Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Регіон
22/04/2012 13:37

Вони були першими...

   Минуло більш як чверть століття від дня чорнобильської катастрофи, але гірка пам’ять про неї ще довго відгукуватиметься болем у серцях людей. Найжорстокіший удар стихії першими прийняли на себе пожежники ЧАЕС на чолі з лейтенантами Володимиром Правиком і Віктором Кібенком. Їм посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 
   Цієї ж високої нагороди був удостоєний і майор Леонід Телятников, який згодом дослужився до генерал-майора. Звання Героя України присвоєно старшим сержантам Василю Ігнатенку і Миколі Титенку, сержантам Миколі Ващуку і Володимиру Тишурі, які невдовзі після аварії теж пішли з життя. Це їм, тим, що врятували світ від ядерної загрози, встановлена ​​стела в парку імені Гагаріна від вдячних жителів Сімферополя.

    Ціною власного життя
   А тоді, 26 квітня, на даху четвертого енергоблоку, у вогні та диму, загрузаючи в розплавленому бітумі, вони гасили пожежу біля розваленого гирла реактора. Рівень радіації сягав 30 тисяч рентген на годину. Так, ціною життя шести пожежних і гострої променевої хвороби 48 їхніх товаришів вогонь був приборканий, що запобігло вибуху сусіднього реактора. 40-тисячне населення міста енергетиків – Прип’яті – було евакуйоване. 
Мужність та готовність до самопожертви виявили і вогнеборці Криму – учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
   7 травня 1986 року прибув на місце аварії і приступив до роботи в штабі з керівництва силами і засобами пожежної охорони заступник начальника УПО УВС Криму полковник Альберт Черненко. Через два тижні його змінив підполковник Іван Рябко. Він керував підрозділами, які вели дозиметричну розвідку, здійснювали дезактивацію атомної станції та її об’єктів, а також тридцятикілометрової зони і міста Прип’яті, гасили пожежі на торфовищах, у лісах і на самій станції.
   – Рівень радіації в аварійному блоці в десятки разів перевищував той, який оприлюднювали члени урядової комісії, – розповідав Рябко. – Мені, офіцерові, було соромно дивитися в очі бійцям, коли просочений радіацією верхній шар землі нерідко доводилося знімати звичайними саперними лопатками – бракувало техніки. А за індивідуальний засіб захисту від радіації слугували «пелюстки» – марлеві пов’язки, що закривали дихальні шляхи.

    Кримська зміна
   7 грудня 1986 року в опера­тивно-режимній зоні прийняли зміну від львів’ян одинадцять офіцерів, керівників пожежної служби Криму: бойовий штаб на чолі з начальником УПО УВС полковником Олександром Криворучком, начальником відділу служби підготовки пожежних підполковником Віктором Тимо­феєвим, заступником начальника відділу держпожнагляду підполковником Анатолієм Назаренком. Офіцери штабу підготували все необхідне для прийому та розміщення зведеного загону пожежників Криму.
168 бійців із пожежних частин і підрозділів Сімферополя, Севастополя, Керчі, Ялти, інших міст і районів Криму.   Загін комплектували з добровольців. Відбирали здорових, фізично міцних командирів і бійців. Він був найорганізованішим з усіх загонів, заслужив на подяку від уряду СРСР і керівництва України «За зразкове виконання урядового завдання з ліквідації аварії на ЧАЕС». Орденом «За мужність» та іншими нагородами відзначено самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, командирів загону полковників О. Криворучка, А. Назаренка, В. Тимофеєва.
   У першу ж добу після прибуття загону довелося пройти бойове хрещення. Поруч із четвертим блоком спалахнула пожежа, що охопила склади з майном АЕС. У бойових розрахунках не вистачало людей. Вогонь заливали радіо­активною водою. У багатьох бійців від підвищеної радіації паморочилася голова, почалася блювота. Їх відразу ж виводили із зони пожежі. На зміну їм ставали товариші. Бійців через кожні півгодини виводили із зони сильного зараження. Вогонь вдалося ліквідувати за чотири години. У цій операції, як доповідали потім командири, відзначилися 37 пожежних: старшини В. Кияшко, В. Фрол, М. Швиріт, Ф. Ченикаєв, В. Полійчук, старший лейтенант В. Нежинець, капітан Б. Максименко та інші.

   Напружені будні
   Протягом 45 діб несли наші земляки нелегку чорнобильську вахту. Навіть вдень жили при електричному освітленні. Вікна приміщень були задраєні свинцевими листами – щоб не проникла радіація. Кілька разів на день здійснювали йодисту обробку підлог, користувалися привізною мінеральною водою, від якої дерло в горлі. Напруга не полишала ні на мить: чергування на станції, виїзди за сигналом тривоги на ліквідацію пожеж, аварій та інші «НП». Високу бойову готовність і професійну виучку, чіткі дії у складних ситуаціях демонстрували бійці караулів, керували якими Віктор Нежинець і Альфред Сіраєв. Перед ліквідаторами ставили більш ніж термінові завдання. Так, караул № 7 отримав наказ максимально оперативно здійснити дез­активацію підйомного крана у четвертого блоку АЕС. Командир відділення старший сержант Анатолій Чирук, використовуючи дані дозиметриста Олександра Дунаєвського, разом із Олександром Мєшалкіним та Ігорем Івановим справилися із завданням раніше відведеного часу.
   Це лише деякі епізоди напружених чорнобильських буднів. Бійцям доводилося гасити і ліквідовувати десятки пожеж і загорянь. Крім того, вони брали участь у забезпеченні запуску реакторів другого і третього енерго­блоків, проведенні робіт із монтажу біологічної стіни, постійно відкачували «важку воду» з-під реакторів, допомагали в роботі комісії МАГАТЕ, несли дозиметричну службу, здійснювали дез­активацію об’єктів ЧАЕС.
Оперативно і злагоджено діяв штаб протипожежної служби 30-кі­­ло­­метрової режимної зони, очолюваний підполковником Вік­тором Тимофеєвим. Доводилося прокладати маршрути для дозорних груп і варт, складати дозиметричні карти – заміряти рівень радіації, щоб вибрати найменш небезпечний шлях, готувати схеми розташування точок і об’єктів.
   Обов’язки начальника групи профілактики безпосередньо на ЧАЕС і спорудженні «Укриття» виконував підполковник Анатолій Назаренко. У його групі всі були добровольцями. Серед них – офіцери Г. Стринжа і Г. Лісіцин із Феодосії, Е. Молчанов і С. Рачок із Севастополя, Е. Чернобай та І. Петрушин з Ялти. Анатолій Олександрович більше дбав про безпеку підлеглих, ніж про себе: коли вночі гасили пожежу біля стіни реактора, вдихаючи отруйні випари, коли наче по мінному полю вели дозиметричну розвідку і дезактивацію. І те, що більшість його тодішніх підлеглих дожили до сьогодні, – безперечна заслуга командира.
   – Пригадується складна ситуація, в яку ми потрапили через свою помилку, – розповідає Назаренко. – Разом із підполковником з УПО МВС України Л. Присяжнюком, який приїхав із Києва, і старшим дозиметристом загону О. Ігнатовським закінчували обхід в районі біологічної стіни АЕС, що відділяє саркофаг від інших приміщень станції. З верхнього майданчика нам потрібно було потрапити на середній. Але ліфт не зупинився там, а пішов у кабельний тунель. Кнопки виклику не було. Ми не знали, що один із нас повинен був залишатися в ліфті й тримати його. Ігнатовський заміряв дозиметром пастку. Виявилося 18 рентген на годину. Пройшли трохи далі в пошуку виходу – рівень радіації збільшився. Повернулися назад. Спробували зв’язатися по рації – перешкоджають товсті бетонні стіни і радіація. Добре, що старший черговий зміни майор Е.Молчанов, який чекав на середньому майданчику, зрозумів, в чому справа, і хвилин через десять спустився за нами на ліфті.

    Нагороди і пам'ять – героям
   15 січня 1987 року загін кримських пожежників повернувся додому. Незабаром після повернення в УВС Кримоблвиконкому заступник міністра МВС УРСР генерал-майор міліції В.Д. Піцюра вручив урядові нагороди за зразкове виконання патріотичного обов’язку. Медаллю «За трудову доблесть» були нагороджені старші лейтенанти Юрій Онищенко із Сімферополя, ялтинці Юрій Власов і Юрій Панков, керчанин Юрій Суховей, підполковник Іван Рябко, полковник Альберт Черненко. Командир відділення ППЧ із Красноперекопська Микола Руденок був удостоєний ордена «Знак Пошани». Вони були першими ...
Всього ж у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в різні роки брали участь 750 працівників органів внутрішніх справ і пожежної охорони Криму.

Юрій МЕНЬШИКОВ , АР Крим.
Фото автора  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті