Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Культура
04/03/2012 21:05

Гра під назвою «театр»

   Той, кому хоч раз довелося поринути в чарівний світ театрального мистецтва, обов’язково мав пережити справжній вир емоцій. Однак театр приносить не лише естетичне задоволення, а й, за словами Вольтера, навчає так, як не навчить жодна книга. А ще – виховує, й не тільки глядачів, а й самих акторів. Особливо таке виховання корисне дітям, адже ще змалечку воно формує їхній світогляд, впливає на характер і поведінку, тобто готує до життя. Торувати дорогу в нього допомагає дитячий театр при Центрі культури та мистецтв МВС України «Соловейко».

    Дім творчості і дружби  
   Засновником і художнім керівником проекту є Олена Погодіна. У театр вона закохалась, як то кажуть, з першого погляду, коли батьки привели її, шестирічну дівчинку, до горлівського дитячого театру «Соловейко». Спершу маленька Оленка виходила на сцену цього колективу як акторка, а вже дорослою – очолила його. Тож театрального стажу в цієї енергійної, молодої пані – понад двадцять років.
   – Якби не театр, я була б зовсім іншою людиною, – ділиться наша співрозмовниця. – У дитинстві не могла здолати скутість та сором’язливість, боялася висловити вголос власну думку. Тим, що нині я себе почуваю цілком вільно, вмію аналізувати й правильно оцінювати вчинки людей, я зобов’язана саме театрові.
Переїхавши кілька років тому до Києва, Олена Погодіна збилася з ніг у пошуках такого ж ідейно наповненого дитячого театрального колективу:
   – Річ у тім, – зізнається Олена Олександрівна, – що нині дуже багато різноманітних гуртків, театральних курсів, але здебільшого вони – комерційні: потрібно оплачувати навчання, участь у фестивалях, конкурсах, телезйомках. Я ж завжди хотіла, щоб у дітей, незалежно від матеріальних статків їхніх батьків, була можливість грати на сцені й набувати акторської майстерності.
   Хто шукає – той знаходить. Потрапивши до Центру культури та мистецтв МВС і поспілкувавшись з його очільником Віталієм Челкановим, Погодіна відчула: віднині – це її театральний дім. Залишалося знайти, а точніше – створити, театральну родину, яка б наповнила цей дім атмосферою дружби та творчості.
   …І ось до нового гуртка почала приходити малеча з усього Києва. Хлопчики й дівчатка різного віку, з різними характерами, здібностями, інтересами, своїми нестандартними поглядами на все, що їх оточує. Частина юних акторів – гіперактивні шибайголови, яким просто немає куди подіти енергію. Театр допомагає їм спрямувати її в корисне русло, вчить бути терплячими, концентрувати увагу (цього так не вистачає сучасним дітям!), слухати не тільки себе, а й інших, думати над своїми словами, адже необережною реплікою можна образити друга чи подругу. Інша ж частина учасників – несміливі, невпевнені в собі діти, які бояться висловити свою думку. Їм театр дає можливість розкритися, проявити приховані здібності. Через деякий час вони починають вільно почуватися в колективі, розуміють, що є такими ж, а часом навіть талановитішими й розумнішими за однолітків… Та найцікавіше те, що обидві групки акторів дуже добре доповнюють одна одну, створюючи міцну, цілісну трупу.

    Непримітна пташка співає серцем 
   Нову театральну родину Олена Погодіна назвала «Соловейко». Таке «ім’я» не випадкове:
– Звісно ж, найперше – це данина пошани моєму колективові в Горлівці. А взагалі, соловей – маленька непримітна пташечка, та співає так, що всі заслуховуються, – пояснює засновниця колективу. – Часто буває так, що переді мною постає дилема: кому віддати роль – тій дитині, у якої краще виходить її зіграти, чи іншій – що більше старається, докладає всіх зусиль. Це питання нерідко вирішується на користь старанності... Хотілося б, щоб маленькі актори самі вірили в те, про що вони розповідають зі сцени: добро завжди перемагає зло, яке рано чи пізно, але буде викрите й покаране, що варто шукати не матеріальної вигоди, а душевного комфорту… Окрім того, глядач обов’язково відчує фальш, і, щоб донести правильно все, що хотів сказати, потрібно вживатись у роль, жити на сцені, як твій герой, і навіть думати, як він.
   Нині трупа «Соловейка» невеличка: молодших акторів – віком 6–8 років – шестеро, а ось старших – 8–12 років – майже вчетверо більше.
   – Наші заняття відбуваються двічі на тиждень, і діти із задоволенням їх відвідують, – з радістю ділиться Олена Погодіна. – Ми займаємось пластикою, акторською майстерністю, працюємо над мовою, сценічним рухом, розвитком пам’яті, уяви, вмінням концентруватися. Щодо професійних методик, то я працюю за програмою Харківської державної академії культури, розробленою для студентів курсу акторської майстерності, але адаптованою для дітей. Загалом, професійні методики акторського розвитку мало чим відрізняються від дитячих ігор. В акторові насамперед виховують дитину, яка здатна грати, перевтілюватися.
   Варто наголосити й на тому, що заняття в «Соловейку» абсолютно безплатні. Як стверджує його керівник, для неї дуже важливо, що діти приходять сюди не тому, що батьки заплатили й вони повинні «відходити» заняття, а тому, що це їм подобається.
   За словами Олени Погодіної, за півроку існування театральної студії її вихованці зробили величезний крок уперед. Однак розслаблятися не можна – попереду ще чимало роботи.
   – Вони мають навчитися працювати з емоціями. І тут є дуже тонка психологічна межа. Час від часу переді мною як перед керівником постає важливе етичне запитання: а чи маю я на це право? Адже в моїй практиці були дуже серйозні дитячі спектаклі. Приміром, у Горлівці я ставила виставу за «Маленьким принцем» Екзюпері. Там шестирічна дитина зі сцени говорила про дружбу, вірність, любов… 
   І не просто повторювала завчений текст, а розуміла його. Після цього спектаклю багато дорослих підходили до мене й розповідали, що побачене змусило їх переосмислити багато речей. Адже театральне мистецтво проникає в саме серце… І в київському театрі «Соловейко» я прагну, щоб глядач, який приходить до нас на спектакль, отримував не просто емоційну насолоду, а йшов від нас збагаченим духовно.

   «Хрещення» сценою 
   Незадовго до Нового року відбулося так зване хрещення «Соловейка» сценою. Де ж ще краще дебютувати, як не на рідному помості – сцені Центру культури та мистецтв МВС України? Знайомство з творчим колективом, анонсоване в афіші під назвою «Що за птаха «Соловейко»?», мало на меті розповісти публіці – батькам, рідним, друзям – про принципи діяльності гуртка й продемонструвати нехай і маленькі, але досягнення його членів. Молодша група виступала з повчальними байками класиків російської літератури Івана Крилова й Сергія Михалкова, а старша робила оформлення всієї програми й ставила уривок із п’єси Льва Устинова й Олега Табакова «Білосніжка та сім гномів».
   Перший вихід на сцену для юних акторів був дуже вдалим: вони впевнено почувалися в сценічному просторі, підігрували одне одному, коли раптом щось йшло не за планом.
   – Звісно, поки що ми перебуваємо на тій стадії, коли все, що відбувається, здається просто цікавою грою, – говорить Олена Погодіна. – Тому юні актори були дуже здивовані, зрозумівши, що в цю гру разом із ними грає і велика кількість дорослих – це і звукооператори, і гримери, і художники, і декоратори. Таке відкриття допомогло їм відчути себе дорослішими, серйознішими та відповідальнішими. Хочеться висловити щиру подяку всім тим, хто всіляко підтримує наш колектив, хто не залишився осторонь під час організації нашого першого виступу. Величезна заслуга в цьому – кадрового апарату, наших безпосередніх кураторів, зокрема Михайла Дивака. І ще – без допомоги й розуміння працівників Центру культури та мистецтв і його директора Віталія Челканова «Соловейка» просто не існувало б. Неоціненний внесок в оформлення нашого дебютного заходу зробили художник Олена Рубльова та звукооператор Денис Кухарський.
   Коли ми поцікавились в Олени Погодіної планами на майбутнє, вона відповіла коротко: «Плани – Наполеонівські!». Але, як справжній митець, щоб не наврочити, не стала вдаватись у подробиці. Щоправда, трохи підняла завісу таємничості й повідала про велике бажання відкрити театральну студію для дорослих:
– Напевно, тут важливо наголосити, що ми чекаємо саме на працівників Міністерства внутрішніх справ. Для них заняття в гуртку будуть абсолютно безплатними. Готові прийняти людей різного віку, різного рівня підготовки – як тих, хто вже знає, що таке театр, так і тих, хто тільки хоче відкрити його для себе. До речі, вже маємо дві заявки. Сподіваємось, що після цієї публікації охочих побільшає.
   …Після зимових канікул театральна студія знову розпочала свою роботу й відкрила двері для всіх, хто хоче розвинути свої акторські й вокальні здібності. Окрім того, це чудова можливість отримати безліч корисних знань та навичок, знайти нових друзів, і, зрештою, – весело та цікаво провести вільний час. «Соловейко» буде радий і всім, хто може й хоче чимось допомогти в діяльності гуртка – костюмерам, декораторам, художникам сцени… 
І, звісно ж, театр із нетерпінням чекає на своїх глядачів.
   Звертайтесь до Центру культури та мистецтв МВС України за адресою: вул. П. Орлика, 16/12. Поспішайте, театр «Соловейко» буде вам радий!

Анна ШЕЛАЄВА , м. Київ  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)