувати

Коментарi

Eugene 29/09/2015 13:06
Привіт там гарний сайт з великим інформаційним вмістом Це дійсно цікаво і пізнавально пост. natural vitiligo treatment system
lucadd 27/09/2014 9:19
With regards to the rolex replica watch ,The Cartier Replica watches is designed to offer not just a wrist watch. Elegance and sophistication are indeed requirements of