Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Спорт
19/02/2012 13:37

Бути здоровим і жити довго може кожен

   Книгу Арнольда Грінштата «Рухайтеся правильно – і будете здорові», присвячену життю і творчості неординарного тре­не­ра-психолога з Києва, я прочитав на одному подиху – нове завжди захоплює. Арнольд Михайлович Грінштат, автор системи психофізичної реабілітації, пропонує оригінальну методику оздоровлення людей, які отримали важкі травми рухового апарату або страждають від різних його захворювань, а також для загального зміцнення здоров’я. 

    Результати її застосування воістину фантастичні. Кому ще, наприклад, вдавалося відновлювати травмованих спортсменів за лічені місяці, до того ж так, щоб вони показували кращі, ніж до травм, результати – ставали чемпіонами світу? Такий же приголомшливий ефект дає ця система під час оздоровлення дітей, літніх людей і ослаблених хронічними хворобами пацієнтів із найрізноманітнішими патологіями, котрі вже й не мріяли про одужання.
   У чому ж відмінність цієї системи від інших, спрямованих на оздоровлення? У комплексі Арнольда Михайловича, описаному в книзі та запропонованому для самостійного виконання, усі вправи можна розподілити на три групи: вправи загальної дії, що впливають на весь організм; вправи, які, окрім загального, справляють ще й спеціальний ефект на серцево-судинну систему; локальні вправи, спрямовані на профілактику та лікування остеохондрозу хребта.
   Згадані вправи так чи інакше пов’язані з вібрацією – нам у прямому розумінні цього слова репрезентували приголомшливу методику. Рух як вібрацію в різних модифікаціях споконвіку використовували в найрізноманітніших оздоровчих методиках. Приміром, його описав японець Ніші. Вібраційну гімнастику використовував у своєму комплексі й відомий довгожитель академік Олександр Мікулін. Саме біг підтюпцем зумовлює вібрації тіла, стінок кровоносних судин і внутрішніх органів. Вібрація відіграє настільки важливу роль в оздоровленні організму, що інженери навіть винайшли спеціальний вібростенд. Вчепив його під крісло, сів перед телевізором – і трясися собі на здоров’я без будь-яких зусиль і витрат енергії! Але це диво техніки не прижилося в оздоровчій фізкультурі. Адже виконуючи вправи, ми докладаємо певні зусилля, що дозволяє досягати додаткового ефекту.
   Вартий уваги й інший приклад цілющої вібрації: це історія олімпійської чемпіонки з кінного спорту Олени Петушкової, яка в дитинстві перехворіла на поліомієліт. Верхова їзда допомагає боротися також зі страшними наслідками дитячого церебрального паралічу.
   Як же пояснюють позитивний вплив вібрації на організм? Насамперед, вона нормалізує обмін речовин на клітинному рівні. Через тотальну гіподинамію, притаманну населенню усіх розвинених країн, і відсутність активних м’язових скорочень, клітини організму не в змозі самостійно вивільнятися від отруйних продуктів обміну речовин, що накопичуються в тканинах і органах та спричиняють хронічне самоотруєння організму, а це, своєю чергою, стає поштовхом для розвитку патологічних процесів (від запалення до склерозу і навіть онкологічних захворювань). У цьому полягає основна причина добре відомого сучасним жителям планети синдрому хронічної втоми, що супроводжується нездужанням, головним болем та порушенням сну. У результаті вібрації і активних м’я­зо­вих скорочень клітина буквально виштовхує накопичені відходи (метаболіти) у міжтканинну рідину, вивільняючись від токсинів, і знову може засвоювати необхідні для нормальної життєдіяльності поживні речовини та кисень, відновлюючи таким чином обмін речовин. Вона також покращує рух міжклітинної рідини й лімфи та сприяє виділенню метаболітів у кров, а затим у нирки й остаточно з організму.
   Вібрація впливає й на стінки кровоносних судин, унаслідок чого підвищується їх еластичність і видаляються холестеринові бляшки. Завдяки їй поліпшується робота шлунково-киш­ко­вого тракту й печінки, покращується перистальтика кишечника й відбувається очищення організму від токсинів.
   Варто наголосити й на позитивному впливі вібрації на функціонування центральної нервової системи, зумовленому посиленням кровопостачання головного мозку й покращенням живлення нервових клітин. Саме тому, напевно, значно зменшуються наслідки перенесеного дитячого церебрального паралічу.
   Варто сказати й про вплив вібрації на найменші кровоносні судини – капіляри. Завдяки їй відкриваються капілярні сфінктери (затвори), які регулюють надходження потоку крові в капілярну мережу (її загальна площа сягає 6 000 м2). Це надзвичайно важливо, адже через гіподинамію з віком відбувається процес прогресивного закриття і занедбаності найменших судин, що призводить до порушення кровопостачання органів і тканин. Як наслідок, розвивається їх гіпо­ксія (брак кисню) і стан людини різко погіршується.
   На важливість капілярного кровообігу в життєдіяльності організму звернув увагу ще в 1920-х видатний російський лікар і вчений Олександр Залманов. Для посилення мікроциркуляції крові та розкриття капілярів він запропонував систему бальнео- і гідротерапії – лікувальне занурення у ванну з гарячою водою (до 42 градусів) із додаванням біологічно активних речовин (скипидарних та інших наповнювачів). Його рекомендаціями послуговуються й нині. До речі, увесь потужний комплекс сучасної фізіотерапії спрямований саме на розкриття капілярної мережі хворого органу й посилення в ньому мікроциркуляції крові внаслідок глибокого прогрівання тканин. Для цього застосовують масаж, а також лікувальні мазі, гелі при артритах, артрозах та інших захворюваннях суглобів і хребта.
   Арнольд Грінштат натомість пропонує вібрацію («тряску») – фізіопроцедури і бальнеотерапію «в одному флаконі» прямісінько вдома. Тож не варто дивуватися заяві Грінштата про те, що тим, хто займається за його програмою, не знадобляться ні масаж, ні фізіотерапія. За допомогою вібрації автор нової системи намагається вирішити ще одну глобальну проблему сучасної цивілізації – проблему гіпокінезії (брак рухової активності). За його підрахунками, під час одного заняття унаслідок вібрації виконується близько 8 тисяч рухів, що становить дводенну норму фізичного навантаження.
   Друга за значущістю вправа, яка входить у комплекс Грінштата, – біг на місці. Його можна зарахувати до вправ другої групи – зі спеціальним ефектом, оскільки, окрім універсальної загальнооздоровчої зміцнювальної дії на організм, біг тренує систему кровообігу, а також впливає на фактори ризику розвитку серце­во-судинних захворювань (інфаркту, інсульту тощо) – холестерин у крові, артеріальний тиск і вагу. Оздоровча дія полягає і в нормалізації функцій центральної нервової системи, поліпшенні обміну речовин, знятті емоційного стресу. Спеціальний ефект полягає у покращанні функціональних резервів серце­во-суди­н­ної системи, скорочувальної здатності міокарда, утворенні нових капілярів у м’язі серця, розширенні периферичних кровоносних судин і зниженні чи нормалізації артеріального тиску. Біг також справляє потужний вібраційний ефект, зумовлений «тряскою» (під час удару стопи об ґрунт). Під час бігу в порожнину кишечника виділяються солі магнію, які поліпшують перистальтику кишок і спричиняють послаблювальний ефект. Велика витрата енергії, вібрація стінок кровоносних судин і внутрішніх органів краще виводять із організму метаболіти, радіонукліди, нітрати й нітрити, аніж модні системи очищення організму (наприклад, система Геннадія Малахова, що ґрунтується на промиванні товстого кишечника).
   Арнольд Грінштат пропонує біг на місці, оскільки його можна виконувати вдома, не виходячи на вулицю, а отже – за будь-якої погоди. Бігати на місці легше, оскільки під час цього тіло не рухається й це не вимагає додаткової витрати енергії. Тому для непідготовлених початківців такий біг кращий, ніж підтюпцем. Під час реабілітації, після перенесених захворювань, потрібно починати з 30 секунд бігу на місці два-три рази на день, поступово збільшуючи його тривалість до 30 хвилин. За місяць тривалість бігу можна довести до 20 хвилин три-чотири рази на тиждень. Необхідно стежити за тим, щоб під час вправи відрив стопи від підлоги був мінімальним, оскільки високий підйом стегна призводить до більшої витрати енергії, відповідно й швидшої втоми. Ноги в колінах слід згинати мінімально, а стопу приземляти з опорою на носок, що збільшує навантаження на гомілковостопні суглоби. Через це на початку занять в ділянці гомілкостопів можуть з’явитися больові відчуття, які поступово зникатимуть у процесі адаптації зв’яз­ко­вого апарату до бігових навантажень.

(Далі буде)
Євген МІЛЬНЕР,
кандидат медичних наук
 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті