П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
29/07/2010 16:20

Табір для душі

У розпал літніх канікул чимало батьків ламають голову над тим, куди ж відправити своє чадо на відпочинок. Не всі мають змогу «відрядити» дітей на місяць-другий «подихати чистим повітрям» до бабусь чи дідусів. Тож намагаються знайти для них пристойний дитячий табір. І, бажано, такий, щоб потім усю зміну не бідкатися, чи дійсно їхня кровинка тепер купається в морі, а не десь у кущах запиває цигарку слабоалкоголкою. Такий, на жаль, популярний нині серед підлітків різновид «веселого» дозвілля аж ніяк не властивий дитячому православному табору «Псел», де тутешніх маленьких мешканців виховують на кращих християнських традиціях.

Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти»

У футбол –
разом із батюшками
Табір, що потопає в зелені, розкинувся на мальовничих полтавських берегах річки Псел. Колись тут був спортив­но-оздоровчий заклад одного із вишів області, але років 20 тому ця територія в невеличкому селі стала нікому не потрібною й потроху почала заростати деревами та чагарниками. Після того, як ці землі відійшли до Полтавської єпархії, табір з благословення Високопреосвященнійшого архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа повернули до життя буквально за два місяці. Нині тут функціонує трапезна (їдальня), адмінбудівля, два корпуси для дітей (їх називають Лаврський та Серафимівський), дві бібліотеки (одна з них за поганої погоди слугує кінозалом). Є де місцевим мешканцям і у футбол поганяти, що вони нерідко й роблять разом зі своїми вихователями та батюшками.
Загалом, дозвілля тутешніх дітей не надто відрізняється від відпочинку їхніх ровесників зі світських таборів. Тут діти не сумують і не нудьгують, як це може здатися комусь. За гарної погоди всі загони чи не півдня проводять на річці. Там, на мілководді, у добре прогрітій воді малеча купається вдосталь, будує фортеці, влаштовує піщані «баталії». Тобто, на повну силу дає вихід своїм емоціям. За словами виховательки «Псела» Ірини Володимирівни Шпак, зазвичай після таких активних прогулянок (дорога до річки, до речі, неблизька) їхні підопічні майже повзуть до їдальні й після обіду сплять, як то кажуть, мертвим сном.

Математика
може бути цікавою
для всіх
У другій половині дня діти залюбки займаються в гуртках. А їх тут – на всі смаки: і рукоділля, і орігамі, і театральний, і навіть математичний. В останньому під час першого заїзду навіть спостерігався аншлаг. Хоча ще на початку зміни маленькі гості в один голос заявили: їхніми найнеулюбленішими шкільними предметами є математика та англійська мова. Але ведуча гуртка приготувала такі цікаві завдання, що іноді на її заняття приходили навіть вожаті загонів (їхню роль у таборі виконують семінаристи). Тож нині на черзі відкриття ще одного гуртка – цікавої англійської.
Між іншим, Ірина Володимирівна наголосила, що й у її гуртку рукоділля також не відразу було багато охочих. А потім зібралося чимало «однодумців», серед яких навіть були хлопці. Приміром, 8-літній Микита власноруч зшив собі чудову морську зірку. А дівчата до Іоанівського фестивалю (він відбувався на Різдво Іоанна Предтечі) самі шили костюми для вистави.
Увечері ж у розкладі дітвори замість дискотек години духовного виховання. У цей час малеча дивиться православні, краєзнавчі, художні фільми, казки, мультики, після чого обговорює їх. Крім того, влаштовує свята з різноманітними театральними постановками, співами, грою на музичних інструментах – тутешні мешканці привозять із собою бандури, дудочки, флейти, гітари. Як розповідає директор табірної  зміни-2010 Ірина Ковальчук, усі їхні підопічні досить творчі натури, тому вони постійно пишуть та зачитують свої твори на задані теми, зокрема, про слухняність і неслухняність, майбутнє табору тощо.
Окремо для встановлення контакту з вихованцями тут є скринька для «зворотного зв’язку». Туди малеча може вкидати свої запитання до батюшок. Протоієрей Богдан Федорович Брянчик зауважує, що часом діти ставлять такі запитання, відповіді на які багатьом дорослим не завадило б послухати. Тим паче, своїми поясненнями панотці підштовхують дітей до самостійних роздумів, філософствування.


Сонце, вода
і душевна гармонія
У таборі вже добігла кінця друга зміна, яка мала назву «Царствених мучеників». У ній відпочивало майже 70 дітей віком від 7 до 17 років. На перший же заїзд – Іоанівський, сюди їх прибуло 63. Майже третина малечі, пробувши тут відведених два тижні, відразу виявила бажання залишитися ще на одну зміну. Багато хто казав, що тут повітря, сонце і вода дійсно стали їхніми найкращими цілителями.
У християнському таборі діти, як і в повсякденному житті, мають час для молитов, відвідують літургії, уроки православної етики, недільну школу. Дітей у «Псел» (його нині хочуть перейменувати в «Серафимову пустельку») набирають за благословенням священників переважно з православних родин, хоча інколи роблять винятки і для світських. Адже багато неоцерковлених батьків хочуть, щоб їхня малеча отримувала належне духовне виховання, постійно була під наглядом фахівців і, відповідно, не мала часу та потягу до «шкідливих» розваг. Вихователі кажуть, що зі світськими чадами певні емоційні проблеми виникають лише попервах, потім «гості» вливаються в колектив, рівняються на своїх православних ровесників, дехто сповідується, причащається.
Під час першої зміни в таборі відбувся Хресний хід, під час якого діти зробили «віртуальні» серафимо-дофи­феєвські канавки навколо своїх корпусів із землі, привезеної зі світового духовного центру Дівєєва. Покровителькою ж «Псела» є ікона Божої Матері Курської «Знамення». Щоранку над табором підіймають хоругву з Богородицею. А на ніч інколи помазують дітей святим миром і водою, аби вони жили в гармонії із собою та відчували душевний спокій.
Єдине, від чого час від часу страждає тутешня дітвора, – укуси ос, адже на території закладу чимало фруктових дерев, плоди яких ідуть до столу дітей. З фруктами допомагають і парафіяни розташованого неподалік Свято-Михайлівського храму. За певний час керівництво закладу планує започаткувати в таборі краєзнавчі екскурсії, адже зовсім недалеко Полтава, Миргород, Сорочинці…
До речі, «Псел» цілодобово охороняють працівники ДСО при МВС. Вони ж постійно супроводжують загони на купання до річки. Та й місцеві міліціонери – часті гості в цих краях. Вони заїжджають до табору розпитати, як справи, чи ніхто з місцевих  не ображає. Проте у відповідь зазвичай чують лише одне – місцеві мешканці з розумінням ставляться до їхньої благородної справи. Тим паче, у «Псела» дві охорони – тілесна і духовна…

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті