Правила існують, щоб їх порушувати?
Наскільки дивними можуть бути звичні нам буденні дії? Навряд чи людина зверне особливу увагу, якщо хтось стоятиме посеред вулиці й махатиме рукою. Можливо, знайомого здалеку побачив, то й що?.. Перехожий навіть не озирнеться, поспішаючи у справах. А якщо раптом сотня осіб ось так зупиниться посеред площі й почне активно махати комусь рукою, ще й привітно усміхаючись? Певно, будь-яка людина, побачивши таке, обов’язково шукатиме поглядом того, кого так масово зустрічають. Навіть нікого не помітивши, перехожий кілька хвилин спостерігатиме цю дивину, адже свідомість «Фоміча» потребуватиме адекватних пояснень цього явища…
Фоміч?!
Саме так на своєму сленгові називають випадкових свідків таких «акцій» флешмобери. Останні, до речі, саме ті люди, які час від часу намагаються шокувати інших, змінити хід думок, подій, щоб відійти від буденності.
Ідея флешмобу з’явилася нещодавно й потрапила в Україну за кілька місяців після її появи в Америці. Перший флешмоб влаштували в Нью-Йорку: близько 200 осіб зайшли до магазину й разом почали просити в продавців «килимок кохання для приміської комуни». Не останню роль у появі флешмобу відіграла книга соціолога Говарда Ренгольда «Розумний натовп: наступна соціальна революція», видана 2002-го. У ній автор передбачав, що люди використовуватимуть нові комунікаційні технології для самоорганізації. Науковець мав рацію: організувати такі раптові «спектаклі» без Інтернету та есемесок було б неможливо.
Вигадка американської молоді швидше за будь-яку епідемію розповзлася по всьому світу. І як усілякий «вірус», флешмоб також має свої «штами». Йдеться не про «офіційний» його поділ, який можна знайти на сайтах прихильників таких заходів, а про певне національне забарвлення, колорит. Адже на початку й, так би мовити, в офіційній версії флешмоб зовсім не мав на меті поширити певні ідеї. У ньому важко знайти сенс. Це колективний «прикол», просто жарт, розвага, невеличкий приток адреналіну, можливо, подолання певних соціальних бар’єрів і, звісно ж, незалежність від думки громадськості. І хоча в нас також часто влаштовують «правильні», «канонічні» флешмоби, утім на просторах СНД, зокрема в Україні, враховуючи проблеми держави та рівень життя людей, така забавка просто не могла не набрати певного протестного характеру чи, щонайменше, якогось змісту.
Канони синхронізації
Флешмоб – дослівно перекладається з англійської як «миттєвий натовп». Ця назва досить змістовно характеризує захід: раптом, невідомо звідки з’являється безліч людей, які щойно були звичайними пішоходами, абсолютно (принаймні на думку інших) незнайомими один із одним перехожими. Ця група, «натовп», виконує одночасно певний безглуздий порядок дій так, наче він має глибинний зміст.
Це не чергова протестна акція, мітинг чи пікет, на відміну від нещодавно винайдених так званих політмобів та соціомобів. У флешмобі в чистому вигляді немає централізованого керівництва, він не ставить жодної політичної, фінансової чи рекламної мети. Чимало таких заходів в Україні також аполітичні, утім, спрямовані на те, щоб донести якусь корисну думку до українців, на кшталт «Ні – домашньому насиллю!» чи «Куріння вбиває!», або висловити невдоволення конкретною проблемою на відміну від класичного флешмобу.
Люди, які беруть участь у флешмобі, в ідеалі навіть не знайомі між собою в реальному житті. До того ж такі акції відрізняє анонімність: зігравши свій маленький спектакль, учасники швидко розходяться в різні боки, гублячись у натовпі. Вони не хочуть «світитись» у ЗМІ, і, зіткнувшись із пресою, на всі запитання відповідають нерозумінням та запереченням того, що брали участь в якійсь «акції».
Ложка дьогтю
Якою б гарною не була ідея, завжди знайдеться той, хто намагатиметься її зіпсувати. А це вже не проблема висвітлення заходу, а радше недоліки його організації. Останнім часом список «правил» флешмобу поповнюється деякими пунктами, які були очевидними для зачинателів цієї справи, але стали порушуватися тепер. Одним із основних є те, що мобери і їхні акції не можуть порушувати громадського порядку. Також заборонено приносити алкогольні напої чи наркотичні речовини, перебувати в стані сп’яніння та смітити.
Певно, якщо такі заборони виникли, то не з повітря і, на жаль, з’являються люди, які справді поєднують такі акції з «пиятикою», а це вже межує з хуліганством. А щодо наркотичних речовин – то цьому не дуже й здивуєшся. Не завжди легко наважитись порушити усталений хід життя, а от з «допінгом» легше, адже змінюється стан свідомості.
Окрім іншого, в моберській термінології навіть є слівце «парускєри», від російського «по-русски». Це означає, що хтось прийшов із друзяками «під мухою», з повними від випивки рюкзаками.
Зрозуміло, що поводитимуться вони неадекватно та невідповідно до ситуації. І не лише «завалять» початкову ідею трохи «схибленого», але цілком культурного заходу, а й, очевидно, порушуватимуть громадський спокій.
Деякі критики також вважають, що в самоорганізованої групи може виникнути відчуття вседозволеності, і якщо це 300 людей, яких раптом намагаються зупинити, реакція може бути агресивною.
Жарт чи божевілля?
Якщо брати до уваги лише «правильні» флешмоби, то цікаво, що здавалося б буденні дії чи, у будь-якому випадку, законні, які гарантовані кожній людині Конституцією, в одночасному виконанні сотнею чи більше осіб все одно викликають у громадян певну тривогу. Як і у правоохоронців. За розповідями одеських флешмоберів, на одній із перших акцій їх затримали й доставили у відділок. Утім, не покарали. 2000-го це було ще зовсім нове явище, тож правоохоронцям було важливо дізнатися, що коїться і чому раптом кілька десятків людей стали вести себе наперекір із своїми соціальними ролями та життєвим контекстом. З’ясувавши, в чому річ, міліціонери посміялися із моберами, згадавши свої студентські вигадки, і відпустили.
Відтоді подібні прецеденти, якщо і траплялися, то здебільшого вирішувалися мирним шляхом. Інша річ, що поняття «флешмоб» стає дедалі розмитішим завдяки ЗМІ, які називають так ледь не кожну акцію, в котрій учасники роблять щось разом. Саме тому в медіа можна натрапити на фразу на кшталт «затримані учасники флешмобу». Але де в чому ЗМІ все ж мають рацію. Є певна політична зацікавленість щодо таких заходів, адже це можливість одягнути піар та мітинги в «овечу шкуру». Тож під прикриттям безвинної розваги можуть влаштовувати свої акції та пропагувати ідеї різноманітні партії. Але найгірше, коли, використовуючи флешмоб, намагаються надіслати свій «меседж» різноманітні екстремістські об’єднання… Враховуючи спонтанність цих акцій, їм дуже складно запобігти та зупинити.
Загалом використовувати деякі чи більшість елементів флешмобу в протестних акціях – ідея, яка надихнула багатьох. Адже в основі флешмобу – здивування. Не клоунада чи фарс, а перетворення реальності на якусь паралельну, інакшу. Для того, щоб перехожий намагався вловити сенс, якого загалом немає. А от якщо його туди закласти…
Літо, небо затягнуло хмарами, усі поспішають кудись, відчуваючи присмак дощу, що наближається. Миттєво, наче нізвідки, формується натовп. Кожен сідає на розподільну смугу майдану Незалежності, утворюючи ланцюг від «Глобуса» до станції метро «Хрещатик». Кожен із них дістає книгу, розгортає і починає читати. Майже одночасно. «Читацький форум?», «Правозахисники книгарень?» «Вони взагалі адекватні?», «Що за жарти?» – виникають правомірні запитання в перехожих. Утім, за кілька хвилин, вони вловлюють заклик і деякі навіть сідають поруч і розгортають свої кишенькові книжки. Так, 2008-го прихильники книги висловили свою любов до цього джерела знань та пропагували читання серед населення.
Флешмоб – жарт, піар, захист власних прав чи небезпека? Вирішувати суспільству. Та факт залишається фактом: мобери – це новий рівень самоорганізації. Від виконання ними власних же правил залежить доля флешмобу. Він може спричинити й революцію у свідомості, усмішки, зробити будні яскравішими, і призвести до скандалу, бійки чи політичної пропаганди…
Тамара ТРЕТЯК,
«Моменти»
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua