Наш Шаляпін

Побутує думка, що такі поняття, як «техніка» і «мистецтво», важко поєднуються одне з одним. Однак чисельні приклади, які подає нам життя, доводять: ця теорія хибна. Промовистим тому підтвердженням є доля нашого героя – Геннадія Вольфовського, головного інспектора відділу моніторингу та аналізу ЗМІ Управління зв’язків із громадськістю МВС України. Людина з вищою технічною освітою, яка все життя працює за фахом, і, що важливо, – працює із задоволенням, має незвичне хобі – академічний спів.

Справедливості заради варто сказати, що незвичним таке захоплення видається лише на перший погляд. Якщо ж придивитись пильніше, то для людини, котра 10 літ професійно займалася співом, цей вибір є цілком логічним.
Як зізнається наш герой, любов до музики прокинулася в ньому ще в дитинстві. Педагоги хорової капели хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» – одного із кращих дитячих хорів колишнього Радянського Союзу – шукали таланти у дошкільних навчальних закладах. У їх числі опинився і 6-річний Геннадій, якого запросили до підготовчої групи колективу. За рік хлопчик прийшов на прослуховування в основний склад «Дзвіночка».
Скільки тоді було переживань – не передати... Та виявилось – даремно: вибаглива комісія розгледіла в хлопчиську потенціал та природну музичність. А щоб не зазнавався, попередила: працювати доведеться чимало. Та коли Гена почув заповітне «тебе прийнято», все решта не мало значення.
А працювати, та ще й як, довелося вже під час першої репетиції. Викладачі ставили голос маленькому хористові, навчали його нотній грамоті тощо. Попри кількагодинні тренування та справжню «муштру» Гена займався із задоволенням. І навіть більше: бажання опановувати нові знання щодень лише посилювалося. Потім були перші концерти на великій сцені, перші гастролі, а з ними і хвилювання. Однак з кожним новим виступом маленький артист дедалі впевненіше виходив до аудиторії. А невдовзі взагалі став почуватися на сцені, наче риба у воді. Здавалося, хлопець не уявляв себе без співу...

Утім, коли прийшов час визначатися із майбутньою професією, юнак не наважився пов’язати життя з музикою. Обрав серйозніший фах, вступивши до Київського вищого інженерного радіотехнічного училища. Як йому тоді здавалося, на музиці поставлено крапку. Проте ця крапка насправді виявилася лише комою.
Закінчивши військовий виш, Вольфовский служив в естонському місті Тарту, потім на острові Грем-Белл – крайній точці архіпелагу Земля Франца-Йосифа, в Північному Льодовитому океані. Наприкінці 1990-х волею долі Геннадій повернувся в Україну. Розпочались трудові будні в Науково-дослідному інституті пожежної безпеки МВС України, потому – в Академії пожежної безпеки МВС України. Згодом Геннадію запропонували нову цікаву роботу – у Центрі зв’язків із громадськістю МВС України (нині – Управління зв’язків із громадськістю), у відділі моніторингу та аналізу ЗМІ. Життя йшло своєю чергою – розмірено й неквапливо.

Та однієї миті все змінилося... До родини Вольфовських прийшло горе – помер Генин батько. Син тяжко переживав втрату близької людини. Саме в цей складний період він зустрів колишніх колег з Академії пожежної безпеки. Побачивши, в якому пригніченому стані перебуває їхній завжди життєлюбний та оптимістичний товариш, вони зрозуміли: Гені конче потрібна їхня допомога. І запропонували прийти на прослуховування до хорової капели «Золоті Ворота» при Академії Наук України, учасниками котрої були самі. Як зізнається сам Вольфовський, до такої пропозиції він спершу поставився дещо скептично, та заради цікавості прийшов на репетицію. Коли ж почув, як звучить хор, одразу все вирішив для себе. Знову з’явився юнацький запал, а з ним – бажання будь-що потрапити в колектив. «Чи гідний я стати частиною цього хору?» – раптом сяйнула думка. – Все ж таки понад 20 років не згадував про спів...».
Яким же було здивування Геннадія, коли з’ясувалося, що керівник хорової капели «Золоті Ворота» Павло Струць також починав «кар’єру» у хорі «Дзвіночок». Одразу знайшлася купа спільних тем та інтересів. Потроху почав тамуватися душевний біль останніх місяців. Історія з прослуховуванням мала хеппі-енд: його прийняли. Баритон Геннадія став справжньою знахідкою для колективу.
Нині він і не уявляє життя без улюбленої справи. Як би не втомився упродовж робочого дня, ввечері обов’язково поспішає на репетицію в Будинок Вчених. На моє запитання, скільки ж вона триває, Геннадій на мить замислюється й відказує: «Десь години зо дві-три. Та якщо чесно, ми часу не помічаємо».

Капела «Золоті Ворота» – активна учасниця різноманітних конкурсів та фестивалів хорового мистецтва. 2007-го хористи здобули перемогу в конкурсі духовної музики, що проходив у польському місті Хайнувці; 2009-го гідно представили Україну на конкурсі «Голоси світу» у Франції. Що ж до рідної країни, то тут колектив бере участь у всіх провідних вітчизняних фестивалях та культурних заходах: це і «Музичні прем’єри сезону», і «Київ Мюзік Фест».
– Наша капела постійно розширює та оновлює репертуар. Нині це духовна музика – як сучасна, так і класична, – фольклор, західноєвропейська класика, хорова мініатюра, – розповідає Геннадій.
Торік у липні Вольфовський виступав із колективом на престижному хоровому конкурсі в Сербії. До слова, перш ніж сюди потрапити, «Золоті Ворота» пройшли серйозний відбір в Україні. За немалої кількості претендентів вони поступилися лише колективові з Дрогобича.
– У Сербії ми вибороли дві перемоги: у номінаціях «За краще виконання православно-духовної музики» та «За блискуче виконання фольклору», – веде далі Геннадій. – Та, мабуть, найціннішим став приз глядацьких симпатій. Жителі міста Ніша, де проходив конкурс, віддали за наш колектив 80% голосів. Було дуже приємно, коли нас впізнавали на вулиці, підходили, говорили теплі слова.
Згодом народну хорову капелу «Золоті Ворота» як призерів запросили до Данії. Там хористи виступали з концертами у місті Фредеріції та його околицях. Колектив також запрошували взяти участь у месах.
– Під час цих гастролей я мав виконувати «Покаяння» Артемія Веделя, улюбленого твору Федора Шаляпіна. Зізнаюсь, тоді сильно хвилювався, адже перевершити шаляпінську манеру виконання просто неможливо, – веде далі наш співрозмовник.
Високий бас Шаляпіна, з бархатистим м’яким тембром та багатою палітрою вокальних інтонацій, справді звучав повнокровно й могутньо. Та Геннадію вдалося відтворити цей видатний музичний твір у власній манері, що, зрештою, дуже сподобалося слухачам.
У найближчих планах «Золотих воріт» знов «заморські» гастролі. Данцям так припала до смаку творчість колективу, що вони вкотре запрошують його до себе. До того ж потрібно готуватися до фестивалю хорового співу в Стокгольмі. Тож попереду знов копітка праця: вибір репертуару, репетиції, репетиції і ще раз репетиції... І все це, звісно, у вільний від роботи час, адже на службі без провідного спеціаліста – нікуди. Та Геннадій Вольфовський цим тільки тішиться – жити в такому насиченому ритмі куди цікавіше!

Марія САЛЬНІК, «Моменти»

друкувати

Коментарi

partita IVA 22/12/2014 7:46
Con la comparsa della nuova stagione c'è su tale grado di socio quantità fuori misura di gol meravigliosi. uno di loro è di iniziare l'esperienza partita IVA a viaggiare alone.But tra la gente, abbiamo una tendenza a
hardymantoolytipy 24/07/2014 19:50
Смотрю http://lockdock.pp.ua просто видео.
christian louboutin sale 03/01/2013 7:50
Next to nothing cheap christian louboutin allows women much more assurance when compared with putting on a pair of designer boots and shoes. Many people create the right vogue affirmation
seriago 27/01/2012 11:25
tamoxifen zrw nexium 8-[[[
sadsa 04/11/2011 10:12
cheap designer purses Previously, handbags are cheap purses the prime agency cheap Sunglasses wholesale