П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
20/01/2013 17:26

Сильні жінки

...Тільки-но поважна бізнес-леді вийшла з автомобіля й попрямувала до під’їзду в супроводі трьох тендітних дівчат, схожих на асистенток чи секретарок, як назустріч їй кинулися двоє озброєних молодиків. Проте симпатичні секретарки із лагідних кішечок миттєво перетворилися на розлютованих тигриць: прийомами рукопашного бою вони знешкодили нападників і, вихопивши пістолети, потягнули «начальницю» назад у машину, прикриваючи її собою. Ще мить – і бізнес-леді та її захисниці опинилися у салоні. Легковик рвонув з місця подалі від небезпеки...

  

 

  

Ця сцена була своєрідною «родзинкою» показових занять, які наприкінці грудня провели для представників вітчизняних мас-медіа працівниці унікального підрозділу столичного спеціального полку міліції охорони «Титан» Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у м. Києві. Йдеться про створене півроку тому відділення жінок-тіло­охо­ронців.

Як пояснили організатори заходу, у лавах «Титана» (до речі, цей спецпідрозділ 28 січня відзначатиме своє 20-річчя) особи прекрасної статі служили і раніше, зокрема, виконуючи завдання з фізичної охорони так званих VIP-персон. Проте останнім часом, на тлі розширення кола клієнтів та діапазону їхніх вимог, значно зріс попит на послуги саме жінок-охоронців. До речі, це загальносвітова тенденція: навіть поверховий пошук в Інтернеті засвідчує, що за кордоном – від США до комуністичного Китаю – образ типового «бодігарда» вже давно не обмежується винятково постаттю кремезного чоловіка із незворушним виразом обличчя. Причому виявляється, що «експансія» зовні тендітних, проте аж ніяк не слабких жінок у цю, раніше – суто чоловічу, професію не лише додала їй шарму, але й значно розширила можливості щодо убезпечення клієнтів від можливих загроз.

Головна перевага дам-тіло­охо­ронців – їхня невиразність, непомітність: потенційні нападники зазвичай не очікують опору від дівчат з «віповського» почту, сприймаючи їх як помічниць або подруг особи, що охороняється (причому, якщо цією особою є жінка, то охоронець прекрасної статі може її супроводжувати й до приміщень, куди чоловікам вхід заборонено – наприклад, до роздягальні фітнес-клубу, примірочної магазину або до убиральні). А якщо жінка-«бодігард» охороняє дитину, вона найчастіше грає роль няні. Певне значення мають і міркування престижу. Мабуть, саме тому деякі клієнти «Титана» – поважні чоловіки – замовляють охорону жіночими або змішаними нарядами.

Працівниці «Титана» зізнаються, що специфіка їхньої роботи висуває особливі вимоги щодо «дрес-коду»: під час виконання обо­в’язків з охорони вони намагаються не носити взуття на високих підборах, а також прикрас – каблучок та сережок. «Хоча, якщо це потрібно замовнику, то ми можемо й «шпильки» взути, й вечірню сукню одягнути», – уточнила одна з тілоохоронниць, старший лейтенант міліції Людмила Хомич, зауваживши, що й таке «гламурне» вбрання буде доповнено спеціальним бронежилетом прихованого носіння. Утім, від розповідей про деталі виконання конкретних реальних завдань, а тим більше – про осіб, яких їм доводилося охороняти, працівниці «Титана» дипломатично ухиляються, посилаючись на службову таємницю.

Як виняток, Людмила поділилася враженнями про те, як 2011 року брала участь в охороні глави Російського Імператорського дому Великої княгині Марії Володимирівни під час її візиту до Криму. Хоча двотижневе відрядження було досить напруженим (адже високоповажну гостю охороняли цілодобово), проте ці труднощі де в чому компенсувалися чарівністю Її високості: «Працювати із нею було справді приємно, бо це була дійсно чудова жінка – вихована, освічена, дуже тактовна і аж ніяк не примхлива...».

Службова кар’єра Хомич – досить типова як для жіночого підрозділу: вона з дитинства займалася легкою атлетикою, закінчила університет, здобувши фах педагога, а потім прийшла на роботу в ДСО : як наголошує – «з вулиці». Далі – 3-місячний вишкіл у Рівненському училищі професійної підготовки, рік роботи в одному зі столичних районних відділів, участь у конкурсному відборі, знову курс підготовки, і нарешті – робота особистого охоронця... До слова – Людмила одружена, і стверджує, що у неї та її колег із особистим життям усе гаразд, незважаючи на досить специфічні службові будні. Дехто навіть успішно поєднує їх із материнськими обов’язками.

Щодо буднів, то вони у жінок із цього підрозділу вщерть заповнені заняттями з вогневої, тактичної, психологічної та фізичної підготовки, зокрема, багатогодинними тренуваннями під керівництвом досвідчених майстрів рукопашного бою. Результат журналісти побачили на власні очі: під час показового заняття ці тендітні дівчата продемонстрували здатність перемагати на борцівському килимі набагато дужчих, і навіть – озброєних, супротивників-чоловіків.

Сергій КОВАЛЕНКО, «ІЗ».

Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті