Народжені створити казку
Ми продовжуємо серію публікацій, присвячених найстарішій на території України кіностудії – Ялтинській. Про її історію, секрети професійної кухні та просто цікаві випадки з життя розповідає голова Кримського відділення Національної спілки кінематографістів України Валерій Павлотос. Кінодекораційним спорудам, що створили ялтинські майстри для безлічі екранізацій казок, зйомок фантастичних, історичних і пригодницьких фільмів у Криму й за його межами, у гірській місцевості й на березі моря, на натурних майданчиках і в павільйонах студії за понад сторічну історію кримського кінематографа, можна присвятити окрему книгу. Тому автор цих рядків, який упродовж п’ятдесяти літ безпосередньо чи опосередковано був причетний до згаданих робіт, розповість лише про деякі факти діяльності Ялтинської кіностудії в згаданій царині.
У радянський час до Криму щорічно приїжджали 50-60 знімальних груп, багато з яких потребували створення різних декораційних споруд – від окремих будівель до цілих міст. Здійснювали й добудову наявних архітектурних об’єктів.
Через своє розташування в унікальних природно-кліматичних умовах Криму, основний обсяг декораційного будівництва, яке здійснювали ялтинські фахівці, припадав на створення натурних споруд (тоді як розташовані далі на північ кіностудії колишнього Союзу будували декорації переважно в павільйонах). Окрім того, Ялтинська студія мала великий досвід зведення декорацій на складному гірському та прибережному рельєфі: на крутих схилах і стрімких скелях, навіть під землею (у карстових порожнинах).
Так, 1966 року, коли на Ялтинській кіностудії розпочали зйомки фільму «Чарівна лампа Аладдіна» в постановці режисера Бориса Рицарева, для зйомок кіноказки на березі бухти Омега в Севастополі звели грандіозний комплекс «Древній Багдад» із безліччю валькових будинків, мечеттю й величним палацом султана. Нашій групі, яка тоді тільки набиралася досвіду, довелось проектувати, виготовляти та встановлювати підйомні металеві ворота султанського палацу. Виконану роботу високо оцінили художники-постановники картини – досвідчений «метр» П. І. Пашкевич і молоді А. Анфілов та К. Загорський. З Костянтином Загорським, майбутнім народним художником Росії, доля звела мене серйозно й надовго – з 1966-го по 2006 рік мені довелося розробляти за його ескізами багато декораційних споруд, динамічних елементів та інших об’єктів зйомок для кіноказок («Русалонька», «Червона квіточка», «Міо, мій Міо»), фантастичних («Москва – Кассіопея», «Отроки у Всесвіті», «Через терни до зірок»), історичних («Марко Поло», «Корольов») і пригодницьких («Острів скарбів», «Нові пригоди капітана Врунгеля») стрічок.
Ще з одним видатним художником радянського кіно, Олександром Поповим, мені довелося попрацювати 1984 року, коли кінематографісти США знімали в СРСР грандіозний телесеріал «Peter the Great» («Петро Великий»). Знімальна група була з-за океану, художньо-постановочна – зібрана з наших фахівців. Художником із декорацій був Олександр Попов, із костюмів – Ельвіра Маклакова.
Восени 1983 року американці приїхали в СРСР вибрати натуру. Постановники фільму, ще в Штатах вивчивши історичні матеріали петровської епохи, мали твердий намір здійснювати масові зйомки на території московського Кремля, тож, щойно приїхавши в Москву, діловито розпочали оглядати його історичні споруди.
Слід зазначити, що це був радянський час (за два роки до горбачовської перебудови), і порядки в Кремлі були кадебешні. Пильні охоронці зацікавилися занадто активними іноземцями та через перекладачів з’ясували наміри закордонних кінематографістів. Потім пішли на деякий час і повернулись уже в супроводі керівника охорони, який ввічливо, але наполегливо вказав американцям на вихід із кремлівських воріт. Згодом, коли керівництво кіностудії ім. М. Горького (саме її Держкіно СРСР визначило як основного партнера з радянської сторони) офіційно звернулося до коменданта Кремля за дозволом на проведення зйомок на Соборній площі, всемогутній начальник вибухнув: «Ви що, збожеволіли? Півтисячі коней на головній кремлівської площі? Та вони ж зас...ть мені все тут!». Американські кінематографісти знітилися – вони приїхали в Москву лише заради зйомок в історичному кремлівському ансамблі.
На проведеній у кіностудії ім. М. Горького нараді з обговорення ситуації, що склалася, заступник директора з виробництва Григорій Рімаліс запропонував американцям поїздити давньоруськими містами «Золотого кільця» й підшукати натуру, схожу з архітектурою московського Кремля, а що бракуватиме – добудувати.
Вибір припав на архітектурний ансамбль суздальського кремля. Зробити з нього Москву треба було, звівши добре впізнавані споруди, яких бракувало – точні копії московських: Успенського собору, Грановитої палати й Теремного палацу. Окрім цього, американці в заплаві річки Кам’янки (з видом на високому її березі Спасо-Євфімієвського монастиря) замовили дві величезні декорації: «Вулиці дерев’яної Москви» та «Уральський завод Демидова».
Примітно: на нараді в Держкіно, що відбулася наприкінці 1983-го, представники «Ленфільму» підрядилися на будівництво декорації «Демидівський завод», студія ім. М. Горького взялася за зведення великої декорації «Дерев’яна Москва», а найменшій із трьох – Ялтинській – дістався унікальний за складністю декораційний комплекс «Соборна площа». Як заявили представники обох «столичних» кіностудій, створення такого грандіозного об’єкту під силу тільки кримчанам.
На початку 1984 року ми отримали з Москви перші ескізи від художника-постановника О. Попова й розпочали розробку технічної документації на три декораційні об’єкти: «Успенський собор», «Грановита палата» й «Теремний палац». Складність споруд становила їхня значна висота: «Успенський собор» – 37,5 метра, дві інші будівлі – по 25 метрів.
У засніженому Суздалі на нас чекав приголомшливий сюрприз: дирекція Владимиро-Суздальського історичного заповідника (до складу якого входить комплекс суздальського кремля) ознайомила нас з умовами свого дозволу на зведення декораційних споруд на обраному майданчику в закруті річки Кам’янки. Будівництво допускалося лише... за повної заборони будь-яких земляних робіт: вони могли порушити «культурний шар» ділянки, де ще мали проводити археологічні розкопки. Отже, вертикальні опори каркасу споруди не можна було заглибити в землю ані на сантиметр. При цьому «Успенський собор» був заввишки як 13-поверховий будинок. Зрозуміло, що стійкість декорації викликала серйозні побоювання. Проблему вирішили нестандартно: поклали в підмурок фундаменту декорації як баласт бетонні плити завважки 400 тонн.
До середини листопада 1984-го, у точно визначені контрактом строки, усі декораційні споруди в Суздалі здали американським партнерам із високою оцінкою якості виконаних робіт, і група фільму «Петра Великого» розпочала зйомки, які тривали до середини зими наступного року.
За рік не менш грандіозну (не за висотою, а за площею) декорацію спорудили на натурних майданчиках нової території Ялтинської кіностудії, на Полікурівському пагорбі. 1986 року тут відбувалися зйомки фантастичного фільму «Важко бути богом» (за романом А. і Б. Стругацьких) спільного виробництва кіностудій ім. О. Довженка й «Алілуя-фільм» (тоді ще Західна Німеччина). На всіх натурних майданчиках нещодавно зданого будівельниками в експлуатацію кіновиробничого комплексу й на крутих схилах Полікурівського пагорба постановники нашого цеху створили вулиці, площі й кілька десятків будинків чужопланетного середньовічного міста. Відмінними рисами величезної декорації стали «неземна» архітектура будівель, незвичайна обробка їхньої поверхні й колірне рішення.
1990 року на березі моря в Утьосі (між Алуштою і Партенітом) за ескізами талановитого ялтинського художника Бориса Ком’якова була вибудувана велика декорація «Набережна Порт-о-Пренса» (міста на острові Гаїті в Карибському морі). Тут знімали стрічку «Вік просвітництва» спільного виробництва кіностудії «Ялта-фільм», телеканалу «FSP» (Франція) і «IKAIK» (Кубинський кіноінститут). В Утьосі ж спорудили декораційний комплекс набережної міста з кріпосним фортом і причалами, до яких швартуються вітрильники французької ескадри. На прибережній ділянці ми звели будівлі колоніальної архітектури, бетонні пригати, висунуті в море, обладнали фортифікаційні й причальні споруди, на скельному острівці збудували маяк, пляж перед набережною заповнили пакунками, діжками, рибальськими човнами тощо. Цю декорацію не раз перебудовували наступними роками й використовували для зйомок інших фільмів – «Простодушний» (весна 1991 р.), «Сни про Росію» (осінь 1991 р.), «Серця трьох – 2» (1992 р.).
1992 року на натурних майданчиках Полікурівського пагорба за ескізами того ж Бориса Ком’якова звели велику декорацію міста піратів «Ліберталія», в якій фільмували «Імперію піратів». 1997-го цю декорацію перебудував художник-постановник Костянтин Загорський для фільму «Марко Поло» (виробництво канадської компанії «Cinepix Film Properties»). На цьому ж натурному майданчику 2003 року для фільму «Та, що біжить хвилями» за задумом Бориса Ком’якова збудували ціле місто, яке вигадав романтик Олександр Грін.
Прикладом незвичайної декорації може служити плавуча очеретяна хатина, збудована 1992 році для фільму «Серця трьох – 2» (режисер В. Попков, художник С. Бржестовська). Змонтована на надувних понтонах споруда, розміщена в центрі Кастельського озера (над трасою Алушта – Ялта), органічно вписалася в мальовничий краєвид гірського Криму. Враження від образу ставало ще більшим у сцені грандіозної пожежі (за сценарієм, очеретяна хатина мала зникнути у вогні).
Не менш оригінальною за задумом і втіленням була плавуча декорація «Шкільний клас», вибудувана в артеківській бухті для фільму «Нові пригоди капітана Врунгеля» (реж. Г. Васильєв) за ескізом Костянтина Загорського. На дерев’яному плоту завбільшки з класну кімнату встановили дошку, біля якої стояла вчителька, і парти, за якими сиділи хлопчики й дівчатка в шкільній формі. Оператор Г. Тутунов майстерно зняв цю сцену: спочатку в кадрі видно тільки класну дошку, на якій вчителька пише крейдою завдання на урок. Камера повільно від’їжджає, і за межами класної дошки виникає морське узбережжя влітку. Потім у кадрі з’являються учні, які схилилися над книжками. Камера віддаляється ще далі – й на екрані виникає зображення «підлоги» класної кімнати, залитої морською водою – школярі сидять за партами босоніж по кісточки в теплій воді. За сценарієм фільму, така незвичайна картина виникає в думках у невичерпного на вигадки головного героя, який дивиться крізь заледеніле вікно класної кімнати на зимовий пейзаж.
(Далі буде)
Валерій Павлотос,
Анатолій Хлівний, «Моменти»
(За матеріалами книги
«Рождены, чтоб сказку сделать...»)
Коментарi
-
NormanFug
09/07/2015 6:27
[url=http://borrow--money.net/]borrow money[/url]
-
NormanFug
09/07/2015 6:27
[url=http://borrow--money.net/]borrow money[/url]
-
NormanFug
09/07/2015 6:26
[url=http://borrow--money.net/]borrow money[/url]
-
NormanFug
09/07/2015 6:26
[url=http://borrow--money.net/]borrow money[/url]
-
Michaelvum
17/06/2015 6:43
http://tusabfi.tk http://thexpclasthins.gq http://eninhar.cf http://biomutal.tk http://torrsolga.cf http://probcoaga.gq http://neusioblac.cf http://anliri.gq http://prinrira.cf http://mabonmo.gq http://diamila.ga http://verdescri.cf http://via
-
GeorgeGor
14/05/2015 21:08
-
Georgezib
14/05/2015 0:12
http://loansfor--badcredit.com/best-installment-loans-for-bad-credit.html
-
Georgezib
05/05/2015 23:22
http://money--lenders.com/instant-money-lenders.html
-
Hectorpato
30/04/2015 21:34
[url=http://cash--advance.net]cashadvance[/url] [url=http://borrow--money.net]how to borrow money[/url]