Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Проблема
25/12/2011 12:01

Антинаркотичний «вебфронт»

  Правий був відомий аферист Олександр Кумор, коли казав, що «стіну можна пробити тільки головою. Усе інше – лише знаряддя». Цей вислів стосується багатьох проблем, які людство намагається здолати сотні літ. З часом змінюються підходи, вигадується досконаліший інструментарій, що мав би раз і назавжди позбавити світ від певної негативної суспільної вади, але щоразу остання виявляє ще незнану зловісну грань. Взяти хоча б такі явища, як наркоманія й наркобізнес. Як би мудреці не научали молодь, науковці не ламали списи у фахових дискусіях, а правоохоронці і суди не карали негідників, солодкі морфійні «паростки» зростають на благодатному «ґрунті». Передусім, у головах і душах, позбавлених імунітету від спокуси спробувати заборонений плід. На цю тему ми мали безліч розмов. Але цього разу нас зацікавили не стільки аспекти викриття ключової ланки зла – наркоділків, скільки розслідування кримінальних справ, порушених за оперативними матеріалами, що свідчать про зміни як у глобальному, так і регіональному наркотрафіках. Поговоримо про використання продавцями «кайфу» у своїх оборудках каналів мобільного зв’язку та ресурсів Інтернету.

   В Інтернеті «зростає» сегмент наркоринку
  Півтора року тому в МВС офіційно заявили: 3% збувачів дурману працюють через Інтернет. Нині є всі підстави вважати, що цей сегмент наркоринку стрімко зростає, оскільки існують очевидні проблеми і з його викриттям та документуванням, і з запобіганням. Міліцейське відомство намагається задіяти ефективні методи роботи в тій царині і якомога адекватніше реагувати на подальший розвій кримінальних технологій. Борці з незаконним обігом наркотиків та їхні колеги, котрі протидіють кіберзлочинності й торгівлі людьми, цілодобово моніторять Всесвітню павутину, щоб знай­ти явну чи замасковану «шпарину» розповзання наркоти. Цей процес віднедавна почали називати комп’ю­терною розвідкою. Завдяки їй 2010-го в 40 разів більше, ніж позаторік, задокументували фактів розповсюдження наркотиків і психотропів в Інтернеті. Відкриття антинаркотичного «вебфронту» ознаменувала ліквідація київською міліцією липневої ночі 2010-го міжнародного наркоканалу. Тоді в черкащанина, котрий винаймав у столиці квартиру, вилучили 200 г фасованого кокаїну, дві сотні пігулок екстазі, чверть кіло гідротетраканабінолу та чимало JWH – заборонених сумішей для куріння. Усе те добро молодик автівкою доставив через російський кордон до Києва, а затим збував у вебмережі. У нього знайшли телекомунікаційні засоби для так званої безконтактної наркоторгівлі та 17 тис. гривень, отриманих від реалізації останньої партії дурману.
   Звісно, віртуальний шлях розповсюдження «засобів для покращання настрою» лише доповнює традиційні прийоми, коли постачальник використовує автобус дальнього слідування, морське судно, залізничний та авіатранспорт, а вже задля приховання «кінців у воду» домовляється в «павутині» із кур’єром і споживачем про продаж. З використанням різних вебкишень і гаманців відбувається й розрахунок за придбаний товар. Користується популярністю комп’ю­терний простір і серед канабісних «агрономів». Наприклад, у тих, хто розсилає насіння відомих голландських сортів конопель, придатних для культивування методом гідропоніки (одна насінина коштує 10-20 євро). Головне, що треба зробити правоохоронцям, це розгадати умовний ключ угод, встановити відповідного провайдера, координати IP-адреси доступу і реквізити надходжень кримінальних коштів. Використання наркоділками мобільної телефонії, банківських рахунків, Інтернету добре конспірує їх. У тих же вебмагазинах наркотик може продаватися як харчові добавки. Утім, те замовлення не гарантує клієнтові доставку, бо значна частина таких угод є справжнім шахрайством. І навряд чи жертва афери поскаржиться на наркодилерів у міліцію.

   Складнощі документування
   – Яким чином наркозлочини, скоєні за посередництва комунікаційних систем, отримують реальну судову перспективу, адже подібна практика в Україні ще «бідненька»? – запитуємо у Володимира Музиченка, очільника управління ГСУ МВС України.
   – Так, судова практика тут справді недостатня, проте ми набираємося досвіду, про що свідчить збільшення відсотку порушених кримінальних справ, – зауважує пан Музиченко. – Найбільше нас, тобто слідство, турбує якість зібраних матеріалів, доказова база, а не припущення чи здогадки, опосередковано отримані від перегляду окремих сайтів. Тільки за таких умов є змога говорити про реальний злам цього зла, інакше наші потуги не матимуть жодної судової перспективи, а замасковані канали поширення дурману не перекриють. Звичайний варіант збуту передбачає пряму взаємодію продавця й клієнта, а от соціальні мережі, мобільний зв’язок дозволяють уникати контакту, що ускладнює роботу міліції. Технології пришвидшують пошук клієнта, обіг наркотиків і виручених коштів. Проте є аспекти, які законодавець якнайшвидше має вивчити, щоб усунути завади в справі ліквідації нових наркокомунікацій, котрі є похідними від наявного попиту. Подеколи злочинці знають більше за нас. Це ми не приховуємо, але намагаємося триматися на рівні. Двічі на рік у ГСУ збираємо слідчих, які курують згаданий напрям, і проводимо фаховий тренінг. Ініціюється проведення таких навчальних зборів і спільно із НАВС.
   Віртуально наркотик не передати, а от домовитися про маніпуляції із ним, як і переказати гроші, можна. Тобто, постачальник зі споживачем або кур’єром визначають місце схованки з певною порцією «кайфу» – сищики називають їх закладками. Далі відбувається закодоване, схоже на гру в шпигунів, листування електронною поштою чи спілкування в соцмережі або смс-режимі за допомогою комунікаційних пристроїв. Зазвичай вимагають стовідсоткову, рідше – часткову передоплату за інформацію про наркосхрон. Коли замовлення перевірене й ідентифіковане як канабіс, героїн, екстазі, покупець оплачує решту. Приміром, поповнивши рахунок стільникової слухавки. Резонансною стала спецоперація УБОЗ Київщини з викриття групи, яка кілька місяців продавала наркоту у виправну колонію в Березані й уміло конспірувалася: одні виготовляли дурман, інші транспортували його і передавали до збуту. Клієнти з неволі розраховувалися шляхом поповнення рахунку мобілки продавця, що конвертував кошти в готівку. Подейкують, що до оборудки причетний «циганський барон». Технологія перетворення «мобільних» гривень на паперові відома: за наркоту можна заплатити в терміналі оплати послуг і в банкоматі. Відповідно до закону побачити в тім хоч якийсь кримінал доволі важко.
   – Документування незаконного обігу наркотиків в Інтернеті має і ту складність, що необхідно залучати різні служби, – продовжує Володимир Музиченко. – Зокрема, фахівців БНОН, ДСБЕЗ і боротьби з кіберзлочинністю. Як позитивний приклад співпраці варто згадати викриття в Кіровограді. Здійснюючи інтернетмоніторинг, оперативники виявили низку оголошень із пропозицією продажу в місті ліків «Пара-трал», які містять в собі трамадол. Під час оперативної закупівлі підозрюваний у віртуальному збуті наркотиків отримав 500 гривень на банківський рахунок як оплату за 50 капсул згаданого препарату, покладених фігурантом у схованку на одному зі стадіонів. Ще понад шість десятків пігулок той зберігав для продовження «комерції» – їх вилучили, як і кредитку, на котрій акумулювалися прибутки. У цьому випадку кримінальну справу направлено до суду. В іншій історії умілець із Сум у лабораторії продукував амфетамін й дрібними партіями передавав на Київ, де розповсюджував через сайт. Ми зробили закупівлю, провели обшук, вилучили обладнання і кількасот грамів препарату. З початку року в державі порушено 32 кримінальні справи щодо використання Інтернету в схемах нелегальної передачі наркотиків. Але це те, що вдалося процесуально закріпити.

    Вебкошти «випадають» із доказової бази
   – Потрібно удосконалювати законодавство, бо віртуальні сліди, залишені вебконтактами в схемі нарко­збуту, суд не прийме за повноцінний доказ, – каже заступник начальника УБНОН МВС Олександр Ковалишин. – Непросто довести й те, що попов­нен­ня мобільного зв’язку є платою за наркотик. Столична міліція днями викрила наркотрафік на зареєстрованому в США сайті, який спеціалізувався на «годуванні» українців пігулками екстазі. Цього разу сищики вилучили півтори сотні таблеток. Заковика в тім, що якщо класично документувати розкидані по світу інтернетресурси, треба «брати» не лише фізичних збувачів того ж екстазі, а виявляти весь «ланцюг»: летіти у США, оглядати й вилучати обладнання, залучене до роботи сайту. Однак іншим чином, окрім як шляхом оперативної закупівлі, цю діяльність не задокументуєш. Йдеться про викривальний контакт. У безконтактній схемі (є схов, комунікаційний переказ коштів, споживач тільки забирає замовлення) маємо проблему, бо довести факт кримінальної угоди непросто. Примітно, що так звані віртуальні гроші, з огляду на процесуальні норми, не визнають предметом злочину. Їх неможливо долучити до справи, позначити хімічним реагентом, вилучити в присутності понятих. Логічно вони ніби є, водночас їх немає, оскільки веб-кошти «випадають» із доказової бази. Неабиякий ребус для законодавця, але його треба розв’язувати. У нас нині є одна стовідсотково законна підстава закрити сайт – відповідно до Закону України «Про рекламу» промоція заборонених товарів, зокрема небезпечних для здоров’я наркотиків, потрапляє під табу. Певною мірою ми користуємося тією перевагою, але хитруни вдаються до прихованого просування своїх інтересів, «шифруючи» справжні наміри.
   Є інша важлива річ, на яку теоретикам і практикам варто звернути увагу. У низці обтяжувальних обставин злочину є багато чинників: це алкогольне й наркотичне сп’яніння, у складі групи, скоєне посадовцем певної категорії, з хуліганських чи корисливих мотивів тощо. А от у статтях КК України, в яких йдеться про наркозлочини, немає жодного слова про те, що використання Інтернету становить більшу суспільну небезпеку і є передумовою суворішого покарання. Треба осучаснити міру відповідальності до стану адекватного реагування. Та й кіберпростір юридичною мовою нині не назвеш місцем злочину. А без умов, достатніх для порушення кримінальної справи, – наявності предмета злочину і суб’єкта, який цей злочин скоює, – боротьба із віртуальним наркотрафіком здаватиметься швидше єдиноборством із вітряками, аніж реальним наступом...

   Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»  

друкувати

Коментарi