Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Круглий стіл
26/02/2011 17:32

Слідчий комітет: уникнення залежності

      У міліцейському відомстві віднедавна почали говорити про створення Слідчого комітету (СК). Про доцільність такого кроку і зміни, які можуть прийти в систему слідства із запровадженням нової структури, ми поговорили із заступником міністра внутрішніх справ України – начальником Головного слідчого управління МВС генерал-майором міліції Василем Фаринником. 

 

 

Вертикаль вже випробували. Залишилося знайти формулу успіху

    – Цю ідею я почав підтримувати ще у 2002-му, – говорить Василь Іванович, маючи на увазі створення Слідчого комітету. – Тоді якраз проводився експеримент у системі ОВС, який мав би надати більшу процесуальну самостійність слідчим та їхнім керівникам, котрі фактично перебували під адміністративним управлінням начальників міліції. Слідчих в окремих регіонах формально вивели з такого підпорядкування, збудувавши вертикаль «очільник ГСУ МВС – начальник Слідчого управління області – керівник слідчого відділу районної чи міської міліції». Але тоді експеримент так і залишився експериментом – тобто, декларацією про наміри. Ми ж нині налаштовані серйозно – хоч і не так швидко, але ефективно та якісно змінити міліцейське слідство у країні. Звісно, була і, в принципі, у фаховому колі витає й досі ідея щодо створення Єдиного слідчого органу (колись його хотіли назвати Національним бюро розслідувань – згідно з Указом Президента від 1997 року – Авт.). Може і треба було так зробити, щоб ця структура позиціонувалася окремо в сенсі процесуальної незалежності. Та ми усе-таки обстоюватимемо інституалізацію Слідчого комітету при МВС. 
    А й справді: чому є нарікання на роботу міліції, яку дійсно потрібно реформувати? Василь Фаринник упевнений: вся справа у критерії – тобто, «совковому» підході-руди­менті до такої оцінки, коли в неї вбудована призма відсотка розкриття. Так, слідчий – учасник процесу розкриття злочину. Але ж водночас він є процесуально незалежним – йому ніхто не повинен давати вказівок у справі. Разом із тим, він перебуває в оперативному підпорядкуванні начальника органу, себто, залежний від нього: слідчий у райвідділі отримує платню, стоїть на квартобліку тощо. Це і є чинник впливу. І нині очільник міліції має право вказати керівнику слідства, аби той зробив ті чи інші кроки у кримінальній справі. Простіше кажучи, начальник оперативного підрозділу, який налаштований якнайшвидше розкрити злочин, керує слідчим, чиє завдання – встановити істину законними методами. А коли буде Слідчий комітет (або Служба досудового слідства), і вибудується вже апробована під час згаданого експерименту вертикаль, тут має встановитися інший тип відносин. Суть формули успіху, що закладається у підвалини СК, така – за меншої кількості, але за кращої якості фахових кондицій працівників виконувати процесуальні обо­в’язки, які будуть на них покладені. 
    Заступник міністра вважає, що СК потрібно створювати після змін у системі кримінальної юстиції країни. На часі й підготовка Положення про Слідчий комітет – відповідний проект уже в розробці. Один із законопроектів (автори – Андрій Портнов і Робоча група з питань реформування кримінального судочинства) передбачає наявність слідчих тільки в органах міліції та СБУ. У прокуратурі, згідно зі згаданим документом, їх не повинно бути взагалі. А тепер зауважимо про законопроект іншої робочої групи, в якій бере участь пан Фаринник, – а це гурт авторів проекту нового КПК України, одним із ініціаторів якого є народний депутат Володимир Мойсик (зареєстрований під №1233 від 13.12.2007). Так от, цей проект передбачає наявність слідства і в прокуратурі, яке розслідуватиме злочини, скоєні високопосадовцями, працівниками правоохоронних органів й військовими. Щодо слідства МВС, у тому «біллі» зазначено, що воно працюватиме саме у форматі Слідчого комітету. 

Штати дізнавачів можуть «злити»
у слідство


    – Є досвід російський (слідчі комітети при прокуратурі РФ і при МВС Росії) та казахстанський (Державний слідчий комітет Республіки Казахстан як самостійний орган – Авт.), – розповідає генерал Фаринник. – Так, у Казахстані цей орган проіснував трохи більше двох років, оскільки корупція в ньому досягла просто неймовірних масштабів. Тому, зваживши на такий досвід, ми хочемо, щоб Слідчий комітет був при МВС України. Тільки от підбір кадрів туди має організовуватися за іншими принципами, аніж це є зараз. Нині вже повністю відмінено набір і підготовку слідчих, криміналістів у відомчих вузах на 2011 рік. Надалі слідчих готуватиме Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого у Харкові (підписано договір на підготовку 300 фахівців за держзамовленням) та «Одеська юридична академія» – це ще 100 спеціалістів. На жаль, професійний рівень слідчих, яких досі випускали у великих кількостях, такий, що цим молодим фахівцям просто страшно доручати самостійно вести кримінальні справи. Серед інших недоліків – занизький рівень відшкодування збитків, також великою є кількість фактів незаконного притягнення до відповідальності (126 особам торік пред’явили обвинувачення у криміналі, але не довели їхню провину – Авт.). Хоча формальні показники вказують, що результати роботи слідства покращуються. До речі, я глибоко переконаний, що слідчого потрібно обов’язково карати за халатне ставлення до виконання службових обо­в’язків, якщо він незаконно притяг людину до кримінальної відповідальності. 
    З іншого боку, слідчих може стати більше за рахунок структурного «дрейфу» штатного дізнання, у провадженні якого перебувають нетяжкі злочини, якщо вони розкриті, дещо рідше – справи складніші (тобто, які фак­тично дуб­люють роботу слідчих). Є також пропозиція влити штати дізнавачів МВС, яких зараз 2,5 тис., у структуру слідства (нині – 12 тис.). Нагадаємо, що минулоріч міліцейське слідство закінчило провадження у 98,1% справ, якими взагалі опікувалися всі слідчі підрозділи в державі (а вони ще є в прокуратурі, СБУ і ДПА).
Що ж зміниться в роботі слідчого після набуття чинності нового КПК України, а згодом і створення СК? Тоді за розслідування справи, де з’яв­ля­ється пі­до­зрю­ваний, відповідатиме прокурор. Органи внутрішніх справ просто встановлюватимуть обставини конкретного інциденту: міліцейський слідчий, збираючи інформацію, що підтверджує факт скоєння злочину, або причетність до нього конкретної особи, скеровуватиме відповідний обвинувальний акт прокурору. Василь Фаринник пояснює: коли встановлять особу пі­до­зрю­ва­ного, справа піде в суд. Більше того: все, що зберуть оперативні служби та з’ясує слідчий, не вважатиметься доказом, як нині прийнято, а матиме вигляд інформації, яку суддя візьме до уваги і оцінки під час розгляду справи.


Тісних контактів не буває без постійного «тертя» 

    – Величезною помилкою була практика розслідування одним слідчим усього підряд – вчора – розбою, завтра – крадіжки, а післязавтра – ДТП. Але ж, – аргументує свою думку Василь Фаринник, – немає універсального лікаря, який би міг фахово провести операцію, протезувати зуби і розібратися із психічно­хворим. Така ж специфіка діє і в слідстві. Якщо знову згадати про рівень підготовки, то ми плануємо, що не всі злочини, які нині розслідуються на районному рівні, залишаться там. Наприклад, якщо йдеться про вбивство, скоєне неповнолітнім, воно розслідуватиметься не в районі, а слідчим обласного рівня. І тепер у кожному обласному управлінні міліції вже працюють слідчі-кримі­на­лісти, які не розслідують конкретні справи, а виїздять у свою оперативну зону (5-10 районів) на всі особливо тяжкі нерозкриті злочини й надають практичну допомогу місцевим колегам. Якщо все вказує на те, що за цю справу має узятися спеціаліст високого рівня, тоді приймається рішення про передачу розслідування в обласний апарат.
    Поцікавилися ми у заступника міністра його думкою і щодо можливого «неконтакту» слідчого і чільника того міліцейського гарнізону, в якому діятиме «прописка» першого, після утворення СК. Співрозмовник такого «тертя» не виключає. Тому Слідчий комітет потрібен хоча б для того, щоб звести до мінімуму не лише процесуальний, а й цілком реальний адміністративний тиск керівництва органу внутрішніх справ на слідство. Та спершу треба реформувати кримінальне судочинство. Але про це поговоримо в нашій наступній публікації. 
                                                                                       Геннадій КАРПЮК, «Моменти»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті