Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Ветеранська сторінка
05/04/2012 18:20

Ми приходимо в світ для любові...

   Ветерани Донецького юридичного інституту Володимир Михайлович та Галина Дмитрівна Фрадкіни відсвяткували 65-річчя подружнього життя. У народі цю дату називають «залізним весіллям», бо вона символізує міцність родинних відносин. Час може зруйнувати все, навіть каміння, та кохання, перевірене такими роками, нікому й нічому здолати не під силу...

    Шістдесят п’ять років тому наші ювіляри, молоді й красиві, скріпили своє кохання підписами у відділі РАГС міста Новосибірська і з того часу пліч-о-пліч ідуть життєвою дорогою.
   – До весілля ми зустрічалися чотири роки, – ділиться спогадами Галина Дмитрівна. – А познайомилися одного вечора, коли з подругою поверталися з танців і вирішили трохи перепочити, посидівши на лавці у скверику. Та вільних місць не було. Ми вже хотіли йти додому, коли до нас підійшли двоє парубків і забажали познайомитись. Подружка зніяковіла, а я не розгубилася, та й кажу: «Знайдете вільну лавочку – познайомимось». Гадала, що так позбудемося залицяльників. Та хлопці виявились настирливими, а ще – вигадливими: перескочили через паркан, взяли там лавку і перетягнули її на цей бік. Один із тих юнаків ось уже 65 років тримає мене за руку, як і того теплого червневого вечора...
   Так почало зароджуватися кохання Володимира та Галини. Та не все було безхмарно. Почалась Велика Вітчизняна війна. Галина пішла працювати на завод зв’язку, а Володимир – на авіаційний завод. Працювати доводилося з ранку до вечора. Але кохання витримало й цю перевірку. Як тільки війна закінчилася, молоді люди побралися. 
   Володимир вирішив стати військовим. Кар’єра складалася так, що молодому офіцерові разом із дружиною довелося попоїздити усією країною: служив у Новосибірську, Павлограді, Лермонтові, П’ятигорську... Витримати усі випробування допомагала Галина – його кохана, вірний друг і порадник, яка завжди була поруч.
У 1959 році сім’я переїхала в Київ. Володимир Михайлович став слухачем Київської вищої школи МВС СРСР.
   – У 1961-му на освітній карті України з’явився ще один спеціалізований навчальний заклад – Донецька спеціальна середня школа міліції МВС СРСР, – розповідає Володимир Михайлович. – Її перший керівник, полковник внутрішньої служби Василь Артемович Чекін, почав формувати колектив. Він приїхав у КВШ добирати серед випускників майбутніх колег. Саме тоді й вирішилась моя доля. Мене призначили начальником циклу військових дисциплін та фізичної підготовки, а пізніше – помічником начальника ДССШМ зі стройової частини. І знову поруч зі мною була дружина – Галя працювала у цьому ж навчальному закладі бібліотекарем. 
   Нині Володимир Михайлович та Галина Дмитрівна – на заслуженому відпочинку. Але назвати їх дідусем та бабусею важко. Вони й нині такі ж цілеспрямовані, як і в роки активної роботи. Такі ж красиві, як у день їхнього знайомства. Такі ж щасливі, як на весіллі.

Маргарита ДОБРЕЛЯ , Донецька обл.  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті