Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Цікавинки
03/11/2013 16:59

Щоб дарувати радість…

Дозвілля сучасних чоловіків доволі часто обмежується «джентльменським» набором: нескінченний ремонт автівки, полювання, риболовля, сауна, зрідка футбольні баталії… Однак трапляються й винятки. Ось, приміром, захоплення працівника Запорізького УДСО Дмитра Мельника – бісероплетіння.

Років 15 тому на міському базарі Дмитро звернув увагу на продавчиню однієї з яток. Дівчина, вочевидь, щоб не марнувати часу, доки покупці не цікавляться її крамом, чаклувала над розсипом різнокольорового бісеру. Чоловік зачаровано спостерігав, як дрібні елементи ставали частиною чудернацької картини. «Тої миті я немов закляк, – згадує Дмитро Мельник. – Закортіло й самому спробувати зробити щось подібне, а може й цікавіше». І хоч 1998-го бісер треба було ще пошукати, чоловікові все ж вдалося придбати набір для дебютної роботи. Нині він навіть не пам’ятає, для кого виготовив того браслетика, однак традиція була започаткована: більшість своїх витворів, як і той перший, Дмитро дарує – сусідам, знайомим, родичам. А ті не перестають дивуватися, як височенному, богатирської статури міліціонерові з великими дужими руками вдається виготовляти такі філігранні речі.

Перший, хто бачить і оцінює роботи митця, – його дружина. Вона, до речі, теж має талант – гарно шиє. І весільний костюм Дмитрові пошила сама. А після одруження чоловік сплів для коханої чудові серветки; одна з них, прямокутна, складена з мережива декількох восьмикутників. Однак саме ці «витинанки» не залишились у родині. «Якось до нас приїхала погостювати мамина сестра з Білорусі. Тітка золоті руки має: килими виробляє, вирощує квіти, – розповідає Дмитро. – Так от, коли вона побачила мої серветки, неймовірно здивувалася: «Не думала, що можеш таке витворити!». І зі словами «Ще сплетеш!» забрала їх собі». Дружина, можливо, і засмутилась би після такої втрати, та чоловік просто засипав її бісерними дарунками. Чарівна сакура, ніжна берізка, величне яйце а-ля Фаберже – то далеко не повний перелік рукотворних презентів.

Бісероплетіння – справа копітка. Окрім багатої фантазії і вправних рук, треба мати витримку й посидючість, щоб рухатися за класичною схемою «від простого – до складного». Однак Дмитро стверджує, що ця робота не така вже й складна. «Потрібні час і наполегливість. І обов’язково – спостережливість! – ділиться він секретами. – Приміром, на створення одного з яєць мене надихнув ромбоподібний візерунок світлодіодних ламп на стовпі. Я помітив його на проспекті Металургів, сфотографував на телефон, переніс на папір й узявся за роботу. На іншому яйці – візерунок, побачений на кіоску». Чоловік, сповнений творчих планів, замальовує у спеціальний зошит усі цікаві орнаменти, які помічає на вулицях, у вітринах магазинів, на одязі й посуді, а чи й на пачці майонезу.

«Якось кум спитав мене: «А зможеш зробити чохол для мобільного телефона?» – пригадує історію, пов’язану з його хобі, Дмитро Миколайович. – Я відповів, що спробую. Але все виходило не те: сплітав і розплітав кілька разів, доки «впіймав» хвилю натхнення. І от кума поїхала з тим чохлом до родичів у Коломию. Вони ж розхвалили майстерну роботу й заявили, що автор міг би заробляти пристойні гроші на тім ремеслі».

Однак збагачуватися за допомогою захоплення Дмитро не збирається, мовляв, воно – від душі, а не через брак коштів у сімейному бюджеті. «Я звик дарувати свої витвори та позитив, заряд хорошого настрою, вкладені в них, – каже він. – Тому, власне, й колекції, як такої, не маю». Ось, приміром, ведмедика, тіль­ки-но зробленого зі шліфованого кварцу й дрібного бісеру, чоловік подарував на вулиці заплаканій дівчинці, яку ніяк не могла заспокоїти матуся. Малечі так сподобався клишоногий, що вона одразу перестала рюмсати і її обличчя осяяла щаслива дитяча усмішка.

Геннадій КАРПЮК, «Моменти».

Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті