Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Спорт
13/07/2011 14:03

Орієнтир – на перемогу добра

    Дитяче дозвілля – постійний головний біль дорослих. Чимало батьків переймаються тим, як організувати вільний час своїх чад з максимальною користю для них. Оскільки вседозволеність і безконтрольність можуть обернутися не вельми приємними наслідками як для одних, так і для інших. Але тим батькам, чиї сини та доньки відвідують секцію з боротьби самбо та дзюдо при Національній академії внутрішніх справ, немає чого хвилюватися. За виховання дітей тут відповідають справжні професіонали. 

    Мало хто з вихованців спортив­но-юнацьких шкіл може похвалитися тим, що його тренер – не просто першокласний спортсмен, майстер спорту, а ще й вартовий порядку з великими зірками на погонах. Один із засновників секції з боротьби самбо та дзюдо при НАВС, полковник міліції Іван Закорко, переконаний: лише контакт віч-на-віч і повсякденне спілкування з молодим поколінням є найкращою профілактикою правопорушень. Усім відома істина: краще запобігти злочину, ніж потім мати справу з його наслідками. Нині діти здебільшого залишені самі на себе, а звідси і проблеми. Спочатку перша випалена цигарка, потім – розпита пляшка пива чи слабоалкоголки, і зрештою – проблеми із законом. Адже за статистикою, кожен десятий підліток, який скоїв злочин, перебував у стані алкогольного сп’яніння.
    Секція працює вже понад 12 літ. Як розповідають її засновники, потреба у ній виникла у бурхливі 90-ті. Тоді єдиноборства асоціювались винятково з бандитськими угрупованнями, а молодь залучали до секцій не задля того, аби виростити гідну спортивну заміну, а щоб поповнити за її рахунок кримінальні лави. Примиритися із таким станом справ, на переконання Закорка, означало б розписатися у власному безсиллі перед криміналом. Саме тому він разом із однодумцями вирішив створити секцію з боротьби самбо та дзюдо – молодь повинна була мати альтернативу сумнівному накачуванню м’язів. 
    Створювали спортивний гурток суто на ентузіазмі когорти небайдужих людей – викладачів Національної академії внутрішніх справ. Звісно ж, був він (і залишається таким донині) безплатним. Умови вступу не вимагали попередньої спортивної підготовки – потрібно було лише бажання самовдосконалюватися і розвиватися. Заняття в секції ніколи не обмежувалися тільки фізичним гартуванням, тим паче – спрямуванням на досягнення високих спортивних результатів. Тут передусім цінують гармонійний та всебічний розвиток кожної особистості. Тож, окрім безперечної користі здоров’ю, спортивна секція гарантує ще й виховання в дітей таких корисних для життя якостей, як витримка, цілеспрямованість, зібраність, уміння гідно програвати і робити правильні висновки зі своїх поразок. 
    За роки роботи секції Івану Закорку доводилось стикатися з різними дітьми та їхніми історіями. Траплялись серед них і «важкі» підлітки.
    – Коли на проблемній дитині «поставити хрест», карати її нелюбов’ю, не підтримувати, не заохочувати до осмислення усіх процесів, що відбуваються у житті, то з неї можна виховати лише стихійного бунтівника, який захищатиме так свої особистість та індивідуальність. Вона не знає, як проявити себе в інший спосіб, – розповідає Іван Павлович. – Коли ж така дитина потрапляє до нас, у неї зникає потреба самоствердження у згаданий спосіб. Тут з’являються нові друзі, старші товариші та наставники, а із ними – й опора в житті. 
Хоч нинішні проблеми мають вже зовсім інший характер, аніж у роки створення секції, потреба у ній не зникла. Це підтверджують і результати дослідження Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України. Так, за даними опитування, лише близько третини підлітків захоплюються спортом. Натомість значна частина проводить дозвілля, спілкуючись з друзями в різноманітних соціальних мережах, ще 20% – просиджуючи за комп’ютерними іграми.
    У тренерів секції при НАВС своя статистика, й вона доволі позитивна. Так, нині майстерності самбо та дзюдо в секції навчаються 70 вихованців. Більшість із них – хлопчики, адже як би там не було, цей вид спорту, насамперед, чоловічий. Утім, у кожного правила є винятки: дівчатка тут – не рідкість. Що ж стосується вікової групи, то найбільше дітей віком від 8 до 15 років. А наймолодшому спортсмену – лише шість. До речі, полковник Закорко переконаний: віковий ценз не відіграє вирішальної ролі – головне, аби було бажання. 
    …Кому краще про це знати, як не самому полковнику міліції? Сам Іван Павлович прийшов у великий спорт шестирічним хлопчиком. Точніше, його привів до спортивної секції «Динамо» батько, аби зміцнити здоров’я сина. Спершу тренери відмовлялись брати такого маленького вихованця, адже тоді займатись боротьбою самбо та дзюдо дозволяли лише з одинадцяти років. Єдиним, хто погодився, був тренер з дзюдо Віталій Букрєєв:
– Нехай займається собі на втіху. Добре, що маленький, багато місця в залі не займатиме, – пожартував тоді Віталій Єгорович. Так Іван Закорко потрапив до динамівської борцівської родини. Завдяки заняттям спортом, хлопець почав стрімко рости, і вже у 13 років важив 90 кілограмів при зрості 185 сантиметрів. Згодом прийшли і перші перемоги. Дитяча забавка швидко переросла в серйозне захоплення, а зрештою – і справу усього життя. Нині він заслужений тренер України, майстер спорту міжнародного класу з боротьби самбо та майстер спорту з боротьби дзюдо. Тож у вихованців є гарний приклад для наслідування.
    Його колегою по цеху виховання молодого покоління став друг юності Олександр Журавель. Їхні стосунки «на килимі» мають свою довголітню історію. Попри те, що Закорко – з дитинства «Динамівець», а Журавель тренувався в спортивному товаристві «Трудові резерви» (згодом «Гарт»), вони разом виступали на змаганнях за команди столиці, УРСР, а згодом і збірної України. Повні протилежності: врівноважений середньоваговик Журавель і активний важковаговик Закорко – чудово доповнюють один одного у тренерському тандемі. 
Варто зазначити, підопічним секції з боротьби самбо та дзюдо при НАВС неабияк пощастило з тренерами. Усі вони – титуловані спортсмени, які й нині беруть участь у змаганнях. З-поміж них четверо майстрів спорту, двоє майстрів спорту міжнародного класу та заслужений майстер спорту відповідно.
    Іван Закорко, Олександр Журавель та Володимир Виноградов виховали не одне покоління чемпіонів. За роки плідної співпраці вони підготували 3 майстри спорту міжнародного класу, 20 майстрів спорту та 50 спортсменів масових розрядів. Серед їхніх учнів – призери чемпіонату Європи з боротьби самбо серед юнаків та дівчат Артем Тивонюк та Надія Мартинович, переможець чемпіонату Європи з боротьби самбо серед молоді Дмитро Павленко, срібний призер чемпіонату світу з боротьби самбо серед юнаків Павло Махонько, неодноразова чемпіонка світу та Європи з боротьби самбо і дзюдо серед молоді Ірина Кіндзерська, чемпіон світу серед поліцейських Владислав Потапов. А один з підопічних – Андрій Олексієнко – нещодавно приєднався до тренерської плеяди і нині вже сам виховує молоде покоління спортсменів. 
    Вихованці зізнаються: заняття в секції не лише відіграють важливу роль у формуванні особистості, розвитку інтересів, талантів, а й допомагають визначитися з майбутньою професією. Найкращі можуть вступити на навчання до Національної академії внутрішніх справ. За роки існування секції двадцятеро її вихованців закінчили провідний відомчий освітній заклад і пов’язали своє подальше життя зі службою в лавах міліції. Інші ж отримали хороше виховання. А правила, яким їх навчали тренери, залишаться непохитними назавжди.

Марія САЛЬНІК, «ІЗ» 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті