Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Культура
05/11/2012 20:02

Не черствіти душею

За досить поширеним стереотипом, міліціонер – це суворий чоловік, якому чужі душевні прояви. Але ж за зовнішньою незворушністю людини в погонах нерідко ховається глибокий внутрішній світ. Хобі інспектора пат­рульної служби Кам’янець-Подільського міськвідділу міліції Олександра  Самардака не припиняє дивувати колег.  Молодий вартовий порядку пише ікони.

Народився Сашко у сім’ї вірян. Батьки з раннього дитинства прищепили сину любов до Бога і праці. Його мати, Галина Анатоліївна, досі служить при Кам’я­нець-Подільській єпархії Української Православної Церкви, а тато, Микола Анатолійович, усе життя присвятив ремісництву. Обидва були задоволені, коли син захопився малюванням. Хлопчина годинами міг просиджувати з олівцями.
«Добре пам’ятаю, – розповідає Олександр, – як довгими вечорами ми з мамою зображали казкові сюжети. Зникав шум, кудись дівалася життєва метушня...». Юний митець з головою поринув у малювання й одного разу через нього навіть заробив прочуханки. Тоді батьки побачили малого за роботою вночі з ліхтариком, а відтак почали контролювати його захоплення.
Навчаючись у НВК № 9, хлопець поєднував опанування шкільної програми із улюбленим заняттям. А з часом почав відві­ду­вати ще й гурток вишивання бісером. Бажання навчитися писати ікони виникло в Олександра у 13 років. Та щоб стати учнем іконописної школи при соборі Олександра Невського, одного бажання виявилося замало. Там були дві обов’язкові умови: благословення Владики і вік – 16 років.
«Моє переконання, що я повинен навчитися писати ікони, було настільки сильним, що, незважаючи на свій вік, пішов просити благословення. Почувши першого разу відмову, пішов вдруге, потім втретє. І зрештою отримав його», – розповідає молодий правоохоронець.
Мабуть, більшість читачів уявляє, як малювати й виготовляти вироби з бісеру – існують певні техніки, стандарти. А от як писати ікони? Це ж таїнство... Іконописець у погонах не береться пояснювати в деталях. «Це особливий час, мить життя, коли забуваю про все. Я живу тим, що творю, віддаю себе, свою душу до останньої краплі», – каже він.
Як не дивно, а Олександр із самого малечку мріяв стати космонавтом або міліціонером. Остаточний вибір на користь право­охоронних органів зробив під час служби в армії. Якраз тоді у житті Сашка був момент, коли він хотів написати ікону, але в нього не вийшло... Юнак усвідомив, що зашкаруб у буденності, збайдужів до оточуючих і їхніх проблем. Тоді йому вдалося емоційно очиститися. І зараз він відкритий до людського болю, із яким доводиться стикатися на службі в міліції практично щодня. Головне для інспектора Самардака – не черствіти душею. Він твердо переконаний, що жодна робота не змінить людини, якщо вона сама того не захоче. Попри сильну зай­нятість на службі, він знаходить час для малювання, вишивання бісером та іконопису. А ще – навчається на факультеті образо­творчого мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка.
Наталія КАСАПЧУК, 
Хмельницька обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті