Не черствіти душею
За досить поширеним стереотипом, міліціонер – це суворий чоловік, якому чужі душевні прояви. Але ж за зовнішньою незворушністю людини в погонах нерідко ховається глибокий внутрішній світ. Хобі інспектора патрульної служби Кам’янець-Подільського міськвідділу міліції Олександра Самардака не припиняє дивувати колег. Молодий вартовий порядку пише ікони.
Народився Сашко у сім’ї вірян. Батьки з раннього дитинства прищепили сину любов до Бога і праці. Його мати, Галина Анатоліївна, досі служить при Кам’янець-Подільській єпархії Української Православної Церкви, а тато, Микола Анатолійович, усе життя присвятив ремісництву. Обидва були задоволені, коли син захопився малюванням. Хлопчина годинами міг просиджувати з олівцями.
«Добре пам’ятаю, – розповідає Олександр, – як довгими вечорами ми з мамою зображали казкові сюжети. Зникав шум, кудись дівалася життєва метушня...». Юний митець з головою поринув у малювання й одного разу через нього навіть заробив прочуханки. Тоді батьки побачили малого за роботою вночі з ліхтариком, а відтак почали контролювати його захоплення.
Навчаючись у НВК № 9, хлопець поєднував опанування шкільної програми із улюбленим заняттям. А з часом почав відвідувати ще й гурток вишивання бісером. Бажання навчитися писати ікони виникло в Олександра у 13 років. Та щоб стати учнем іконописної школи при соборі Олександра Невського, одного бажання виявилося замало. Там були дві обов’язкові умови: благословення Владики і вік – 16 років.
«Моє переконання, що я повинен навчитися писати ікони, було настільки сильним, що, незважаючи на свій вік, пішов просити благословення. Почувши першого разу відмову, пішов вдруге, потім втретє. І зрештою отримав його», – розповідає молодий правоохоронець.
Мабуть, більшість читачів уявляє, як малювати й виготовляти вироби з бісеру – існують певні техніки, стандарти. А от як писати ікони? Це ж таїнство... Іконописець у погонах не береться пояснювати в деталях. «Це особливий час, мить життя, коли забуваю про все. Я живу тим, що творю, віддаю себе, свою душу до останньої краплі», – каже він.
Як не дивно, а Олександр із самого малечку мріяв стати космонавтом або міліціонером. Остаточний вибір на користь правоохоронних органів зробив під час служби в армії. Якраз тоді у житті Сашка був момент, коли він хотів написати ікону, але в нього не вийшло... Юнак усвідомив, що зашкаруб у буденності, збайдужів до оточуючих і їхніх проблем. Тоді йому вдалося емоційно очиститися. І зараз він відкритий до людського болю, із яким доводиться стикатися на службі в міліції практично щодня. Головне для інспектора Самардака – не черствіти душею. Він твердо переконаний, що жодна робота не змінить людини, якщо вона сама того не захоче. Попри сильну зайнятість на службі, він знаходить час для малювання, вишивання бісером та іконопису. А ще – навчається на факультеті образотворчого мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка.
Наталія КАСАПЧУК,
Хмельницька обл.
Інші статті
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua