«Дістати» глядача. Будь-якою ціною?

До чергової річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні залишається не так уже й багато часу. Нема сумніву, що й цього року, як вже заведено останнім часом, на екранах кінотеатрів і телевізорів до цієї знаменної дати з’явиться безліч фільмів, присвячених тій війні – від кінокартин, що вже стали класикою – «У бій ідуть лише «старики»» та «Сімнадцять миттєвостей весни», – до нових робіт, якими кінематографісти й телевізійники захочуть порадувати глядачів. От тільки чи порадують? На жаль, останніми роками знято чимало стрічок на «воєнну» тематику, які не витримують жодної критики. Здавалося б, сама по собі ця тема робить неможливою будь-яку халтуру і несумлінність у її розкритті, та ні... Кон’юнктура глядацького ринку створює попит, і що ж здебільшого пропонується у відповідь? Щоб не бути голослівним, дозволю собі висловити думку лише щодо одного зразка такого роду продукції – річної давнини.

Йшов їжачок у касці.
Забув, як дихати, й помер.
Не смішно... Зате – про війну!
(З підліткового фольклору)

Отож. Серіал «Доставити будь-якою ціною». Виробництво – Росія- Україна. Жанр заявлений як «воєнний фільм»... Ось тут дозвольте категорично не погодитись. Адже будь-яка людина, яка хоча б трішечки знайома з історією, насамперед – Великої Вітчизняної війни, не зможе охарактеризувати жанр цього «кіношедевра» інакше як «псевдоісторична маячня». Які підстави для такої різкої заяви? Будь ласка – готовий назвати їх.
Почнемо, напевно, з сюжету фільму. Він цілком базується на інтригах і перипетіях, що вирували восени 1941 року довкола якоїсь напівтаємничої-напівмістичної «біблії Тевтонського ордена». Злісні й підступні фашисти, які зображені відбірними бійцями СС, намагаються її захопити, виконуючи особистий наказ фюрера (ось так і ніяк інакше!), а героїчні радянські музейники, за підтримки не менш героїчного кримінальника (який, щоправда, згодом виявляється «репресованим офіцером», та ще й дворянської крові), не менш героїчно намагаються цей безцінний артефакт врятувати. Що називається – будь-якою ціною... Адже – затамуємо подих! – «біблія» необхідна для влаштування якоїсь там «виставки», яка повинна підняти бойовий дух радянських людей до небувалих висот. Організовують її, якщо ви ще не здогадались, під особистим патронатом... Правильно – самого Сталіна. Не було більше чим займатися восени 41-го вождям Німеччини й СРСР, окрім як ганятися за артефактами лицарського ордена, який канув у Лету...
А знаєте, що в цьому найсмішніше? Уявіть собі, що ніякої такої особливої «біблії Тевтонського ордена» в природі не існувало! На відміну від цілком реальних артефактів, які повсюди вишукував звихнутий на всілякій містиці Адольф. До прикладу – за знаменитим «списом Лонгіна» фюрер особисто приперся аж в Австрію... Та щодо «тевтонської біблії» – то в жодному серйозному академічному джерелі про таку – ані півсловечка. В несерйозних, між іншим, також. Я перевіряв, правда. Це при тому, що чудово відомі й навіть загальнодоступні «пам’ятки писемності» біснуватих «псів-лицарів» на кшталт «Старшої Лівонської римованої хроніки». Ні, якісь богослужебні книжки в церковному лицарському ордені, безумовно, були. Та якого дідька саме одна з них знадобилась Гітлеру?!
Як заявляє професор-нацист, який полює за тією біблією, вона «повинна піднести дух німецьких солдатів, нагадавши про перемоги ордена над слов’янами». Ось тут вже хочеться сміятися – крізь сльози. Про які, дозвольте запитати, «перемоги» йдеться? Можливо, про Чудське озеро, на дно якого тевтони йшли з бульканням, яке, нема сумніву, тішило слух дружинників Олександра Невського? Чи, ще краще, про Грюнвальд, де якраз об’єднані сили слов’ян розтрощили Тевтонський орден, фактично остаточно зламавши хребет прихильникам гасла «Дранг нахт остен»? Які вже там перемоги? Чи той професор, фашист клятий, не закінчував нічого, окрім парафіяльної школи?.. Чи... Проблеми зі знан-ням шкільного курсу історії очевидні в авторів фільму.
А втім, щоб дійти такої думки, можна і не заглиблюватися в глибини століть, які поглинули «псів-лицарів». У фільмі безліч історичних «ляпів», настільки серйозних, що виникають сумніви: «А чи ознайомлювалися його творці хоча б поверхово з тим періодом, про який, власне, взялися знімати кіно»? Не хочу втомлювати читачів переліком і детальним розглядом усіх «шедеврів». Однак на найяскравіших із них просто не можна не зупинитися.
Ось головний герой фільму ледве не на очах фашистів, які йдуть у наступ, у чистому полі переодягається із «зеківської» роби в... мундир офіцера НКВС! Це, повторюю, відбувається наприкінці осені 1941 року. В той час таке втнути міг хіба що суб’єкт зі стійкими суїцидальними нахилами. Адже вже тоді було чудово відомо, ЯК саме фашисти чинять із захопленими в полон представниками «комскладу» РСЧА. А що стосується енкавеесівців – то й узагалі без варіантів. Більш невдалої зміни гардероба на окупованій території неможливо й уявити.
А ось утікачів переслідує команда есесівців зі злющою вівчаркою на поводку. І врешті-решт наздоганяє! Тільки... собачка кудись щезає! Ну тільки ж що була – і раптом немає. А пояснюється це вкрай просто – адже інакше не вибудувати епізоду, в якому головний герой, який заховався буквально під носом у супостатів, маючи на озброєнні «трилінійку» з двома (!) патронами, бавлячись розправляється з трьома (!) озброєними автоматичною зброєю ворогами! А вони разом з тим стоять як за командою «струнко», ніби мішені в тирі, хіба що не бекають, як ті барани перед забоєм. Будь-кому, хто хоча б трішечки ознайомлений з тактико-технічними характеристиками і принципом стрільби з гвинтівки Мосіна, пропоную змоделювати бойову сутичку озброєної нею людини з ворогами, у руках яких пістолети-кулемети «МП», та ще й «Парабеллум». Повторюю, йдеться не про «зелених» новобранців, а відбірних головорізів із ягдкоманди СС... Зрозуміло, наявність у них вівчарки, звичайно, звела б ситуацію до цілковитого абсурду (хоча, куди вже більше?). От песика і того... Видалили з кадру.
Переглядаючи на екрані такі «героїчні» епізоди, так і хочеться сказати – «Якби ж то так було насправді! Якби ж фашисти були такими вайлуватими, то перемогти їх можна було б «однією лівою»! Тоді б Червона Армія взяла б Берлін не в 45-му, а максимум у 42-му. Та от тільки не так все те було, зовсім не так... І не треба позбавляти наших дідів і прадідів доблесті за Перемогу над справді страшним і грізним ворогом. Адже вони, увігнавши по вуха в землю «арійських надлюдей», розгромили тих, хто поклав під свій чобіт півсвіту. За це їм – вічна слава...
Та що там ті гвинтівочки-собачки! Особисто я втратив дар мови та останні сумніви стосовно компетентності творців фільму на воєнну тематику, коли на екрані з’явилась «білява фурія Хельга». Така собі супердиверсантка, «таємна зброя рейху» і т. д. і т. п. Разом з тим одягнена вона була в мундир офіцера СС і наділена неабияким офіцерським чином! А як, даруйте, щодо того, що офіцерів-жінок не було не те, що в СС, а й в усій армії фашистської Німеччини? От не було – і край! «Фройлян» у силових структурах Третього рейху була відведена роль телефоністок, зв’язкових, стенографісток, а також працівниць усіляких «допоміжних команд». Даруйте, забув: були ще наглядачки в’язниць і таборів смерті. Ось там вони «прославились» так «прославились»... Охочі можуть ознайомитись із матеріалами Нюрнберзького процесу – якщо нерви міцні.
Цілком можливо, і навіть швидше за все воно так і було, що жінок нацисти використовували як для розвідувальної, так і для диверсійної роботи. Та тільки в чорних мундирах і з регаліями офіцерів СС вони хизувались не частіше, ніж Гітлер – в балетній пачці.
І нарешті, фінал фільму. А водночас – вершина «історичного реалізму» в ньому. Пройшовши крізь усі перипетії сюжету, головний герой і головна героїня зворушливо прощаються. Дія відбувається в місті Горькому, де формується... штрафний батальйон, з яким головний герой іде на фронт. Так би мовити, спокутувати кров’ю... У-у-ух... Формування штрафних частин у Червоній Армії розпочалося в другій половині 1942 року – ледве не через рік після подій, відтворених у фільмі! Завіса...
Ні, пані й панове (а саме дві представниці прекрасної статі є авторами сценарію «Доставити будь-якою ціною»), ну не можна ж так з історією... І якщо з приводу різноманітних деталей озброєння, форми та інших речей ще можливі суперечки щодо їх важливості (хоча особисто в мене така «неохайність» геть руйнує будь-яку довіру до фільму), то стосовно глобальних речей, беззаперечних і разом з тим, так би мовити, «сюжетоутворювальних», таке просто неприпустимо!
Фільми й телесеріали про Велику війну, безумовно, потрібні, більше того – необхідні, бо ще покоління-друге – і молодь дійсно почне вважати рятівником світу від фашистської чуми рядового Райана. От тільки фільми ці мають бути справді хороші. Правдиві й достовірні, позбавлені ідеологічних «перекосів», історичних «ляпів», відвертої брехні й спекуляції на святій темі.
А як ви вважаєте, шановний читачу? Запрошуємо усіх охочих до обговорення на сторінках нашого видання фільмів і серіалів як на воєнну, так і на міліцейську тематику. Ваші думки й кращі рецензії обов’язково будуть опубліковані.

Олександр ІВАЩЕНКО,
головний редактор «ІЗ»

друкувати

Коментарi

ufhufhfufuf 24/07/2014 20:06
Дорожные драмы http://sweety.pp.ua . Сильно.
Replicas de relojes 25/09/2013 5:58
Replicas de Replicas de relojes marca. Comprar de relojes en Espa?a Rolex, Replicas Relojes Tag Heuer, Omega, Hublot
Celina 18/07/2013 13:48
efforts you been putting on making your site such an interesting and informative place to browse through......:) Generic Viagra Online | Buy Generic Viagra Online
smallcat 12/07/2012 10:03
windows 7 key windows 7 key windows 7 kaufen windows 7 kaufen
smallcat 12/07/2012 10:03
office 2010 key office 2010 key office 2010 key kaufen office 2010 key kaufen
smallcat 12/07/2012 10:03
louis vuitton taschen louis vuitton taschen lv taschen lv taschen
smallcat 12/07/2012 10:02
beats by dre beats by dre beats kopfhörer beats kopfhörer