Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
29/09/2011 16:22

Крокодил у ванні!

    З того часу, як людина приручила вовка, вона утримує тварин не лише заради їхньої шерсті, м’яса та молока, а й просто задля того, щоб поруч був вірний і надійний друг. Звісно, назвати хом’ячків, пацюків чи кролів найліпшими друзями складно, та все одно вони задовольняють потребу піклуватись та дарувати комусь своє тепло. Втім, є тип власників, котрі утримують вдома аж ніяк не пухнастих «бубочок», яких можна приголубити...

   
    Ціна сприяння браконьєрству
   Проблема не тільки в тому, що дикі тварини бувають смертельно небезпечними. Навіть мирні істоти, скажімо, екзотичні птахи чи крихітні лемури, часто стають причиною страждань людей. Адже модні «пухнасті» й «пір’ясті» часто переносять захворювання, що є заразними для людини. Загалом здоров’я купленої тварини має гарантуватися щепленнями та своєчасною ветеринарною перевіркою. До того ж, згідно з пунктом 16.1 Наказу «Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об’єктів державного ветеринарно-сані­тарного контролю та нагляду», ввозити в нашу країну можна лише клінічно здорових диких тварин (у тому числі і земноводних, плазунів, павуків, комах та інших), які походять із зоопарків, ферм, колекцій тощо або місцевості, вільної від заразних хвороб. Та проблема в тому, що більшість чиїхось майбутніх улюбленців ловлять браконьєри, які не дуже опікуються чистотою території. Тварин перевозять через кордон контрабандним шляхом. Тож про жодний медичний контроль, не кажучи вже про необхідну адаптацію до життя в неволі і зміни клімату, немає й мови.
   Люди не замислюються над тим, з яким «букетом» хвороб і проблем їм підсовують птаха чи, скажімо, мавпу. «Активна – отже здорова», – вважають покупці. А як має поводитися здоровий пітон, скорпіон чи багатоніжка? Саме така необізнаність і безтурботність людей, які вирішили утримувати вдома екзотичного представника фауни, стають основою для подальших трагедій як для самого хазяїна, так і для тварини.
   Без відповідної перевірки будь-яка м’ясоїдна тварина – потенційний носій паразитів чи навіть сказу. Шанувальникам холоднокровних тварин у цьому плані пощастило – ці істоти на нього не хворіють. Проте запросто зможуть нагородити хазяїна сальмонельозом. Загалом же до людини передається від тварин ціла низка хвороб. Зооантропозів, як називають такі захворювання, чимало, особливо поширені вони серед представників дикої фауни, яких доставляють з тропіків. Тож, можливо, не варто хапати першу ліпшу тваринку з рук невідомого торговця, навіть якщо вам дуже хочеться її придбати і влаштовує ціна. Зрештою, тваринка ця здатна заразити такою інфекцією, яку лікарям буде не під силу правильно діагностувати, а отже й вилікувати. Все ж таки не кожен день стикаєшся з хворобами, імпортованими з джунглів чи саван. 

   Небезпечні чи в небезпеці?
   Очевидно, що дикі тварини – не цяцьки, якими можна прикрасити собі інтер’єр. Та що б розповіли нам звірі, якби могли розмовляти? Адже фактично стосунки між людиною та екзотом небезпечні не лише для людини. Потрапивши до рук браконьєрів, торговців, а потім недосвідчених власників, звірі рідко коли виживають. 
Економлячи на тваринах з ліцензованих розплідників, люди купують екзотів на пташиному (читай – стихійному) ринку. Про якісний догляд за твариною тут не може й бути мови. Крім цього, це ще й заохочення контрабанди живого товару. Причому, чимало такого «товару» перебуває на межі вимирання й занесено у Міжнародну чи Червону книгу України. Дорогою до нашої країни контрабандисти не надто морочать собі голову доглядом за тваринами. Навіщо це робити, коли хоча б дві-три істоти, які доїдуть, все одно окуплять усю партію? Добре, коли цих нещасних хоча б годують, а не просто залишають на поталу одне одному: мовляв, виживе сильніший. Часто жорстокість контрабандистів заходить значно далі. Папуг деколи перевозять у кейсах, прибивши їхні крила цвяхами, щоб вони не галасували під час транспортування. Мавпам згодовують наркотики, черепах обмотують скотчем, а скорпіонами вщерть набивають звичайні ящики.
   Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що «...утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища» (ст. 8). Тією ж статтею дозволяється утримувати дрібних диких тварин. Та лише тих, яких люди традиційно тримали в неволі. До того ж, такі істоти мають бути забезпечені гідними умовами життя. На жаль, переліку таких тварин немає, і ніде не деталізовано, як саме за ними мають доглядати. Та й, зрештою, хто це перевірятиме, якщо власник просто не реєструватиме тварину? Певно, ці положення можуть стосуватися шиншил чи, скажімо, нутрій, яких здавна розводять заради хутра. А от великі рептилії навряд чи «вписуються» у таку норму. Важко назвати такими, що «традиційно утримуються людьми», й тарганів, павуків чи скорпіонів. Між іншим, за порушення вимог цього Закону винні особи мають нести відповідальність аж до кримінальної. В реальному ж житті максимальна межа такої відповідальності – це штрафи, передбачені КУпАП, найбільший з яких всього 119 гривень.
   Тим же Законом, але ст. 7, регламентуються загальні правила утримання тварин, де чітко вказано, що умови мають відповідати біологічним особливостям тварин. Цікаво, чи можна назвати металевий таз з водою нормальним середовищем для черепах? Чи клітку метр на метр – місцем, що задовольняє потребу в русі двох диких граків? Або навіть власну квартиру – нормальним помешканням для крокодила або пітона? А за знущання над твариною законами України передбачена як адміністративна (ст. 89, штраф від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів), так і кримінальна відповідальність (ст. 299, штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів або арешт на строк до шести місяців). Утім, про такі умови хіба що можуть повідомити дільничного сусіди. Здебільшого ж ніхто ні про що не дізнається.
   З часом чимало «улюбленців» опиняються просто неба. В кращому разі люди спочатку пробують влаштувати своїх вихованців у зоопарки чи приватні колекції. Втім, далеко не всім це вдається, а спеціальних притулків для таких тварин немає. Як результат, хазяїн випускає їх на волю. І коли ця тваринка накоїть біди, ніхто не зможе притягти її колишнього хазяїна до відповідальності, адже «правопорушник» начебто нічий. 
Нині ж Центр ідентифікації тварин існує лише в Києві. Причому, це комунальне підприємство, а не державна організація, і звертаються туди далеко не всі власники представників фауни, тому що послуги там платні. А найголовніше – реєструють у Центрі лише собак та котів. Але ж це не єдині домашні улюбленці! Де ж та установа, яка б вела облік усіх інших? Адже існує Департамент тваринництва, який веде облік сільськогосподарських тварин, то чому б не створити у його складі відділ дрібного та екзотичного тваринництва? Особливих складнощів це не становить – у Франції, наприклад, такий відділ нормально функціонує навіть за штатної чисельності його працівників кількістю лише в одну особу. У нас же навіть у Законі України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» об’єктами виступають лише сільськогосподарські тварини: велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози.

   Черепашки-ніндзя по-українськи
   У 2007 році в Одесі хтось випустив на «вільні хліба» удава. В усякому випадку, так охрестили змію люди, на яких, люто шиплячи, з їхнього власного унітаза визирала ця рептилія. Одесити не воліли вдаватися у серпентологічні тонкощі. Тож після того, як непроханого «гостя» відмовилися виганяти з хати представники МНС і сантехніки, жителі будинку були змушені застосувати не надто гуманний, але надійний метод: змія полили сірчаною кислотою. Невідомо, що сталося з нещасним гадом, який був приречений повзати поміж людських фекалій, але шипіння з туалету більше ніхто не чув.
   Про крокодилів чи алігаторів, яких виявляють у каналізації чи в місцевому ставку, напевно, відомо всім. Людина, взявши додому крихітну ящірку, навіть не уявляє собі, що вона може досягти величезних розмірів. Півтора метри за 5 років – це ще, вважайте, пощастило. А що робити зі звіром завдовжки 5-6 метрів посеред дво- трикімнатної квартири? Зрештою, навіть елементарна турбота і витрати на тераріум, його чистку, кліматконтроль змушують багатьох відмовитись від утримання такого «горинича».
   На щастя, «зелені зубастики» не настільки поширені в Україні. А от рибок із зубками-лезами можна досить часто побачити в акваріумах в українців. З рибками взагалі «просто»: надокучили – спустив в унітаз, або випустив у річку, «на волю». Піраньї – створіння дуже живучі, тож немає різниці, яким чином вони, зрештою, потраплять у водойму. Розмножуються вони добре і завдають місцевій фауні відчутної шкоди. Про цих хижих створінь дедалі частіше можна почути від рибалок, що виловлюють їх... з Дніпра.
   Не менш поширені й інші «звірятка»: сколопендри, каракурти, скорпіони... Певно, ніхто не сперечатиметься, що членистоногі – не найласкавіші живі істоти. І вже точно не фанати тісних скляних ящиків, тож за першої нагоди спробують утекти. Зовсім не факт, що вони втечуть далі, ніж квартира сусідів. Певно, їхні власники мали б нести якусь відповідальність за таку пригоду. Втім, найпевніше, вони просто заберуть свого екзота (чи те, що від нього залишилось), залишивши сусідів у стані легкого шоку від такої зустрічі. Хоча в законі й вказано, що власник має створювати умови співіснування і нести відповідальність за всі незручності, але на ділі все обходиться звичайною сваркою. А якщо комаха вжалить? Загалом, якщо домашня тварина шкодить іншим людям або їхньому майну, то її власник має відповідати за КУпАП: відповідна стаття передбачає конфіскацію тварини і штраф від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів (ст. 154 ч. 2). Тобто максимум 85 гривень... А от чого коштуватиме людині укус скорпіона? Та й як взагалі довести, що це чиясь тварина, коли вона незареєстрована? 
   Нині в Україні відсутня будь-яка культура утримування диких тварин. Проблеми існують як з боку законодавчих норм, так і з боку суспільства. Реєстрація, перевірки, дозволи – все це мильна булька, яка лопається, як тільки-но її торкнешся. В реальності, «одомашнена» фауна далеко не завжди живе довго й щасливо. І, зрештою, міліції та МНС доводиться виловлювати «модну» звірину та доставляти до зоопарку чи притулку нещасну тварину, якої позбулися власники, коли екстрім почав завдавати проблем.

Тамара ТРЕТЯК,
«Моменти»



 

друкувати
Додати коментар

Інші статті