Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Культура
07/07/2013 14:57

І оживають дивовижні квіти

У директора музею історії ДСО полковника міліції у відставці Володимира Онищенка без перебільшення золоті руки. Вміє кроїти й шити, тесати й стругати, будівельні й електророботи йому теж до снаги. Крім того, має ще й інші таланти: гарно співає, грає на кількох музичних інструментах. А останніми роками творча натура й вправність рук поєднались у новому хобі – флоромозаїці.

Володимир Несторович розповідає, що змалечку любив майструвати. Вже в п’ять років власноруч робив собі й друзям іграшки: великим кухарським ножем стругав дерев’яні шаблюки й пістолети. З вдячністю згадує свого наставника – красивого синьоокого міліціонера Миколу, що був майстерним столяром і багато чого навчив малого й дуже здібного хлопчину. За дивним збігом обставин, звивистий життєвий шлях привів і Володимира Несторовича до органів внутрішніх справ – в Управління ДСО при МВС України. Та куди б доля не закинула Онищенка – ремісницьке училище, армія, комунальне господарство, ОВС, – він завжди вкладав душу у свою роботу й не звик сидіти склавши руки. Тож не дивно, що на заслуженому відпочинку довго не засидівся. Коли ветерана запросили організовувати музей історії ДСО, той із завзяттям взявся за справу й із цим завданням впорався на відмінно. 

Флоромозаїкою ветеран почав займатися кілька років тому. Свого часу він бачив об’ємні картини з пуху та рибних кісточок. Однак на створення власних панно його надихнув маньчжурський горіх, точніше, оригінальні прикраси з його шкаралупи. І коли під час оздоровлення в одному із санаторіїв Владивостока трапилась нагода запастися цим чудовим, але рідкісним в українських широтах, природним матеріалом, Володимир Несторович привіз додому два величезних пакунки горіхів. Незабаром почав освоювати незвичайну техніку декоративного мистецтва – флоромозаїку. Варто зауважити: він не дублює жодного з митців, що працюють у цьому напрямі, а має власний стиль і постійно перебуває у творчому пошуку. Наразі у доробку майстра понад сто красивих картин із кісточок і насіння фруктів та овочів, шкарлупок горіхів, гілочок та інших матеріалів. Усі роботи лірично ніжні, виконані з любов’ю.

«Викласти картинку на дощечці доволі просто, – ділиться секретами Володимир Несторович. – Набагато більше часу й зусиль вимагають збір і підготовка матеріалу». Потрібну сировину він збирає де тільки може: і під час роботи, і на відпочинку. Регулярно поповнювати ресурси допомагає власний фруктовий сад. Перед тим, як стати частиною красивої квітки, кожна кісточка проходить кілька етапів обробки: її слід просушити, розпиляти, вичистити, а деякі після цього ще й прокип’ятити й знову висушити й вичистити. Лещата під час творчого процесу майстер не застосовує – сировина дуже крихка і від сильного стиснення може зіпсуватися. Наразі у Володимира Несторовича багаті фонди – шафка заставлена безліччю баночок із найрізноманітнішим природним матеріалом. Тут кісточки кизилу, оливок, персикові, абрикосові, сливові, вишневі, зерна яблук, груш і навіть солодкого перцю, шкарлупки лісового горіха й фісташок, шапочки жолудів і їхня зав’язь, гілочки липи, берези, кучерявої верби. До речі, щоб оздобити свої картини, Володимир Несторович, окрім природного рослинного матеріалу, використовує ще й такі елементи, як морська галька, бите скло, намистинки, бісер, блискітки. Основа панно – плита ОСБ. «Цей матеріал вологостійкий і довговічніший, ніж ДСП, яким я користувався раніше, – говорить майстер. – Тож і панно, викладене на ОСБ, багато років радуватиме око». 

Свої картини Онищенко не продає – роздає рідним, колегам і знайомим. «У кожну роботу я вкладаю часточку душі, – каже майстер, – тож подарувати свій витвір близькій або просто хорошій людині я завжди готовий, але не продавати…». Ці щирість і доброта майстра проявляються в усьому, а найбільше – у ставленні до своєї родини. Володимир Несторович – турботливий глава великого сімейства. З дружиною Кларою Георгіївною разом понад п’ять десятиліть: виростили дочку й сина, мають чотирьох дорослих онуків, а нині – радіють двом правнучатам.

Марина ГОНТАР, «Моменти».

 

Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО

друкувати

Коментарi

Інші статті