Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Культура
05/11/2011 13:37

Це птах? Це літак? Ні, це Супермен!

   Герої, на яких хочеться рівнятися, були й завжди будуть. Персонажами, на кшталт усім відомого Робін Гуда, може похвалитися практично будь-яка країна. Та якщо ватажок знедолених із Шервудського лісу був цілком реальною особою, то нинішні Супермен або Людина-Павук є стовідсотково вигаданими особами. Втім, суть не в цьому. І реальні, і вигадані герої однаково борються за справедливість. То яка різниця, кого з них наслідувати? Головне, щоб так само, як і вони, звершувати супервчинки…

    Може, й не «супер», проте небайдужі
   «Батьківщиною» різних супергероїв цілком заслужено вважають Америку: комікси, на сторінках яких вони чинять дива, розправляючись одразу з десятком злодіїв та рятуючи світ, – заокеанський винахід. Не дивно, що «героїчний» рух у реальному житті, або RLSH (real life superheroes), розпочався саме зі Штатів. Тамтешня ватага борців за справедливість у незвичайних костюмах уже вражає своєю кількістю: їх близько двох десятків. Зрозуміло, від книжкових кумирів вони багато чим відрізняються: не стріляють лазерними променями з очей, не видираються за лічені секунди по стіні на дах хмарочосів і не літають понад хмарами. Але в міру своїх сил намагаються навести порядок на вулицях. Зрозуміло, впоратись самому з п’ятьма хуліганами без надзвичайних здібностей навряд чи комусь під силу. А от патрулювати нічне місто, щоб учасно викликати в разі чого поліцію, – цілком реально. А коли при тобі ще й газовий балончик, а, бува, ще й кийок, то тут можна й самому розібратися з порушником закону.
   Наприклад, у штаті Флорида патрулює Супергерой: професійний рестлер, боєць, який і справді здатен угамувати одразу кількох розбишак. У Міннесоті щоночі на вулиці виходить Гайст. Чоловік намагається не вступати в бійки, до того ж має іншу мету: очистити місто від графіті. Тож замальовує їх і час від часу відганяє від чистих стін «художників». Є послідовники супергероїв і в інших країнах: наприклад, у Ванкувері Темний Месник рятує людей від хуліганів. Свого «супермена» має й Велика Британія – він називає себе Стейтсменом. Окрім ліхтарика, газового балончика та стільникового телефона, він носить із собою набір першої допомоги, а також записника і ручку, щоб занотовувати все, що може стати корисним для поліції: номери машин, назви вулиць, де скоєно злочин, опис зовнішності злочинців.
   Не так давно й у наших сусідів росіян, у Челябінську, з’явився супергерой – Месник. В Інтернеті навіть можна знайти його звернення до жителів свого міста, в якому він пояснює, що хоче захищати людей від хуліганів. Він також стверджує, що не збирається заважати правоохоронним органам, а навпаки прагне допомогти їм у боротьбі зі злочинністю.
   А в Санкт-Петербурзі орудує персонаж, якого прозвали Людина-Петербург. Цей борець за справедливість прославився тим, що вмовляє людей кидати недопалки в смітник, а не під ноги. Цікаво, що його методи відрізняються від методів колег «по цеху». Зброя цього «супермена» – слово: саме словами він намагається переконати громадян не смітити на вулицях. Утім, допомогою двірникам петербуржець не обмежується. Разом із командою він створив в Інтернеті книгу скарг, куди кожен охочий може занотувати якусь проблему міста, яку під силу вирішити Людині-Петербургу. 

    Добро не повинно бути з кулаками
   Як відомо з історії, спроба загнати людство залізною рукою до щастя закінчилася сумно. Тож якими б добрими намірами не керувалися у своїх вчинках супергерої, їхні дії не повинні виходити за рамки закону й моралі. В іншому разі це вже буде елементарний самосуд. Один із таких борців за суспільну мораль намагався торік навести «порядок» у Єкатеринбурзі. Чоловік, якого прозвали Антиградус, у боротьбі за тверезий спосіб життя нападав на осіб напідпитку. Маючи при собі «травматик», він поранив і вбив кількох людей…
   Ще один такий борець за мораль та справедливість нещодавно з’явився у Чехії й донині орудує в Празі. Супергерой бореться за чистоту міста: виливає на голови тих, хто курить, холодну воду, а також виховує хазяїв собак, обсипаючи двоногих неприбраними екскрементами їхніх чотириногих підопічних. Учинивши, як він вважає, справедливо, Супер-Вацлав не удається до моралізаторства, а швиденько тікає геть. 
   В Україні такі «супергеройські» та «суперзлодійські» вчинки поки що не зафіксовані. Проте показовий приклад безглуздості, а водночас і небезпеки для самого себе продемонстрував цього року київський ентузіаст. Одягнувшись у костюм, схожий на вбрання Людини-Павука, та сховавши обличчя під маскою, юний спритник заліз на дах вагону метро, виїхав таким чином на міст, а потім стрибнув у Дніпро. Було це в березні, ще не скресла крига. На щастя, хлопця вдалося витягнути з води, та ще й живим. Що це? Невиправданий екстрим, безглуздя чи просто дурість? Мабуть, усе разом. Головне, користі від цього нікому й ніякої. А супергерої ніколи не чинять безглуздо. І ризикують життям не задля забавки…
   Складно прогнозувати, чи захопить колись наших громадян тенденція переодягатися в костюми супергероїв та рятувати світ. Утім, це цілком можливо, навіть дозволено Основним Законом України. Адже, згідно зі ст. 27 Конституції, «Кожен має право захищати свої життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Проте мало бути законодавчо визначеним, треба ще й укладатися своїми діями в межі чинного законодавства. І навіть якщо супергерой вважає за краще залишатися інкогніто, він однаково має нести відповідальність за свої вчинки – костюм від неї не звільняє. Життя – не фільм: не можна нещадно побити якогось кишенькового злодія, адже це вже буде не відплатою за зло, а звичайнісіньким злочином. У намаганні творити добро теж треба знати межу. Так, ставши очевидцем сварки, жоден із послідовників «героїчного руху» майже ніколи не може бути впевненим, що правильно оцінив ролі кожного з її учасників. Тим паче, не можна брати на себе роль судді, як це сталося в Сіетлі. Там місцевий ентузіаст, який узяв собі псевдонім Фенікс Джонс, патрулює вулиці. Вже кілька разів він перешкоджав вчиненню злочину. Нещодавно, намагаючись припинити бійку, він використав для цього перцевий аерозоль, за що був звинувачений у порушенні громадського порядку. Суд, щоправда, виправдав його. Але ж у нього в руках могла опинитися й серйозніша зброя.

    За поганим прикладом і сам споганишся. А за хорошим?
   Більшість вважає, що переодягатися у супергероїв, щоб допомагати людям, – безглуздо. Адже нагодувати безпритульного чи наздогнати злодюжку, що поцупив у старенької сумочку, можна і без плаща та маски. І справді – простягнути руку допомоги ближньому під силу кожному, було б лише бажання. Та за часів, коли нівелюються споконвічні цінності й у ставленні людей одне до одного дедалі більше починає переважати цинізм, потрібні живі приклади іншого світосприйняття. Хіба ж хтось дізнався би про хлопця чи дівчину, які нагодували безхатченка, чи став би звертати увагу на когось, хто закликає людей не смітити на вулиці? Навіть коли хтось затримує злодія, слава про його вчинок живе лише кілька днів після згадки у ЗМІ.
   Інша річ, коли доброчинець асоціюється із символом. А символ – у цьому разі костюм і псевдонім супергероя – закарбовуються в пам’яті. І тоді це вже не просто «Хлопець, який врятував дитину з охопленого полум’ям дому». Це «Супергерой Ікс знову допоміг людям». І головне – слово «знову». Тоді й приходить слава. У деяких супергероїв із реального життя навіть з’яв­ля­ють­­ся свої фанати, які об’єд­ну­ються у фанклуби. А дехто сам намагається повторити їхні вчинки, мовляв, хіба мені таке не під силу? Люди на живому прикладі з життя пересвідчуються в тому, що добро можливе не лише на сторінках книжок, а й у реальності, і творити його може кожен. Й одного разу, побачивши несправедливість чи чиюсь біду, нехай це буде навіть банальна ситуація з кішкою на дереві, яку хазяйка ніяк не може зняти, така людина не пройде байдужо повз, а спробує допомогти. Є один секрет: наочний приклад правильної суспільної поведінки справляє сильніший вплив, ніж моралізаторські заклики «так робити не слід», що супроводжують демонстрування сцен жорстокості чи насильства. Доказом тому є висновок із дослідження психолога Сьюзен Геролд: якщо глядач замість нейтральних програм дивиться так звані просоціальні, кількість його дій (нехай тимчасово) за таким показником, як просоціальність, збільшиться з 50% до 74%, а це вже поведінка типового альтруїста. 
   Дехто кепкує з осіб, що уявили себе супергероями. Мовляв, максимум, кого вони можуть зупинити, – це кишеньковий злодій. При цьому ніхто з цих критиків не хоче бачити очевидного: доброго серця тих, хто намагається допомогти своєму ближньому. Адже є багато інших проблем, окрім крадіжок та хуліганства. І саме в самовідданості та бажанні хоча б якось допомогти там, де інші відводять очі, й полягає героїзм цих інакодумців. Так, саме допомога безпритульним, а не бійки, є головним завданням супергероїні Нікс. І займається вона цим із шістнадцяти років. 
   Та хоч би як там було, виходячи на вулицю з такою благородною місією, як охорона порядку чи допомога безпритульним, самопроголошений супергерой наражається на небезпеку. Адже більшість ентузіастів озброєні лише своєю добротою і часто не підготовлені до зустрічі з сильним супротивником. А часом і просто з реальністю: люди не завжди хочуть, щоб їм допомагали, безпритульні й колишні наркомани не завжди безпечні. Тому вартові порядку в погонах застерігають: боротися зі злом – все ж таки справа професіоналів.

Тамара ТРЕТЯК,
«Моменти»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)