Якщо банкноти тотожні – це фальшивка!
Справжність – це найвища якість усього, що нас оточує. Втім є така делікатна річ, про справжність якої пересічний українець не завжди добре знає, бо рідко в тім сумнівається, а коли довідується правду, стає дуже обуреним і навіть розчарованим. Йдеться про гроші, точніше, про умільців, які налагодили власний «банкнотний верстат» і вишукують нагоди, аби непоміченими легалізувати відштамповані ерзац-купюри.
Балканські Євро та східні долари
У Департаменті ДСБЕЗ МВС упевнено заявляють, що про загрози національні безпеці, українській грошовій одиниці чи валютній системі держави в жодному разі не йдеться – фальшивомонетництво в Україні не набуло ознак кримінальної епідемії. Об’єм підроблених валют у всьому грошовому обігу нашої країни можна оцінити в тисячних частках відсотка. Однак ризики потрібно відслідковувати, адже для окремих людей, підприємців навіть кілька підробок можуть завдати серйозних збитків. Заяви про те, що фальшівники значно впливають на фінансову систему України, експерти згаданого департаменту називають нонсенсом і лукавством, оскільки в державі працює низка відомчих «фільтрів», покликаних стояти на пересторозі «фантикової» інтервенції. Та й нині підробка готівки перестає цікавити кримінальних «світил» – рівень виконавців фальшивок щороку падає і стає справою нижчої злочинної касти, адже справжні прибутки крутяться в безготівкових операціях, банківських оборудках й набагато вигідніше, даруйте на слові, виготовляти ті ж кредитні картки («білий пластик») чи відкривати конвертаційні центри. Тим не менше, 2009-го побільшало випадків підробки готівки.
Упродовж року правоохоронці викрили майже п’ять сотень фігурантів, причетних до фальшування грошей і ліквідували три канали ввезення фальш-валюти до України. Торік міліція затримала громадянина Литви, який через Волинь ввозив підроблені євро – правоохоронцям вдалося зафіксувати перевезення ним 90 купюр номіналом 200 євро. Також «євро-клони» потрапляли до нас з Болгарії, а з Сирії – несправжні долари. Євро у згаданому сенсі привабливіші, багато українців ще не бачили цієї валюти, тому й стають жертвами аферистів. Пригадується історія криворізького умільця (44-літнього нероби), який з перуанських та словенських банкнот «робив» євро й був викритий власницею одного з магазинів Кривого Рогу, що сповістила міліцію про підозрілі 50 євро і їхнього господаря. Тоді в арештованого шахрая, що зміг збути 450 євро, знайшли 35 євро. Підробити ж таким чином долар набагато складніше – його «зовнішність» упізнають навіть у найвіддаленішому хуторі.
Втім, стаються у міліцейській практиці й курйози. Неподалік Полтави даївці затримали автомобіль «MAN» із великою кількістю якихось грошей – дуже схожих на єни й долари. Саме схожих, бо ознаки підробки просто муляли око. У картонній коробці, яку знайшли у фурі, лежали понад дві тисячі стодоларових купюр, а також японські єни на фантастичну суму – 1 мільярд 150 мільйонів! А поруч зі знахідкою було «щось схоже на заготовки для фальшивок». Тоді цю подію зареєстрували правоохоронці й вона прогриміла в рапортах і новинах. Та згодом експерти дійшли висновку: насправді ті папірці ніщо інше, як неплатоспроможні сувеніри. До речі, нагадаємо: якщо комусь і вдасться розрахуватися таким «сувеніром», то дії «жартівника» кваліфікуватимуть як шахрайство. Нацбанк загалом неодноразово орієнтував правоохоронні органи на те, що під виглядом грошей можуть проводити розрахунки й «сувенірними» гривнями.
Сьогодні – жертва, завтра – шахрай
Жертву аферист часто обирає інтуїтивно. Провідним чинником успіху лиходія під час збуту «фантиків» є масове скупчення люду, зазвичай на вулиці, де немає прямої можливості перевірити банкноту, а ще краще – в сутінках. Якщо ви в окулярах (значить – недобачаєте), маєте поважний вік, поспішаєте у справах (приміром, міняєте валюту десь на ринку чи вокзалі), торгуєте на стихійному базарі – ви є найпершою мішенню підпільного «чеканника монет». Або принаймні, його подільників чи нещодавно обманутих такими ж аферистами нещасливців, які набралися сміливості пустити далі вітром ерзац-гроші й повернути втрачене – нехай і ціною гріхопадіння та мук совісті.
У найпримітивнішому варіанті фальшивомонетник збуває «вироби» сам, досвідчені ж кримінальники організовують мережу збуту і нерідко займаються й іншими видами підробок. Якраз збут «липок» і є найскладнішою стадією кримінального плану для його виконавця, адже більшість викривань стається під час транспортування або спроби збути підробки. Часто тут діє схема купівлі сущих дрібниць за великі номінали й отримання легітимної решти. Нерідко фальшивки ходять у місцях відпочинку, поїздах, вокзалах, а ще ними розраховуються на АЗС, коли операція вручення грошей й заповнення баку проходить доволі швидко: поки касир щось зрозуміє та почне бити на сполох, водій вже проїде не один десяток кілометрів.
Іншим популярним місцем пошуку «лоха» є валютні обмінники. Днями київські убозівці затримали 39-річного уродженця Житомирщини, який у пункті обміну валют розважального комплексу ледь не збагрив дві підробки 100 євро. Загалом у афериста сищики знайшли тих «папірців» на суму 5400 євро.
Тут не до романтики
2009-й ознаменувався й викриттям 24 підпільних «монетних дворів». Так, на Луганщині в ході оперзакупівлі було вилучено 675 підробок номіналом 50, 100 і 200 грн (загалом на 78,2 тис. грн), які за 25 тис. мав збути житель Свердловська, вдома в якого знайшли відповідне обладнання. Іншу «фабрику грошей» організувало тріо раніше судимих маріупольців ще в жовтні 2008-го. Молодики орендували квартиру, привезли комп’ютер, сканер, кольоровий принтер та й взялися друкувати гривні. Найвдаліше «штампували» стогривневки, на які змовники замість захисної смужки наклеювали ялинковий «дощик» й відтискали зображення Кобзаря. Викрив тріо уважний продавець. Таку ж групу й «цех» викрили на Кіровоградщині. Сприники збували 200-гривневки на АЗС регіону. Надзвичайно колоритну зграю «кримінальних боністів» вдалося загнати до буцегарні оперативникам Чернігівщини. Вже судимий 53-літнй підприємець, узявши у спільниці на 20 років молодших пані, найняв таксі і їздив селами під виглядом покупців, розраховуючись за придбаний товар 50-гривневими «липками». «Посипалася» ж їхня команда тоді, коли після вдалої оборудки святкувала успіх в одному з кафе, замовивши бенкет… за фальшиві гроші. Дівчина-бармен виявилась уважнішою своїх колег-продавців.
«Кожен виріб, хай і «комп’ютерного» фальшувальника, є відбитком індивідуальності, – навіть у продукті високих технологій вирізняється, а затим ідентифікується почерк певного кримінального «митця», – зазначає заступник начальника відділу боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності Департаменту ДСБЕЗ МВС Мирослав Григорчук. – На Дніпропетровщині недавно затримали класичного фальшивомонетника – професійного художника, випускника Московського заочного народного університету мистецтв ім. Крупської, який «з нуля» малював долари. Цікаво, що необхідні відтиски той робив прокручуючи валки сушки… старої пральної машини «Рига». Звісно, сучасні ком¬п’ютерні «генії» працюють набагато ефективніше і швидше пращурів, незнайомих із сучасними хай-тек технологіями. Втім, геть зникла романтика…».
Нерідко такі лабораторії влаштовують студенти – народ молодий, ризиковий, якому завше бракує батьківських «подачок» на втілення заповідних мрій, або наркомани – тут без коментарів.
Більшість учасників угрупувань, що професійно займаються нелегальним виготовленням документів і грошей, почасти мають прямий стосунок до поліграфічної промисловості – все через доступність технологій. Колись, у доком¬п’ю¬тер¬ну еру, серед кримінальників та й міліціонерів ходили легенди про справжніх «чаклунів» палітри й пензля, які могли власноруч намалювати будь-що: від радянського паспорта, «ксиви» до будь-якої купюри – хоч з «Леніним», чи «Франкліним». Таких фахівців було мало, і їх добре знали. Фальшувальники дійсно деградують у сенсі вияву власних талантів – мізки багатьох працюють лиш у площині «де дістати гроші на обладнання і матеріали». Але річ навіть не в тім. Причиною поширення банкнотних «міні-фабрик» став не стільки технічний прогрес, скільки зміна державного курсу в оцінці небезпеки. Звісно, перебільшувати не слід, але й применшувати не варто. Адже навіть у СРСР, коли в «татусів» незаконно роджених карбованців не було комп’ютерів, а поліграфія й друкарська справа перебували під наглядом спецслужб, їхні можливості значно поступалися потенціям сучасних клонувальників банкнот, Кримінальний кодекс зразка 1960-го фальшивомонетництво розглядав як злочин проти держави. З 2001 року ті ж дії є криміналом у сфері господарської діяльності – себто, неадекватно применшена їхня суспільна небезпека.
Загалом розслідувати такі справи завжди було непросто – навіть нині розкривають не більше половини фактів фальшивомонетництва. На обліку ДДСБЕЗ МВС баластом «висить» понад 19 тисяч таких нерозкритих злочинів минулих літ.
Коли підробок менше двох
Коли несправжні гроші виявляють у супермаркеті чи банківській установі (там їх найбільше вилучають), претензій пред’являти часто нема кому. Переважно підробки вивчають криміналісти, які виносять певні висновки, поповнюючи базу даних. Якщо десь в Україні виявляють фальшивку, фахівці ДДСБЕЗ, навіть не звертаючись до експертів, можуть за тією базою перевірити чи були вже в обігу вилучені зразки.
Слід зауважити на окремі нюанси. В НБУ є інструкція №337 від 14 серпня 2003 року (Про касові операції в банках України) – за нею працівник банківської установи у разі виявлення підробленої банкноти має негайно сповістити міліцію, але не пізніше, як за добу: банкам заборонено повертати чи тимчасово передавати виявлену в них «несправжню» валюту. Але мова йде про дві купюри і більше. Тобто, якщо хтось прийшов у магазин чи банк і дав одну фальшивку, то може спокійно почуватися.
Про відчуття реальності
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про Національний банк України» зношені, пошкоджені гривні приймають і обмінюють безоплатно на нові без обмежень сум та строків заміни. Це – світова практика. Проте дехто використовує таку демократичну особливість життя та смерті окремо взятої грошової одиниці як можливу реінкарнацію і повернення до господаря у примноженому вигляді. Одним з найбільш унікальних «банкноторізів» став мешканець Буковини, студент одного з вузів Харкова, який зумів кілька літ тому надурити Нацбанк на кругленьку суму. Йому вдавалося з однієї спеціально пошкодженої купюри отримувати щедротну, водночас цілком легітимну, винагороду від банків – аж три законні гривневі «сестри» постраждалої від ножиць грошової одиниці. Саме на таку кількість шматків, як практично розрахував цей буковинський геометр кримінальної боністики, можна було розчленувати купюру. Слідство довело, що «містер рвач», аби не потикатися до одного банку із купами наклеєних на калькований папір «половинками», рейдував країною від міста до міста (Рівненська, Вінницька, Черкаська, Херсонська, Тернопільська й інші області). Коли ж до нього прийшли сищики із твердими доказами «банкнотної кулінарії», то застали молодика за процесом реалізації фірмового рецепта «три в одному». Трофеєм міліції стала сотня стогривневих купюр, звично пошматованих натроє. 150 таких же банкнот, але ще цілих, чекали «обрізання».
Небезпечною є ситуація, коли проводять операції на великі суми готівки – обмін валют, продаж (купівля) авто, нерухомості та будь-чого. Не варто проводити торги із явною супервигодою – відчуття реальності допоможе не повірити, що «підвалило щастя». На Харківщині був цікавий випадок. У Барвінківському районі 58-річний аграрій продавав увечері двом оптовикам на КАМАЗі 20 тонн насіння соняшнику. Коли чоловік знов перераховував вдалий прибуток, зрозумів: 200-гривенні купюри, якими з ним розрахувалися – схожі «як дві краплі води». Невдовзі шахраїв затримали. Отож, краще заплатити дещицю у банку за послугу перевірки купюр на справжність, ніж потім втратити все.
За матеріалами ДЗГтаМД МВС
друкувати
