Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Спорт
17/06/2012 18:30

Друге дихання «Динамо»

 

   Один із чинників здоров’я – достатня фізична активність. Натомість українці клянуть у своїх хворобах кого і що  завгодно – погану екологію, аварію на ЧАЕС, владу, непрофесійних лікарів – тільки не власні лінощі. Хтось може заперечити: мовляв, у нас мало спортмайданчиків та секцій. Але ж і громадськість не сформувала потужного соціального запиту для їхнього створення. До того ж починати піклуватися про свою фізичну форму можна з ранкової зарядки – для неї не потрібні спортзали та тренажери. Нині ж маємо нерадісну картину: пересічний громадянин краще проведе вільний час на дивані або за комп’ютером, попиваючи при цьому пивце або щось міцніше.  Та що вже там казати про «цивільних», коли далеко не всі вартові порядку можуть похвалитися належною фізичною формою. А форма ця – один із найперших факторів успішного несення служби.

   На що спроможна держава – на те здатні і її діти

   Подивіться на молодих міліціонерів, особливо патрульних. Дехто з них худий, як тріска, а в декого, особливо – старшого віку, вже випирає черевце. Пересічний громадянин, певно, не заряджається оптимізмом, спостерігаючи цю метаморфозу вартівників порядку, й подумки порівнює їх із закордонними стражами закону. Правду кажучи, там теж є не зовсім статурні полісмени, проте загальне враження від їхніх фізичних кондицій дещо позитивніше. Фахівці зауважують: українцям варто пройнятися ідеєю здорового способу життя, бо наші діти не знають, як правильно виконувати фізичні вправи, а дорослі – як навантажувати себе навіть у побуті. Про це та інше днями ми говорили із народним депутатом України, головою ФСТ «Динамо» України Вік­тором Коржем.

   Колись це спорттовариство працювало із «важкими» підлітками, опікувалося профорієнтацією й патріотичним вихованням молоді. Словом, брало на себе частину соціальної складової діяльності правоохоронних органів й тому задавало тон у відповідній корпоративній культурі. Розвиток ФСТ, відомча проф­підготовка, розбудова спортивних команд відбувалися в єдиному комплексі. За період української незалежності «Динамо» бачило різні часи, але без підтримки засновників йому не вижити. Найперше, що ми запитали у Віктора Петровича, чи чують голос «Динамо» силовики, зокрема й у його «стовповій» структурі – МВС.

   – «Динамо» 88-й рік крокує разом із правоохоронною системою країни й виконує статутні зав­дання, задекларовані ще 1924-го в Харкові, – розповідає Віктор Корж. – Ці засади актуальні й донині. Аспекти військово-патріотичного виховання та проф­орієнтації потребують особливої уваги держави, оскільки досі не запропоновано план розвитку зруйнованої системи молодіжної політики. Начальникам УМВС, ректорам відомчих вишів до болю знайома проблема добору кадрів, курсантів і слухачів – рівень підготовки, зокрема фізичної, кандидатів на службу й абітурієнтів значно знизився. Стан здоров’я молоді не витримує жодної критики: країна виховала кілька поколінь хворих людей. 80% громадян, котрі досягли 20-ліття, страждають на хронічні недуги, а підходи до фізичної й рухової активності школярів спотворено. Нині немає державних тестів фізпідготовки, які за радянської доби називали нормами ГПО, тому багато дітей просто не можуть належним чином скласти вступні іспити до ВНЗ МВС. 2008-го, коли почастішали випадки трагедій на уроках фізкультури, я ініціював проведення спільної колегії Мінспорту, МОЗ і Міносвіти за участю віце-прем’єра. Усі погодилися, що проблема існує, зокрема вона пов’язана із браком медпрацівників у школах. Але НДІ, що за підсумками колегії дістали завдання розробити науково обґрунтовані нормативи фізичного розвитку, його провалили...

 

   здоров'я закладається  з пелюшок

   Фахівці знають: основи  здо­ров’я людини закладається ще в її дитинстві. Отже, треба розвивати дитячо-юнацький спорт, точніше, відроджувати його. Нині ж база ДЮСШ морально застаріла. Ця система й досі відчуває наслідки дискримінації 1990-х, коли запровадили податки на земельні ділянки під спортивними спорудами і ПДВ на надання фізкультурно-спортивних послуг, що майже довело спорттовариства до банкрутства. Така була державна політика. І замість стадіонів, бігових доріжок тощо з’явилися базари, стоянки, офіси й елітне житло. Наш співрозмовник стверджує: лише з ухваленням, ціною великих зусиль, у 2006-му змін до ст. 29 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо заборони закриття й перепрофілювання закладів і об’єктів фізкуль­турно-оздоровчого та спортивного призначення), до Земельного й Податкового кодексів вдалося зупинити руйнацію та відновити пільгове оподаткування сфери спорту. Свого часу Гуманітарна рада при Президенті України підтримала розвиток мережі ДЮСШ. Нині Віктор Корж із однодумцями працюють над уведенням для цих закладів фінансових нормативів на підготовку учнів. «Динамо» вдалося зупинити процес закриття своїх шкіл, котрих нині є 30 і в яких тренуються приблизно 10 тис. дітей. 

   – Ми триматимемося традиції – оплати за заняття в наших школах не братимемо, – наголошує очільник ФСТ. – Хоча це чимале навантаження, – відомо, наскільки дорогими є комунальні послуги й утримання приміщень. Доводиться із бюджету товариства, який становить 126 мільйонів гривень, близько 90 мільйонів виділити на «комуналку», зарплату, податки та поточні ремонти. Проте рік тому на колегії МВС я сказав: у нас є два шляхи: або ми будуватимемо дитячі спортмайданчики, відкриватимемо ДЮСШ, або витрачатимемо кошти на буцегарні, щоб утримувати недоглянутих дітей, які стали злочинцями. Керівництву міліцейського відомства я запропонував розглянути нову концепцію організації фізичної підготовки та спорту в системі ОВС. Якщо її приймуть за основу, фахівці ФСТ готові взяти участь у розробці відповідної відомчої програми, бо нинішня не відповідає вимогам сьогодення. Ну от скажіть, де тепер можна безпосередньо із цивільного середовища взяти фізично підготовленого й загартованого бійця для «Беркута» чи «Сокола»? Це не так просто, як здається! В органах внут­рішніх справ немає відповідних секцій для вишколу кандидатів на службу. Чи не час подумати і про це, шановні колеги? Більше того, у міліцейських підрозділах немає інс­пекторів-методистів із фізпідготовки та спорту. Знайти вихід із цієї ситуації можливо лише за підтримкою профільних міністрів, і таку принципову профільну підтримку «Динамо» знаходить. Переконаний: такий інспектор-методист має бути в кожному райвідділі. Мене дивує, чому це не зрозуміло декому із відомчих функціонерів, адже ми нині пожинаємо плоди ігнорування важливості цих питань.

   До останнього часу Україна була лідером у поліцейському спорті. Нині з’явилася тенденція до втрати таких позицій. ФСТ «Динамо» України прагне відновити багатосторонній діалог щодо форм і методів реанімації цих досягнень. Зокрема, товариство готове надати всебічну допомогу в розвитку міліцейського спорту. Це стосується й систематизації національного та закордонного досвіду, накопиченого в царині наукових підходів до організації бойової та фізпідготовки правоохоронців. І ще одне. Останніми роками в міліціонерів значно погіршився соціальний пакет. ФСТ, у разі, якщо МВС піде назустріч, готове сприяти відомству в реалізації відповідних стандартів доступного сімейного спорту, фізкультури й відпочинку для працівників, як це є в розвинених країнах. Уже зроблено конкретні кроки. Приміром, меморандум «Динамо» – дітям України», підписаний між спорттовариством, НОК України, МВС та одним із банків, фактично є акцією щодо залучення дітей до спортивних змагань й інтелектуальних вікторин. Причому, в орбіту ініціативи потрапила різна молодь – і та, що зай­мається в динамівських ДЮСШ, і та, що перебуває на обліку в міліції або опинилася у важких життєвих обставинах. Так, відновлено програму проведення спільної із пенітенціарною службою спартакіади, в якій братимуть участь виправні установи для неповнолітніх. Наприклад, на Чернігівщині в спецзакладі в Прилуках за участю відомого гросмейстера відбувся шаховий турнір серед засуджених із пристойним призовим фондом. Примітно, що серед відомих спортсменів є кілька чемпіонів, які досягли вершин після того, як «Динамо» повернуло їх до нормального життя після перебування в дитячій колонії.

 

    Динамівці – реальні бійці, а не статисти із «масовки»

   – На мою думку, нині в «Динамо» відкривається друге дихання, – оптимістично каже Віктор Корж. – Та й держава останнім часом нам допомагає. Упродовж двох років моєї каденції бюджет товариства щорічно неабияк зростає – до 20 %. Тобто, другий рік поспіль ми одержуємо 20 мільйонів гривень на капітальні видатки – зокрема реконструкцію спортивних споруд. Хоча в нас є понад 90 спортивних об’єктів, проте більшість із них не відповідає вимогам не тільки великого спорту, а й звичайної фізкультури. До відновлення інфраструктури ми залучаємо власні фінансові ресурси, зароблені підприємствами ФСТ, кошти регіональних держадміністрацій та інвесторів. Так, торік на ремонтні роботи витратили 26 мільйонів гривень, а 2012-го сума таких вкладень сягне 30 мільйонів. Розглядаємо й питання створення спільних підприємств. Справді: великий спорт – то великі кошти. Приміром, щоб збудувати в Харкові замість старого велотреку новий, де можна проводити чемпіонат світу чи Європи, потрібно 50 мільйонів гривень. Нині він у такому стані, що його доцільніше зруйнувати, бо ж увели його в експлуатацію 55 літ тому. Уявіть, як за цей час змінилися вимоги, швидкості, матеріали та підходи до велоспорту! Ми вишукали 8 мільйонів гривень із бюджету й додамо своїх грошей, щоб збудувати повністю нове полотно велотреку й капітально відремонтувати ін­фра­структуру обслуговування. Тоді він відповідатиме вимогам національних змагань. Зробити щось більше не можемо. Але й це – колосальний крок до відновлення традицій українського велоспорту. Нас тут підтримують відповідна федерація та НОК України.

   Загалом упродовж останнього дворіччя «Динамо» відновило функціональність восьми своїх об’єктів. Зокрема, це такі відомі у світі спорту споруди, як Луганський легкоатлетичний манеж, де починався зірковий час Сергія Бубки, плавальні басейни в Одесі й Донецьку, Палац спорту в Дніпропетровську, лижноролерні траси олімпійської бази з біатлону на Сумщині. Завершується реконструкція повністю знищеного стрілецького комплексу у Вінниці, де тренуватимуться і спортсмени, і правоохоронці, відновлюють зруйнований санаторій у Моршині, де в комплексі з ним відремонтували й відділ міліції, розташований на території курортного закладу. Із залученням інвесторів практично відбудовано стадіон «Динамо» у Харкові, а в Сімферополі – зал художньої гімнастики імені Серебрянської, у Миколаєві – фехтувальний зал. Віктор Корж пишається тим, що йому вдалося реалізувати давню мрію – створити на базі «Динамо» центри спеціальної фізичної підготовки, де, відповідно до розроблених програм, «куватимуть» власні кадри. Адже в ФСТ працює 470 тренерів високого класу, котрі готують чемпіонів із різних видів спорту. Відтепер найкращих фахівців залучатимуть до проведення практичних занять із працівниками спорттовариства та силовиками.

   Складовою частиною діяльності «Динамо» є участь в олімпійському русі. За роки існування ФСТ, динамівці вибороли 165 олімпійських нагород. У світі навіть мало країн, що досягли такого. А тут – результат роботи одного спорттовариства, яке 2012-го вже здобуло понад 60 олімпійських ліцензій, а 45 % національної олімпійської команди на Іграх у Лондоні – це динамівці. Причому це реальні бійці, а не статисти із масовки в спортивних костюмах. Наразі зупинено процес відтоку кадрів із організації – і спортсменів, і тренерського корпусу. Справи настільки йдуть угору в окремих видах спорту, що вирішено запрошувати найкращих іноземних фахівців і тренерів. І «Динамо» знаходить для того ресурси. А це колосальні витрати на інвентар, одяг, фармакологію тощо. От, приміром, біатлонній еліті Федерація закуповує приклади до гвинтівок. Здавалося б – дрібниця. А от уявіть: один новий якісний індивідуальний приклад коштує 1, 5 тисячі євро, ствол – 5 тисяч! Велосипед, на якому не соромно вис­тупати на олімпіаді, вартує щонайменше 30 тисяч доларів. Тренувальний велосипед  – 10 тисяч доларів. Ці гроші десь потрібно знай­ти та заробити.

 

    А ти що зробив для «Динамо»?

   – У «Динамо» довгий шлях, і мені багато що довелося бачити, – говорить Віктор Петрович. – У певний період ФСТ стало жертвою недержавницьких меркантильних підходів до розуміння зав­дань спорттовариства. Тепер прийшов час збирати каміння. Нещодавно президент Віктор Янукович офіційно заявив: Україна виборюватиме право на проведення зимової Олімпіади-2022. Це серйозний виклик. Я автор закону «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні», ухваленого 2007-го. Ми тоді вірили в перемогу в Кардіфі, хоча розуміли, що не маємо жодного пристойного аеропорту чи стадіону, дороги «убиті», а система екстреної допомоги недосконала. Не збираюся критикувати чи повністю схвалювати таку пропозицію щодо зимових Ігор. Але зауважу: ймовірно, не за горами проведення олімпіад у кількох країнах водночас, як те вже стало традицією під час футбольних форумів. Можливо, нам краще в цьому прагненні знову об’єднатися з Польщею, або ж долучити третього гравця – Словаччину. Фінансово це значно легше. Однак уже зрозуміло: українську перлину – Карпатський регіон – потрібно розвивати, бо там закладено величезний потенціал, котрий використовують зовсім поверхнево. Зокрема в сенсі розбудови турис­тично-санаторної інфраструктури європейського рівня. І тут варто до будь-якого проекту розвитку підходити зважено, по-госпо­дарськи, а не так, як вийшло із гірськолижною базою у Славському. Ця історія – приклад неекономічного підходу, політичного популізму й навіть зловживань.

   Згаданий курорт, частина котрого підопічна «Динамо», доволі перспективний, але, на переконання голови ФСТ, без серйозних інвесторів, готових на тривалу співпрацю, товариство не зможе розвивати його власними силами. Адже для того потрібно вишукати кількасот мільйонів гривень на спорудження кілометрів різноманітних комунікацій, спеціальних водойм для снігових гармат, встановлення сучасних бугельних та крісельних підйомників і сервісної інфраструктури, закупівлю кількох ратраків – машин для ущільнення снігу, – кожен із яких коштує десь 250 тис. євро. Те, що «Динамо» зробило 2006-го, коли ФСТ взяло кредит під закупівлю для Славського через посередницьку фірму за кордоном списаного підйомника, що був у вжитку понад 20 літ, Корж називає абсурдом. Тим паче, що таку модель у Європі визнано невдалою і від неї давно відмовилися. Проте на чисельні звернення нового динамівського керівництва в прокуратуру з проханням, щоб там розібралися із фактом очевидних зловживань на закупівлях, наглядова інстанція чомусь не відреагувала належним чином. До того ж відповідні органи, які сертифікують і дають доз­віл на встановлення такого підйомного обладнання, відмовили в уведенні його в експлуатацію, бо згадана техніка була нічим іншим, як брухтом. Але, напевно, для кримінальної справи цього замало...

   – Щоб якось вирішити проблему, ФСТ уже п’ять літ поспіль працює на обслуговування згаданої позики, – коментує ситуацію Віктор Корж. – «Динамо» взяло понад 6 мільйонів гривень. Банку вже віддали шість мільйонів як відсотки за кредитом, і стільки ж залишилися винними. Замість того, щоб вкладати в розвиток, ми намагаємося якось закрити цей божевільний кредит. Ідуть суди – їх програємо, бо колишній перший заступник голови ФСТ підписав угоду, відповідно до якої товариство відповідає своїм майном як заставою забезпечення кредиту. На жаль, на наші звернення до правоохоронців стосовно протиправних рішень цього посадовця, прийняті без ухвали динамівської конференції, відповіли формальною відпискою про відсутність складу злочину в тих діях... І таких кредитів «Динамо» має три – у Миколаєві (на добудову оздоровчого об’єкта) й Луганську (позика для погашення зарплатного боргу). Ми з них важко виходимо. Та, попри все, «Динамо» – невід’ємна частина мого життя. І я був би щасливою людиною, якби й керівники наших силових відомств сповідували мій принцип: «прокинувся – подумай, що зробив для спорттовариства «Динамо»».

Геннадій КАРПЮК , «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті