Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Культура
01/02/2012 12:42

Найкрутіший детектив

    Життя всесвітньо відомого Артура Конана Дойля і його літературного «сина» Шерлока Холмса тісно переплелися, та водночас у них повно протиріч. Письменник свято вірив в існування «маленького народу» – фей – і цікавився окультизмом, тоді як створений ним знаменитий детектив – найяскравіше втілення раціональної глибокодумної людини. Саме детективні історії про жителя Бейкер-стрит, 221-б, принесли серові Артуру світове визнання та гроші, попри те, що він вважав їх «легким чтивом», а себе, передусім, автором історичних романів. Читачі просто-таки обожнювали сищика, самого ж Артура Конана Дойля він настільки обтяжував, що той свого часу навіть спробував «вбити» породженого ним героя.

   
   «На зріст він був завбільшки шести футів, але через надзвичайну худорлявість здавався ще вищим. Погляд мав гострий, пронизливий. Тонкий орлиний ніс надавав обличчю сищика виразу живої енергії та рішучості. Про рішучий характер свідчило і квадратне підборіддя, що трохи виступало вперед. Його руки були постійно забруднені чорнилом та вкриті плямами від різних хімікалій» – таким постає перед нами Шерлок Холмс в «Етюді в багряних тонах» – першому творі про цього детектива, написаному Артуром Конаном Дойлем 1887-го. Загалом же за 40 років створено 56 оповідань і 4 повісті. Здебільшого розповідь ведеться від імені найкращого друга й вірного супутника Холмса – доктора Ватсона.
   У кожному новому оповідан­ні письменник повідомляє про Холмса дедалі більше деталей. За освітою він, імовірно, біохімік, на момент знайомства з доктором Ватсоном Холмс працював лаборантом в одній із лондонських лікарень. У подальшому в жодному творі про це не згадується. Дойль описує його лише як приватного детектива. Холмс – затятий холостяк, за його власними словами, він жодного разу не переживав романтичних почуттів. Час від часу заявляючи, що взагалі не любить жінок, детектив при цьому завжди ввічливий із ними і готовий допомогти. Лише раз Холмс, можна сказати, не те, що був закоханий, але пройнявся великою повагою до такої собі Ірен Адлер, героїні оповідання «Скандал у Богемії».
   Ватсон описує Холмса як гарного боксера. У «Знакові Чотирьох» з’ясовується: Холмс – боксер-аматор, який виступає на змаганнях. Часто він використовує саме рукопашний бій, щоб боротися з противником, і завжди перемагає. Водночас він – театрал, чудово розбирається в опері й знає італійську мову. Талановитий скрипаль. Блискучий актор і майстер імітацій – вміння перевтілюватись допомагало детективу дізнаватися багато інформації, залишаючись при цьому непоміченим. А ще Холмс – затятий курець, котрий, за його ж словами, у медичних цілях вживає наркотики. (Зауважимо, що ставлення до наркотиків тоді було зовсім іншим, ніж нині).

   Одне слово, образ вийшов колоритний. Настільки, що невдовзі почав обростати різними подробицями, яких в авторській задумці не було. Так, у багатьох екранізаціях та ілюстраціях до книг Шерлок Холмс носить спеціальний капелюх мисливця за оленями. В авторських текстах про нього не згадується. Цю деталь вигадав перший ілюстратор оповідань про Холмса – Сідні Педжет. На той час такі капелюхи носили лише в сільській місцевості, і навряд чи респектабельний лондонський джентльмен Холмс надів би його в місті. Втім стереотип настільки вкоренився, що саме такий головний убір згодом нарекли капелюхом Шерлока Холмса, ба більше – він став традиційним для детектива.
   Ще одним незмінним стереотипним атрибутом Холмса стала зігнута люлька для куріння. Це відповідає авторському задуму лише почасти. Люльковий тютюн, попри його низькосортність, детектив цінував за міцність. При цьому в низці творів («Кінець Чарльза Огастеса Мілвертона», «Остання справа Холмса», «Порожній будинок», «Пенсне в золотій оправі» тощо) Холмс охоче курить сигари й цигарки.
   І наостанок. Знаменитої фрази: «Елементарно, Ватсоне!» (англ. «Elementary, my dear Watson») не знайдеш на сторінках творів Артура Конана Дойля. Її вигадав Пелем Г. Вудхауз 1915 року в романі «Псміт-журналіст». І лише згодом вона з’явилася у фільмах про Шерлока Холмса.

   Мабуть, якщо запитати пересічного читача як Холмс розплутував справи, то чи не кожен відповість – дедуктивним методом. Однак до пуття пояснити його зможуть одиниці. Насправді ж цей метод полягає в тому, що на основі всіх фактів і доказів будується повна картина злочину, а потім ведеться пошук обвинуваченого, що відповідає їй. 
   З огляду на термінологію, Холмс, імовірніше, користувався індуктивним методом, коли загальне судження робиться на основі частковостей: недопалок – зброя – мотив – особистість, отже, містер X – злочинець. Дедукція ж мала б такий вигляд: містер Х – єдина людина з темним минулим в оточенні потерпілого, тож, саме він скоїв злочин.
   Уявляючи картину злочину, Холмс використовує сувору логіку, яка дозволяє за розрізненими і малозначимими окремими деталями відновити послідовність подій так, як нібито він бачив пригоду на власні очі. Потому, використовуючи свій метод, він вираховує злочинця. Хід його міркувань такий: «Відкиньте все неможливе; те, що залишиться, і буде відповіддю, якою неймовірною вона не здавалася б».
   Наприклад, розслідуючи справу про зникнення скарбів Агри, Холмс стикається з ситуацією, коли злочинцем, за прикметами і залишеними доказами, є людина невисокого зросту з ногою, що ніколи не знала взуття. Відкинувши всі варіанти, детектив зупиняється на єдиному: це малорослий дикун із Андаманських островів, – хоч би яким парадоксальним не здавався цей варіант.
   Незвичайна здатність Холмса за дрібними деталями здійснювати разючі припущення викликає постійне здивування Ватсона і читачів оповідань. Сищик використовує і удосконалює цю рису не тільки під час слідства, а й у побуті. Допомагають також і глибокі знання в галузі криміналістики. Зазвичай, невдовзі Холмс досконало роз’яснює хід думок, і логічний шлях, яким він ішов, постфактум здається очевидним і елементарним.
«Усе життя – це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати за однією його ланкою. Перед тим, як удатися до розгляду моральних та інтелектуальних сторін справи, що становить найбільшу складність, хай дослідник почне з розв’язання простіших завдань. А все це разом підкаже розумному спостерігачеві правильні висновки», – зауважує Холмс.

   Популярність Шерлока Холмса у світі настільки велика, що це породило так звану шерлокіану. Цим терміном називають всю продукцію, виготовлену для фанатів детектива: оригінальні твори Артура Конана Дойля, пам’ятні речі (статуетки, плакати та малюнки), а також книги, написані іншими письменниками про англійського детектива Вікторіанської епохи. А це, до речі, десятки, якщо не сотні, авторів. Ось лише найвідоміші з них: Борис Акунін («Полонянка вежі, або Короткий, але чудовий шлях трьох мудрих»), Роджер Желязни («Ніч у тужливому жовтні»), Еллері Куїн («Шерлок Холмс проти Джека Різника»), Мітч Каллін («Бджоли містера Холмса»), Моріс Леблан («Арсен Люпен проти Шерлока Холмса»), Марк Твен («Детектив із подвійним прицілом») тощо. Лише 2011 року спадкоємці Артура Конана Дойля вперше офіційно дозволили написати нову книгу про знаменитого сищика. Роман створить британець Ентоні Горовіц. 
   Чільне місце в «холмсоманії» посідає музей детектива. Згідно з творами Артура Конана Дойля, Шерлок Холмс і його друг доктор Ватсон жили у квартирі за адресою: Бейкер-стрит, 221-б (221b, Baker street) в період з 1881-го по 1904 рік. За часів написання цих творів такої адреси в Лондоні не було. Згодом, коли Бейкер-стрит продовжили на північ, таке позначення опинилося серед номерів, присвоєних будівлі будівельного товариства «Abbey National». Через це керівництво компанії було змушене ввести посаду спеціального секретаря для обробки безлічі листів та іншої кореспонденції, що постійно надходять на ім’я Шерлока Холмса.
Під час створення музею детектива спеціально зареєстрували фірму «221b Baker Street», щоб мати можливість на законних підставах повісити на «будинку Шерлока Холмса», реальний номер якого 239, відповідну табличку. Однак згодом будинок усе ж отримав офіційну поштову адресу: 221b, Baker Street, London, NW1 6XE, і кореспонденція почала надходити безпосередньо в музей.
   І хоч сучасники письменника були схильні применшувати велич Холмса, вбачаючи в ньому гібрид Дюпена (літературного героя, створеного Едгаром Алланом По), Лекока («дітища» Еміля Габоріо) і Каффа («породження» Вілки Коллінза), у ретроспективі стало зрозуміло, наскільки Холмс відрізняється від попередників. Поєднання незвичайних якостей піднесло його над епохою, зробило актуальним повсякчас.

Підготував Анатолій ХЛІВНИЙ , «Моменти»

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)