Педофілія: яка така «любов»?

В Україні проживає майже 8,2 мільйона дітей. Щоденно 20 з них стають жертвами криміналітету. Тільки цього року зафіксовано 9 тисяч злочинів, скоєних стосовно неповнолітніх: 91 вбивство або замах на нього, 151 факт сексуальної наруги, 14 дітлахів намагалися продати. Тож недарма нині багатьох батьків непокоїть те, як уберегти своє чадо, щоб воно не стало «героєм» міліцейського зведення. Адже в народі побутує думка, що нині чи не найбільшою загрозою для дітей є різного роду збоченці…

Здоровий глузд і порядність не спровокуєш
– Педофілія (в перекладі – «любов до дитини») не є різновидом хвороби. Швидше, це соціальна патологія, – каже кандидат психологічних наук Юрій Ірхін. – Здоровий глузд і людська порядність ніколи не спровокують її, оскільки сексуальний потяг до дітей – це неприродно. У дорослого генетично закладена програма опікування будь-якого маляти, а більшість педофілів – соціопати з порушенням соціально-сексуального розвитку, що виявляється в ненависті до оточення, до іншої статі, агресивному ставленні до слабких. Саме тому їхньою жертвою і стає дитина, бо вона незахищена, а в основі такого «дітолюбства» зазвичай лежить бажання вдовольнити хіть за рахунок беззахисного.
Кривава і страшна «любов» знеславила на всю країну нещодавно затриманого в Херсоні 28-річного душогуба, який зґвалтував і вбив шестирічну Катрусю, над котрою так жорстоко познущався. Її родина ще довго оплакуватиме ту смерть і ставитиме єдине запитання: «Чому?»
Психологи твердять, що не всі діти надто довірливі. Але таких не багато. Зазвичай малеча й уявити собі не може, що її хтось скривдить, обдурить, не те що позбавить життя. Малу Катрусю «добрий» дядько попрохав показати, де ліс. Вона ж з дитячою наївністю і сумлінням повела показати і вже не повернулася… Приміром, кандидат психологічних наук Віталій Панок із Міносвіти вказує на таку низку «мотивів», що спонукають дітей іти за потенційним ґвалтівником.
– Існує три чинники-рушії згаданої поведінки, – зауважує психолог. – Перший – це зацікавленість: дитині пропонують подивитися книгу, відео, звірятко чи то розважитися за комп’ютером. Другий – залякування. Третя група причин – довіра до знайомого: вихователя, родича… Звісно, з віком рівень критичності до оточення зростає, як і соціальний досвід спілкування й пізнання. Якщо, приміром, шестирічного малюка можна зацікавити цукеркою, то старших вже – комп’ютерною розвагою. Тому дитині варто підказати, як вчинити в тій чи іншій ситуації, навчити запитувати себе: «Чи погодилася б мама з тим, що я хочу зробити?» Дошкільняті доцільно навести хоча б таку аналогію: коли песика поманити кільцем ковбаски, то, звісно, він побіжить за ним, але вскочить у пастку. Те ж саме може статися і з малюком, якщо повірить в «обіцянку-цяцянку» дорослого.

Збоченими не народжуються – ними стають
Херсонський ґвалтівник по-своєму знав і розумів дитячу психологію. У свої 28 він уже був судимим за розбещення дітей. Два роки неволі та умовно-дострокове звільнення нічому його не навчили. Педофілами не народжуються – ними стають, упевнені фахівці. На жаль, перевиховання шляхом ізоляції не спрацьовує. Ці люди потребують потужної психотерапії, яка лікує, насамперед, патологію свідомості та світосприйняття.
– Психологія лиходія своєрідна: кожен випадок наруги, залишаючись безкарним, провокує наступний. Є кілька причин цього. По-перше, генетика. По-друге, якщо людина потерпала від фізичного, сексуального чи емоційного насильства, це, безумовно, вплине на організацію її психіки, що формується в підлітковому віці. До того ж особливість чоловіка така, що, зазнаючи знущань, надалі він переносить свій гнів на інших. А от жінки прагнуть помститися конкретному кривднику. І якщо людина страждає ось так систематично, то в неї формується віктимна поведінка. Такими особами слід займатися психологам, психіатрам, соціальним педагогам, – наголошує Віталій Панок.
Психологи в цьому питанні одностайні: про дітей мають дбати насамперед батьки, які повинні не тільки контролювати, а й застерігати їх від небезпеки на вулиці, розповідати про педофілію, навчати обережної поведінки з незнайомцями, але при цьому уникаючи розвитку будь-якої фобії. Особливо критичним є підлітковий вік, в якому діти надто вразливі. Тут не можна спасувати.

Коли Інтернет – у допомогу батькам
Щоб уберегтися від педофілів, приміром, у США, пішли найпростішим шляхом. Списки тих, хто бодай хоч раз притягався до відповідальності за сексуальний злочин, оприлюднені в Інтернеті. До їхніх імен відкритий доступ, наприклад, через сайт «Family watchdog», у перекладі з англійської – «Сімейний сторожовий собака». Якщо ввести в програму «Пошук» назву певного міста, то на мапі з’являються сотні зелених, червоних і жовтих квадратиків – своєрідна кримінальна градація. Затим, як ви заповнили графу «адреса проживання», картотека видає дані секс-злочинців, зареєстрованих у радіусі трьох кілометрів: фото, прізвище, рік народження, що накоїв. Як кажуть, обізнаність – кращий спосіб захисту. Таку практику американці втілюють у життя вже багато років.
– Американські поліцейські в боротьбі з педофілією випереджають нас на декілька кроків. У них відпрацьовано кожен напрям – соціальні мережі, протидію дитячому секс-туризму тощо. Одне слово, контроль за збоченцями – серйозний. Щомісяця особа, яку притягали до відповідальності за сексуальну наругу, повинна відвідувати поліцейський відділок і повідомляти про місце свого проживання. Якщо вона хоч раз не з’явиться за викликом, то їй загрожуватиме додатковий термін ув’язнення, – розповідає заступник начальника Управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми МВС Руслан Пахомов. – Така практика, з одного боку, оприлюднює конфіденційну інформацію. Однак, з іншого боку, як засвідчує американський досвід, цей метод – досить ефективний. Батьки, знаючи інформацію скажімо, про сусідів, можуть застерегти дитину від небезпеки. Якби так було в Україні, можливо, не одне дитя вдалося б врятувати від збоченця.
А поки ми ще не вийшли на такий рівень інформування населення, психологи рекомендують звертати увагу на поведінку самих дітей. Приводом для занепокоєння є певні зміни в ній. Коли ви помітили, що:
• дитина дає зрозуміти: в неї є якась страшна таємниця;
• в її малюнках з’являються сексуальні мотиви;
• вона сумна, не виходить на вулицю, не грається з друзями;
• на членів сім’ї, знайомих, яких раніше любила, реагує з острахом;
• в її іграх з’являються елементи, що відображають ситуації, характерні для статевих актів.
Якщо ж дитина таки зазнала насилля, слід докласти всіх зусиль, щоб вилікувати цю психологічну травму. Головне – не зволікати й не панікувати, а відразу звертатися до спеціалістів.
– Світосприйняття дитини чисте, її мозок незахаращений зайвою інформацією. Саме тому з нею працювати технічно неважко, потрібно просто знайти компетентних фахівців, але в жодному разі не допускати того, що «все минеться». Лікування може тривати різний термін: для одних достатньо місяця, а для інших і півроку мало. Але те, що тут потрібно залучати медичну психіатрію, – однозначно, – наголошує Юрій Ірхін.