Салютний залп на честь нескорених

На Київщині вшанували пам’ять солдатів і міліціонерів, які героїчно загинули під час Великої Вітчизняної війни.

Як відомо, в обороні Києва брали активну участь оперативні війська НКВС, працівники управлінь державної безпеки й міліціонери. У червні–вересні 1941-го з них укомплектували десятки спецформувань для боротьби з німецькими диверсантами й десантниками, партизанські загони та розвідувально-диверсійні групи, які діяли на території Київщини. З понад двох тисяч бійців і командирів зведеного полку в розташування радянських військ, вирвавшись із оточення, вийшло менш як дві сотні, решта загинули або пропали безвісти.
Уже понад два десятиліття створена при столичному управлінні Служби безпеки України пошукова група встановлює імена полеглих оборонців Києва, розшукує їхніх рідних і близьких, допомагає місцевим органам влади виявляти і впорядковувати місця воїнських поховань, досліджує бойовий шлях правоохоронних формувань 1941-го року. Щороку 21 вересня в селах Дем’янці та Харківці, де точилися запеклі бої, вшановують пам’ять загиблих там солдатів та міліціонерів.
…Вночі 20 вересня батальйони полку підійшли до Харківців, що за кілька кілометрів від Переяслава. Розвідувальні групи повернулися з тривожною звісткою: на підступах до міста – скупчення ворожих військ. Розвідників, які вирушили до сусіднього села Дем’янці, чекали з нетерпінням. Час спливав, а їх усе не було… Раптом почулися звуки пострілів, які так само раптом змовкли. Як виявилось, п’ятеро розвідників-міліціонерів потрапили в засідку. Троє з них загинули, двох поранених схопили німці. Випадковим свідком їхніх останніх хвилин життя стала місцева жителька. Зі слів старої жінки, вранці наступного дня фашисти витягли з приміщення школи, де на той час розташовувався німецький штаб, двох закривавлених воїнів, поставили їх на краю викопаної на шкільному подвір’ї ями й розстріляли. На місці страти ще довго лежали сині міліцейські шинелі.
Тим часом на околиці Переяслава в напрямку Харківців зосередилися танки ворога. Бійці опинилися в оточенні. Здаватися ніхто не збирався. Залишалося одне – стати до бою. За наказом командира за селом поспіхом почали копати окопи, траншеї, встановлювати кулемети, готувати зброю та пляшки із запалювальною сумішшю. Ближче до Переяслава зайняли оборону чернігівці, через дорогу, що веде в Дем’янці, – Київське управління, на східній околиці села – міліція та пожежники. Поряд розташувалися роти 4-го батальйону особливого призначення, які складалися переважно з молодих курсантів НКВС і червоноармійців.
Уранці 21 вересня від Переяслава на Харківці рушили танки. Зі слів очевидців, німці кинули на село щонайменше дюжину бронемашин. За ними слідувало до двох десятків вантажівок із піхотою. Нерівний бій тривав до самого вечора. Лише з початком сутінок змовкли постріли на вулицях, всіяних тілами загиблих. Поранених німці добивали, декількох, ще живих, багнетами прибили до стовбурів дерев. Частину важкопоранених бійців, згідно з архівними документами – понад 120 осіб, які не могли пересуватися самостійно, товариші сховали у скирті сіна за околицею села. Але солдатів видала місцева жителька. Окупанти оточили схованку й запропонували радянським воїнам здатися в полон. Добровільно здаватися ніхто не захотів. Тоді скирту підпалили. Гітлерівці, націливши автомати, чекали, коли жертви почнуть виповзати з вогню. Та не дочекалися. З полум’я спочатку тихо, потім все гучніше лунала пісня. Нескорені прощалися з Батьківщиною.
Бій у Харківцях був тяжким: полк втратив сотні убитими, чимало було тяжко поранених, безвісти зниклих. За офіційними даними місцевих органів влади, у Харківцях поховано 226 воїнів. Але навіть прості підрахунки, впевнений керівник пошукової групи Олег Шевченко, дають майже вдвічі більшу цифру загиблих.
Цього року відвідати братські могили та меморіали в Дем’янцях і Харківцях і вшанувати пам’ять героїчно загиблих у боях воїнів і міліціонерів прийшли близько двохсот людей: родичі полеглих, жителі навколишніх сіл, ветерани Великої Вітчизняної війни, колишні міліціонери, керівництво ГУМВС у Київській області разом із підлеглими. До меморіалів поклали квіти. На честь героїв пролунав військовий салют.

Марія СИНЕЛЬНИКОВА,
фото Євгена ПАВЕЛКА,
Київська обл.