Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Проблема
16/02/2011 8:09

Штраф – санкція наслідку, а не причини

Понад два роки минуло по тому, як автошляхи отримали оновлений закон «Про дорожній рух». Українцям цей час запам’ятався введенням жорстких штрафних санкцій до порушників ПДР, епопеєю із приладом «Візир», звітами про небачене збагачення державної скарбниці за рахунок автоматичного розсилання «листів щастя» й багато ще чим. Керівництво Державтоінспекції наразі намагається виправити помилки попередників – зокрема, поновлено роботу «Кобри», – але і від здобутків відмовлятися не збирається. У міліцейському відомстві відповідально заявляють: позитивна динаміка статистики ДТП останніх літ (кількість загиблих в аваріях 2007-го становила 9481, а торік – 4682, тобто удвічі менше) підтверджує правильність обраної стратегії і важливий вплив саме такого чинника, як високі штрафи. Безсумнівно, результативну роль останніх важко недооцінити, але спілкування із низкою незалежних експертів довело, що її дуже легко й переоцінити…

 

Коли почнуть штрафувати авто з «непростими» номерами?

Відомий участю в резонансних судових справах київський адвокат Ігор Годецький теж по­в’я­зує такий тренд зі збільшенням штрафів, які платити ніхто не любить навіть у країнах зразкової демократії. Проте він вважає, що грошове стягнення ефективне лише в складі комплексу заходів, оскільки на аварійність впливає чимало чинників. Порядок на дорогах залежить і від якості покриття, а великих успіхів із тим не спостерігається. ДАІ тут може і повинна впливати, готуючи відповідні подання у шляхово-будівельні організації й органи місцевої влади. Але виконує це частково, бо практика штрафування посадовців за погані автотраси не набула показово-вирішального поширення. Якщо дороги не витримують критики, у тому є й міліцейський «вклад». Проте погані шляхи лишаються «тіньовим» фактором ризику, на який влада зважає традиційно неохоче, попри можливість звернення постраждалих до суду. Пан Годецький знає лише один випадок, коли одеський юрист (звичайній людині це не до снаги) боровся із «поганим асфальтом» по тому, як на вибоїні зламалася передня підвіска авто, і переміг у суді.

– Даішник залежить від місцевої влади, і цим усе сказано, – зауважує Ігор Юрійович. – Я колись вивчав ситуацію із призовом в армію. Тих, хто ухиляється від служби, штрафують десятками тисяч, та з явищем реально не борються. Усе тому, що це вигідно військкоматам, бо показує їхню роботу. Водночас посадовців, які мали б вести відповідні обліки, штрафують на порядок менше. Схожу картину спостерігаємо і з застосуванням фіскального «батога» на дорозі. У громадянському суспільстві, де міліція – не каральний, а правоохоронний орган, провідним є право людини-громадянина, і розмова про штрафи має розглядатися крізь ціннісно орієнтовану призму справедливості для кожного. Допоки ж «мажорів» садять із великим рипом – відрядження до окремої «аварійної» колонії отримують пересічні водії, «крутих» там майже не видно. І чи аморально вчиняє людина, яка не хоче платити штраф не через фінансову неспроможність, а внаслідок несправедливості, що заможних та впливових ця чаша минає?

То яка від високих штрафів користь? Адвокат упевнений: користь хоча б у тому, що водії зменшують швидкість там, де стоять працівники ДАІ. Спрацьовує банальне бажання зекономити та не платити за принизливим рахунком. Але як зробити, щоб у водіїв виникало бажання «економити» на всій автотрасі, а не тільки в пунктах «спокути»? Штрафи потрібні однозначно – зокрема, у виховному сенсі. Але варто згадати і про показники «зборів». Напевно, їх треба формувати з урахуванням місцевих особливостей насичення транспортної мережі, її сезонного завантаження. Щоб не доходило до абсурду, коли задля виконання плану автоінспектори складали протоколи на померлих і навіть родичів-інвалідів, а суди їх затверджували. Найліпша формула така: про виконання плану грошових стягнень можна спитати тільки в того, хто, не врахувавши кількість транспорту і якість доріг, допустив підвищення аварійності. Та одразу постає питання критеріїв. Взяти хоча б таку ситуацію. Хтось їде на хорошому авто зі швидкістю маршрутки. Колесо потрапляє в непомітну на неосвітленій вулиці вибоїну. Джип втрачає керованість, вилітає на автобусну зупинку, травмує багато людей. Можна закинути, що шофер не вибрав безпечного режиму руху і його варто покарати. Але тут повинен солідарно відповісти і той, хто має стежити за дорожнім покриттям та справністю вуличного освітлення. Тільки тоді, коли тягар відповідальності відчують усі причетні до таких трагедій, можна говорити про соціальну справедливість.

Згадав Годецький і про «Візир», коли він та громадські організації доводили його недосконалість. Після тривалої експлуатації приладу міністерство внутрішніх справ, як і прокуратура, визнали цей прикрий факт. Питання навіть не в технічних кондиціях, а у схемі, за якою їх придбали. І чому в Україні повсюдно не встановлювали автоматичні відеофіксатори порушень ПДР? Відповідь на поверхні – доведеться штрафувати авто із непростими номерами. Тобто, доведеться штрафувати всіх! Але ніхто не хоче нариватися на неприємності з боку високопосадовця, олігарха чи колеги. Уявіть, наскільки толерантнішою стане атмосфера на наших автомагістралях, якщо інформація про тих, хто потрапив у поле зору автоматичного фіксатора порушень дорожньої грамоти, стане публічною – приміром, доступною в Інтернеті!

Справжня демократія починається з порядку на дорогах

– В ЄС через великі штрафи водії відповідальніше ставляться до своєї поведінки на дорозі, – констатує правозахисник Едуард Багіров. – Колись у Німеччині наше авто оштрафували на 300 євро лише за те, що глушник виділяв забагато «екологічно небезпечного» диму. Зізнаюся, років 10 тому я публічно виступав проти значних фінансових стягнень з порушників ПДР. Але я змінив цю думку і тепер агітую за штрафи, які застосовують однаково до всіх.

Як зізнався Багіров, не так давно на нього склали протокол неподалік офісу МВС, на Богомольця, 10 – саме ця адреса вказана в інформації про місце правопорушення. Він заплатив за те, що пропустив повз увагу зміну двостороннього руху на односторонній і рухався зустрічною смугою. Хабарів правозахисник не дає принципово і преференцій не просить – навіть стоїть у черзі, коли проходить техогляд авто. Вважає: так повинен чинити кожен, незважаючи на наявність депутатських чи інших посвідчень. Інакше він не матиме морального права вимагати в інших правосвідомої поведінки.

– Так, я не хотів платити штраф – це природно, але важливішими речами є твоя репутація і майбутнє, ­– впевнений Багіров. – Ми повинні дбати про те, в якій країні житимуть наші діти й онуки, адже одні їздитимуть за кермом, а інші стоятимуть із жезлом. Повірте, справжня демократія починається з порядку на дорогах. Ми все життя перебуваємо у дорозі – коли народжуємося, коли відходимо у віч­ність. Тобто, ми є учасниками дорожнього руху навіть після смерті! Зрозуміло, що найзатятіше критикують ДАІ саме невиправні лихачі. Вони першими і хабара дають.

Нині в Україні явний «перебір» із критикою на адресу Держ­автоінспекції, хоча деякі факти мають підставу. Якось бачив картину на столичній Європейській площі, коли із вервечки машин, що очікували на зелений сигнал світлофора, вискочив позашляховик і попри присутність даішника, який лише повів бровою, поїхав на червоне світло. Я тоді спитав в офіцера: «А чому ви не відреагували? Тут же з півсотні свідків було!». У відповідь почув цілком очікуване: «А ви що, не бачили? Це ж машина з гаража Верховної Ради!». Риторичним буде у такому разі запитання, чому водійський загал із неповагою ставиться до міліціонера, який не може забезпечити невідворотність покарання і рівність усіх перед законом.  

Автора бестселера врятувало диво

– Багато водіїв не знають Правил дорожнього руху, а якщо і знають, то не дотримують їх, – зауважує Володимир Караваєв, автор книги «100 аргументів проти штрафів ДАІ». – Є й такі, які спеціально порушують ПДР, і навіть для того списуються в Інтернеті чи влаштовують нічні перегони та дріфт-шоу. А потім ведуть статистику зароблених балів – у залік зараховують незафіксовані даішниками «подвиги». З іншого боку вражає те, як «правильно» українці спроможні їздити за кордоном. Чому не можна так поводитися на батьківщині? Власне, високі штрафи не навчать культурі на дорозі. Почасти інциденти провокує дорожня обстановка. Наприклад, на одній із вулиць Одеси повісили знак, що забороняє поворот ліворуч, але забули встановити інформаційну табличку для звикання до нових умов руху. Як наслідок – водії повертають «за звичкою» і їх одразу карають.

Потрібно серйозно взятися за доопрацювання законів, які регулюють життя на автошляху, а не тільки загострювати увагу на підвищенні штрафів. Маю на увазі власний досвід написання двох книжок, де аналізую відповідне правове поле. Виявляється, що таких нормативних регуляторів існує понад 60, і деякі вступають в антагонізм! А потрібен лише один закон – Дорожній кодекс із чітко виписаними регуляторами всього, що відбувається на дорозі. Про це говорилося ще 10 років тому. Говорильня триває й донині…

– Як не дивно, а лихачів серед водіїв «Жигулів» таки більше, ніж з-поміж власників іномарок, – продовжує Володимир Караваєв. Я сам був таким «шумахером». За свої 30 років за кермом тричі потрапляв в аварії. Найважливіший урок виніс з останнього інциденту, який стався, коли я мав лише дворічний водійський стаж. Якось серед ночі я на своїх «Жигулях» перевищив швидкість, злетів у кювет і кілька разів перекинувся. Диво, яке мене врятувало, називається паском безпеки, яким тоді вперше в житті скористався. Відтоді завжди їжджу пристебнутим.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Департамент ДАІ МВС зацікавлений у відкритій громадській дискусії на всі теми щодо посилення безпеки дорожнього руху, в тому числі й стосовно штрафів за порушення ПДР, і з повагою ставиться до думок експертів. В одному з наступних номерів «ІЗ» його фахівці оприлюднять офіційну позицію МВС із згаданої проблематики.

Геннадій КАРПЮК,
Дмитро ЮРЧЕНКО (фото),
«Моменти»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті