Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
16/04/2012 13:06

Земельний «кордебалет»

    Ми не сумнівалися, що наш матеріал «Земля: сьогодні – твоя, завтра – чужа» («ІЗ» №11 від 15 березня ц.р.) викличе резонанс, бо проблем із розподілом наділів і, відповідно, набуттям власності на них у державі нагромадилося чимало. Прочитали ту журналістську розвідку й читачі з села Якимівки Оратівського району Вінниччини. Нам зателефонувала тамтешня жителька Валентина Миколенко й розповіла, що й у них чинять свавілля, не даючи людям можливості безперешкодно користуватися наданими земельними ділянками. Прихопивши безмір документів та свого сусіда й соратника в боротьбі за справедливість – Миколу Бірчака, – пані Валентина приїхала до редакції, як вона каже, щоб розповісти про власний біль й образу односельців.

    Як кивнула «голова», так махнув і «хвіст»
   – 1992-го сільрада надала нам із земель запасу – на полях попід Якимівкою – ділянки для ведення особистого селянського господарства як додаток до присадибних городів, – починає оповідь Валентина Федорівна. – За площею вони були різними: хто скільки хотів та міг обробити, стільки й брав – аж до 2 гектарів. Комусь дали 25 соток, мені – 54 сотки, а декому півтора гектари відміряли. 2001 року, коли люди заповзялися масово приватизовувати такі ділянки, багато односельців теж вирішили стати землевласниками. Виїхала до нас комісія – землевпорядники з району, представники ДП «Поділ­лягеодезкартографія». Тоді знову переміряли наділи, позначили їх на карті, зібрали з кожного по 130 гривень на виготовлення державних актів на право постійного користування – а здало гроші десь зо дві сотні людей (загалом вийшло щонайменше 26 тис. грн, на той час – близько $5 тис. – Авт.). Проте згаданих документів видали лише декілька, а грошей людям так і не повернули. Хоча, на перший погляд, на шахрайство це не було схоже, бо всім видали квитанції про оплату послуг. А ще вручили викопіювання із планів меж ділянок, присвоїли їм кадастрові номери й видали рішення сесії сільради від 7 липня 2001 року, – тобто, практично все, на підставі чого можна готувати держакти. У лютому 2003-го Якимівська сільрада затвердила техдокументацію й погодження щодо «надання у власність для розширення особистих селянських господарств та видачі відповідних приватизаційних актів» громадянам за списком, куди ввійшла 191 особа. Та коли справа безпосередньо дійшла до виготовлення вказаних документів, низка зацікавлених осіб з-поміж земляків забажала взяти найкращі наділи, хоча ми всі перебували в однакових, так би мовити, стартових умовах. І всі ці роки тяжко працювали й обробляли свої сотки-годуваль­ниці. Моя родина, приміром, ту землю буквально відходила, рекультивувала, бо її практично «спалили» відходи з ферм. Зрештою, у квітні 2008-го Оратівська РДА дозволила виготовлення проекту землеустрою для отримання актів на право власності. Це мало закріпити розподіл раніше наданих нам ділянок.
   Однак радіти не було чого. Ходаки стверджують: «зацікавленим панам» вдалося через розпорядження № 483 тієї ж РДА у вересні 2008 року так перекрутити карту поля, що вони виготовляли акти на право користування землею як їм вигідно. До того ж без погодження із сесією сільради. Затвердження проектної документації на 47 наділів тоді перекреслило всі попередні рішення місцевої влади. І цей розподіл докорінно відрізнявся від того, який ще 1990-го ухвалила сільрада. Миколенко й Бірчак припускають: спритники використали момент – багато люду на цей час зістарілося й нездужало порати гектари, а дехто відійшов у віч­ність. От і з’явилася нагода наробити викрутасів із наділами...
   Проблема визріла тоді, коли люди зрозуміли: їх просто дурять, адже землі, що давно й законно перебували в користуванні одних осіб, без їхньої згоди віддали іншим власникам! До того ж останніх, як бідкаються гості «ІЗ», покривають у районі, бо це не прості якимівці – колишні економіст колгоспу, зав­фермою, головбух, голова сільради...
   – Ви лишень дивіться, яка тут корупція: до 2008-го державних актів майже не видавали, а в жовтні «своїм» їх дали безмір – звісно, згідно з підправленим планом наділів, – каже пані Валентина. – Виникає конфлікт, протистояння в селі. Потім за тиждень на те поле виїздить наряд міліції, бо зчиняється сутичка: у холод і дощ сорок чоловік не давали несправедливо розміряти землі особам, яких підтримує адміністрація. Так, із нами постійно зустрічається влада. Проте вона нас при цьому не помічає. Ми обирали депутатів, а вони безмовні – як кивнула «голова», так махнув і «хвіст».

    Для «упертих» напівправди не буває
   – Ось дивіться – план зовнішніх меж постійного землекористування пані Б., відповідно до згаданого липневого рішення сільради, прийнятого 11 років тому. Це вузенька смужка близько 1,14 га, що має певних сусідів. А тепер погляньте на це, – мовить Микола Бірчак, демонструючи інший план – державного акту на ділянку тієї ж особи. – Площа та сама, цифра ніби збігається, а от конфігурація, розташування, сусіди – все зовсім інше! Таке може бути? Нас на карті й у натурі «викинули» на пасовище. Ми сказали: не підемо із потом политої землі, щоб знову піднімати цілину. Чому люди, що двадцять літ законно обробляли своє і яким нині від 60 й до 80 років, мають десь іти? Нам пропонували влізти в новий, третій переділ – влада запевняла: наш інтерес «максимально збережуть у старих межах», але ж ви розумієте, що напівправди не буває...
   Частина якимівців не погодилася з новим розподілом земельного масиву, зробленим без їхньої згоди, й розпочала боротьбу – і не лише закидаючи інстанції скаргами, а й вступаючи у фізичне протиборство з опонентами, яких вони називають корупціонерами. Щоправда, лави незгодних дедалі ріділи – когось умовили примиритися з реальністю, сприйняти як належне, дехто втомився сперечатися й узяв те, що дають. На руках у людей почали з’являтися вистраждані, може «неправильні», але такі бажані держакти. Найвпертіші – Миколенко та Бірчак – ніяк не давали згоди на перенесення меж ділянок комусь на догоду, вимагаючи щодо себе справедливості. Вони скаржились у прокуратуру, міліцію, Ніні Карпачовій, у Верховну Раду, обладміністрацію, Держкомзем. Хоч звідти надходили відписки, інколи здавалося: перемога за ними. Надію дав розгляд 2009-го колективного звернення у Він­ницький окружний адміністративний суд, що визнав незаконним розпорядження РДА № 483. Заявники оскаржували держакти, виготовлені за «перемальованими» картами, що не відповідали фактичному землекористуванню. Без погодження меж видати такі документи не могли.
   – У квітні 2009-го, після сходки села, землеміри знову ходили полями, топталися по посіяному. Я вихопила в одного з них рулетку. Він смикнув її до себе й розрізав мені полотном руку, а один із «крутих» заїхав ліктем у ребра, – не в змозі стримати сліз веде далі співрозмовниця. – Дав так, що дихнути важко. Але я сказала: уб’єте, а не зрушу зі своєї землі! У тій сутичці штурхонули 83-річну бабцю, а інший чоловік дуже перехвилювався, з ним стався інсульт і він помер. Міліція там була, але не втручалася. Я показала прокуророві свій забій, а той каже: їдь, знімай побої. А куди поїду без грошей? У мене ж мінімальна пенсія й друга група інвалідності!
В окремій ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року сказано: «...недодержання законодавства при вирішенні питань щодо порядку вилучення та передачі земельних ділянок у власність призвело до порушення прав великої кількості жителів Оратівського району, оскільки землевпорядна документація стосувалася не тільки позивачів, а й інших громадян». 26 вересня 2011-го Апеляційний суд Він­ницької області скасовує сім держактів, що «прихопили» ділянки позивачів. А вже 3 жовтня голова Оратівської РДА видає розпорядження, яким водночас вилучає землі, видані селянам у користування, а потім знову надає їх якимівцям. Але Миколенко й Бірчака в додатку до списку не було.

    Чому не шукають компроміс?
   Райпрокуратура «упертим» відповідала: ви не маєте права, згідно із Земельним кодексом, користуватися наданими сільрадою наділами, бо ті не оформлені належним чином. Більше того: ви вчинили самовільне захоплення землі! Але тоді цього права не мали й інші селяни, що з дозволу влади згодом стали власниками тих ділянок і яких із таким же успіхом можна назвати «загарбниками»! Цікаво, а за що тоді держава роками стягувала з «неправильних» користува­чів-експропріаторів земельний податок, який вони справно сплачували? Може, це був даремно внесений аванс за майбутню приватизацію? Секрет простий: щоб «потрапити в список», треба було погодитись із бездушною зрівнялівкою, влаштованою чиновниками. Їм байдуже, скільки праці вкладено в землю, – головне, щоб все було за Довідником землевпорядкування, що рекомендує впорядковувати ділянки площею до 50 га, додержуючи співвідношення сторін 1:4 чи 1:5. Начхати, що така довільна геометрія апріорі стовідсотково створює конфлікт. Це визнало ГУ Держкомзему у Вінницькій області в інформації першому заступнику облдержадміністрації в жовтні 2011-го. У документі зазначено: конфігурації ділянок, які обробляли якимівці, не збігаються із проектом землеустрою ДП «Поділлягеодезкартографія», що спричиняє спірну ситуацію...
   І ще одне. «Упертим» навіть бюрократи докоряли в принциповій непоступливості. Мовляв, із усіма домовились, а з вами – ні. Та ніхто не домовлявся – людей просто поставили до відома. Ніхто не цікавився конкретними претензіями скаржників. Упевнений: посадовцям треба не провокувати війну, а шукати компроміс. І знаходити його аж ніяк не ціною сотень папірців, судових засідань, синців й інсультів.
   Наразі тривають засідання Він­ницького окружного адміністративного суду, де «вперті» сподіваються домогтися справедливості через визнання протиправними дій Оратівської РДА та скасування її розпоряджень, які розкололи село в земельнім питанні. А днями в Якимівці був представник УДСБЕЗ із Вінниці й вивчав ситуацію, оскільки на адресу цієї служби Миколенко та Бірчак написали заяву, в якій просять перевірити законність вилучення в них земельних ділянок із постійного користування.
   – Ми справді вивчаємо питання щодо правомірності вилучення з користування земельних ділянок згаданих громадян, відповідно до розпорядження Оратівської РДА, – коментує старший оперуповноважений УДСБЕЗ обласного УМВС Микола Дубовий. – Свого часу вже було колективне звернення в міліцію. Тоді в порушенні кримінальної справи відмовили. Тепер знову повернулися до цього питання, але з’явилися інші заявники. Наразі зауважу: це рішення райдержадміністрації суд визнав неправомірним, і вилучати земельні наділи в людей можна було винятково за їхньої згоди або заяви. Примітно те, що новий розподіл ділянок проектною установою відбувся всупереч встановлених рішенням сільради меж землекористування. Це призвело до конфлікту. Якби результати картування ділянок і виготовлення відповідних приватизаційних держактів збіглися із техдокументацією 1992 року, напевно, таких суперечок не виникло б.

Геннадій КАРПЮК , «ІЗ».
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті