Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Ветеранська сторінка
14/01/2012 13:33

Детектив з великої літери

   Серед працівників міліції Миколаївщини, які нині перебувають на заслуженому відпочинку, чимало таких, що залишили по собі добру пам’ять своїми справами. Один із них – полковник міліції у відставці Володимир Романович Вагін.

    Життєвий і трудовий шлях цієї відомої у міліцейських колах людини – типовий для представників того покоління. Народився в селі Дмитріївка Вознесенського району Миколаївщини. Закінчивши школу, відслужив в армії. Після демобілізації вибір «ким бути?» для Вагіна не стояв, адже його батько, Роман Романович, свого часу був старшим дільничним уповноваженим Вознесенського РВВС. 1973 року він трагічно загинув під час виконання службових обов’язків. Тож Володимир ще школярем вирішив продовжити міліцейську династію.
1977-го за комсомольською путівкою Вагін був направлений на навчання до Одеської спеціальної середньої школи міліції. Закінчивши її, став працювати інспектором у справах неповнолітніх у місцевому РВВС. Однак більше вабила робота детектива. 1981 року Володимир став інспектором ВКР цього райвідділу, а згодом обійняв посаду заступника начальника підрозділу. За цей час встиг закінчити Київську Вищу школу МВС СРСР. З дипломом у кишені очолив посаду заступника начальника УКР УМВС, а з часом – і начальника Центрального райвідділу міліції м. Миколаєва. А з лютого 2002-го по листопад 2005-го керував колективом Управління карного розшуку УМВС області.

   Наприкінці 70-х – початку 80-х років минулого століття районами області прокотилась хвиля викрадень радіоапаратури і музичних інструментів з будинків культури та сільських клубів. У всіх випадках простежувався однаковий почерк. Вночі злодії, розбивши вікно, проникали у будівлі, виносили все, що їх цікавило, й безслідно зникали. Звичайно, на місце крадіжок виїжджала опергрупа, навіть із собакою, але безрезультатно. Слід невловимих злодіїв губився на проїжджих дорогах... 
   Зрозуміло, що ці крадіжки завдали тоді добрячого головного болю керівництву РВВС, адже хід їх розкриття перебував під особливим контролем у місцевих органів влади. У райвідділі створили опергрупу з найдосвідченіших детективів. До її складу включили й молодого опера лейтенанта міліції Вагіна. Із завзяттям природженого розшуковця він почав роботу з ретельного аналізу вже зібраної у справі інформації. Насамперед звернув увагу на одну характерну деталь: більшість крадіжок була вчинена із будинків культури і сільських клубів, розташованих поблизу автошляху Мико­лаїв – Криве Озеро. Це наштовхнуло Володимира на думку, що злочинці використовували автотранспорт.
   І чуття його не підвело. Під час подвірного обходу в селах, де вчинялися крадіжки, Вагін виявив свідків, які підтвердили, що напередодні бачили в селі «Запорожця» червоного кольору з одеськими номерами. У ньому було двоє чоловіків, один з них – із паличкою, кульгавий. Для Володимира це була вагома зачіпка. Про згадану обставину Вагін доповів тодішньому начальнику РВВС майору міліції Москаленку. Керівник швидко сформував групу захоплення з досвідчених міліціонерів і направив їх до Одеси. В цю групу ввійшов і Вагін. А далі все було справою техніки.
   Миколаївські оперативники налагодили контакт з одеськими сищиками. Встановивши адреси «гастролерів», спільна група захоплення «завітала» до них додому. І небезрезультатно. В гаражі одного з підозрюваних стояв сумнозвісний «Запорожець». На ньому злочинці вивозили викрадене й ховали тут же, в гаражі. Поцуплене майно продавали музи­кан­там-амато­рам, або реалізовували на «Привозі». Під тиском незаперечних доказів зловмисники зізналися у скоєному. Лише на Миколаївщині вони вчинили близько двох десятків викрадень. Чимало аналогічних крадіжок було на їхній совісті і в інших областях України. «Гастролерів» засудили до позбавлення волі та конфіскації майна.
   За активну участь у розкритті серії злочинів Володимира Вагіна нагородили автомобільним приймачем, якого він без вагань установив у службовий автомобіль карного розшуку.
   Чимало резонансних злочинів було розкрито під керівництвом Вагіна вже коли він очолював УКР. Ось лише один із них.
   З лютого по квітень 2004 року в області почастішали розбійні напади на магазини з продажу мобільних телефонів і аксесуарів до них. Діяли нападники швидко і зухвало. Вривалися до крамниць серед білого дня. Збентежені і перелякані продавці та консультанти під погрозою застосування зброї втрачали здатність чинити опір. Відібравши у них ключі від вітрин і кас, нападники вигрібали звідти новенькі мобілки і чималий виторг – деколи кілька десятків тисяч гривень. Розкрити серію тих зухвалих нападів по гарячих слідах не вдавалось. Своєю чергою, бандити, упевнившись у безкарності, продовжували грабувати торгові точки. Так, 9 травня 2004 р. у Миколаєві під час нападу на магазин «Мобільний зв’я­зок» був застрелений його охоронець. Грабіжники винесли тоді 46 мобільних телефонів на 55 тис. гривень. 
   Зухвалі злочини сколихнули все місто. На їх розкриття було кинуто кращі сили оперативних служб УМВС. Незабаром спільна опергрупа з 36 працівників міліції під керівництвом начальника УКР полковника Володимира Вагіна і начальника УБОЗ полковника Анатолія Подлип’яна вий­шла на слід осіб, які підозрювалися в цих пограбуваннях. Було проведено ус­піш­ну спецоперацію із затримання кількох фігурантів – жителів Миколаївщини. Незабаром настав час, коли на їхніх зап’ястках замкнулись сталеві браслети. А за кілька днів детективи під керівництвом Вагіна затримали 23-річного жителя смт Братського, який вбив охоронця згаданого вище магазину. У нього вилучили незаперечні речові докази. Членів угруповання засудили до тривалих строків позбавлення волі.
   Сам же Володимир Романович такі справи неординарними не вважає. У службовому списку полковника Вагіна є набагато серйозніші випадки. Серед них – нелегка робота з розкриття подвійних і навіть потрійних убивств. Так, у лютому 2003 року в селі Лоцкине Баштанського району на веранді власного будинку з 10 колотими ранами було виявлено труп 45-річного господаря, а в одній із його кімнат з багатьма колотими ранами – труп його 80-річної матері. Розкрити цей звірячий злочин одразу баштанським сищикам не вдалося. На допомогу їм тоді прибула група найдосвідченіших детективів на чолі з Володимиром Вагіним. Завдяки проведеному комплексу опера­тив­но-розшу­ко­вих заходів убивць було встановлено і затримано. Ними виявились троє жителів цього ж села. Двох із них було засуджено до довічного ув’яз­нення, а одного – до 10 років позбавлення волі.

   Та особливо запам’яталися Володимиру Вагіну деталі скоєного навесні 2002 року потрійного вбивства біля села Лиманів Жовтневого району. Там, на березі Дніпро-Бузького лиману з ножовими пораненнями і різної тяжкості ушкодженнями було виявлено трупи охоронця садового товариства та його сусіда. Дружина вбитого, яку привезли на місце трагедії, заявила, що зникла і їхня 13-річ­на донька, яка напередодні поїхала до тата. До того ж, з двору зник їхній автомобіль «ВАЗ-2105». Підняті за сигналом тривоги працівники Жовтневого райвідділу міліції під час прочісування місцевості виявили спалений «кістяк» «п’ятір­ки», а всередині обгорілий труп дівчинки.
   Комплексну слідчо-опера­тивну групу, яка негайно приступила до розслідування цього нелюдського злочину, який сколихнув весь регіон, особисто очолив полковник Вагін. Він залишався в цьому селі доти, доки злочин не було розкрито, а вбивць – затримано. Ними виявилась група молодих жителів села. 
   Почалося все з пиятики. Залившись спиртним, компанія вирішила проїхатися з вітерцем. Для цього забажала заволодіти автівкою, що стояла у дворі охоронця садового товариства. Спочатку молодики намагалися тихо викотити її з двору і непомітно зникнути. Але на п’яну голову наробили шуму. Його й почув господар машини. Побачивши, що коїться, чоловік став на захист своєї власності. Зав’яза­лась бійка, яку почула дівчинка. Вона одразу ж покликала на допомогу сусіда. Однак вже встигнувши позбавити життя власника автівки, п’яні покидьки не залишили шансу вижити і його сусіду. Щоб не залишати живого свідка, озвірілі вбивці силоміць затягли дівчинку в салон «п’я­тір­ки» і вивезли в безлюдне місце. Тут убивці зґвалтували її, зв’я­за­ли і залишили в салоні авто, яке облили бензином і підпалили... 
   Від одного лише спогаду про ту жахливу картину навіть у бувалого в бувальцях полковника Вагіна і сьогодні ниє серце. Адже в нього самого тоді росла донька Іринка. 

   Звичайно ж, така напружена робота, часто без вихідних і свят, кров, жорстокість і сльози, які не раз доводилось бачити, підірвали здоров’я полковнику Вагіну. До того ж виважена і мудра людина, він зрозумів, що час поступатися в роботі молодим, перспективним керівникам. Тож у листопаді 2005 року Володимир Романович, відслуживши в ОВС понад 30 літ, пішов на заслужений відпочинок, маючи в особовій справі понад тридцять різних заохочень як від керівництва УМВС, так і від МВС України.
   Здавалося б, нарешті ветеран заслужив право на відпочинок серед рідних і близьких. Та недарма про таких людей у народі кажуть, що спокій їм лише сниться. Вагін завжди знаходить собі роботу й турботу, піклується про своїх рідних, зокрема, про свою стареньку 88-річну маму Ніну Іванівну. Та й вона свого часу віддала йому, рідному сину, всю свою материнську любов. А коли у Володимира Романовича трапляється вільна хвилинка, то він обо­в’язково відвідує колег в Управлінні карного розшуку, де йому завжди раді. Адже ветеран, колишній опер, будь-якої хвилини готовий дати молодим розшуковцям пораду. Досвіду йому не позичати.

Володимир ЗАЦЕРКЛЯНИЙ,
м. Миколаїв
 

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті