Кримінальне ельдорадо по-українськи

Українські надра надзвичайно багаті. На сьогодні розвідано понад 20 тис. родовищ 116 видів корисних копалин, із яких третина має промислове значення. Колись надрокористування було монополією держави. Нині у процесі пошуку, видобування й переробки копалин, особливо енергоносіїв, значну роль відіграє приватний капітал. Однак інвестування в роздержавлену видобувну галузь кардинальним чином не вплинули на покращення якості та безпеки виробництва, а деякі об’єкти мінерально-сировинного комплексу взагалі зазнали руйнівної стагнації. Такі умови криміналізували ринки й цілі галузі, зокрема гірничодобувну. Це проявилося в незаконній видачі ліцензій на розробку надр, нелегальному добуванні копалин, яке поширилося країною. Приміром, на Луганщині й Донеччині так крадуть вугілля, на Дніпропетровщині – марганцеву руду, в Одеській області – пісок, камінь-ракушняк, глинозем. Рівненщина відома старательським бурштиновим промислом, у Черкаській області ділків цікавлять торф, бентоніт, граніт. Харківщина вабить формувальним піском, а Хмельниччина – доломітами.

Мільйони з-під землі

Звісно, правоохоронці постійно виявляють схеми такого видобутку копалин. Вони є доволі усталеними. Зазвичай, старателі, які вичерпують природні ресурси країни, не легалізують свій бізнес: зарплату наймитам видають у «конвертах», а про відрахування до пенсійного фонду чи податки годі й говорити. Підземні ж «трофеї» намагаються реалізувати за готівку через фіктивні фірми. Окрім того, підпільні рудокопи створюють небезпеку для здоров’я людей, порушуючи екологічний баланс довкілля. Виникає запитання: «Чи тільки міліція і прокуратура мають протистояти розбазарюванню національного надбання?» Нормативна база чітко вказує: зовсім ні. Наприклад, у ст. 10 Кодексу України про надра зазначено, що аспектами використання й охорони копалин мають опікуватися місцеві ради, а у ст. 57 ідеться про те, що органи Мінекології та природних ресурсів, Держгірконтролю і Державного геологічного контролю можуть тимчасово припиняти нелегальний видобуток через порушення відповідних вимог закону (це не компетенція міліції). Екоінспекція має право доставляти тих, хто порушив засади охорони довкілля, у міліцію чи сільраду, складати адмінпротоколи, як і вилучати транспортні засоби, устаткування та предмети, які є знаряддям кримінального промислу.
Але, судячи з усього, ці важелі використовуються далеко не сповна. Інакше не було б сотень копанок й інших «шрамів» на українській землі, залишених шукачами Ельдорадо. Напевно, це комусь вигідно, бо згадані вище поважні установи часто-густо лише констатують факти й абсолютно не долучаються до наведення порядку в надрокористуванні. Навряд чи є вигода місцевій громаді, котра нічого з того промислу не має, окрім праці на свій страх і ризик та «чорної» платні. За попередніми підрахунками, лише в Донецькій і Луганській областях діє від 2 до 6 тис. підпільних вугільних копалень, тіньовий обіг яких становить понад 130 млн гривень! Мабуть, деякі посадовці контролюючої ланки знайшли в цих схемах свою «пайку». Але хапунам не варто забувати, що згідно зі ст. 240 КК України порушення правил надроохорони є злочином. У Головному слідчому управлінні МВС зауважують, що кількість цих оборудок дедалі зростає. Якщо 2002-го їх виявили лише 55, то за чотири роки – уже 483, позаторік – 527, а 2010-й взагалі став рекордним – тоді викрили 607 ґешефтів у згаданому розрізі. Як можливий вихід, у найураженіших надрокопанням регіонах торік створили спеціальні мобільні групи, до складу яких увійшли представники ДСБЕЗ, дільничні, слідчі, бійці «Беркуту». Це дало можливість документувати згадані факти ще на початковому етапі. Зокрема, однією з перших вдалих акцій стала червнева «зачистка» донецьких «копанок». Тоді вдалося порушити 73 кримінальні справи, описати 37 одиниць гірничошахтного устаткування та 30 – кар’єрної техніки.

Пляж – це тонни піску, перетворені на гроші

Не одним видобутком вугілля живе сучасний копач надр – гроші можна «кувати» просто з піску. Так і зробили кілька підприємливих черкащан, які придбали земснаряд та відбуксирували на пляж с. Червона Слобода, багатий на річковий пісок. Артіль працювала цілодобово, намиваючи сотні кубометрів будматеріалу замовникам, і мільйони – у кишені спритників. От тільки держава від тієї бізнес-активності не отримала жодної копійки. Викрити ділків допомогли небайдужі громадяни, які зрозуміли, що незабаром втратять пляж, а берег зміниться до невпізнання. Останньою краплею, що переповнила чашу людського терпіння, стала нахабна заборона жителям села заходити на «окупований» берег Кременчуцького водосховища. Невдовзі з «піщаними генералами» розбиралися офіцери міліції. Результат – земснаряд «накопав» власникам кримінальну справу, оскільки його діяльність була незаконною. Заподіяна шкода обраховується мільйонами гривень.

Головні старателі – чиновницька братія

Об’єктивним є те, що без чиновництва нелегальний промисел прийде в занепад. Так, на Донеччині природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу за фатом перевищення службових повноважень одним із директорів ДП. Чоловік плювати хотів на заборону гірничотехнічної інспекції проводити підземні роботи й узявся видобувати вугілля. Збитки державі тут становлять 220 тис. гривень. Фахівці зауважують і на інший чинник напруги. Суб’єкти підприємництва, що отримали дозвіл на розробку малопотужних пластів до глибини 300 м, грішать самочинними розкривними роботами, видобутком «чорного золота» за межею родовища, зазіхаючи на власність держави. Багато їх на Луганщині. Ці ділки порушують земельне законодавство, призводячи до деградації родючого шару ґрунту. Однак протизаконність вугільного бізнесу не завадила заробити оборотні тіньові кошти, які нині вкладають у прибуткове підземелля. Недаремно ж у «копанках» останнім часом з’явилося багато сучасного обладнання. Торік у вересні міліція Краснодона порушила кримінальну справу стосовно представниці прекрасної статі, яка організувала підпільну шахту неподалік Королівки. Речовим доказом стали 2 екскаватори Doosan. Днями суд визнав її провину, а згадану техніку конфіскували на користь держави.

По роботу – хоч під землю!

Без сумніву, у життєздатності «копанок» винна, насамперед, соціальна складова: безробіття через закриття шахт, низькі доходи населення та брак альтернативної зайнятості працівників гірничовидобувної галузі. Це міцний гордіїв вузол, який держава тільки приміряється розрубати. Але як бути далі? Відповідь непроста: закриттям недозволених вугільних «нірок», хай навіть там трударі змушені працювати в нелюдських умовах, гостроти питання не зняти. Звісно, є певні успіхи в «механічній» боротьбі з явищем. Так, на Донбасі упродовж року викрили 56 «копанок», вилучили понад 1,3 тис. тонн вугілля, 140 одиниць гірничошахтного обладнання. Це зведення із апріорі безкінечної гонитви за наслідком, а не сигнал подолання причини. Так «копанки» не збороти. Для того, щоб ці виробки ліквідувати належним чином, потрібні чималі кошти на вибухові роботи, завезення ґрунту, бетону. А де взяти гроші – у бюджеті їх ледь вистачає на елементарні соціальні потреби?

Фах гірника слідчому не завадить

У ГСУ говорять і про факти порушення правоохоронцями кримінально-процесуальних норм під час перевірок інформації щодо нелегального видобутку копалин. На ці прорахунки вказує і Генпрокуратура. Зокрема, йдеться про приховування злочинів від обліку, незаконні відмови в порушенні кримінальних справ, недоліки в досудовому слідстві. Наразі до дисциплінарної відповідальності притягнуто понад півтора десятка працівників міліції. Кримінально-процесуальна практика досудового слідства недостатнім чином враховує накопичені гірничою наукою знання, як і можливість залучення фахівців до експертного забезпечення провадження справ. Тому розслідування фактів незаконного надрокористування вимагає глибокої спеціалізації слідчих.
Інший цікавий аспект – видобування питної води. Нині багато громадян облаштовують артезіанські свердловини глибиною понад 20 м. Формально ці дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 240 КК України. У Головному слідчому управлінні заявляють, що такі справи порушувались практично у всіх регіонах. Тому МВС виходить із ініціативою щодо спрощення механізму надання компетентними органами юридичним та фізичним особам дозволів на видобування питної води. Лише неоформлення цього документа й відмова від оплати означатиме кримінальну відповідальність.

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»

друкувати