Українські ІТТ: катування умовами чи безкінечним їх поліпшенням?

Наша країна прагне ввійти до європейської спільноти. Але шлях до неї є тернистим. Чи не найбільше нашу державу «б’ють» за недотримання прав людини й неготовність запровадити отой жаданий стандарт благополуччя, наявний за кордоном. Однак будь-яку критику, даруйте за тавтологію, слід сприймати критично, як і відповідні реляції про успішне «подолання раніше виявлених недоліків». Щоб не загрузнути в трясовині різногалузевих дискусій щодо ступеню готовності приєднатися до «європейського клубу», ми обрали профільну для нашої газети тему: «Чи стануть міліцейські ІТТ кардинально кращими?»

Позиція правозахисників: в Україні дотримуватись євростандартів можуть

Представники вітчизняних та міжнародних правозахисних організацій і омбудсман України постійно перевіряють ізолятори тимчасового тримання. Ці відвідини дають їм право говорити, що, попри значну роботу, яку провела міліція в сенсі поліпшення умов в ІТТ, поки що 26% цих установ не відповідають євростандартам. Зокрема, вони вказують на порушення норм щодо доступу свіжого повітря й денного світла.
– Наголошую: коли на Кіровоградщині будували ізолятор тимчасового тримання, то міліція дослухалася до вимог Європейських пенітенціарних Правил і рекомендацій правозахисників. Зрештою, це дало найкращий ефект, – зауважує уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. – Пригадую, скільки зусиль довелося докласти, щоб щось змінити в ІТТ на столичному Подолі. Умов, які можна назвати нормальними, там взагалі не було: санвузли не відгороджені, бракувало свіжого повітря і світла. Тобто той, хто потрапляв до тієї буцегарні, фактично піддавався катуванням нелюдськими умовами перебування. Минуло кілька літ боротьби. «Прорив» допомогли зробити ЗМІ – разом зі мною їх не пускали в цей та інші подібні заклади. Нині ж про те, щоб не допускати у ці структури ЗМІ й правозахисників, не може бути й мови. В нас укорінюється європейська практика порозуміння міліції і правозахисників. До 60-ліття Загальної декларації прав людини, яке було три роки тому, ми провели спільну міжнародну конференцію з колегами – омбудсманами з півсотні країн. Відвідавши згаданий вище ізолятор у Києві, вони переконалися: Україна дійсно може дотримуватися євростандартів. Але нас більше непокоїть інше: в кімнатах для тримання затриманих ситуація з умовами ще гірша: близько 90% із них не відповідають європейським нормам. У майже половині з них немає належної примусової вентиляції й природного освітлення, нормальних санвузлів та водопостачання. Гнітюче враження справляють і так звані бокси в судах, де в нестерпних умовах перебувають підсудні, очікуючи початку процесу слухань.
На думку пані Карпачової, в Україні необхідно якнайшвидше ухвалити цільову державну програму поліпшення умов тримання затриманих і взятих під варту осіб у спецустановах МВС. Ще 2008-го про це йшлося в поданні омбудсмана президенту, але це питання не знято й досі. Так само актуальною видається і проблема надання арештантам меддопомоги. Тимчасовим «мешканцям» ІТТ отримати доступ до належного лікування поза межами установ ізоляції, як вважає Ніна Іванівна, інколи непросто.
– Я долучилася до вирішення ситуації з Олександром Ільченком, який чотири місяці чекав дозволу слідчого Черкаського облуправління міліції на госпіталізацію в інститут оториноларингології в Києві для проведення термінової операції, – каже Ніна Карпачова. – Навіть коли він отримав такий дозвіл, правоохоронці й далі зволікали. Йому фахово допомогли вже після мого втручання. Онкохвору киянку Ганну Афанасьєву в березні 2011-го обстежили та прооперували теж завдяки поданню до Генпрокуратури й моїх зустрічей із міністром внутрішніх справ. Але ж омбудсман не може доходити до перших осіб держави, щоб вирішувати елементарні проблеми всіх в’язнів, бо це просто неможливо! Знаєте, коли спілкуєшся з очільниками відомств, знаходиш порозуміння. Проте його почасти бракує в їхніх підлеглих…
А от що днями сказав авторові цих рядків про стан наших ІТТ, з огляду на проведення футбольного єврочемпіонату, керівник відділу національних структур із прав людини, тюрем та поліції Генерального директорату Ради Європи Маркус Єгер: «Так сталося, що я побував у в’язницях майже 30 держав, та жодного разу – в українських. Але я вивчив багато інформації й літератури про ваші заклади позбавлення волі й тимчасового тримання. З того, що я читав, виходить, що ситуація не є пристойною. Сподіваюся, що європейські футбольні вболівальники поводитимуться гідно і їм не доведеться на власному досвіді порівнювати умови в кімнатах для затриманих в їхніх країнах із тими, які наразі є в Україні».

Позиція МВС: усе залежить від бюджетного фінансування

– Не кожен із тих, хто потрапляє в ІТТ, вважає за потрібне підтримувати чистоту в камерному приміщення, ба більше – ще й намагається залишити пам’ять про себе, щось видряпавши на стіні чи дверях. Тому такий заклад постійно потребує проведення косметичного ремонту, – зауважує заступник начальника Департаменту охорони громадського порядку МВС України Віктор Сак. – Звісно, за всім не впильнуєш. У цих установах важко уникнути скарг. Тож щоразу розбираємося в ситуації самотужки. Однак нормальною вважаю й практику долучення омбудсмана чи громадських організацій. В ІТТ працюють телефони довіри, тому затримані можуть поінформувати про порушення прав. Варто сказати, що від неналежних умов страждають не лише арештанти, а й міліціонери: задуха, брак світла, збудники хвороб однаково діють по обидва боки камерних дверей.
На мою думку, звинувачувати лише керівників тих самих райвідділів чи ізоляторів, збудованих за царя Гороха, у невідповідності євростандартам, некоректно. Особливо у світлі антикорупційного законодавства, згідно з яким начальник міліції тепер не може отримувати спонсорської допомоги й вирішувати таким чином службові проблеми. Нині все залежить від бюджетного фінансування чи рішень місцевої влади. Тобто антикорупційний механізм є прогресивним за суттю, проте законодавець не передбачив, як виживатимуть в умовах обмеженого відомчого кошторису органи внутрішніх справ.
Може, це звучить дивно, але, за інформацією Департаменту охорони громадського порядку МВС, життя «квартирантів» тих спецустанов, хоч би як сутужно не було в державі, поліпшується. Багато зроблено в Одеському міськуправлінні міліції, де облаштували три прогулянкові майданчики, замінили більш як два десятки дверей та підлогу в камерах, змонтували розетки, оновили санвузли та каналізацію, обладнали примусову вентиляцію (зазначимо, що ізолятор розміщений у споруді, збудованій 1810 року; загалом, третина з майже півтисячі ІТТ відзначила сторіччя. – Авт.). Рапортують про це й в АР Крим, зокрема ІТТ Бахчисараю, Євпаторії, Сімферополя. Останнім часом позитивні зміни відбулися й у міліції Тернополя, де з’явилася сучасна техніка відеостеження. Усього ж на реконструкцію й будівництво ІТТ планувалося виділити до 30 млн гривень. Проте тут відчувається дефіцит коштів, адже для територіальних управлінь на це поки що виділено 12 млн гривень. Так, на подальше спорудження такого ізолятора в Дніпродзержинську надійшло 2 млн, ремонт у Сєверодонецьку – понад 5 млн, а в Умані – більше як 500 тис. гривень. Нещодавно українські фахівці обговорювали із французькими колегами апробування техніки, яка може використовуватися і як охоронна, і як фіксувальна. Наразі готуються пропозиції щодо впровадження такого обладнання і в ізоляторах тимчасового тримання.
– Ми відстежуємо ситуацію, узагальнюємо проблеми, що є в ІТТ; з’ясовуємо, скільки потрібно коштів на утримання ізоляторів, ремонт і спорудження нових, – веде далі Віктор Миколайович. – Та, напевно, варто погодитися з пані Карпачовою, що тут потрібно ухвалювати цільову державну програму, яка сприяла б виділенню ресурсів на їх модернізацію. Кілька років МВС із міркувань економії дотримувалося стратегії на укрупнення ІТТ, але вона не виправдала сподівань. На це вказує проведений аналіз. Ліміт одночасного наповнення тих ізоляторів загалом становить приблизно 9,2 тисячі осіб. З початку року в них утримувалося понад 213 тисяч осіб, а середньодобове наповнення сягає майже 4,5 тисячі, тобто ледь добирається 49% від максимуму місткості. Ідея укрупнення полягала в тім, щоб деякі установи зробити міжрайонними. А це вимагало значних коштів – на додатковий штат та забезпечення конвоїрів, придбання бензину, спецавтомобілів тощо. Такий метод ставав дуже витратним. Дешевше знести старі й звести нові ізолятори, бо такі об’єкти потрібно «мурувати» так, щоб нашим наступникам і через сто літ не доводилося, як нам, «сушити голови».
Розпитали ми у Віктора Сака й про те, як готується ця міліцейська галузь до контактів із футбольними вболівальниками. Нас запевнили: за перебування окремих надто активних іноземних фанів-хуліганів в українському відділку внутрішніх справ соромно не буде. Мало того, на них навіть очікує комфортна поїздка до місця з’ясування обставин інцидентів. Виявляється, у межах підготовки до Євро-2012 на замовлення МВС виготовляють спеціальні автозаки. Їх передадуть туди, де відбуватимуться матчі чемпіонату. Такі авто забезпечать комфортні умови як для затриманих, так і для конвою: у них передбачено кондиціювання, наявність індивідуальних місць із м’якими сидіннями тощо.
Насамкінець, співбесідник із МВС зауважив: відомство зробить усе можливе, щоб у наших ІТТ були такі умови, що стоятиме черга охочих потрапити туди. Зрозуміло, це жарт. Але хочеться вірити, що свої зобов’язання перед європейською спільнотою Україна таки виконає.

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»

друкувати