ПКШ: вірний товариш бійця

Перші ж битви Великої Вітчизняної війни засвідчили, що колишні вимоги до дальнобійності стрілецької зброї були надмірними. Наприклад, вважалося, що дальність пострілів станкових кулеметів має бути не менше ніж 5 кілометрів. Та якщо уявити собі поле бою часів війни 1941-1945 рр., безглуздість такої вимоги стає очевидною. Адже щільність мінометного, танкового та, зрештою, вогню з літаків унеможливлювала стрільбу по цілях, які б були так далеко. Фронт потребував легких і зручних автоматів. Це була найпоширеніша відповідь на запитання «Чим допомогти?». Та 1941 року в резерві Головного командування, за свідченням головного маршала артилерії П. Воронова, було лише 250 пістолетів-кулеметів, розподіленням яких займався особисто Сталін.

Прорив у технологіях
Загалом переваги пістолетів-кулеметів у ближньому бою стали очевидними ще під час Фінської кампанії. Гвинтівка була значно повільнішою і менш зручною у стрільбі на малих відстанях. Тож найулюбленішою зброєю солдатів на той час був пістолет-кулемет Дегтярьова (попередник пістолета-кулемета Шпагіна). Та хоч його бойові якості були високими, він мав один серйозний недолік – низьку технологічність.
Необхідність створити досконаліший зразок пістолета-кулемета не можна назвати забаганкою вищого керівництва. Цього вимагала і зовнішня політика, адже обстановка в Європі на той час була неспокійною: задля миру всі готувалися до війни. 1940 року Наркомат озброєнь СРСР зробив запит на створення зброї, деталі якої виготовлялися б з найменшими трудовитратами. Потрібно було щось на кшталт ПКД, проте простіше й дешевше.
За роботу взялися найкращі спеціалісти. Але більшість із них працювали за старими схемами. Георгій Шпагін натомість виявився новатором. Зі спогадів самого конструктора відомо, що він відмовився використовувати попередні напрацювання та технології. Адже це неминуче призвело б до того, що для виробництва зброї довелося б спочатку виготовити величезну кількість верстатів, а потім до них приставити й чималу кількість працівників. Шпагін казав: «Складне зробити просто, а от зробити просте дуже складно». Тож хоча на той час метод холодного штампування й не був поширеним, та Георгій Семенович розумів: майбутнє пістолета-кулемета – за штамповано-зварною конструкцією. Адже саме така технологія могла б у рази зменшити трудомісткість виробництва. «Потрібно сказати правду, – згадує зброяр, – що навіть найкращі знавці зброярства не вірили у можливість створення штамповано-зварного автомата. І в очі, й позаочі наді мною насміхалися: Шпагін, мовляв, фантазує... Та я був переконаний, що моя думка – правильна».
І це було саме так: здивуванню спеціалістів не було меж, коли 1940 року з’явився перший зразок ПКШ. Він не тільки мав оригінальну конструкцію, а й відповідав основним вимогам – був простим і дешевим. І як пізніше засвідчила практика – феноменально надійним.

Важкий, зате надійний
Однією з особливостей пістолета-кулемета Шпагіна стало те, що його дуло було закуте у металевий «кожух», для запобігання опікам на руках стрільця. Передня частина «кожуха» мала скіс, який виконував роль компенсатора. Через високу швидкість пострілів, ПКШ під час стрільби мав тенденцію задиратися стволом угору. Та скіс створював протидію, таким чином запобігаючи цій проблемі. Все геніальне – просте, і завдяки такому елементарному механізму кучність стрільби зросла на 70% у порівнянні з ПКД.
За словами радянського історика стрілецької зброї Дмитра Болотіна, живучість сконструйованого Шпагіним зразка було перевірено 30 тисячами пострілів, після чого зброя показала задовільну кучність стрільби і справний стан деталей. Надійність автоматики перевіряли стрільбою під кутом 85 градусів, із штучно запиленого механізму, за цілковитої відсутності мастила (всі деталі промивалися гасом і насухо протиралися ганчіркою), відстрілом без чищення зброї 5 тис. набоїв. Усе це дає змогу стверджувати про безвідмовність та високі бойові якості ПКШ.
Бойовий досвід першого періоду війни засвідчив, що круглий магазин хоч і місткий, проте важкий та не дуже зручний і не завжди виправданий. Тому з 1942 року ПКШ став комплектуватися магазином секторного типу, вдвічі меншим за місткістю – на 35 патронів. Такі магазини швидше і простіше заряджалися, були зручнішими під час транспортування та надійнішими, ніж барабанні.
Були у ПКШ і недоліки – насамперед, його значна маса. Вага ПКШ разом із зарядженим магазином становила майже 5,5 кілограма. А бійцю необхідно було мати із собою ще й запасні магазини. Адже високий темп стрільби означав швидку витрату патронів, що теж не завжди було плюсом. За це пістолет-кулемет Шпагіна навіть отримав прізвисько «Пожирач куль». Перезарядка ж магазина була справою непростою та тривалою, що було зовсім недоречно під час бою. А ще не раз траплялися й нещасні випадки. Від удару об землю пістолет-кулемет міг випадково вистрілити.

Зробити ПКШ? Нема нічого простіше!
Та все ж переваги нового виду зброї значно перевершували його недоліки. Тож на початку 1941 року на озброєння Червоної Армії був взятий винахід Шпагіна, який переміг у конкурсі свого конкурента – пістолет-кулемет Шпитального. Обидва зразки були визнані придатними до використання. І хоча відмінностей у бойових якостях майже не було, та модель Шпагіна була визнана набагато технологічнішою. Фактично, для виготовлення одного такого пістолета-кулемета потрібно було 5-6 верстатогодин, тоді як для інших подібних видів зброї – більше 20.
Окрім цього, в конструкції ПКШ не використовувалися дефіцитні матеріали. Для його виготовлення не потрібно було ні спеціального обладнання, ні високоточного вимірювального інструмента. Розібрати та зібрати зброю можна було навіть не використовуючи викрутки, адже вона не мала жодних гвинтових з’єднань. А завдяки тому, що більшість деталей пістолета-кулемета вироблялася і з’єднувалася за допомогою холодного штампування та точечного зварювання, його могли виготовляти майже на будь-якому малопристосованому до виробництва зброї підприємстві.
У листопаді 1941 року, коли фашисти вже стояли під стінами Москви, виготовлення ПКШ було налагоджено не лише на великих заводах – Державному підшипниковому, Московському інструментальному, верстатобудівному заводі ім. С. Орджонікідзе, – але й на 11 дрібних підприємствах місцевої промисловості. Протягом лише 1941 року було випущено 98 644 автомати, зокрема з них 92 772 – пістолети-кулемети Шпагіна. А з наступного року виробництво ПКШ зросло у 16 разів. Загалом за роки війни було випущено майже 6 мільйонів одиниць цієї зброї.

Якість оцінюється в бою
Пістолет-кулемет – зброя, для стрільби з якої використовуються пістолетні патрони. Вони найефективніші на невеликих відстанях – близько 100 м (максимальна дальність пострілу ПКШ була 500 м). Але на цій відстані, на відміну від гвинтівок, пістолети-кулемети здатні забезпечити набагато щільнішу потужність вогню. Саме тому для піхотинців танкового десанту ПКШ був набагато зручніший від гвинтівки. Адже танки доставляли бійців безпосередньо до ворожих позицій.
Вогнева потужність пістолета-кулемета давала змогу швидко придушити супротивника шквалом свинцю. Ця ж тактика спрацьовувала і під час штурму населених пунктів. А в умовах міського бою ПКШ виявився взагалі незамінним. Його вогнева міць знадобилася під час боїв на вулицях Сталінграда, Харкова, Берліна та багатьох інших міст.
Тож хоча на початку війни гостро відчувалася нестача ручної автоматичної зброї, та вже до 1943 року кількість ПКШ відповідала потребам фронту. І винахід Шпагіна став насправді масовим. Бійці полюбили ПКШ: він був надійним у бою і простим в обслуговуванні. Зрештою, ПКШ став символом радянського солдата. Він завжди з ним – увічнений у монументах, намальований на плакатах, закарбований на кіноплівці...
Яків Федотович Павлов, Герой Радянського Союзу, залишив про ПКШ найтепліші відгуки: «Ця коротка назва грізної зброї, – писав він у своїх спогадах, – знайома і близька кожному, кому довелося у роки Великої Вітчизняної війни відстоювати честь і незалежність нашої Батьківщини із автоматом у руках».

Підготувала
Тамара ТРЕТЯК,
«Моменти»

друкувати

Коментарi

TN Pas Cher 28/03/2012 3:45
hjhgj
koalasprite 27/01/2012 10:41
buy valtrex 4sex 615687 topamax bmoygl toradol pills mxkx
qryvmgn 31/12/2011 10:35
G9hzWc vlojzxrtapjy
Heidi 30/12/2011 20:15
Imprsesvie brain power at work! Great answer!