Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Арсенал
04/06/2012 22:47

«Томмі-ґан»

   У цієї зброї – тривала, дуже цікава історія й безліч прізвиськ. Їй, народженій поміж двома світовими вій­нами, довелося довго виборювати «право на існування». Вона стала одним із символів гангстерського свавілля в епоху «Сухого закону» і водночас – жорсткої боротьби правоохоронців США з розгулом злочинності. Пізніше з цією зброєю в руках солдати країн антигітлерівської коаліції (зокрема й воїни Червоної Армії) боролися проти найлютішого ворога людства – фашизму. Тож пістолет-кулемет Томпсона по праву входить до символічного арсеналу Перемоги.

    «Траншейна мітла»

«Хрещеним батьком» цієї зброї став видатний інженер і бізнесмен, відставний полковник Армії США Джон Толлівер Томпсон. Компанія «Ауто-Ордонанс», які він заснував ще 1916 р., у розпал Першої світової війни, розпочала роботи зі створення автоматичної гвинтівки, здатної в ближньому бою потоками куль «вимітати» ворога з окопів.

Основу конструкції новинки (яку охрестили «траншейною мітлою») становив так званий напіввільний затвор, який 1915 р. запатентував офіцер ВМС США Джон Бліш (патент Бліша викупив Томпсон) – його особливістю була Н-подібна бронзова укладка, що стримувала затвор у передньому положенні на початку пострілу. Після серії випробувань 1917 р. розробники дійшли висновку, що затвор Бліша надійно працює лише з одним видом боєприпасів: пістолетним патроном фірми Кольт .045 АСР (11,43-мм). Тому проект був переорієнтований на створення принципово нового озброєння, яке Томпсон нарік «submachine-gun» (дослівно – «підкулемет», у сучасній англійській мові цей термін означає «пістолет-кулемет»).

Томпсон у цьому проекті виконував роль керівника групи конструкторів та комерсанта, що забезпечував фінансування. До того ж після вступу США у війну він повернувся на військову службу, на посаді директора арсеналів одержав звання бригадного генерала, звільнившись із пошаною в грудні 1918-го. Але «дітище» Томпсона на війну потрапити не встигло. Лише 1919 р. «Ауто-Ордонанс» представила прототип під гучною назвою «Аннігілятор І» (дослівно – «руйнівник»). Новинка мала масивну ствольну коробку (рукоятка заряджання розташовувалася  зверху), перфорований кожух ствола та дві пістолетні рукоятки, патрони подавалися з коробчастих або барабанних магазинів. Характерною особливістю цієї зброї була висока якість виготовлення (яка стала традицією компанії), що забезпечувала надійність роботи автоматики – під час випробувань улітку 1920-го пістолет-кулемет дав лише одну осічку на 2 000 пострілів!

Перша серійна модель М1921 мала ствол із поперечними ребрами охолодження, знімний дерев’я­ний приклад, секторний приціл із діоптричним ціликом, розрахований на стрільбу на дальність до 600 ярдів (548 м). Спусковий механізм дозволяв вести вогонь як в автоматичному (з темпом стрільби 800–900 пострілів на хвилину), так і в одиночному режимі. Важелі перевідника вогню та запобіжника розміщені з лівого боку ствольної коробки. Магазини – коробчасті (на 20 або 30 патронів) чи барабанні (на 50 або 100). Ця модифікація стала відомою під назвою «томмі-ґан», яка згодом поширилася на все сімейство «томпсонів».

«Чиказька друкарська машинка»

Попри всі зусилля Джона Томпсона, продукція його компанії просувалася на ринку зброї доволі повільно: невеличкі партії нового пістолета-кулемета придбали Корпус морської піхоти США, поліцейські департаменти Нью-Йорка та деяких інших міст. Але найпривабливіших, армійських замовлень усе не було. Розробка 1923 р. військової модифікації – з довгим стволом, кріпленням для багнета та сошками, під потужніший патрон .45 Remington-Thompson, обернулася комерційним провалом: Армію США ця зброя не зацікавила.

Утримуватися на плаву «Ауто-Ордонанс» допомагали продажі «томпсонів» цивільному населенню. Хоч як це дивно, але на початку 20-х років ХХ сторіччя в багатьох штатах і містах США пісто­лет-кулемет можна було придбати цілком легально – їх навіть замовляли поштою! Річ у тім, що закони, які регулювали обіг цивільної зброї (наприклад – ухвалений 1911 р. у Нью-Йорку закон Саллівана), не обмежували купівлі-про­дажу потужних та скорострільних «томмі-ґанів». І не випадково: на відміну від військовиків, бойові якості продукції компанії Томпсона із захопленням сприйняли члени організованих злочинних угруповань, які розквітли в США саме в цей період – в епоху дії «Сухого закону» та Великої депресії. Банди гангстерів незабаром стали використовувати «томпсони» у своїх кримінальних «війнах» – адже за їхньою допомогою можна було, наприклад, за лічені секунди зрешетити кулями автомобіль. Зрозуміло, що представників мафіозних кіл не відлякувала порівняно висока ціна цієї зброї (понад 200 доларів – при тому, що, наприклад, легковий «форд» тоді коштував 400).

Бульварна преса, детально висвітлюючи гангстерські «розбірки», створила пістолету-кулемету Томпсона своєрідну рекламу, іменуючи його «Диявольською машиною смерті», «Чиказькою друкарською машинкою» (за характерний звук пострілів), а також «Кращим помічником у веденні бізнесу». Згодом у США ввели жорсткі обмеження щодо обігу зброї (зокрема, 1928 р. запровадили державний контроль за продажем продукції «Ауто-Ордонанс»). Але «джина» уже випустили із пляшки – злочинці охоче купляли «томпсони» на «чорному ринку», хоча ціни на них уже сягали тисяч (!) доларів. Зокрема, 19 лютого 1929-го саме за допомогою «томмі-ґанів» бандити Аль Капоне скоїли злочин, що став відомим як «Різанина на день святого Валентина», розстрілявши сім конкурентів. «Томпсони» входили й до арсеналів банд найвідоміших американських грабіжників банків – таких, як «ворог суспільства №1» Джон Діллінджер, а також Бонні Паркер та Клайд Берроу (до речі, нещодавно «томпсон» та дробовик «вінчестер», які належали Бонні та Клайду, продали на аукціоні за 210 тис. доларів).

Потроху зростала й популярність «томмі-ґа­на»  у правоохоронних органах: представники «Ауто-Ордонанс» навіть почали рекламувати свою продукцію як «антибандитську зброю», і пістолетами-кулеметами Томпсона різних модифікацій поступово озброювалися поліцейські сили та пенітенціарні органи багатьох американських штатів, а також Канади, Куби, Поштова служба та Берегова охорона США. Дуже важливим для долі цієї зброї були перші замовлення від Федерального бюро розслідувань, на озброєнні якого, до речі, «томпсони» перебували з 1933 року і аж до 1976-го!..

Важкий, проте надійний

1928 року компанія Томпсона досягла першого значного прориву: Корпус морської піхоти США закупив партію пістолетів-куле­метів, які успішно застосовували під час бойових дій у період інтервенції в Нікарагуа. Найбільшою відмінністю «флотської моделі» М1928 від М1921 було зниження до 700 пострілів на хвилину темпу стрільби та наявність дульного гальма-компенсатора системи Каттса, що допомагало стабілізувати зброю під час стрільби.

Взяла на озброєння пістолет-кулемет Томпсона й Армія США – 1938 року, – проте фінансове становище «Ауто-Ордонанс» тоді було настільки складним, що від банкрутства її врятував лише початок Другої світової війни і контракти з Францією та Великобританією. Саме британці почали масово застосовувати «томмі-ґа­ни» у бойових діях, а 1940-го британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль під час стройового огляду однієї з частин народного ополчення охоче позував фотографам із «томпсоном» у руках.

21 червня 1940-го у віці 79 років Джон Томпсон помер. Того ж року розпочато масове виробництво модернізованої версії пістолета-кулемета М1928А1, в якій передню пістолетну рукоятку замінили дерев’яною горизонтальною цівкою. Слід зауважити, що упродовж Другої світової війни «томпсони» для збройних сил США, а також Великобританії, СРСР та Китаю, масово виробляли лише два підприємства: фабрики «Ауто-Ордонанс» та компанії «Севедж Армс».

А навесні 1942 р. на озброєння американських та союзницьких військ надійшов «воєнний» зразок «томпсона», що отримав маркування М1. Від попередніх моделей ця відрізнялася насамперед зміною принципу дії автоматики (використання енергії вільного затвора), а також максимальним спрощенням конструкції (а отже, і здешевленням виробництва): на стволі не було ребер охолодження та дульного гальма-компен­сатора, замість рамочного – простий постійний приціл, розрахований на стрільбу на відстань 100 ярдів, рукоятку затвора було розташовано не зверху, а праворуч від ствольної коробки. У наступної модифікації – М1А1 – ударно-спусковий механізм дозволяв ведення лише автоматичного вогню. Окрім того, конструктивно М1 та М1А1 передбачали використання тільки коробчастих магазинів (на 20 або 30 патронів).

Спрощення конструкції дозволило довести випуск «томпсонів» до 90 тис. на місяць. Загалом же лише протягом 1940–1944 рр. виготовлено понад 1,38 млн таких пістолетів-кулеметів. Утім, виробництво цієї зброї залишалося занадто дорогим, серед її недоліків також були порівняно висока маса (наприклад, у М1 вона становила 4,78 кг – без патронів), громіздкі розміри, значна віддача. Проте високі надійність та вогнева потужність пістолета-кулемета Томпсона сприяли його популярності серед солдатів на різних фронтах.

«Томмі-ґани» становили значну частину серед більш ніж 130 тис. одиниць автоматичної зброї, одержаної Радянським Союзом за програмами ленд-лізу – зокрема, вони входили до комплекту озброєння танків та бронемашин. Фотодокументи та спогади ветеранів свідчать про використання «томпсонів» саме в танкових частинах, озброєних імпортною бронетехнікою, а також у стрілецьких та розвідувальних підрозділах Північного флоту, Волховського та Ленінградського фронтів. І хоча значного поширення в Червоній Армії ця зброя не набула, вона заслужила право іменуватися зброєю Перемоги.

Примітно, що компанія «Ауто-Ордонанс» і нині виготовляє легендарні «томмі-ґани» – щоправда, це самозарядні спортивні (під 5,6-міліметровий патрон) та цивільні (з укороченим стволом) версії, що відповідають вимогам американського законодавства.

Підготували 

Дмитро БОВА 

та Олександр Лі, 

м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті