Вогнепальна демократія

Законопроект «Про обіг зброї невійськового призначення», що нині перебуває на розгляді у Верховній Раді, викликав широкий резонанс у суспільстві. Підстава для цього більш ніж серйозна: у разі його схвалення відчутно зменшиться віковий ценз для набуття права володіння зброєю, а головне – травматичну зброю буде дозволено мати кожному громадянину України. На тлі передвиборних подій пристрасті навколо законопроекту трохи вщухли. Проте нардепи пообіцяли: на початку 2011-го питання «озброєння» буде остаточно вирішене.

Захиститися…вбивством?

Розмови щодо необхідності ухвалення закону про зброю ведуться уже не перший рік. Дискусії з цього приводу розпочалися ще в далекому 1994-му, але далі законопроектів діло не заходило. Питання зрушило з мертвої точки 14 квітня 2010-го: Верховна Рада України тоді прийняла за основу проект Закону «Про обіг зброї невійськового призначення» (№2105 від 09.02.2009). У першому читанні за нього проголосувало 318 народних депутатів.

До сьогодні проблема обігу зброї регламентувалася різними постановами та рішеннями, у яких завжди можна було знайти лазівку або ж навпаки – їхні положення могли завести у глухий кут. Зброярі наполягають, щоб Закон було прийнято якомога швидше. У будь-якому вигляді – мовляв, за потреби, його можна буде доопрацювати згодом.

Основним аргументом за прийняття закону, на перший погляд, є невід’ємне право людини на захист свого життя і здоров’я, закріплене у статті 27 Конституції України. Але ж невід’ємне право на життя має кожна людина, як це проголошує та ж стаття Основного Закону. Згадаємо в цьому контексті ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України, де вказано, що «необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту <…> шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання». Якщо не перевищувати цю межу – дії вважаються правомірними. От тільки межа ця не зовсім чітко окреслена. І якщо про «необхідну і достатню шкоду в даній обстановці» донині мало хто згадував в екстремальних обставинах, то є великі сумніви, що хтось опікуватиметься цим питанням, навівши одне на одного пістолет, хай навіть «несмертельної дії». До речі, визначення «зброя з набоями несмертельної дії» часто призводить до легковажного ставлення до пістолетів із набоями, спорядженими гумовими кулями. Вона «несмертельна» лише за належного використання – недарма ж спеціалісти радять цілити в ноги. А в Україні (та й в інших країнах), між іншим, вже зареєстрований далеко не один випадок загибелі від гумових куль.

Відповідно до законопроекту, зброю віднині матиме право придбати фактично кожен. Зрозуміло, кримінальне минуле, неадекватний фізичний і психічний стан та ціла низка інших причин, зазначених у статті 19 законопроекту, унеможливлять це. Для отримання дозволу потрібно буде, як і нині, пройти чимало інстанцій. Та чи варто нагадувати про давню практику встановлення негласних тарифів за довідки, поширену серед охочих до наживи осіб при владі? А попит на «правильні» довідки гарантований, адже обмежене до цього декількома категоріями населення коло осіб, що забажають «озброїтися», фактично стане безмежним.

Для кого – пістолет, для кого – іграшка

Цікавою видалася стаття 15 законопроекту, а саме: «Придбання зброї громадянами України». Відповідно до її положень, будь-яка особа, починаючи з 18 років, матиме право придбати газові пістолети та револьвери, патрони до яких споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, холодну зброю, а також вогнепальну. Звичайно, лише мисливську гладкоствольну та спортивну. Але ж чи не надто легковажно це – дозволяти купувати її у такому віці? Навіть «травматики», які вважаються зброєю несмертельної дії, будуть дозволені лише з 21 року. А з вогнепальною – грайтесь на здоров’я? Психологи визначають вік від 15 до 19 років як старший підлітковий – це час формування особистості. Добре відомо, скільки конфліктів і проблем виникає в цьому віці.

Певний сенс у новації є: мисливську рушницю чи то спортивну гвинтівку в кишеню не покладеш, на відміну від пістолета. Проте чи не повинні займатися придбанням і зберіганням зброї організації, під егідою яких власне й займаються спортивною стрільбою? До того ж, у законопроекті не зазначено, що 18-річний громадянин, щоб мати право придбати вогнепальну зброю цього типу, повинен займатися спортивною стрільбою чи належати до якоїсь мисливської організації. Вісімнадцять – вік гулянок, вештань серед ночі вулицею, «зависання» в нічних клубах, а часто – ще й час п’яних бешкетів і, на жаль, наркотичних трансів. Яка довідка дасть гарантію, що людина контролюватиме себе і не захоче раптом «погратися» зі зброєю, використавши її не на захист, а на залякування?

Зброя надає людині…

Ні, не крила, а лише кричущу кількість нахабства (зрозуміло, йдеться не про всіх). Людина стає впевненою не просто у своїй перевазі, а й у тому, що вона безкарно може провокувати конфлікт. Улюблену вечірню розвагу українських дикунів, яка полягає у тому, щоб «натовкти комусь пику», ніхто не скасовував. Тож що завадить таким особам використати «травматику» замість палиці, бити чи холодної зброї? Звісно, жертва віднині буде озброєна нарівні з нападником. Але це – теоретично. Адже досвіду в таких справах у зловмисників, зазвичай, значно більше.

Суспільство складається не лише з нормальних людей – на жаль, у ньому вистачає п’яниць, що вечорами «глушать» горілку під під’їздами, гопників, які з кулаками відбирають мобільні телефони та гаманці, глав сімейств, котрі гамселять своїх близьких, ревнивих до сказу дружин… Тож видаймо їм усім по револьверчику!
З іншого боку, коли ввечері у темному подвір’ї перед тобою звідкілясь виринає явно неадекватна особа з явно недобрими намірами – тут не лише від пістолета «несмертельної дії» не відмовишся, а й про те, що не маєш при собі автомата, пошкодуєш. У такому випадку залишається покладатися винятково на свої ноги.

ЦИТАТА

Валерій Бевз,
генерал-лейтенант міліції, народний депутат України, секретар Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України:

Держава має ставити певні запобіжники розповсюдженню вогнепальної зброї, особливо короткоствольної. Адже, враховуючи рівень законослухняності та загальної культури українців, ми не можемо дозволити собі реалізовувати вогнепальну зброю всьому населенню.
До речі, в США вже зрозуміли, до чого веде вільний продаж зброї населенню. Сьогодні там із державного бюджету виділяються колосальні кошти для поліційних структур, призначені для скуповування зброї у громадян.

Зважаючи на статистику багатьох країн Європи та США, де дозволено вільне володіння вогнепальною зброєю, рівень злочинності у разі набуття законом про зброю чинності має знизитися: за логікою, зловмисник десять разів подумає, перш ніж напасти на озброєну людину. Але калькувати чужий досвід без урахування власних реалій не можна: бездумне запозичення може обернутися несподіваними наслідками.

Між іншим, деякі зброярі переконані, що краще було б дозволити володіти вогнепальною зброєю – це одразу б посилило відповідальність за використання стволів, адже наслідки у такому разі добре відомі всім. З іншого боку не виключено, що дворові пацанські «стрілки» не перетворяться на дворові перестрілки. Втім, влаштувати розборки з летальним наслідком можна і з пістолетом, що стріляє гумовими кулями. Тож що – «Привіт, дев’яності!»?

Питання без відповіді

Узагалі – з чим пов’язана така гостра необхідність озброїти цивільних людей? Якщо удатись до статистики, то пересічний громадянин частіше перебуває в небезпеці через бурульки, що звисають із дахів, відкриті каналізаційні люки, оголені дроти, водіїв, які нехтують Правилами дорожнього руху, та багато інших, цілком побутових, причин. Може, автори законопроекту обізнані краще, ніж решта українців, щодо реальної небезпеки і на нас насувається цунамі бандитизму? Чи хтось просто знову хоче «зрубати капусти»?
На який шлях намагаються вивести українців? Ці й інші питання «ІЗ» досліджуватиме в наступних номерах.

Тамара ТРЕТЯК, «ІЗ»

КОМЕНТАР

Валентин МЕДВІДЬ,
начальник управління дозвільної системи та ліцензування Департаменту громадської безпеки МВС::

Міністерство внутрішніх справ – за прийняття такого закону, оскільки це відповідає вимогам Конституції України. Але МВС категорично проти передбаченого в законопроекті надання «за певних умов» громадянам права на придбання та використання спортивних нарізних вогнепальних пістолетів і револьверів. Ми також проти надання всім громадянам права на придбання пістолетів, револьверів для стрільби гумовими кулями, оскільки вважаємо, що населення країни ще не готове отримати в руки фактично короткоствольну вогнепальну зброю. Міліцейське відомство підтримує позиції щодо права власності громадян на вогнепальну, холодну, пневматичну зброю, газові пістолети, револьвери, і сподівається на врахування авторами законопроекту всіх зауважень.

друкувати